79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.02.2019 Справа №914/1858/18
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Меценат», с.м.т. Турбів Липовецького району Вінницької області,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе!”, м.Львів,
про стягнення 2797351,35 грн.
За участю представників:
від позивача - не з»явився,
від відповідача - ОСОБА_2 - адвокат.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Меценат» с.м.т. Турбів Липовецького району Вінницької області, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе!”, м. Львів, про стягнення 714851,32 грн. пені, 125346,68 грн. трьох процентів річних, 1957153,35 грн. збитків (неодержаного прибутку), завданих у зв»язку із неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_3 № 8-МЦ від 31 березня 2017 р., та судових витрат у справі.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач посилається на те, що відповідач неналежно виконував взяті на себе за ОСОБА_3 № 8-МЦ поставки від 31 березня 2017 р. зобов»язання з своєчасної оплати поставленої йому позивачем продукції. Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2723/17 від 27.03.2017 р. стягнуто з відповідача на користь позивача 12156232 грн. заборгованості за згаданим договором, 290776,29 грн. пені та 63226,03 грн. трьох процентів річних. Відповідач сплатив борг лише 27.08.2018 р. Позивач на підставі норм п.п. 2.7., 2.8. 4.2., 5.2., 8.1. ОСОБА_3 заявив про стягнення з відповідача пені та трьох процентів річних, нарахованих за період з 28.03.2018 р. по 27.08.2018 р.
Крім цього, позивач вважає, що на підставі приписів ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ОСОБА_4 експерта № 016/18 від 27 вересня 2018 р. на його користь підлягають стягненню з відповідача 1957153,35 грн. збитків (недоотриманої вигоди), спричинених невчасним виконанням відповідачем взятих на себе за ОСОБА_3 зобов»язань із своєчасної оплати отриманої продукції.
На обгрунтування своїх позовних вимог позивач додатково посилається на норми ст.ст. 509, 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 174 ГК України.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за безпідставністю. При цьому відповідач посилається на те, що позовну заяву у справі підписано позивачем тоді, коли заборгованість уже погашено. Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2723/17 стягнуто з відповідача пеню за період з 04.07.2017 р. по 17.10.2017 р., з урахуванням положень, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідач повідомляє, що 22.06.2018 р. між сторонами у справі укладено угоду, якою змінено грошове зобов»язання відповідача перед позивачем за ОСОБА_3 № 8-МЦ. Цю угоду позивач вважає новацією, яка відповідно до приписів ст. 604 ЦК України припиняє первісне зобов»язання новим, а тому пеня та три проценти річних з цього часу не можуть нараховуватись.
Відповідач заперечує проти стягнення з нього збитків, оскільки вважає розрахунок цих збитків абстрактним, не підтвердженим наявними у матеріалах справи доказами та здійсненим на підставі ймовірних обставин, які могли настати. Відповідач вказує, що нічим не підтверджені теоретичні розрахунки про можливі доходи, побудовані на можливих очікуваннях отримання доходу, не можуть братися судом до уваги.
Відповідач також вказує, що позивачем при обчисленні належної до стягнення пені не враховано приписи ст. 232 ГК України.
Стислий виклад заперечень позивача проти відзиву.
Позивач зазначає, що наявність судового рішення про задоволення його позовних вимог не припинило правовідносин сторін за ОСОБА_3 № 8-МЦ та не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання. Наявність згаданого рішення суду не позбавляє позивача права вимагати стягнення на його користь пені та трьох процентів річних, нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошового зобов»язання.
Позивач вважає, що укладена між сторонами у справі угода про порядок розрахунків згідно рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2018 р. у справі № 914/2723/17 не є новацією, оскільки вона не містить посилань на припинення зобов»язання за договором № 8-МЦ від 31.03.2017 р. внаслідок виникнення нового зобов»язання. Ця угода лише містить умову щодо можливості розстрочки оплати на підставі рішення суду.
Позивач вважає свій розрахунок збитків документально підтвердженим, а саме: фінансовою звітністю позивача та висновком експерта.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 08.10.2018 р. позовна заява у справі залишалась без руху. Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою суду від 23.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 26.11.2018 р. поновлено відповідачу строк для подання відзиву та відкладено підготовче засідання з підстав, наведених в ухвалі суду.
Позивачем 22.11.2018 р. подано суду заяву про збільшення позовних вимог в частині індексу інфляційних втрат. 05.12.2018 р. позивачем подано суду заяву про повернення згаданої вище заяви та залишення її без розгляду, а також про повернення йому сплаченого судового збору за подання цієї заяви.
Ухвалою суду від 17.12.2018 р. позивачу повернуто заяву про збільшення позовних вимог від 21.11.2018 р. в частині збільшення індексу інфляційних втрат, повернуто 13319,71 грн. судового збору, продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів, відкладено підготовче засідання з підстав, викладених в ухвалі суду.
Ухвалою суду від 21.01.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Розгляд справи по суті відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 04.02.2019 р.
Мотивувальна частина рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.
Між сторонами у справі 31 березня 2017 р. укладено Договір поставки № 8-МЦ.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.03.2018 р. у справі № 914/2723/17, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача 12156232 грн. заборгованості. Цим рішенням суду встановлено, що відповідач не оплатив позивачу 12156232 грн. за поставлену йому на підставі ОСОБА_3 № 8-МЦ поставки товару від 31.03.2017 р. (протягом усього часу його дії), продукцію. Крім цього, рішенням Господарського суду Львівської області від 27.03.2018 р. у справі № 914/2723/17 встановлено, що позивачем обгрунтовано нараховано відповідачу 63226,03 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов»язання за ОСОБА_3 з 04.07.2017 р. по 21.12.2017 р., а також 290776,29 грн. пені за період з 04.07.2017 р. по 17.10.2017 р. на підставі п. 5.2. ОСОБА_3.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо виконання умов ОСОБА_3 № 8-МЦ поставки товару від 31.03.2017 р. Рішенням суду в господарській справі № 914/2723/17 встановлено порушення відповідачем права позивача на своєчасну оплату поставленої відповідачу за цим договором продукції. Згаданим рішенням суду також встановлено наявність у позивача права на передбачену п. 5.2. ОСОБА_3 пеню за період з 04.07.2017 р. по 17.10.2017 р. та передбачені ст. 625 ЦК України 3 % річних за період з 04.07.2017 р. по 21.12.2017 р.
Суд встановив, що 22 червня 2018 р. сторонами у справі укладено Угоду про порядок розрахунків згідно рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2018 р. у справі № 914/2723/17. Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 цієї Угоди сторони домовились, що на момент її укладення заборгованість відповідача згідно рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2018 р. у справі № 914/2723/17 становить 9971432 грн., у тому числі ПДВ, і відповідач зобов»язується сплатити її до 01 вересня 2018 р. Крім цього, сторони домовились, що до 1 вересня 2018 р. підлягає сплаті 290776,29 грн. пені, 63226,03 грн. трьох процентів річних та 187642,02 грн. судового збору.
Наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями підтверджується та обставина, що відповідач повністю сплатив 27.08.2018 р. заборгованість за ОСОБА_3 № 8-МЦ поставки товару.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 176203,6 грн. пені, нарахованих із непогашеної заборгованості за ОСОБА_3 № 8-МЦ на підставі п. 5.2. цього ОСОБА_3 за період з 28.03.2018 р. (як просив позивач у позовній заяві) по 21.06.2018 р., а також 125346,68 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період прострочення виконання зобов»язання з 28.03.2018 р. (як просив позивач у позовній заяві) до дня повної сплати заборгованості.
Решта позовних вимог в частині стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки позивачем обчислено пеню понад строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, а також не враховано, що 22.06.2018 р. сторонами за взаємною згодою змінено строки сплати заборгованості, яка виникла на підставі ОСОБА_3 № 8-МЦ. Вказаною угодою сторони не передбачили сплату пені за порушення нових строків виконання зобов»язання із сплати заборгованості, встановлених цією угодою. Відповідач 27.08.2018 р. свої зобов»язання виконав повністю.
Суд вважає за доцільне зазначити, що позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних судом задовольняються у межах, зазначеної у прохальній частині позову суми, хоча позивач за вказаний вище період часу має право вимагати й більшу суму.
З огляду на викладене, суд не бере до уваги заперечення відповідача проти позовних вимог в частині стягнення пені та трьох процентів річних. Наявність судового рішення про задоволення позовних вимог постачальника, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін основного договору № 8-МЦ та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання і не позбавляє позивача права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами ОСОБА_3 та нормами ЦК України. Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у його постановах від 23 вересня 2015 р. у справі № 6-1206цс та від 25 травня 2016 р. у справі № 6-157цс16.
При вирішенні спору в частині цих позовних вимог суд застосовує норми права, закріплені у ст. ст. 526, 530, 547, 549, 611, 629, 692 ЦК України та ст. ст. 232, 265ГК України. Відповідно до цих правових норм зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов»язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Покупець зобов»язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов»язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договір є обов»язковий для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на приписи ст. 604 ЦК України, оскільки в Угоді про порядок розрахунків згідно рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2018 р. у справі № 914/2723/17, у п. 4 Угоди, сторони зазначили, що розцінюють її як правочин про розстрочення грошових зобов»язань відповідача згідно рішення Господарського суду.
Що стосується позовних вимог про стягнення збитків, спричинених несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов»язань з оплати поставленої йому продукції, то вони задоволенню не підлягають з огляду на відсутність у матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження понесення позивачем цих збитків та понесення їх у такому розмірі, в якому їх просить стягнути позивач.
Суд не бере до уваги долучений позивачем ОСОБА_4 експерта за результатами проведення економічного дослідження від 27.09.2018 р. № 016/18 з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Предметом розгляду у справі є вимога про стягнення 1957153,35 гри. упущеної вигоди.
Згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Тобто, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків.
Отже, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язанні.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини відповідача. При цьому обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і збитками покладено на позивача.
Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Потрібно довести, що протиправна дія чи бездіяльність боржника є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але сам факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Вжиті кредитором заходи з метою отримання доходів є критерієм визначення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди. У матеріалах справи відсутні та позивачем суду такі докази не надані.
ОСОБА_4 експерта зроблено на основі даних фінансової звітності позивача, вирахувано середній показник за період та не враховано жодних реальних правових відносин між позивачем і відповідачем чи між позивачем та його контрагентами. У висновку експерта зазначено дані, які суд не має змоги перевірити з огляду на те, що у матеріалах справи немає та позивачем суду не надано доказів на підтвердження наведених у таблицях експерта відомостей. ОСОБА_4 експерта зроблено з урахуванням ризиків господарської діяльності. Під ризиком експерт розуміє (ст. 7) «…ймовірність відхилення від мети, яку ставило перед собою підприємство». Тоді як підлягають відшкодуванню реальні збитки (які управнена сторона одержала б, а не могла б одержати, у разі належного виконання зобов»язання другою стороною (ч. 1 ст. 224 ЦК України).
Таким чином, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки докази, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені.
Розрахунки у висновку експерта побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами.
Крім цього, відповідно до вимог ч. 7 ст. 98 ГПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Наведеного у долученому позивачем до матеріалів справи ОСОБА_4 № 016/18 не зазначено. Тому цей доказ не може вважатись належним доказом у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2,3,13, 74,76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Меценат” (22513, Вінницька область, Липовецький район, смт.Турбів, вул.Миру, буд.173 код ЄДРПОУ 20114510) до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе!” (79032, м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, будинок,10, код ЄДРПОУ 31978272) задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе!” (79032, м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, будинок,10, код ЄДРПОУ 31978272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Меценат” (22513, Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, буд.173 код ЄДРПОУ 20114510) 176203,6грн. пені, 125346,68грн. трьох процентів річних та 4523,25 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.02.2019 р.
Суддя Бортник О.Ю.