ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
27 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 916/38/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.01.2019 про відмову у видачі судового наказу, постановлену суддею Рогою Н.В. у м. Одесі
у справі № 916/38/19
за заявою: Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
до боржника: Фізичної особи-підприємця Алупой Сергія Степановича
про: стягнення 80 162, 04 грн.
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про видачу судового наказу до Фізичної особи-підприємця Алупой Сергія Степановича, в якій просило суд видати судовий наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Алупой Сергія Степановича на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 09.10.2017 у розмірі 80 162,04 грн. (50 000, 00 грн. заборгованість за кредитом, 9 688, 90 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість, 11000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 9473,14 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором), а також відшкодувати банку сплачений судовий збір.
Заява мотивована тим, що в результаті порушення приписів чинного законодавства та укладеного між банком та фізичною особою-підприємцем договору від 09.10.2017, який за своєю суттю є договором приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ», у боржника виникла заборгованість за кредитом, процентах за користування кредитом, комісії та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.01.2019 у справі №916/38/19 Акціонерному товариству Комерційного банку «Приватбанк» відмовлено у видачі судового наказу в частині стягнення з боржника Фізичної особи-підприємця Алупой Сергія Степановича 9 688, 90 грн. - заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість; 11 000,00 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 9 473, 14 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Ухвала суду мотивована тим, що заявлені Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» вимоги щодо стягнення: 9 688, 90 грн. - заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість; 11 000, 00 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 9 473, 14 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, суперечать вимогам положень ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, адже, за своєю правовою природою заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та пеня не є заборгованістю за договором.
04.01.2019 у справі № 916/38/19 видано судовий наказ, яким стягнуто з Фізичної особи-підприємця Алупой Сергія Степановича на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 09.10.2017 року у сумі 50 000, 00 грн., судові витрати у сумі 176, 20 грн.
Не погодившись з ухвалою суду про відмову у видачі наказу у частині стягнення з боржника Фізичної особи-підприємця Алупой Сергія Степановича 9 688, 90 грн. - заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість; 11 000, 00 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 9 473, 14 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.01.2019 у справі № 916/38/19, видати судовий наказ, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця Алупой Сергія Степановича на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 9 688, 90 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість, 11 000, 00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 9473, 14 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також відшкодувати банку сплачений судовий збір.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги банк посилається на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду обставинам справи, зазначаючи, що висновки суду суперечать вимогам ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України; нарахування відсотків, комісії та неустойки здійснюється за Умовами та правилами надання послуг «КУБ».
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2019 і 13.02.2019 у справі № 916/38/19 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку письмового провадження.
Фізична особа-підприємець Алупой Сергій Степанович своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржену у справі ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 04.01.2019 у справі №916/38/19 підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Заява про видачу судового наказу мотивована тим, що 09.10.2017 Фізичною особою-підприємцем Алупой Сергієм Степановичем через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ».
В Анкеті-заяві вказано, що Алупой Сергій Степанович, підписанням цієї заяви, приєднується до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» і приймає на себе всі зобов'язання, зазначені в цих Умовах та укладає кредитний договір.
У п. 1.3 Анкети-заяви визначено, що строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів.
Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5. Анкети-заяви).
Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» 17.08.2017 було перераховано на поточний рахунок Фізичної особи підприємця Алупой Сергія Степановича кредитні кошти у розмірі 50 000 грн. 00 коп.
У п. 3.2.8.3. Умов та правил надання послуги «КУБ» визначено, що надання кредитів у рамках послуги здійснюється на наступних умовах: Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту терміновий кредит в обмін на зобов'язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, їх кількість і дати їх здійснення вказуються в Заяві. Заява на приєднання до Послуги в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом укладання кредитного договору в електронному вигляді.
Згідно з п. 3.2.8.3.1. Умов та правил надання послуги «КУБ» повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.
За умовами п. п. 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов та правил надання послуги «КУБ» Боржник взяв на себе зобов'язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2., а також, повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також, зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
Відповідно до п. 3.2.8.9.1 Умов та правил надання послуги «КУБ» за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.2., 3.2.8.3., 3.2.8.3.1. цього Договору Клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.
Положеннями п. 3.2.8.3.2. Умов та правил надання послуги «КУБ» передбачено, що за користування Послугою Клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в Заяві та Тарифах, а саме: 2% від початкової суми кредиту.
Пунктом 3.2.8.9.2. Умов та правил надання послуги «КУБ» передбачено, що сплата процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, передбаченої пунктом 3.2.8.3.2. Умов, здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві, про що зазначено у п. 3.2.8.3.1 Умов.
В зв'язку з неповерненням вищезазначеної суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за користування кредитом, банком було нараховано пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Вищезазначені нарахування та заборгованість за кредитом боржником сплачені не були, що і стало підставою для звернення заявника з заявою про видачу судового наказу на стягнення заборгованості.
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Частиною 1, 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно зі ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, згідно з якими заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для предявлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 36 цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Положеннями ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з того, що заявником надані докази видачі кредиту та наявності заборгованості місцевим господарським судом задоволено заяву про видачу наказу в частині стягнення основної суми заборгованості, що не оскаржено учасниками справи та не є предметом даного апеляційного розгляду.
Водночас, судом першої інстанції відмовлено заявнику у видачі наказу щодо заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість, заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Судова колегія частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження розміру нарахованих відсотків, комісії та пені надано розрахунок заборгованості з поясненнями до нього.
Пунктом 3.2.8.1. Умов та правил надання послуги «КУБ» визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Кредитування Клієнта здійснюється і межах встановленого Банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання по Умов та правил надання банківських послуг (далі Заява), а також в системі Приват24.
Відповідно до пункту 3.2.8.3.1.3 Умов та правил надання послуги «КУБ» Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.
Пунктом 3.2.8.3.3. Умов та правил надання послуги «КУБ» визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві.
В Анкеті-заяві, підписаній Фізичною особою-підприємцем Алупой Сергієм Степановичем у п. 1.6 визначено, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї Заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4 % на місяць від суми заборгованості.
Згідно з п. 3.2.8.9.2. Умов та правил надання послуги «КУБ» нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користуванні кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується.
З урахуванням п. 3.2.8.3.3, 3.2.8.9.7 та п. 1.6 Анкети-заяви, Фізична особа-підприємець Алупой Сергій Степанович має сплачувати 48 % річних від суми залишку непогашеного кредиту.
Пунктом 1.4 Анкети-заяви визначено, що проценти (комісія) за користування кредитом: 2 % в місяць від початкового розміру кредиту.
З наданого заявником розрахунку вбачається, що оплат за відсотками, нарахованими на залишок простроченої заборгованості та відсоткам у вигляді щомісячної комісії боржником здійснено не було.
Як проценти за користування наданими кредитними коштами, так і комісія є платою за надану послугу, у зв'язку з чим висновки місцевого господарського суду щодо невідповідності заявлених до стягнення 9 688, 90 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, та 11 000,00 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, вимогам ст. 148 Господарського процесуального кодексу України є передчасними та такими, що зроблені без належної оцінки наданих заявником доказів.
Що стосується вимог про видачу наказу на 9 473, 14 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, судова колегія зазначає наступне.
За змістом ст.ст. 524, 533-535, ст. 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені передбачена Законом або договором.
Відтак, вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Отже, вимоги в частині стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Беручи до уваги наведене вище, з огляду на невідповідність вказаних вимог в частині пені положенням ст.148 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у видачі судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Алупой Сергія Степановича на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором і доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують вірного висновку суду про відмову у видачі наказу щодо стягнення пені.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині відмови Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Алупой Сергія Степановича заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 9 688, 90 грн. та заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 11 000, 00 грн., а матеріали справи №916/38/19 в цій частині направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі ст. 280 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати за апеляційний перегляд підлягають віднесенню на сторін.
Керуючись ст.ст. 129, 147-148, 150, 152-154, 255, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.01.2019 у справі №916/38/19 задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.01.2019 у справі №916/38/19 скасувати в частині відмови Акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Алупой Сергія Степановича заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 9 688, 90 грн. та заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 11 000,00 грн. та в цій частині матеріали справи № 916/38/19 передати для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
В іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.01.2019 у справі №916/38/19 залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош