ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
22 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 5/112-Б-10
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.,
суддів: Будішевської Л.О., Мишкіної М.А.
секретар судового засідання Арустамян К.А.
за участю представників учасників провадження у справі про банкрутство:
Від МПП «Таврія» - ОСОБА_1, довіреність № б/н, дата видачі : 05.02.19;
Від ТОВ «Елтікс+» - ОСОБА_2, довіреність № б/н, дата видачі : 02.01.19;
Арбітражний керуючий - ОСОБА_3, посвідчення № 868, дата видачі: 17.07.13;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 товариства Комерційного банку «ПриватБанк»
на ухвалу господарського суду Херсонської області від 06.08.2018 про затвердження мирової угоди (суддя суду першої інстанції: ОСОБА_5; час і місце оголошення ухвали: 06.08.2018року о 16:11год., вул. Театральна, 18, м. Херсон, Господарський суд Херсонської області, зал судового засідання № 318),
у справі № 5/112-Б-10
за позовом: ліквідатора ОСОБА_6 приватного підприємства «Таврія» арбітражного керуючого ОСОБА_3
до відповідача: ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Елтікс+»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн»
про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності
У провадженні Господарського суду Херсонської області перебуває справа № 5/112-Б-10 про банкрутство ОСОБА_6 приватного підприємства «Таврія».
Постановою Господарського суду Херсонської області від 04.05.2012 ОСОБА_5 приватне підприємство «Таврія» (далі по тексту - МПП «Таврія») визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру і призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_8
Ухвалою господарського суду від 17.01.2013 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_9, якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру і подати до суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута.
Ухвалою господарського суду від 22.01.2015 у задоволенні скарг кредиторів ОСОБА_10 акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_10 акціонерного товариства КБ «Приватбанк» на дії ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_9 та клопотання про усунення арбітражного керуючого ОСОБА_9 від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначення нового ліквідатора відмовлено, продовжено строк ліквідаційної процедури і повноваження ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_9
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_10 акціонерного товариства КБ «Приватбанк» задоволено частково, ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.01.2015 скасовано, скарги ОСОБА_10 акціонерного товариства КБ «Приватбанк» та ОСОБА_10 акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на дії і бездіяльність ліквідатора ОСОБА_9 задоволено, клопотання ОСОБА_10 акціонерного товариства КБ «Приватбанк» про усунення арбітражного керуючого ОСОБА_9 від виконання обов'язків ліквідатора задоволено частково, усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_9 від виконання обов'язків ліквідатора у справі № 5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія» та припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_9 по справі № 5/112-Б-10.
Ухвалою господарського суду від 10.11.2015 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, продовжено строк ліквідаційної процедури на шість місяців.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2015 касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_9 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_10 акціонерного товариства КБ «Приватбанк» залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.01.2015 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду від 24.03.2016 за нововиявленими обставинами скасовано ухвалу суду від 10.11.2015 в частині призначення арбітражного керуючого ОСОБА_3 ліквідатором банкрута.
Ухвалою господарського суду від 01.06.2016р. повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_9 по виконанню обов'язків ліквідатора банкрута припинено, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_3
До суду звернувся ліквідатор банкрута арбітражний керуючий ОСОБА_3 із позовною заявою до відповідача ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "Елтікс+", м.Львів про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме:
- магазин продовольчих товарів, що розташований за адресою: м.Херсон, вул.І.Куліка, буд.114-д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 102508365101;
- нежитлове приміщення (літ. А), що розташоване за адресою: м.Херсон, вул.Садова, буд.9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88124865101;
- нежитлове приміщення (літ. А), що розташоване за адресою: м.Нова Каховка, вул.Дзержинського, буд.47, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 129559365107;
- нежитлове приміщення (літ. А), що розташоване за адресою: м.Нова Каховка, вул.Першотравнева, буд.27, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 106273465104, та визнання права власності на нього.
В обґрунтування позовних вимог арбітражний керуючий ОСОБА_3 зазначив, що 12.12.2014р. відбувся аукціон з продажу майна МПП «Таврія», за результатами якого, серед іншого, було продано вищезазначений об'єкт нерухомості ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн». Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017р. у справі № 5/112-Б-10 було задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та визнано недійсними результати аукціону від 12.12.2014р. з продажу майна МПП «Таврія».
Разом з тим, будучи обізнаним про наявність спору щодо результатів аукціону від 12.12.2014р., ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» здійснило відчуження вище переліченого нерухомого майна на користь ТОВ «Елтікс+», що підтверджено відповідними Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Визнання результатів торгів (аукціону) недійсними є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача в порядку ст.388 ЦК України.
З посиланням на приписи ст. 388 ЦК України, ст.ст. 3-1, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності бражника або визнання його банкрутом», арбітражний керуючий ОСОБА_3 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
06.08.2018р. до Господарського суду Херсонської області надійшла спільна заява сторін даного провадження про затвердження мирової угоди.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.08.2018 затверджено укладену між ОСОБА_5 приватним підприємством «Таврія» в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Елтікс+» мирову угоду у запропонованій сторонами редакції.
В мотивах оскарженої ухвали місцевий господарський суд зазначив, що даний спір стосується прав та обов'язків ОСОБА_6 приватного підприємства «Таврія» (Позивача) та ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Елтікс+» (Відповідача).
Судом встановлено, що не порушуючи прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб, сторони врегулювали виниклий спір, що розглядається у відокремленому провадженні в межах справи № 5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія», на підставі взаємних поступок, за наслідками переговорів та досягли згоди врегулювати спірні правовідносини шляхом укладення ОСОБА_5 угоди сторін.
За умовами мирової угоди відповідач зобов'язується здійснити доплату різниці між ціною продажу майна, яке є предметом даного спору, на другому повторному аукціоні від 12.12.2014 та початковою ціною другого повторного аукціону від 12.12.2014 року, в сумі 509382,42 грн.
Судом враховано, що комітет кредиторів МПП «Таврія» на засіданні 14.09.2017, оформленому протоколом № 7, за результатами обговорення питання щодо порядку продажу майна, яке не було реалізовано на другому повторному аукціоні 12.12.2014 з продажу майна позивача у зв'язку з визнанням недійсними його результатів постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017р. у справі № 5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія», та яке витребовується позивачем від відповідача у цьому відокремленому провадженні, вирішив: у зв'язку з тим, що саме результати другого повторного аукціону 12.12.2014р. з продажу майна МПП «Таврія» були визнані недійсними, ліквідатору здійснити заходи для реалізації майна, яке було виставлено на другий повторний аукціон 12.12.2014р., за ціною не нижчою, як початкова вартість другого повторного аукціону.
На засіданні комітету кредиторів 24.01.2018, оформленому протоколом № 9, кредитори підтвердили правильність свого рішення від 14.09.2017 (протокол № 7), тобто не відступили від своєї правової позиції щодо здійснення реалізації майна позивача, яке було виставлено на другий повторний аукціон 12.12.2014, за ціною не нижчою, як початкова вартість майна на вказаному другому повторному аукціоні.
Відтак, комітет кредиторів визначив початкову вартість майна для його реалізації, яка дорівнює ціні останніх торгів на аукціоні, не була оскаржена в суді, відтак не потребує незалежної оцінки.
Суд врахував, що вартість майна, яке є предметом даного спору та перелічено в мировій угоді, визначено суб'єктом оціночної діяльності, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11 (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ № 15147/13 від 02.09.2013 року), за замовленням позивача на підставі договору № 01-08а/13 від 01.08.2013, шляхом проведення незалежної оцінки, а саме: ринкова вартість комплексу, який знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вул. Смольна, буд. 107.
Вартість майна на момент вчинення правочину - проведення другого повторного аукціону 12.12.2014р., за результатами якого майно вибуло з власності позивача, становить ціну, яка склалася за результатами повторного та другого повторного аукціону, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону, що передбачено приписом частини третьої статті 65 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Також суд першої інстанції зазначив, що ціна продажу спірного майна з аукціону 12.12.2014р. та сума доплати, яку згідно з мировою угодою відповідач зобов'язується внести на рахунок позивача, сукупно складають ринкову вартість майна на момент його відчуження з аукціону.
Так, за умовами мирової угоди відповідач зобов'язався здійснити доплату різниці між ціною продажу майна на другому повторному аукціоні від 12.12.2014 та початковою ціною другого повторного аукціону від 12.12.2014р., в сумі 509382,42 грн.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, мирова угода стосується лише предмету спору; з огляду на те, що дії сторін спору щодо укладення мирової угоди на умовах доплати відповідачем, як набувачем спірного майна, грошових коштів на користь позивача-боржника в розмірі різниці між ціною продажу майна переможцю аукціону та його початковою вартістю на спірному аукціоні, спрямовані на виконання вимог частини 2 статті 20 Закону про банкрутство щодо відшкодування набувачем вартості спірного майна, виходячи з його початкової вартості продажу на другому повторному аукціоні 12.12.2014р., зважаючи на те, що з моменту набуття спірного майна у власність відповідач вніс значні покращення у таке майно, у зв'язку з чим його повернення до ліквідаційної маси банкрута у первісному стані не є можливим, суд дійшов висновку про затвердження даної мирової угоди.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06 серпня 2018 року у справі № 5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія» за заявою боржника МПП «Таврія» до ТОВ «Елтікс+», третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, повністю і направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Херсонської області у межах справи № 5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія».
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що укладеною мировою угодою були порушенні права та законні інтереси АТ КБ «ПриватБанк», як забезпеченого кредитора МПП «Таврія», оскільки мирова угода була укладена щодо майна, яке є предметом забезпечення вимог АТ КБ «ПриватБанк».
Як зазначає апелянт, шляхом укладення мирової угоди фактично відбулось відчуження майна, яке не включено до ліквідаційної маси банкрута, відчуження відбулося без згоди забезпеченого кредитора АТ КБ «ПриватБанк», та не було забезпечено відчуження майна банкрута за найвищою ціною, оскільки оцінка майна перед укладенням мирової угоди взагалі не здійснювалася, й сторони при її укладенні керувалися оцінкою, здійсненою у 2014 році, яка вже є неактуальною.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Принцевської Н.М., Таран С.В. від 03.09.2018 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 товариства Комерційного банку «Приват Банк» відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 17.09.2018 розгляд справи № 5/112-Б-10 призначено на 01.10.2018 о 16:00 год.
На виконання вимог положень частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п'ятої статті 31 Господарського процесуального кодексу України, Одеським апеляційним господарським судом матеріали справи № 5/112-Б-10 передано до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 для розгляду апеляційної скарги по справі № 5/112-Б-10 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя С.В. Таран, судді: Н.С. Богацька, М.А. Мишкіна.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів від 08.11.2018 справу № 5/112-Б-10 прийнято до свого провадження, розгляд справи № 5/112-Б-10 розпочато спочатку зі стадії підготовки справи до апеляційного розгляду, встановлено строк для подання учасникам справи відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 справу № 5/112-Б-10 призначено до розгляду на 19.12.2018 об 11:00 год.
В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 розгляд справи № 5/112-Б-10 перенесено на 26.12.2018 о 09:45 год.
26.12.2018 судове засідання не відбулося через перебування судді Богацької Н.С. у відпустці, у зв'язку з чим розпорядженням керівника апарату суду №95 від 26.12.2018 відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 5/112-Б-10.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 для розгляду апеляційної скарги по справі №5/112-Б-10 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя С.В. Таран, судді: Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 у визначеному складі суддів справу № 5/112-Б-10 прийнято до свого провадження, розгляд справи № 5/112-Б-10 призначено в судове засідання на 22.01.2019 об 11:30 год.
18.01.2019 головуючим суддею Таран С.В. подано заяву про самовідвід в порядку статті 36 Господарського процесуального кодексу України. Заява мотивована тим, що за участю судді Таран С.В., як члена-колегії, у даній справі № 5/112-Б-10 було прийнято три постанови від 04.12.2017, які в подальшому були скасовані постановами Верховного Суду від 05.06.2018, що є підставою для заявлення самовідводу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2019 заяву про самовідвід судді Південно-західного апеляційного господарського суду Таран С.В. у справі №5/112-Б-10 задоволено; справу № 5/112-Б-10 передано для повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2019 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 товариства Комерційного банку «Приват Банк» по справі № 5/112-Б-10 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя К.В. Богатир, судді: Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 прийнято відокремлене провадження по справі № 5/112-Б-10 до провадження у новому складі суду: головуючий суддя К.В. Богатир, судді: Будішевська Л.О., Мишкіна М.А., та призначено відокремлене провадження по справі № 5/112-Б-10 до розгляду з початку в судовому засіданні на 05.02.2019 о 14:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 відкладено розгляд справи № 5/112-Б-10 (відокремлене провадження у справі про банкрутство МПП «Таврія») на 22.02.2019р. об 11:00год.
У судове засідання 22.02.2019 з'явилися ліквідатор ОСОБА_3, представник боржника - ОСОБА_1, представник відповідача ТОВ «Елтікс+» - ОСОБА_2 У судове засідання 22.02.2019 не з'явився апелянт Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн». Рекомендовані повідомлення були направлені Південно-західним апеляційним господарським судом на відому адресу ОСОБА_4 товариства Комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», яка була зазначена в матеріалах справи, що підтверджується реєстром поштових відправлень апеляційного господарського суду та Роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення, з яких вбачається вручення ухвали від 05.02.2019 представнику за довіреністю ОСОБА_4 товариства Комерційного банку «ПриватБанк» 20.02.2019 та представнику за довіреністю ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» 15.02.2019.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019року, якою було відкладено розгляд справи № 5/112-Б-10 (відокремлене провадження у справі про банкрутство МПП «Таврія») на 22.02.2019р. об 11:00год., була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 08.02.2019. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 22.02.2019рік, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.
Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників ОСОБА_4 товариства Комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.
Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Що стосується підстав та правил для розгляду віндикаційного позову ліквідатора у відокремленому провадженні в межах справи про банкрутство:
Відповідно до частини 4 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Аналогічні норми містяться у пункті 8 статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до статті 13 Конвенції Про захист прав і основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
Концентрація спорів про витребування майна банкрута у добросовісного набувача або з чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство забезпечить реалізацію контролю суду у провадженні якого перебуває справа про банкрутство за діяльністю боржника є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута так і кредиторів та узгоджується з приписами частини 4 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2018 у справі № 925/1874/13).
Відтак, розгляд спорів щодо повернення до ліквідаційної маси майна, відчуженого з аукціону, який проводився у процедурі банкрутства, результати якого в подальшому визнано недійсними в судовому порядку, законодавцем віднесено до підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, оскільки результат розгляду такого спору пов'язаний з формуванням активів боржника та зачіпає права та інтереси кредиторів на задоволення їх визнаних судом вимог до боржника за рахунок майна, яке може бути повернено до ліквідаційної маси банкрута у разі задоволення віндикаційного позову.
З аналізу частини 1 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що законодавцем визначено правове регулювання провадження у справах про банкрутство із застосуванням приписів Закону про банкрутство, ГПК України та інших законодавчих актів України.
Отже, при розгляді в межах провадження у справі про банкрутство віндикаційного позову ліквідатора боржника до особи, яка набула спірне майно з аукціону в ліквідаційній процедурі банкрута, результати якого в подальшому визнано недійсними в судовому порядку, господарський суд застосовує до спірних правовідносин, поряд з приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми Господарського процесуального кодексу України, що визначають процесуальні права та обов'язки сторін спору про повернення майна банкрута до ліквідаційної маси, в тому числі, їх право на укладення мирової угоди.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
Як вбачається з матеріалів справи, заяву ліквідатора МПП «Таврія» до відповідача ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Елтікс+», м. Львів про витребування майна з чужого незаконного володіння прийнято до розгляду ухвалою суду від 30.01.2018 у відокремленому провадженні в межах справи № 5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія».
06.08.2018 через канцелярію Господарського суду Херсонської області до початку судового засідання надійшла спільна заява сторін даного провадження про затвердження мирової угоди.
За приписами ч. 7 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Стаття 192 частина 5 передбачає, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними.
Суд першої інстанції врахував, що даний спір стосується прав та обов'язків ОСОБА_6 приватного підприємства «Таврія» (Позивача) та ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Елтікс+» (Відповідача).
З даного приводу колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Звертаюсись до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Елтікс+», м.Львів про витребування майна з чужого незаконного володіння, ліквідатор ОСОБА_3 зазначив, що підставою подання такого позову стало визнання Вищим господарським судом України 01.02.2017 у справі № 5/112-Б-10 аукціону від 12.12.2014 з продажу майна боржника недійсними.
Вищим господарським судом України за результатами розгляду касаційної скарги товаристваа з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» встановлено недотримання попереднім ліквідатором банкрута МПП «Таврія» встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки проведення аукціону (виявлення майна, проведення його інвентаризації, оцінка майна), внаслідок чого відбулося порушення прав ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» як заставного кредитора боржника, оскільки у зв'язку з реалізацією майна боржника з порушенням вимог Закону, кредитор не зміг отримати максимально можливого задоволення своїх кредиторських вимог і майно банкрута вибуло з ліквідаційної маси боржника.
Також зазначено, що ліквідатором банкрута арбітражним керуючим ОСОБА_9, в порушення приписів ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до проведення аукціону не було повністю сформовано ліквідаційну масу боржника у вигляді цілісного майнового комплексу; виставлено на перший аукціон на продаж частину майна як цілісний майновий комплекс при тому, що значну частину майна ще не було виявлено та інвентаризовано, що могло обумовити відсутність інтересу потенційних покупців до першого та повторного аукціону.
За наведеного Вищий господарський суд України дійшов висновку про обґрунтованість заяви ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та визнав недійсними результати аукціону від 12.12.2014 з продажу майна МПП «Таврія».
Характерною особливістю юридичної природи проведення аукціону в провадженні у справі про банкрутство є наявність чітко визначених Законом про банкрутство послідовних юридичних актів та дій, що створюють конкурентну процедуру виявлення переможця торгів та укладення договору купівлі-продажу за результатами такої процедури, яка опосередковує весь процес організації та проведення торгів. Отже, у випадку визнання недійсним результатів аукціону у порядку вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» руйнується весь юридичний склад процесу конкурентного відчуження майна боржника (банкрута) в процедурах банкрутства, і як наслідок, відпадає підстава, за якою такий договір купівлі-продажу повинен був укладений з переможцем торгів.
Визнання результатів торгів (аукціону) недійсними означає, що аукціон не обумовив того результату, на який він був направлений в процедурах банкрутства. У справі про банкрутство перелік таких результатів аукціону, що приводять до визнання у господарському суді недійсним укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу, можливо поділити:
- порушення правил щодо підготовки прилюдних торгів (аукціону), до яких можливо віднести, відсутність згоди (погодження) заставного кредитора або господарського суду на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (ч.4 ст. 42 Закону про банкрутство), не проведення конкурсу або порушення умов проведення конкурсу при визначенні організатора аукціону ліквідатором (ст.49 Закону про банкрутство), відсутність договору про проведення аукціону між ліквідатором та організатором аукціону (ст.51 Закону про банкрутство), відсутність публікації та розміщення оголошення про продаж майна банкрута на офіційному веб-сайті (ч.5 ст. 51, 58 Закону про банкрутство), невідповідність оголошення про проведення аукціону відомостям, перелік яких визначений у ст. 59 Закону про банкрутство, відсутність письмового повідомлення організатором аукціону про проведення аукціону власника майна, замовника (ліквідатора), заставного кредитора про дату, час, місце проведення торгів, про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу (ч.1 ст.58 Закону про банкрутство), нерозміщення оголошення про продаж майна на нерухомому майні (ч.3 ст. 58 Закону про банкрутство), порушення правил щодо формування початкової вартості реалізації майна банкрута на аукціоні (ч.1, 2 ст. 43, 57 Закону про банкрутство), порушення допуску до участі в аукціоні та відсутність протоколу про визначення учасників аукціону (ст.61 Закону про банкрутство);
- порушення правил проведення прилюдних торгів (аукціону), до яких можливо віднести відсутність доступу до місця проведення аукціону учасникам аукціону, замовнику аукціону та іншим особам, указаним замовником (ч.1 ст.63 Закону про банкрутство), порушення порядку проведення аукціону (ст. 64 Закону про банкрутство), порушення правил проведення першого повторного аукціону (ст.65 Закону про банкрутство), другого повторного аукціону (ст. 66 Закону про банкрутство), безпідставне порушення організатором аукціону вимог щодо проведення аукціону протягом двох місяців з дня укладення договору про проведення аукціону (ч.1 ст. 52 Закону про банкрутство).
- порушення правил оформлення результатів прилюдних торгів порушення вимог щодо оформлення та ведення протоколу про проведення аукціону організатором аукціону (ст.69 Закону про банкрутство), відсутність укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу (ст. 50 Закону про банкрутство), відсутність акту про передання права власності на нерухоме майно (ст.75 Закону про банкрутство).
Результатом прилюдних торгів (аукціону) у справі про банкрутство є оформлення протоколу про проведення прилюдних торгів, укладення договору купівлі-продажу, складання акту про передання права власності на нерухоме майно та видача нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні або в разі отримання переможцем аукціону рухомого майна - оформлення протоколу про проведення прилюдних торгів, укладення договору купівлі-продажу рухомого майна. Всі ці процедурні етапи є складовою частиною проведення прилюдних торгів та завершальним етапом придбання майна боржника покупцем майна у справі про банкрутство.
Наслідком визнання результатів аукціону недійсним та визнання, укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу недійсним є повернення покупця та продавця до первісного стану - тобто реституція як спосіб захисту, що характерно для зобов'язальних відносин з особливостями, які визначені ч. 2 та ч. 3 ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Тобто за загальними правилами після визнання аукціону з продажу майна боржника недійсним майно, продане на такому аукціоні, повинно повернутись у власність боржника.
Майно боржника, яке було продано на аукціоні 12.12.2014, та яке перейшло в подальшому у володіння ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Елтікс+», знаходилось у заставі (іпотеці) ОСОБА_4 товариства Комерційного банку «ПриватБанк».
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
Майно банкрута, яке передано в заставу з метою забезпечення виконання зобов'язань, має особливий правовий статус під час провадження у справі про банкрутство, та знаходиться в управлінні ліквідатора, який має право реалізувати дане майно в порядку, передбаченому Законом.
Ліквідатор до продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, повинен спочатку звернутись до кредитора, вимоги якого забезпечено таким майном, для отримання згоди на його реалізацію. Лише у випадку ненадання останнім згоди на продаж заставного майна банкрута, ліквідатор вправі звернутись до господарського суду для отримання згоди на реалізацію майна банкрута, що перебуває в забезпеченні такого кредитора.
При цьому виконання ліквідатором вимог частини четвертої статті 42 Закону щодо погодження з заставним кредитором умов реалізації заставного майна повинно передувати процедурі визначення організатора аукціону, оскільки відповідні погоджені умови проведення аукціону в обов'язковому порядку повинні бути відображені в проекті договору про проведення аукціону. Отже, у будь-якому випадку погодження початкової вартості заставного майна та інших умов його продажу (із заставним кредитором або судом) повинно передувати реалізації майна боржника.
Встановлення певного порядку реалізації майна, у тому числі погодження ліквідатором дій із заставним кредитором, пов'язано з тим, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майно банкрута, що є предметом забезпечення не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно длоя задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.
Таким чином дії ліквідатора, пов'язані з реалізацією заставного майна, напряму впливають на права забезпеченого кредитора - ОСОБА_4 товариства Комерційного банку «ПриватБанк», оскільки саме від дій ліквідатора залежить порушення або не порушення прав заставного кредитора.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що комітет кредиторів МПП «Таврія» на засіданні 14.09.2017, оформленому протоколом № 7, за результатами обговорення питання щодо порядку продажу майна, яке не було реалізовано на другому повторному аукціоні 12.12.2014 з продажу майна позивача у зв'язку з визнанням недійсними його результатів постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017 у справі № 5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія», та яке витребовується позивачем від відповідача у цьому відокремленому провадженні, вирішив: у зв'язку з тим, що саме результати другого повторного аукціону 12.12.2014 з продажу майна МПП «Таврія» були визнані недійсними, ліквідатору здійснити заходи для реалізації майна, яке було виставлено на другий повторний аукціон 12.12.2014, за ціною не нижчою, як початкова вартість другого повторного аукціону.
Також, суд першої інстанції зазначив, що на засіданні комітету кредиторів 24.01.2018, оформленому протоколом № 9, кредитори підтвердили правильність свого рішення від 14.09.2017 (протокол № 7), тобто не відступили від своєї правової позиції щодо здійснення реалізації майна позивача, яке було виставлено на другий повторний аукціон 12.12.2014, за ціною не нижчою, як початкова вартість майна на вказаному другому повторному аукціоні.
Дослідивши вказані протоколи засідання комітету кредиторів, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
На засіданні комітету кредиторів 14.09.2017 (протокол № 7 засідання комітету кредиторів ОСОБА_6 приватного підприємства «Таврія» від 14.09.2017) під номером третім розглядалось питання щодо порядку продажу майна, яке не було реалізовано на другому повторному аукціоні 12.12.2014 з продажу майна МПП «Таврія», у зв'язку з визнанням недійсними результатів аукціону від 12.12.2014 з продажу майна МПП «Таврія» постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017 у справі № 5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія».
За результатами розгляду даного питання більшістю голосів членів комітету кредиторів («за» - 28679 голосів, «проти» - 21524 голоси) було прийнято рішення здійснити заходи для реалізації майна, яке було виставлено на другий повторний аукціон 12.12.2014 з продажу майна банкрута, за ціною не нижчою, як початкова вартість другого повторного аукціону, який був проведений 12.12.2014, та результати якого визнано недійсними постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017 у справі № 5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія».
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує, що проти зазначеного рішення голосувало як раз Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (апелянт).
На засіданні комітету кредиторів 24.01.2018 (протокол № 9 засідання комітету кредиторів ОСОБА_6 приватного підприємства «Таврія» від 24.01.2018) питанням третім розглядалось питання щодо стану судових справ між МПП «Таврія» та набувачами майна за результатами другого повторного аукціону 12.12.2014, результати якого визнано недійсними постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017 у справі № 5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія», та виконання ліквідатором рішення комітету кредиторів МПП «Таврія» від 14.09.2017 (протокол № 7) щодо здійснення ліквідатором заходів для реалізації майна, яке було виставлено на другий повторний аукціон 12.12.2014, за ціною не нижчою, як початкова вартість другого повторного аукціону, який був проведений 12.12.2014 року.
За результатами розгляду даного питання більшістю голосів членів комітету кредиторів («за» - 32958 голосів, «утримались» - 21524 голоси) було прийнято рішення підтвердити правильність рішення комітету кредиторів від 14.09.2017 року (протокол № 7). Під час вирішення даного питання обговорювались способи реалізації майна банкрута, у тому числі шляхом укладення мирових угод.
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду знову наголошує, що Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (апелянт) при голосуванні утримався, та не голосував за прийняття даного рішення.
Таким чином під час розгляду питань щодо порядку реалізації майна (на засіданнях комітету кредиторів 14.09.2017 та 24.01.2018), яке було виставлено на другий повторний аукціон 12.12.2014 та результати якого визнано недійсними постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017 у справі № 5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія», представник ОСОБА_4 товариства Комерційний банк «ПриватБанк» жодного разу не підтримав позицію комітету кредиторів, а навпаки висловлював заперечення проти реалізації заставного майна без проведення відкритих торгів при розгляді питання 14.09.2017, та утримався від голосування при розгляді питання 24.01.2018.
На дану обставину ані ліквідатор ОСОБА_3, ані суд першої інстанції уваги не звернули, хоча це безпосередньо стосується прав даного кредитора, як заставного, оскільки отримані грошові кошти у зв'язку з реалізацією заставного майна в силу прямого припису Закону надходять на погашення виключно його вимог. Інші кредитори, вимоги яких не погашені банкрутом, не є безпосередньо заінтересованими особами в питаннях проведення реалізації заставного майна за найвищою ціною на відміну від забезпеченого кредитора, тому їх позиція з вказаного питання не повинна мати приорітет перед позицією забезпеченого кредитора в особі ОСОБА_4 товариства Комерційний банк «ПриватБанк». Тому колегія суддів вважає помилковим прийняття судом першої інстанції до уваги рішення комітету кредиторів від 14.09.2017 та 24.01.2018 з питань щодо надання згоди та визначення особливого порядку реалізації заставного майна, який є відмінним від порядку реалізації такого майна на відкритих торгах, встановленого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Вищевказаним Законом не передбачено право комітету кредиторів давати згоду на реалізацію предмету забезпечення або встановлювати інший порядок реалізації такого майна, ніж встановлений нормами Закону.
Відносно реалізації майна МПП «Таврія» за ціною не нижчою, як початкова вартість другого повторного аукціону, який був проведений 12.12.2014, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017 у справі № 5/112-Б-10 визнано недійсними результати аукціону від 12.12.2014р. із продажу майна МПП «Таврія».
В постанові від 01.02.2017 Вищим господарським судом встановлено недотримання визначених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки проведення аукціону (виявлення майна, проведення його інвентаризації, оцінка майна), до проведення аукціону не було повністю сформовано ліквідаційну масу боржника у вигляді цілісного майнового комплексу; виставлено на перший аукціон на продаж частину майна як цілісний майновий комплекс при тому, що значну частину майна ще не було виявлено та інвентаризовано, що могло обумовити відсутність інтересу потенційних покупців до першого та повторного аукціону.
При цьому, як вбачається із протоколів засідання комітету кредиторів № 7 від 14.09.2017 та № 9 від 24.01.2018, комітет кредиторів вирішив встановити початковою вартістю майна під час нової реалізації як початкову вартість майна на другому повторному аукціоні, не звернувши увагу на те, що Вищий господарський суд України в постанові від 01.02.2017 зазначив про допущені порушення встановленого порядку продажу майна банкрута ще спочатку при проведенні першого аукціону, коли на продаж виставлявся цілісний майновий комплекс без завершення інвентаризації усього майна та його оцінки, тому скасував другий повторний аукціон та направив справу для розгляду до суду першої інстанції.
На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, погоджена комітетом кредиторів та встановлена ліквідатором початкова вартість майна для продажу як початкова вартість майна на другому повторному аукціоні, який був раніше визнаний касаційним судом недійсним, не може бути визнана господарським судом належною, оскільки її невідповідність нормам діючого законодавства встановлено в постанові Вищого господарського суду України.
Що стосується посилання суду першої інстанції на аналогічну практику у постановах Верховного суду від 05.06.2018 у справі № 5/112-Б-10, колегія суддів вважає даний висновок таким, що не відповідає дійсності, оскільки істотні моменти матеріалів даного відокремленого провадження відрізняються від тих матеріалів, які пройшли касаційне оскарження.
Так в постановах від 05.06.2018 у справі № 5/112-Б-10 суд касаційної інстанції чітко вказав, що представник ПАТ «Банк Форум» на засіданні комітету кредиторів 16.03.2017, оформленому протоколом № 3, при вирішенні питання про порядок подальшої реалізації майна банкрута у зв'язку з визнанням недійсними в судовому порядку результатів його продажу з другого повторного аукціону 12.12.2014 висловився проти повернення покупцям грошових коштів, сплачених ними за придбане з аукціону нерухоме майно МПП «Таврія», обтяжене іпотекою банку, а також проти вжиття ліквідатором заходів щодо визнання недійсними договорів, укладених з набувачами майна, та повернення майна до ліквідаційної маси з подальшим його продажем в ліквідаційній процедурі.
Крім того, в означених постановах Верховний суд не одноразово зазначив, що з моменту набуття спірного майна у власність відповідач вніс значні покращення у таке майно, у зв'язку з чим його повернення до ліквідаційної маси банкрута у первісному стані не є можливим.
Як вже було зазаначено судом апеляційної інстанції під час розгляду питань щодо порядку реалізації майна (на засіданнях комітету кредиторів 14.09.2017 та 24.01.2018), яке було виставлено на другий повторний аукціон 12.12.2014 та результати якого визнано недійсними постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017 у справі № 5/112-Б-10 про банкрутство МПП «Таврія», представник ОСОБА_4 товариства Комерційний банк «ПриватБанк» жодного разу не підтримав пропозицію комітету кредиторів та ліквідатора. Також про незгоду заставного кредитора ОСОБА_4 товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з затвердженою мировою угодою свідчить подана ним до суду апеляційної інстанції апеляційна скарга, в якій апелянт наполягає на дотриманні усіма учасниками справи про банкрутство встановленого Законом порядку реалізації майна банкрута на відкритих торгах за згодою забезпеченого кредитора. Саме такий порядок продажу предмету забезпечення на думку апелянта приведе до продажу майна за найвищою ціною, що відповідає майновим інтересам апелянта як забезпеченого кредитора у даній справі.
Стаття 42 частина 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає наступний порядок продажу заставного майна: ОСОБА_5 банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.
Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що укладення мирової угоди між банкрутом та набувачем майна безпосередньо порушує майнові права забезпеченого кредитора в особі ОСОБА_4 товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
Окрім того колегія суддів вважає, що умови мирової угоди, які передбачають доплату набувачем майна різниці між фактично сплаченою сумою на других повторних торгах та початковою вартістю майна на цих же торгах, виходять за межі позовних вимог ліквідатора у даній справі (віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності). Предметом спору у даній справі є неправомірне володіння майном банкрута особою, яка не є власником цього майна, та визнання права власності за банкрутом. Будь-яке стягнення коштів як доплата за продане майно на аукціоні, який визнаний судом недійсним, до предмету спору у даній справі не входить.
За таких обставин вказаною мировою угодою порушено ч. 1 ст. 192 ГПК України, якою заборонено при укладанні мирової угоди виходити за межі предмету спору, якщо порушуються права інших осіб (в даному випадку забезпеченого кредитора).
Також колегія суддів звертає увагу на те, що укладання цієї мирової угоди фактично узаконило проведення другого повторного аукціону, результати якого були визнані недійсними постановою касаційного суду. Також сторони при підписанні мирової угоди фактично замінили визначений нормами Закону порядок реалізації забезпеченого майна в процедурі банкрутства за згодою забезпеченого кредитора або суду на інший порядок, який був запропонований ліквідатором та погоджений кредиторами, які не є забезпеченими. Тобто, умови мирової угоди не відповідають нормам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині порядку продажу заставного майна.
Таким чином господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали про затвердження мирової угоди не виконав приписи п. 1 ч. 5 ст. 192 ГПК України, яка передбачає наступне: Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
01.08.2018 ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Елтікс+» до господарського суду Херсонської області надано письмові пояснення, в яких відповідач зазначає наступне.
12.12.2014року через Товарину біржу «Херсонська універсальна товарна біржа» відбувся аукціон з продажу майна МПП «Таврія», а саме:
Лот № 7_Т. Магазин продовольчих товарів, магазин інв. № 2241 до складу якого входить обладнання у кількості 29 шт., що розташований за адресою: м. Херсон, вул. Куліка І., буд. 114-д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10673465104.
Лот № 8_Т. Нежитлове приміщення (літ. А) інв. № 1890 до складу якого входить обладнання у кількості 20 шт., що розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Садова, буд. 9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 99124865101.
Лот № 26_Т. Нежитлове приміщення (літ. А) інв. № 1468 до складу якого входить обладнання у кількості 37 шт., що розташоване за адресою: м. Нова Каховка, вул. Дзержинського, буд. 47, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 129559365107.
Лот № 27_Т. Нежитлове приміщення (літ. А) інв. № 1630 до складу якого входить обладнання у кількості 36 шт., що розташоване за адресою: м. Каховка, вул. Першотравнева, буд. 27, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 106273465104.
Переможцем аукціону з продажу майна стало ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», яке в подальшому за договором купівлі продажу № 522 від 13.05.2016 відчужило його на користь ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Елтікс+».
ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Елтікс+» в письмових поясненнях зазначає, що витрачено чималих коштів на поліпшення даного майна, проведення ремонтно-будівельних робіт, здійснення модернізації комунікацій, закупівлю та встановленя нового обладнання, що підтверджується договором підряду № 12/03-15 від 12.03.2015, та договором від 29.02.2016 про зміну сторони у зобов'язанні.
ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Елтікс+» зазначає, що загальна сума виконаних робіт та використаних матеріалів, інших витрат, пов'язаних з ремонтом майна складає 218 013,00грн. Також зазначено, що розрахунок за виконані роботи здійснено між ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та ПП «Будівельна фірма «Херсон-сервісбуд». На підтвердження даних обставин ТОВ «Елтікс+» до матеріалів справи надано чотири акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в.
З наданих актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в вбачається виконання робіт на загальну суму 2 587 827,34грн.
В зазначених актах вказано договір, на підставі якого здійснювались роботи, а саме договір № 02/2015 від 02.02.2015, 02/215 від 02.02.2015.
Дані договори № 02/2015 від 02.02.2015, 02/215 від 02.02.2015 до матеріалів справи не долучені, їх зміст колегії суддів апеляційного господарського суду невідомий, відомості щодо сторін даного договору у суду відсутні.
Колегія суддів звертає увагу, що адреси, зазначені в актах приймання виконаних робіт, це дійсно адреси об'єктів МПП «Таврія», які були продані на аукціоні 12.12.2014, та власником яких в подальшому, а саме з 13.05.2016 стало ТОВ «Елтікс+».
Дослідивши наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт, колегією суддів встановлено, що роботи проведені на об'єктах ТОВ «Елтікс+» - це ремонт приміщень будівлі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що чотири акти приймання виконаних будівельних робіт мають наступні дати:
1. за _______ 2015 року (без зазначення місяця);
2. за червень 2015 року;
3. за вересень 2015 року;
4. за _______ 2015року (без зазначення місяця).
Тобто дані акти було складено за 2015 рік.
Два акта за ________ 2015 рік (без зазначення місяця) та за червень 2015 підписані 14.03.2017, акт за вересень 2015 року не містить конкретної дати його підписання замовником та підрядником.
Як встановлено матеріалами справи, об'єкти за адресами м. Херсон, вул. Куліка І., буд. 114-д, м. Херсон, вул. Садова, буд. 9, м. Нова Каховка, вул. Дзержинського, буд. 47 були придбані ТОВ «Елтікс+» у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» 26.02.2016, об'єкт за адресою м. Каховка, вул. Першотравнева, буд. 27 був придбаний 10.05.2016, а 29.02.2016 договором про зміну сторони у зобов'язані було змінено сторону по договору підряду з ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» на ТОВ «Елтікс+». З цього слідує, що ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» не продавши нерухоме майно за адресою м. Каховка, вул. Першотравнева, буд. 27 ТОВ «Елтікс+» вже здійснив заміну сторони по договору підряду № 12/03-15 від 12.03.2015, на підставі якого нібито виконувались будівельні роботи за адресами м. Херсон, вул. Куліка І., буд. 114-д, м. Херсон, вул. Садова, буд. 9, м. Нова Каховка, вул. Дзержинського, буд. 47, м. Каховка, вул. Першотравнева, буд. 27.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що акти приймання виконаних будівельних робіт за 2015 рік, містять найменування замовника будівельних робіт - ТОВ «Елтікс+», у той час як об'єкти за адресами м. Херсон, вул. Куліка І., буд. 114-д, м. Херсон, вул. Садова, буд. 9, м. Нова Каховка, вул. Дзержинського, буд. 47, м. Каховка, вул. Першотравнева, буд. 27 були придбані ТОВ «Елтік+» лише у 2016році.
З урахуванням зазначених неточностей, а також відсутністю документів, на які є посилання в актах приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, апеляційний господарський суд не приймає дані письмові пояснення ТОВ «Елтікс+» з додатками до уваги в якості підтвердження здійснення ремонтних робіт та внесення покращення у спірне майно.
Висновки колегії суддів апеляційного господарського суду:
Підсумовуючи усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при укладені мирової угоди ліквідатор ОСОБА_3 не врахував позицію заставного кредитора ОСОБА_4 товариства Комерційного банку «ПриватБанк», не звернув уваги на те, що умови мирової угоди суперечать Закону в частині необхідності продажу майна на відкритих торгах як цілісного майнового комплексу та в подальшому окремими лотами, починаючи з першого аукціону та з визначенням початкової ціни майна на такому аукціоні, укладення мирової угоди із зобов'язаннями набувача майна здійснити доплату до початкової ціни на другому повторному аукціоні виходить за межі позовних вимог ліквідатора про витребування майна та визнання права власності, умови мирової угоди порушують права Банку як заставного кредитора, який був не згодний з рішеннями комітету кредиторів щодо встановлення іншого від визначеного Законом порядку реалізації майна банкрута. Господарський суд не звернув належної уваги на вказані обставини та безпідставно зазначив, що оскільки відповідач з моменту набуття спірного майна у власність вніс значні покращення у таке майно, то витребування майна з чужого незаконного володіння у первісному стані є неможливим. Тому треба дотримуватися балансу майнових інтересів кредиторів та набувача. Але справедливим по суті таке рішення господарського суду не можна вважати, оскільки замість захисту інтересів заставного кредитора ліквідатор і господарський суд прийняли до уваги інтереси набувача та врахували позицію інших кредиторів по даній справі, які не мають на даному етапі процедури банкрутства прямого відношення до отримання коштів від продажу предмету забезпечення.
Що стосується дотримання майнових інтересів добросовісного набувача в особі відповідача, пов'язаних із витратами на поліпшення майна, то вказане питання врегульоване нормою Цивільного кодексу України, а саме ст. 390 ч. 4, де зазначено наступне: Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість. Тобто, вказане питання повинно вирішуватися законним шляхом без порушення майнових прав забезпеченого кредитора у справі про банкрутство.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_4 товариства Комерційного банку «ПриватБанк» підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Херсонської області від 06.08.2018 - скасуванню, у задоволенні спільної заяви позивача та відповідача про затвердження мирової угоди слід відмовити та матеріали справи № 5/112-Б-10 (відокремлене провадження у справі про банкрутство МПП «Таврія») за позовом Ліквідатора ОСОБА_6 приватного підприємства «Таврія» арбітражного керуючого ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Елтікс+», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, направити до Господарського суду Херсонської області для подальшого розгляду.
Керуючись статтями 269, 270-271, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 товариства Комерційного банку «Приват Банк» задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.08.2018 про затвердження мирової угоди по справі № 5/112-Б-10 скасувати.
У задоволенні спільної заяви позивача та відповідача про затвердження мирової угоди відмовити.
Матеріали справи № 5/112-Б-10 (відокремлене провадження у справі про банкрутство МПП «Таврія») за позовом Ліквідатора ОСОБА_6 приватного підприємства «Таврія» арбітражного керуючого ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Елтікс+», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, направити до Господарського суду Херсонської області для подальшого розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 27.02.2019.
Головуючий суддя: К.В. Богатир
Суддя: Л.О. Будішевська
Суддя М.А. Мишкіна