79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" лютого 2019 р. Справа №907/864/17
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючий суддя: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
ОСОБА_1,
секретар судового засідання Процевич Р.Б.
явка учасників справи:
від позивача: ОСОБА_2 довіреність №14-164 від 30.08.2018
від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № 007Др-4-0119 від 08.01.2019
розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №14/4-1509 від 04.12.2018,
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2018, суддя Ремецькі О.Ф., м. Ужгород, повний текст рішення складено 12.11.2018,
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут», м.Ужгород, Закарпатська обл.
про стягнення заборгованості,
короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексу ПАТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось в Господарський суд Закарпатської області з позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» (далі по тексту ТОВ «Закарпатгаз збут») заборгованість в сумі 36 624 283,61 грн., у тому числі 4 649 485,98 грн. інфляційних втрат, 2 434 547,79 грн. 3% річних та 29 540 249,84 грн. пені за період з січня по грудень 2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за отриманий природний газ згідно укладеного договору за №16-112-11 від 30.12.2015, розрахувався з порушенням строків, встановлених договором.
При цьому, позивач заявив, що таке нарахування проведено ним з урахуванням коштів, що надійшли після підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.
Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 31.10.2018 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог, оскільки ТОВ «Закарпатгаз збут», позбавлене можливості самостійно впливати на строк оплати вартості природного газу, визначений п. 6.1. договору, беручи до уваги, що розрахунки за спожитий природний газ проводилися в порядку та на умовах, визначених постановами КМУ № 247 від 26.03.2008, № 792 від 30.09.2015, п. 6.2. договору, а остаточні розрахунки з позивачем проведено відповідно до постанови КМУ №20 від 11.01.2005 на підставі спільних протокольних рішень, а тому підстави для застосування штрафних санкцій у вигляді пені, та нарахування 3% річних, інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (позивач) просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити позов, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Позивач посилається на те, що місцевий господарський суд не дослідив належним чином зміст п. 6.2. договору, відповідно до якого за наявності заборгованості покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
Висновок суду про те, що відсутність можливості відповідача впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений газ є необґрунтованим. Пункт 6.2. договору зобов'язує відповідача здійснити розрахунки своїми власними коштами з поточного рахунку. Взявши на себе зобов'язання, відповідач повинен був добросовісно контролювати надходження коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання аби уникнути відповідальності, визначеної договором, за порушення покупцем грошового зобов'язання та санкцій, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Суми, які були зараховані за договором на підставі спільних протокольних рішень, зараховувались позивачем як передплата, а отже не були взяті до уваги при розрахунку штрафних та фінансово-господарських санкцій.
Окрім того, в порушення вимог ч. 4 ст. 238 ГПК України в мотивувальній частині рішення не зазначено мотивів відхилення наданих позивачем доказів та мотиви незастосування норм права на які посилається позивач.
Узагальнені доводи та заперечення, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Закарпатської області від 31.10.2018 залишити без змін та зазначає, що державою визначено спеціальній режим проведення взаєморозрахунків у спірних правовідносинах, що усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача. Несвоєчасна та неповна оплата послуг за договором безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами - фізичними особами, отже відповідач з об'єктивних причин позбавлений можливості впливати на своєчасність розрахунків за договором.
Окрім того, відповідач зазначає, що частина розрахунків за договором здійснена за спільними протокольними рішеннями на виконання Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 та визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009.
Вказаними спільними протокольними рішеннями передбачалось надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювався порядок та строки виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за договором, що виключає можливість нарахування штрафних санкцій за порушення строків оплати.
Посилається на те, що оплату за газ ним здійснено в повному обсязі, а прострочення, яке мало місце, виникло в результаті несвоєчасного відшкодування державою витрат, пов'язаних з реалізацією природного газу за пільговими умовами.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2018 скасувати.
Представник відповідача підтримав доводи викладені у відзиві та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
Між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ТОВ «Закарпатгаз збут» (покупець) укладено договір №16-112-11 від 30.12.2015 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до пункту 2.1 якого (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.04.2016 до договору) продавець зобов'язується передати у власність покупцю в січні - вересні 2016 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та провести оплату.
Згідно з пунктом 1.2. договору, природній газ використовується покупцем виключно для наступної реалізації побутовим споживачам.
Відповідно до пункту 2.1. договору сторони погодили обсяги постачання природного газу, які згідно додаткових угод №1 від 31.01.2016, №2 від 01.03.2016, № 4 від 30.04.2016 були збільшені до 250 590,594 тис. куб. м, в тому числі по місяцях кварталів у гривнях: у січні - 84 024,687, у лютому - 51 246,158, у березні - 47 319,749, у квітні - 28 500,000, у травні - 10 500,000, у червні - 7 500,000, у липні 7 000,00, у серпні 7 000,000, у вересні - 7 500,000.
Відповідно до п. 3.2- 3.4 договору приймання-передача природнього газу, переданого продавцем покупцеві, у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі. Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
У пунктах 5.1. та 5.2. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 30.04.2016 до договору купівлі - продажу природного газу №16-112-Н від 30.12.2015) сторонами обумовлено ціну на природній газ, яка становить 4956,70 грн. за 1000 куб. м. крім того ПДВ 20%.
Пунктом 6.1 договору у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий період.
У пункті 6.2 договору зазначено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунку, із спеціальним режимом використання, Покупця на поточний рахунок, із спеціальним режимом використання, Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.
За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.
Згідно з п. 11.1 додаткової угоди №4 від 30.04.2016, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 30.09.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Судами встановлено, що на виконання умов цього договору, за період з січня по вересень 2016 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» передало, а ТОВ «Закарпатгаз збут» прийняло природній газ на загальну суму 1 125 579 875,85 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі природного газу, а саме: від 31 січня 2016 року за спожитий у січні 2016 року природний газ на суму 289 230 897,98 грн. (а.с. 32 т. 1);від 29 лютого 2016 року за спожитий у лютому 2016 року природний газ на суму 219 209 219,70 грн. (а.с. 33 т. 1); від 31 березня 2016 року за спожитий у березні 2016 року природний газ на суму 219 967 100,80 грн. (а.с. 34 т. 1); від 30 квітня 2016 року за спожитий у квітні 2016 року природний газ на суму 111 229 092,48грн. (а.с. 35 т. 1); від 31 травня 2016 року за спожитий у травні 2016 року природний газ на суму 71 155 783,92 грн. (а.с. 36 т. 1); від 30 червня 2016 року за спожитий у червні 2016 року природний газ на суму 51 642 251,33 грн. (а.с. 37 т. 1); від 31 липня 2013 року за спожитий у липні 2016 року природний газ на суму 51 172 356,17 грн. (а.с. 38 т. 1); від 31 серпня 2016 року за спожитий у серпні 2016 року природний газ на суму 53 658 250,27 грн. (а.с. 39 т. 1); від 30 вересня 2016 року за спожитий у вересні 2016 року природний газ на суму 58 314 923,20 грн. (а.с. 40 т. 1).
Наведені акти приймання-передачі газу підписані уповноваженою особою відповідача, скріплені печаткою та надіслані на адресу позивача (копії супровідних листів про направлення підписаних актів приймання-передачі газу та описи поштових відправлень кур'єрською службою доставки містяться в матеріалах справи, (а.с. 32-40).
Впродовж січня-грудня 2016 року на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, між ТОВ «Закарпатгаз Збут», Головним управлінням Державної казначейської служби у Закарпатській області, Департаментом фінансів Закарпатської ОДА та ПАТ НАК «Нафтогаз України» оформлено та підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, а саме: від 19.02.2016 на суму 106 550 935,93 грн. (а.с. 50-52 т. 1), від 22.07.2016 на суму 123 707 484,21 грн. (а.с. 84-86 т. 1), від 22.07.2016 на суму 85 597 670,94 грн. (а.с. 58-60 т. 1), від 12.08.2016 на суму 100 000 000,00 грн. (а.с. 88-90 т. 1), від 22.07.2016 на суму 107 810 964,52 грн. (а.с. 92-94 т. 1), від 22.07.2016 на суму 15 745 647,27 грн. (а.с. 54-56 т. 1), від 12.08.2016 на суму 24 672 820,31 грн. (а.с. 62-64 т. 1), від 12.08.2016 на суму 14 919 168,59 грн. (а.с. 80-82 т. 1), від 16.09.2016 на суму 4 460 000,00 грн. (а.с. 64-69 т. 1), від 16.09.2016 на суму 4 295 161,50 грн. (а.с. 71-73 т. 1), від 17.10.2016 на суму 2 406 148,75 грн. (а.с. 75-77 т. 1).
Відповідач за отриманий від позивача природній газ розрахувався повністю наступним чином:
- частина вартості природного газу в сумі 593 166 002,02 грн. оплачена ТОВ «Закарпатгаз Збут» на умовах спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету;
- частина вартості природного газу в сумі 532 413 873,83 грн. оплачена через розподільчий рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в уповноваженому банку, шляхом поденного розщеплення коштів, які поступили від населення в рахунок оплати вартості спожитого природного газу.
На момент подання позову заборгованість в розмірі 1 125 579 875,85 грн. за поставлений з 01.01.2016 по 30.09.2016 природний газ згідно договору № 16-112-Н від 30.12.2015 погашено у повному обсязі.
Спір, що виник між сторонами стосується стягнення пені, 3% річних та інфляційних, які нараховані в зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем природного газу в 2016 році згідно укладеного між ними договору № 16-112-Н від 30.12.2015.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі, якщо до 25 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (Розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем за отриманий газ, з порушенням строку, встановлено п. 6.1 договору, позивач нарахував пеню, на підставі п. 7.2 договору, 3% річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України.
В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, оплата поставленого природного газу частково відбувалась за рахунок власних коштів відповідача, а частково проведена на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (у редакції, Закону №423-VIII від 14.05.2015), зокрема визначено, що розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу. Для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів. Уповноважені банки, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів на інші рахунки.
Як зазначалось вище, за умовами п. 6.2. укладеного між сторонами договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання відповідача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ та зараховується як оплата за газ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ" визначено, що алгоритм (порядок) розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів (далі - алгоритм розподілу коштів), та нормативи перерахування коштів із зазначених поточних рахунків на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п.п. 3 п. 3).
Гарантовані постачальники (далі - газопостачальні підприємства) та їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, відкривають в установах відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" або публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", або публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - уповноважений банк) поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів (далі - поточні рахунки), в порядку, визначеному Національним банком (пункт 1 Порядку відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 247).
За положеннями пунктів 2-4 Порядку газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунка право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків коштів, що надходять за спожитий природний газ.
Уповноважений банк подає НКРЕ перелік відкритих газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами поточних рахунків, а також поточних рахунків, відкритих підприємствами, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам.
Перелік поточних рахунків, відкритих в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, а також підприємствами, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, затверджується НКРЕ та доводиться до відома Національного банку, газопостачальних підприємств, підприємств поштового зв'язку, підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, а також споживачів шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України.
Газопостачальні підприємства інформують споживачів, які розташовані на території провадження діяльності, пов'язаної з постачанням природного газу за регульованим тарифом, про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки.
Відповідно до п. 1 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 247, усі категорії споживачів оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - поточні рахунки), відкриті в установах відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" або публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", або публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - уповноважений банк) гарантованими постачальниками (далі - газопостачальні підприємства) та їх структурними підрозділами для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ.
Згідно п.п. 3-5 Порядку проведення розрахунків за природний газ установи уповноваженого банку здійснюють згідно з умовами договору банківського рахунка перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок, відкритий газопостачальним підприємством, двічі на день, а саме: до 10 години - перераховується залишок коштів на початок операційного дня; до 17 години - перераховуються усі кошти, що надійшли протягом операційного дня на поточні рахунки, відкриті структурними підрозділами газопостачальних підприємств.
Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів відповідно до затверджених НКРЕ нормативів перерахування коштів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, а також на поточні рахунки, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств.
Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕ алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до п'ятого числа до НКРЕ для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕ до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи.
Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 02.08.2012 №1000 затверджено "Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу", відповідно до п.1.1. якого цей алгоритм установлює порядок розподілу публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, а також механізм розрахунку гарантованими постачальниками нормативів перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних підприємств, гарантованих постачальників та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам.
У п. 1.2 вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 02.08.2012 №1000 визначено, що його дія не поширюється на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком гарантованого постачальника природного газу та його структурних підрозділів із власником природного газу, газотранспортними, газорозподільними підприємствами відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ.
Постановою КМУ від 30.09.2015 № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", з прийняттям якої втратила чинність вказана вище постанова КМУ № 247 від 26.03.2008, також затверджено порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ, якого дотримувалися сторони у справі, оскільки останній платіж, здійснено 28.12.2016.
За приписами ст.7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) (далі - Порядок).
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, як правильно зазначає відповідач, державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то Постанова КМУ від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) .
Укладаючи вищевказані спільні протокольні рішення, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.
У відповідності до пунктів 1.1 - 1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20.
Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.
Схеми розрахунків узгоджують відповідні департаменти фінансів спільно з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг). Відповідні органи Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) контролюють проведення розрахунків від початку розрахунків до зарахування податків до Державного бюджету України або на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Водночас відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 № 705 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, компенсацій", у пункті 7 в абзаці 4 слова "за згодою учасників" виключено, а також, доповнено пункт абзацами такого змісту: "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.
Аналіз змісту Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Отже, як вірно вказує відповідач, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони в договорі відповідні умови, чи навпаки.
З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, розрахунки з позивачем за природний газ, поставлений відповідачеві проведені на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.
Взаємовідносини між сторонами, як учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 та визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009, який був чинним станом на час отримання субвенцій за протокольними рішеннями.
Позивач, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб виявив своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодився зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за надані ним послуги у 2016 році.
А тому є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд допустив неправильне застосування норм матеріального права та дав невірну правову оцінку взаємовідносинам сторін у зв'язку з укладенням сторонами зазначених вище спільних протокольних рішень.
Отже, аргументи відповідача про те, що уклавши спільні протокольні рішення сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги згідно з Договором, є таким, що заслуговує на увагу.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач був позбавлений можливості самостійно впливати на строк оплати вартості природного газу, визначений п. 6.1. договору, приймаючи до уваги, що розрахунки за спожитий природний газ проводилися у порядку та на умовах, визначених постановами Кабінету Міністрів України № 247 від 26.03.2008, № 792 від 30.09.2015, п. 6.2. договору, а остаточні розрахунки з позивачем проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, звідси і підстави для застосування штрафних санкцій за прострочення оплати вказаних сум у вигляді пені, та нарахування 3% річних, інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України відсутні.
За таких обставин, для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених рішеннями про організацію взаєморозрахунків. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16.
Суд відхиляє посилання відповідача на положення абзацу 2 пункту 6.2. договору відповідно до яких за наявності заборгованості покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальними режимом використання продавця. Законодавчо не передбачено можливості повернення з рахунку зі спеціальним режимом використання коштів, сплачених зі свого поточного рахунку на погашення заборгованості, за рахунок подальших оплат побутових споживачів, оскільки кошти, які надходять на рахунок зі спеціальним режимом використання, автоматично перераховуються згідно з встановленим нормативом; зарахування коштів від побутових споживачів за спожитий ними природний газ на інші поточні рахунки заборонено законодавством.
Окрім того, ціна на газ для населення встановлена державою та не регулюється відповідачем самостійно. Відповідач обмежений у своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності; основним видом діяльності відповідача на спірний період часу було постачання та розподіл природного газу згідно отриманих ліцензій за регульованим тарифом, тобто за цінами, встановленими державою в особі уповноважених органів.
Стосовно доводів скаржника про те, що частина боргу була оплачена відповідачем власними коштами за боргом, оплата якого не була врегульована вищезазначеними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, судова колегія зазначає, що позивачем не доведено здійснення відповідачем погашення заборгованості за природний газ, поставлений позивачем, поза умовами, передбаченими зазначеними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, зокрема, не наведено періодів прострочення та сум, сплачених, як стверджує ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, поза межами дії цих рішень.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постановах від 25.05.2018 у справі № 926/50/16 та від 14.06.2018 у справі №904/2743/16.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що суми, які були зараховані за договором на підставі спільних протокольних рішень, зараховувались позивачем як передплата та не були взяті до уваги при розрахунку штрафних та фінансово-господарських санкцій, оскільки позивачем не доведено здійснення відповідачем погашення заборгованості за природний газ, поставлений позивачем, поза умовами, передбаченими спільними протокольними рішеннями, не наведено періодів прострочення та сум, сплачених, як стверджує ПАТ «НАК «Нафтогаз України», поза межами строків цих рішень.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом вимог ч. 4 ст. 238 ГПК України щодо не зазначення мотивів відхилення наданих позивачем доказів та мотивів незастосування норм права на які посилається позивач, оскільки як вбачається з оспорюваного рішення, судом проаналізовано правову підставу позову та застосовано норми права, які регулюють спірні правовідносини.
Відтак, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.
Наведені доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2018 залишенню без змін.
Доводи, викладені у відзиві, зводяться до обґрунтованості рішення першої інстанції, з чим колегія суддів погоджується.
За таких обставин, оскільки порушень не встановлено, рішення місцевого господарського суду прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення за апелянтом судового збору в розмірі 360 000,00 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за №6010811 від 06.12.2018.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
рішення господарського суду Закарпатської області від 31.10.2018 у справі №907/864/17 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за №14/4-1509 від 04.12.2018 залишити без задоволення.
Судовий збір в розмірі 360 000,00 грн. залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст. ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: С.М. Бойко
Судді: Т.Б. Бонк
ОСОБА_1
Повний текст постанови підписано 26.02.2019.