79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" лютого 2019 р. Справа №914/692/18
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
ОСОБА_1,
секретар судового засідання Процевич Р.Б.,
явка учасників справи:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 11 від 03.01.2019
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 75 від 21.01.2019
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» б/н від 28.12.2018
на рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2018, суддя: Матвіїв Р.І. м.Львів, (повний текст рішення складено - 10.12.2018),
за позовом Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, Львівська обл.,
до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м.Трускавець, Львівська обл.,
про стягнення заборгованості в розмірі 9 283 763,53 грн.,
Короткий зміст позовних вимог.
17.04.2018 Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради (далі по тексу КП «Дрогобичводоканал») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» (далі по тексту ТОВ «Трускавецький водоканал») 9 383 739,22 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом згідно ухвали від 03.10.2018) з яких: 6 904 659,63 грн. - заборгованість, яка виникла у зв'язку з невиконанням умов договору від 21.02.2013 за надані послуги з постачання холодної води і водовідведення в період з січня 2016 року по травень 2016 року, 1 966 054,85 грн. - інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 30.03.2018 та 513 024,74 грн. - 3% річних за період з 01.02.2016 по 30.03.2018, які нараховані із-за неналежного виконання умов цього договору.
Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 509, 525, 526, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст.193, 216, 220, 230 ГК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.11.2018 вищезазначений позов задоволено повністю з підстав порушення відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договору від 21.02.2013 та стягнуто вартість наданих позивачем послуг в розмірі 6 904 659,63 грн., інфляційних втрат - 1 966 054,85 грн. -та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання -513 024,74 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в частині стягнення 3 048 279,96 грн. основного боргу за період з 01.01.2016 по 30.04.2016, в решті- відмовити, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Відповідач зазначає, що позивачем безпідставно застосовано підвищений тариф, встановлений постановою НКРЕКП №876 від 26.03.2015, що призвело до необґрунтованого нарахування плати за надані послуги. Згідно з розрахунком різниці витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення сума надмірно нарахованих коштів за період з 01.01.2016 по 30.04.2016 складає 3 048 279,96 грн.
Посилається на безпідставне зволікання позивачем у вчиненні дій щодо зміни тарифу за послуги, які надавались відповідачу, що на думку останнього свідчить про зловживання позивачем своїм правом та слугує підставою для відмови в позові згідно з ч. 3 ст. 16 ЦК України.
На підтвердження наведеного відповідач покликається на те, що місцевим господарським судом не враховано обставини, які встановлені у рішенні адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.07.2016 у справі №1-02-17/2016.
Узагальнені доводи та заперечення позивача.
Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, з огляду на те, що:
1)наданий відповідачем лист НКРЕКП №10645/19/61-15 від 28.09.2015, яким було повідомлено позивача про необхідність подання в термін до 01.10.2015 року розрахунків та підтвердних матеріалів для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення та відповідь Львівського територіального відділення АМК України №63-02/943 від 05.06.2018 про те, що КП «Дрогобичвоодоканал» не оскаржувало рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.07.2016 за № 26р/к, в якому зазначено про бездіяльність підприємства, що призвело до нарахування за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення 01.01.2016-30.04.2016 року в необґрунтованих розмірах, не можуть бути прийняті судом, оскільки не входять до предмету доказування в даній справі та подані з пропуском строку, визначеного ч. 3 ст. 80 ГПК України та без клопотання про його поновлення. Окрім того, відповідачем не обґрунтовано неможливість подання цих доказів разом з відзивом.
2)при обчисленні вартості наданих позивачем послуг в період з 01.01.2016 по 30.04.2016 підлягає застосуванню єдиний діючий та чинний на цей момент тариф, встановлений постановою НКРЕКП №876 від 26.03.2015, оскільки в цей період не було затверджено окремого тарифу для ТОВ «Трускавецький водоканал»;
3)несвоєчасне звернення позивача до НКРЕКП із заявою про затвердження тарифів для відповідача не свідчить про порушення чинного законодавства.
В судовому засіданні 20.02.2019 представник позивача, реалізовуючи право, надане п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України щодо наведення міркувань стосовно питань, які виникають під час судового розгляду, додатково пояснила, що апелянт не може посилатись на зловживання позивачем правом як на підставу відмови в задоволенні позову, оскільки такі аргументи не вказувались при розгляді справи в суді першої інстанції. Рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за №26/р/к від 22.07.2016 у справі №1-02-17/2016 не є беззаперечним доказом зловживання позивачем правом.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вищезазначених пояснень позивача, покликаючись на те, що до завершення розгляду справи в суді першої інстанції апелянт не міг посилатись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставини справи, які мають значення для справи, а відтак і на незастосування норми матеріального права, яка стосується відмови в позові у зв'язку зі зловживанням правом (ч. 3 ст. 16 ЦК України). Оскільки рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за №26/р/к від 22.07.2016 у справі №1-02-17/2016 є чинним, то відповідачем визнаються обставини, які встановлені в цьому рішенні.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що між КП «Дрогобичводоканал» (надалі по тексту - позивач, виконавець) та ТОВ «Трускавецький водоканал» (надалі по тексту - відповідач, споживач) погодили та підписали договір від 21.02.2013 (а.с.13-15,т.1) про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення (обліковий код споживача №1306), згідно з умовами якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язується проводити відбір води у обсязі, передбаченому п.3.1 договору, та своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Отже, спірні правовідносини виникли з укладеного між сторонами договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення. Поширення на спірні правовідносини умов договору від 21.02.2013 сторонами не заперечується.
Встановлено, що комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області в період січень-травень 2016 року надавались ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується актами приймання-передачі (надання послуг) (а.с.25-30,т.1). Акти підписані представниками виконавця та споживача, скріплені печатками підприємств.
Позивач звернувся з даним позовом, оскільки вважає, що відповідач взятих на себе договірних зобов'язань по оплаті послуг за договором від 21.02.2013 року за розрахунковий період січня-травня 2016 року належним чином не виконав.
Натомість, відповідач, споживання послуг не заперечує, однак не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення 3 048 279,96 грн. основного боргу за період з 01.01.2016 по 30.04.2016, посилаючись на те, що позивачем безпідставно застосовано тариф, встановлений постановою НКРЕКП №876 від 26.03.2015, що призвело до необґрунтованого нарахування плати за надані послуги. Ці обставини є предметом апеляційного перегляду.
Щодо доводів апелянта про застосування позивачем неправильного тарифу, встановленого постановою НКРЕКП №876 від 26.03.2015, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №614 від 14.04.2016 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області установлено тарифи, зокрема, на централізоване водопостачання споживачам, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 3,61 грн. за 1 куб. м.; на централізоване водовідведення споживачам, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 1,30 грн. за 1 куб. м.
Ця постанова набрала чинності з 01.05.2016.
Апеляційним господарським судом встановлено, що вищезазначені тарифи використані позивачем у розрахунках вартості наданих послуг за травень 2016 року, тоді як за попередні місяці (січень-квітень 2016 року) використовувались інші чинні значення - 5,0100 грн. та 2,2700 грн., які визначались постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №876 від 26.03.2015 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області», яка була чинною в цей період.
Механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення визначає Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011.
Пунктом 3.2. договору визначено, що тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення є державними регульованими тарифами, які затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а відтак є змінними впродовж року. Про зміну тарифів, строк їх введення виконавець повідомляє споживача письмово не пізніше як за 15 днів до дня введення в дію нових тарифів. У разі зміни тарифів оплата споживачем наданих послуг здійснюється за новими тарифами без зміни інших умов договору.
Пунктом 2.11 цього ж договору сторони погодили, що у випадку зміни чинного законодавства України, зокрема нормативно-правових актів, які регулюють правовідносин що виникають з приводу централізованого водопостачання та водовідведення, застосовуються положення цих нормативно правових актів, які мають перевагу перед положеннями цього договору. Сторони зобов'язуються керуватись вимогами цих нормативно-правових актів з дня набрання чинності незалежно від внесення змін до цього договору.
Таким чином тариф який затверджується постановою НКРЕКП є основою для визначення розміру грошових зобов'язань сторін спору, та є підставою для перегляду умов договору від 21.02.2013 в частині вартості наданих послуг.
Апеляційним судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України №670 від 02.09.2015 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869» передбачено окремий розрахунок тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для ліцензіатів, які придбавають в іншого ліцензіата питну воду з метою її подальшої реалізації споживачам та/або подають стічні води на очищення іншому ліцензіату за окремими тарифами на централізоване водопостачання та/або водовідведення. У відповідності до пункту 2 цієї постанови, вказаний порядок розрахунку набирає чинності з 01.01.2016.
З вищезазначеного вбачається, що відповідач належить до категорії суб'єктів, яким встановлюється окремий тариф на централізоване водопостачання та/або водовідведення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку з внесенням зазначених змін до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, НКРЕКП звернулось до позивача з листом №10645/19/61-15 від 28.09.2015 (а.с.241, т.1), в якому повідомлено про необхідність подання в термін до 01.10.2015 розрахунків та підтвердних матеріалів для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення.
Отже, цим листом НКРЕКП повідомило, що з метою зміни відповідачу тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення позивачу необхідно в термін до 01.10.2015 надати відповідні розрахунки та підтвердні матеріали.
Зважаючи на наведене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що зміна тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для відповідача прямо залежить від волевиявлення позивача на вчинення відповідних дій щодо зміни таких тарифів.
Натомість, судом встановлено, що КП «Дрогобичводоканал» звернулось до НКРЕКП з заявою у порядку та формі, яка передбачена порядком для встановлення тарифів лише 09.03.2016.
Пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
З системного аналізу вищезазначених умов договору та положень законодавства вбачається, що своєчасне вчинення сторонами відповідних дій, щодо зміни тарифу на послуги водопостачання та водовідведення має на меті забезпечити стабільність, послідовність та правову певність поведінки учасників договірних відносин, що гарантує справедливість, розумність й добросовісність сторін під час виконання договору.
Водночас, їх недотримання виходить за обумовлені сторонами межі здійснення прав та обов'язків по договору, й надає одній зі сторін, яка його порушує, безпідставну перевагу в цих господарських відносинах, внаслідок чого порушується баланс приватноправових інтересів сторін договору.
Так, суб'єктивні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, мають певні межі за змістом і за характером здійснення. Межі є невід'ємною рисою будь-якого суб'єктивного права.
Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом, тобто, є підставою виникнення цього правового явища, яке нормативно закріплене частиною 3 статті 13 ЦК України.
Зловживання правом виявляється в тому, що особа, якій формально належить суб'єктивне право, неправомірно його здійснює. Зловживання правом має місце у випадку, коли уповноважена особа, спираючись на своє суб'єктивне право, допускає недозволене використання свого права, порушує міру і вид поведінки, визначені законом, посилаючись при цьому на формально належне їй суб'єктивне право. На відносини зловживання цивільним правом поширюється дія принципу недопущення зловживання правом як принципу здійснення цивільних прав. Зміст цього принципу становить обов'язок особи, яка здійснює суб'єктивне право, не допускати зловживання правом і використовувати належні особі суб'єктивні права і виконувати суб'єктивні обов'язки належними способами їх здійснення з урахуванням неприпустимості вчинення дій, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Тобто зловживання правом пов'язане із здійсненням належного особі суб'єктивного цивільного права, за межі якого воно виходить. Тому зловживання правом може мати місце лише в тому випадку, коли уповноважений суб'єкт має певні права, при здійсненні яких він порушує права і законні інтереси інших осіб.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права в такий спосіб викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 916/596/18, а тому в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується апеляційним господарським судом.
У даній справі, що переглядається в апеляційному порядку, внаслідок бездіяльності позивача та зволіканням зі зміною тарифів, відповідачем протягом січня-квітня 2016 року споживались послуги водопостачання та водовідведення за тарифами, які є вищими від тих, які були б затверджені НКРЕКП у випадку добросовісної поведінки позивача. Такі дії з боку позивача свідчать про зловживання ним своїми правами в розумінні статті 13 ЦК України, що є недопустимим.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд відхиляє аргументи позивача, що несвоєчасне звернення до НКРЕКП із заявою про затвердження тарифів для відповідача не є зловживання правом.
Апеляційним судом кваліфікація дій позивача як зловживання правом аналізується із здійсненням належного особі суб'єктивного цивільного права, в формі бездіяльності та із врахуванням того, що відповідач не вчинив дій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 670 від 02.09.2015 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869», якою передбачено окремий розрахунок тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для ліцензіатів, які придбавають в іншого ліцензіата питну воду з метою її подальшої реалізації споживачам та/або подають стічні води на очищення іншому ліцензіату за окремими тарифами на централізоване водопостачання та/або водовідведення.
Рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за №26/р/к від 22.07.2016 у справі №1-02-17/2016 про притягнення позивача до відповідальності розцінюється апеляційним судом як порушення антимонопольного законодавства та не впливає на оцінку дій позивача у спірних правовідносинах для визначення порушення зловживання цивільним правом.
Доводи позивача про те, що КП «Дрогобичводоканал» не оскаржувало рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.07.2016 за № 26р/к не спростовують висновку про зловживання цивільним правом.
Згідно з ч. 3 ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить, що для їх застосування необхідна наявність наступних обставин:
1. Певна особа має та здійснює саме цивільні права у спірних правовідносинах.
2. Реалізуючи ці саме цивільні права особа вчиняє дії саме з наміром завдати шкоди іншій особі або зловживає цим цивільним правом в інших формах, що свідчить саме про умисність вчинення таких дій чи зловживання.
3. Така особа має порушене цивільне право або інтерес, проте, суд відмовляє у їх захисті, оскільки реалізуючи ці цивільні права або інтереси особа умисно вчиняла дії з наміром завдати шкоди іншій особі або зловживала цим цивільним правом в інших формах.
Відтак, місцевий господарський суд обмежившись встановленням тарифів, які були чинними в спірному періоді, залишив поза увагою межі здійснення позивачем своїх прав та наявність підстав для їх захисту, що потягнуло за собою безпідставне задоволення позову в частині заборгованості, яка нарахована за підвищеними тарифами, а також 3% річних й інфляційних втрат з цієї суми.
Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, стягненню з відповідача підлягає сума боргу, яка обчислюється шляхом множення (добутку) обсягів водопостачання та водовідведення на тариф, який за зволіканням позивача не був затверджений НКЕРКП своєчасно, тобто тариф, визначений постановою НКРЕКП №614 від 14.04.2016.
Враховуючи нижчі тарифи, які внаслідок зловживання позивачем своїм правом у формі бездіяльності ще з 01.01.2016 мали б застосовуватись для обчислення спожитих відповідачем послуг, апеляційний господарський суд здійснив перерахунок розміру грошових зобов'язань з зазначенням моменту прострочення кожного з них.
З акту приймання-передачі №ОУ-0000293 від 25.01.2016 (а.с.25, т.1), в якому відображено об'єми спожитих послуг за січень 2016, вбачається, що позивачем надано, а відповідачем спожито послуг водопостачання в розмірі 243 590 куб. м. та водовідведення в розмірі 305 590 куб. м.
З акту приймання-передачі №ОУ-0001203 від 25.02.2016 (а.с.26, т.1), в якому відображено об'єми спожитих послуг за лютий 2016, вбачається, що позивачем надано, а відповідачем спожито послуг водопостачання в розмірі 296 600 куб. м. та водовідведення в розмірі 324 600 куб. м.
З акту приймання-передачі №ОУ-0001920 від 25.03.2016 (а.с.27, т.1), в якому відображено об'єми спожитих послуг за березень 2016, вбачається, що позивачем надано, а відповідачем спожито послуг водопостачання в розмірі 217 860 куб. м. та водовідведення в розмірі 269 860 куб. м.
З акту приймання-передачі №ОУ-0002710 від 25.04.2016 (а.с.28, т.1), в якому відображено об'єми спожитих послуг за квітень 2016, вбачається, що позивачем надано, а відповідачем спожито послуг водопостачання в розмірі 221 150 куб. м. та водовідведення в розмірі 283 150 куб. м.
З акту приймання-передачі №ОУ-0003524 від 04.05.2016 (а.с.29, т.1), в якому відображено об'єми спожитих послуг за чотири дні травня 2016, вбачається, що позивачем надано, а відповідачем спожито послуг водопостачання в розмірі 41 690 куб. м. та водовідведення в розмірі 51 690 куб. м.
З акту приймання-передачі №ОУ-0003714 від 25.05.2016 (а.с.30, т.1), в якому відображено об'єми спожитих послуг за травень 2016, вбачається, що позивачем надано, а відповідачем спожито послуг водопостачання в розмірі 160 330 куб. м. та водовідведення в розмірі 210 330 куб. м.
Апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта в своїх розрахунках на обсяги споживання, які зазначені в актах звірки показників лічильника (а.с.31-35,т.1), оскільки такі акти не є первинними документами, які достовірно відображають об'єм споживання послуг відповідачем. Натомість, апеляційний господарський суд, при здійсненні розрахунків, виходив з актів приймання- передачі (а.с.25-30, т.1), які підтверджують обсяги здійснення господарських операцій за договором.
Таким чином, застосовуючи тариф, який є нижчим від тарифу за яким здійснювалось нарахування заборгованості позивачем, а саме 3,61 грн./1 куб. м. за водопостачання та 1,30 грн./1 куб. м. за водовідведення, апеляційний господарський суд обчислює вартість спожитих послуг шляхом множення (добутку) обсягів водопостачання та водовідведення на зазначений тариф, а тому вартість спожитих послуг 7 371 588,24 грн., з яких:
в січні 2016 року становить 1 276 626,90 грн. + 20% ПДВ - 255 325,38 грн. = 1 531 952,28 грн., з яких:
водопостачання - 243 590 куб. м. * 3,61 грн./1 куб. м. = 879 359,90 грн. + 20% ПДВ - 175 871,98 грн. = 1 055 231,88 грн.
водовідведення - 305 590 куб. м. * 1,30 грн./1 куб. м. = 397 267,00 грн. + 20% ПДВ - 79 453,40 грн. = 476 720,40 грн.
в лютому 2016 року становить 1 492 706,00 грн. + 20% ПДВ - 298 541,20 грн. = 1 791 247,20 грн., з яких:
водопостачання - 296 600 куб. м. * 3,61 грн./1 куб. м. = 1 070 726,00 грн. + 20% ПДВ - 214 145,20 грн. = 1 284 871,20 грн.
водовідведення - 324 600 куб. м. * 1,30 грн./1 куб. м. = 421 980,00 грн. + 20% ПДВ - 84 396,00 грн. = 506 376,00 грн.
в березні 2016 року становить 1 137 292,60 грн. + 20% ПДВ - 227 458,52 грн. = 1 364 751,12 грн., з яких:
водопостачання - 217 860 куб. м. * 3,61 грн./1 куб. м. = 786 474,60 грн. + 20% ПДВ - 157 294,92 грн. = 943 769,52 грн.
водовідведення - 269 860 куб. м. * 1,30 грн./1 куб. м. = 350 818,00 грн. + 20% ПДВ - 70 163,60 грн. = 420 981,60 грн.
в квітні 2016 року становить 1 166 446,50 грн. +20% ПДВ - 233 289,30 грн. = 1 399 735,8 грн., з яких:
водопостачання - 221 150 куб. м. * 3,61 грн./1 куб. м. = 798 351,50 грн. + 20% ПДВ - 159 670,30 грн. = 958 021,80 грн.
водовідведення - 283 150 куб. м. * 1,30 грн./1 куб. м. = 368 095,00 грн. + 20% ПДВ - 73 619,00 грн. = 441 714,00 грн.
в травні 2016 року становить 1 069 918,20 грн. + 20% ПДВ - 213 983,64 грн. = 1 283 901,84 грн., з яких:
водопостачання - 41 690 куб. м. + 160 330 куб. м. * 3,61 грн./1 куб. м. = 729 292,20 грн. + 20% ПДВ - 145 858,44 грн. = 875 150,64 грн.
водовідведення - 51 690 куб. м. + 210 330 куб. м. * 1,30 грн./1 куб. м. = 340 626,00 грн. + 20% ПДВ - 68 125,20 грн. = 408 751,20 грн.
Натомість, відповідачем здійснено часткову сплату вартості спожитих послуг на загальну суму 3 595 000,00 грн., а тому сума заборгованості відповідача перед позивачем за послуги спожиті в період січня-травня 2016 року становить 3 776 588,24 грн. (7 371 588,24 грн. - 3 595 000,00 грн.).
Однак, крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення також 3% та інфляційні втрати за період виникнення прострочення до 10.09.2018.
В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, однією з необхідних умов для встановлення прострочення по виконанню обов'язку відповідача щодо оплати наданих послуг є визначення моменту виникнення цього договірного обов'язку, а також розміру грошової суми такого обов'язку.
Пунктом 4.4. договору визначено, що остаточна оплата рахунку виконавця за розрахунковий період проводиться протягом трьох календарних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця. Із рахунків-фактур не вбачається дати отримання їх споживачем, однак такі рахунки містять умову про їх оплату до 1 числа наступного місяця.
Отже, останнім днем оплати рахунків було 30 число кожного місяця протягом січня-травня 2016 року.
Враховуючи п. 4.4. договору, апеляційним господарським судом встановлено, що прострочення щодо сплати відповідачем послуг спожитих в січні 2016 року розпочинається з 31.01.2016, послуг спожитих в лютому 2016 року розпочинається з 01.03.2016, послуг спожитих в березні 2016 року розпочинається з 31.03.2016, послуг спожитих в квітні 2016 року розпочинається з 01.05.2016, послуг спожитих в травні 2016 року розпочинається з 31.05.2016.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перерахунок сум 3% річних з урахуванням часткових оплат, не виходячи за межі періодів та сум, заявлених позивачем, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що стягненню підлягає:
280 257,13 грн. трьох процентів річних, з яких:
щодо послуг спожитих в січні 2016 року:
41 710,89 грн. за період прострочення з 31.01.2016 по 10.09.2018 (включно) (954 дні) обчисленої з суми існуючого на той момент боргу, який становив 531 952,28 грн.
щодо послуг спожитих в лютому 2016 року:
2 502,84 грн. за період прострочення з 01.03.2016 по 17.03.2016 (включно) (17 днів) обчисленої з суми існуючого на той момент боргу, який становив 1 791 247,20 грн.
125 939,99 грн. за період прострочення з 18.03.2016 по 10.09.2018 (включно) (906 днів) обчисленої з суми існуючого на той момент боргу, який становив 1 691 247,20 грн.
щодо послуг спожитих в березні 2016 року:
358,19 грн. за період прострочення з 31.03.2016 по 07.04.2016 (включно) (8 днів) обчисленої з суми існуючого на той момент боргу, який становив 544 751,12 грн.
32 351,57 грн. за період прострочення з 08.04.2016 по 10.09.2018 (включно) (885 днів) обчисленої з суми існуючого на той момент боргу, який становив 444 751,12 грн.
щодо послуг спожитих в квітні 2016 року:
665,56 грн. за період прострочення з 01.05.2016 по 09.05.2016 (включно) (9 днів) обчисленої з суми існуючого на той момент боргу, який становив 899 735,80 грн.
65,73 грн. за період прострочення з 10.05.2016 по 10.05.2016 (включно) (1 день) обчисленої з суми існуючого на той момент боргу, який становив 799 735,80 грн.
460,10 грн. за період прострочення з 11.05.2016 по 18.05.2016 (включно) (8 днів) обчисленої з суми існуючого на той момент боргу, який становив 699 735,80 грн.
267,01 грн. за період прострочення з 19.05.2016 по 24.05.2016 (включно) (5 днів) обчисленої з суми існуючого на той момент боргу, який становив 649 735,80 грн.
73,93 грн. за період прострочення з 25.05.2016 по 26.05.2016 (включно) (2 дні) обчисленої з суми існуючого на той момент боргу, який становив 449 735,80 грн.
10 288,70 грн. за період прострочення з 27.05.2016 по 10.09.2018 (включно) (836 днів) обчисленої з суми існуючого на той момент боргу, який становив 149 735,80 грн.
щодо послуг спожитих в травні 2016 року:
65 573,12 грн. за період прострочення з 31.05.2016 по 10.09.2018 (включно) (832 дні) обчисленої з суми існуючого на той момент боргу, який становив 958 901,84 грн.
Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат за несвоєчасну сплату вартості спожитих послуг, апеляційний господарський суд, зазначає наступне.
В листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням часткових оплат, не виходячи за межі періодів та сум, заявлених позивачем, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що стягненню підлягає:
1 094 436,51 грн. інфляційних втрат, з яких:
за прострочення з лютого 2016 року по вересень 2018 року щодо сплати 531 952,28 грн. вартості послуг, які спожиті в січні 2016 року:
531 952,28 грн. * 99,6% - 531 952,28 грн. = - 2 127,81 грн.
531 952,28 грн. * 101,0%- 531 952,28 грн. = 5 319,52 грн.
531 952,28 грн. * 103,5%- 531 952,28 грн. = 18 618,33 грн.
531 952,28 грн. * 100,1%- 531 952,28 грн. = 531,95 грн.
531 952,28 грн. * 99,8%- 531 952,28 грн. = - 1 063,90 грн.
531 952,28 грн. * 99,9%- 531 952,28 грн. = - 531,95 грн.
531 952,28 грн. * 99,7%- 531 952,28 грн. = - 1 595,86 грн.
531 952,28 грн. * 101,8%- 531 952,28 грн. = 9 575,14 грн.
531 952,28 грн. * 102,8%- 531 952,28 грн. =14 894,66 грн.
531 952,28 грн. * 101,8%- 531 952,28 грн. =9 575,14 грн.
531 952,28 грн. * 100,9%- 531 952,28 грн. =4 787,57 грн.
531 952,28 грн. * 113,7%- 531 952,28 грн. =72 877,46 грн.
531 952,28 грн. * 101,5%- 531 952,28 грн. =7 979,28 грн.
531 952,28 грн. * 100,9%- 531 952,28 грн. =4 787,57 грн.
531 952,28 грн. * 101,1%- 531 952,28 грн. =5 851,48 грн.
531 952,28 грн. * 100,8%- 531 952,28 грн. =4 255,62 грн.
531 952,28 грн. * 100,0%- 531 952,28 грн. =0
531 952,28 грн. * 100,0%- 531 952,28 грн. =0
531 952,28 грн. * 99,3%- 531 952,28 грн. = - 3 723,67 грн.
531 952,28 грн. * 100,0%- 531 952,28 грн. =0
531 952,28 грн. * 101,9%- 531 952,28 грн. =10 107,09 грн.
ВСЬОГО: 160 117,64 грн.
за прострочення з березня 2016 року по вересень 2018 року щодо сплати 1 691 247,20 грн. вартості послуг, які спожиті в лютому 2016 року
1 691 247,20 грн. * 101,0% - 1 691 247,20 грн. =16 912,47 грн.
1 691 247,20 грн. * 103,5% - 1 691 247,20 грн. =59 193,65 грн.
1 691 247,20 грн. * 100,1% - 1 691 247,20 грн. =1 691,25 грн.
1 691 247,20 грн. * 99,8% - 1 691 247,20 грн. = - 3 382,49 грн.
1 691 247,20 грн. * 99,9% - 1 691 247,20 грн. = - 1 691,25 грн.
1 691 247,20 грн. * 99,7% - 1 691 247,20 грн. = - 5 073,74 грн.
1 691 247,20 грн. * 101,8% - 1 691 247,20 грн. = 30 442,45 грн.
1 691 247,20 грн. * 102,8% - 1 691 247,20 грн. = 47 354,92 грн.
1 691 247,20 грн. * 101,8% - 1 691 247,20 грн. = 30 442,45 грн.
1 691 247,20 грн. * 100,9% - 1 691 247,20 грн. =15 221,22 грн.
1 691 247,20 грн. * 113,7% - 1 691 247,20 грн. =231 700,87 грн.
1 691 247,20 грн. * 101,5% - 1 691 247,20 грн. =25 368,71 грн.
1 691 247,20 грн. * 100,9% - 1 691 247,20 грн. =15 221,22 грн.
1 691 247,20 грн. * 101,1% - 1 691 247,20 грн. =18 603,72 грн.
1 691 247,20 грн. * 100,8% - 1 691 247,20 грн. =13 529,98 грн.
1 691 247,20 грн. * 100,0% - 1 691 247,20 грн. =0
1 691 247,20 грн. * 100,0% - 1 691 247,20 грн. =0
1 691 247,20 грн. * 99,3% - 1 691 247,20 грн. = - 11 838,73 грн.
1 691 247,20 грн. * 100,0% - 1 691 247,20 грн. =0
1 691 247,20 грн. * 101,9% - 1 691 247,20 грн. =32 133,70 грн.
ВСЬОГО: 515 830,40 грн.
за прострочення з квітня 2016 року по вересень 2018 року щодо сплати 444 751,12 грн. вартості послуг, які спожиті в березні 2016 року
444 751,12 грн. * 103,5% - 444 751,12 грн. = 15 566,29 грн.
444 751,12 грн. * 100,1% - 444 751,12 грн. =444,75 грн.
444 751,12 грн. * 99,8% - 444 751,12 грн. = - 889,50 грн.
444 751,12 грн. * 99,9% - 444 751,12 грн. = - 444,75 грн.
444 751,12 грн. * 99,7% - 444 751,12 грн. = - 1 334,25 грн.
444 751,12 грн. * 101,8% - 444 751,12 грн. =8 005,52 грн.
444 751,12 грн. * 102,8% - 444 751,12 грн. =12 453,03 грн.
444 751,12 грн. * 101,8% - 444 751,12 грн. =8 005,52 грн.
444 751,12 грн. * 100,9% - 444 751,12 грн. =4 002,76 грн.
444 751,12 грн. * 113,7% - 444 751,12 грн. =60 930,90 грн.
444 751,12 грн. * 101,5% - 444 751,12 грн. =6 671,26 грн.
444 751,12 грн. * 100,9% - 444 751,12 грн. =4 002,76 грн.
444 751,12 грн. * 101,1% - 444 751,12 грн. =4 892,26 грн.
444 751,12 грн. * 100,8% - 444 751,12 грн. =3 558,01 грн.
444 751,12 грн. * 100,0% - 444 751,12 грн. =0
444 751,12 грн. * 100,0% - 444 751,12 грн. =0
444 751,12 грн. * 99,3% - 444 751,12 грн. = - 3 113,26 грн.
444 751,12 грн. * 100,0% - 444 751,12 грн. =0
444 751,12 грн. * 101,9% - 444 751,12 грн. =8 450,27 грн.
ВСЬОГО: 131 201,58 грн.
за прострочення з травня 2016 року по вересень 2018 року щодо сплати 149 735,80 грн. вартості послуг, які спожиті в квітні 2016 року
149 735,80 грн. * 100,1% - 149 735,80 грн. = 149,74 грн.
149 735,80 грн. * 99,8% - 149 735,80 грн. = - 299,47 грн.
149 735,80 грн. * 99,9% - 149 735,80 грн. = - 149,74 грн.
149 735,80 грн. * 99,7% - 149 735,80 грн. = - 449,21 грн.
149 735,80 грн. * 101,8% - 149 735,80 грн. =2 695,24 грн.
149 735,80 грн. * 102,8% - 149 735,80 грн. =4 192,60 грн.
149 735,80 грн. * 101,8% - 149 735,80 грн. =2 695,24 грн.
149 735,80 грн. * 100,9% - 149 735,80 грн. =1 347,62 грн.
149 735,80 грн. * 113,7% - 149 735,80 грн. =2 0513,80 грн.
149 735,80 грн. * 101,5% - 149 735,80 грн. =2 246,04 грн.
149 735,80 грн. * 100,9% - 149 735,80 грн. =1 347,62 грн.
149 735,80 грн. * 101,1% - 149 735,80 грн. =1 647,09 грн.
149 735,80 грн. * 100,8% - 149 735,80 грн. =1 197,89 грн.
149 735,80 грн. * 100,0% - 149 735,80 грн. =0
149 735,80 грн. * 100,0% - 149 735,80 грн. =0
149 735,80 грн. * 99,3% - 149 735,80 грн. = - 1 048,15 грн.
149 735,80 грн. * 100,0% - 149 735,80 грн. =0
149 735,80 грн. * 101,9% - 149 735,80 грн. =2 844,98 грн.
ВСЬОГО: 38 931,31
за прострочення з червня 2016 року по вересень 2018 року щодо сплати 958 901,84 грн. вартості послуг, які спожиті в травні 2016 року
958 901,84 грн. * 99,8% - 958 901,84 грн. = - 1 917,80 грн.
958 901,84 грн. * 99,9% - 958 901,84 грн. = - 958,90 грн.
958 901,84 грн. * 99,7% - 958 901,84 грн. = - 2 876,71 грн.
958 901,84 грн. * 101,8% - 958 901,84 грн. =17 260,23 грн.
958 901,84 грн. * 102,8% - 958 901,84 грн. =26 849,25 грн.
958 901,84 грн. * 101,8% - 958 901,84 грн. =17 260,23 грн.
958 901,84 грн. * 100,9% - 958 901,84 грн. =8 630,12 грн.
958 901,84 грн. * 113,7% - 958 901,84 грн. =131 369,55 грн.
958 901,84 грн. * 101,5% - 958 901,84 грн. =14 383,53 грн.
958 901,84 грн. * 100,9% - 958 901,84 грн. =8 630,12 грн.
958 901,84 грн. * 101,1% - 958 901,84 грн. =10 547,92 грн.
958 901,84 грн. * 100,8% - 958 901,84 грн. =7 671,21 грн.
958 901,84 грн. * 100,0% - 958 901,84 грн. =0
958 901,84 грн. * 100,0% - 958 901,84 грн. =0
958 901,84 грн. * 99,3% - 958 901,84 грн. = - 6712,31 грн.
958 901,84 грн. * 100,0% - 958 901,84 грн. =0
958 901,84 грн. * 101,9% - 958 901,84 грн. =18 219,13 грн.
ВСЬОГО: 248 355,58 грн.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 3 776 588,24 грн. - суми основної заборгованості, 1 094 436,51 грн. - інфляційних втрат та 280 257,13 грн. - трьох процентів річних, проте з інших правових підстав, що викладені вище судом апеляційної інстанції.
Однак, з урахуванням вищезазначеного, апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача решти позовних вимог про стягнення 3 128 071,39 грн. - основної заборгованості, 871 618,34 грн. - інфляційних втрат та 232 767,61 грн. трьох процентів річних, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Копія листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 10645/19/61-15 від 28.09.2015 р., яким було повідомлено позивача про необхідність подання в термін до 01.10.2015 року розрахунків та підтвердних матеріалів для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, копію відповіді з Львівського територіального відділення АМК України № 63-02/943 від 05.06.2018р. про те, що КП «Дрогобичвоодоканал» не оскаржувало рішення адміністративної колегії Відділення від 22.07.2016р. № 26р/к., не можуть бути враховані судом, оскільки такі подані з пропуском строку, встановленого місцевим господарським судом для їх подання та без клопотання відповідача про поновлення чи продовження строку на їх подання.
Відтак, місцевий господарський суд обмежившись встановленням тарифів, які були чинними в спірному періоді, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи та залишив поза увагою межі здійснення позивачем своїх прав та наявність підстав для їх захисту, що потягнуло за собою безпідставне задоволення позову в частині заборгованості, яка нарахована за підвищеними тарифами, а також 3% річних й інфляційних втрат з цієї суми.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вищенаведені доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з тим, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню, то судом здійснюється розподіл судових витрат з урахуванням вищезазначених норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 9 383 739,22 грн. - сума позовних вимог, 5 151 281,88 грн. - задоволена сума позову за наслідками перегляду в апеляційній інстанції.
9 383 739,22 грн. - 5 151 281,88 грн. = 4 232 457,34 грн.;
140 756,08 грн. (сума судового збору, яка підлягала сплаті в суді першої інстанції) / 9 383 739,22 грн. * 5 151 281,88 грн. = 77 269,22 грн. (сума судового збору, яка пропорційна задоволеним позовним вимогам після перегляду в апеляційній інстанції та підлягає відшкодуванню позивачу);
140 756,08 грн. (сума судового збору, яка підлягала сплаті в суді першої інстанції) / 9 383 739,22 грн. * 4 232 457,34 грн. *150% = 93 230,29 грн. (сума судового збору, яка пропорційна задоволеним вимогам апеляційної скарги та підлягає відшкодуванню відповідачу)
Згідно з ч. 11 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
93 230,29 грн. - 77 269,22 грн. = 17 961,07 грн.
З цих підстав судовий збір в розмірі 17 961,07 грн. підлягає відшкодуванню позивачем на користь відповідача.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» - задоволити частково.
Рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2018 у справі №914/692/18 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» на користь Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області 3 128 071,39 грн. - основної заборгованості, 871 618,34 грн. - інфляційних втрат та 232 767,61 грн. трьох процентів річних - скасувати.
Відмовити в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області про стягнення з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» 3 128 071,39 грн. - основної заборгованості, 871 618,34 грн. - інфляційних втрат та 232 767,61 грн. трьох процентів річних.
В решті рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2018 у справі №914/692/18 - залишити без змін.
Викласти резолютивну частину рішення в новій редакції:
«Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» (код ЄДРПОУ: 33086713, вул. Франка, 59, м. Трускавець, Львівська область, 82200) на користь Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (код ЄДРПОУ: 03348910, вул. Федьковича, 11, м. Дрогобич, Дрогобицький район, Львівська область, 82100) 3 776 588,24 грн. - суми основної заборгованості, 1 094 436,51 грн. - інфляційних втрат та 280 257,13 грн. - трьох процентів річних.
Стягнути з Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (код ЄДРПОУ: 03348910, вул. Федьковича, 11, м. Дрогобич, Дрогобицький район, Львівська область, 82100) на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» (код ЄДРПОУ: 33086713, вул. Франка, 59, м. Трускавець, Львівська область, 82200) 17 961,07 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.»
Місцевому господарському суду видати накази в порядку ст. 327 ГПК України
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя: С.М. Бойко
Судді: Т.Б. Бонк
ОСОБА_1
Повний текст постанови виготовлено 26.02.2019.