03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 753/5472/17
Головуючий у першій інстанції - Коренюк А.М.
Номер провадження № 22-ц/824/2823/2019
26 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Удовиченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави, -
У березні 2017 року ПАТ «Креді АгрікольБанк» (надалі - Банк) звернулось до суду першої інстанції із вказаною позовною заявою, яку мотивовано тим, що 04 серпня 2014 року між Банком та ОСОБА_2 укладено цільовий кредитний договір № 1/2262063, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі 139606 грн. 92 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16, 9 % на річних на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів, для купівлі позичальником транспортного засобу - автомобіля «Nissan Micra», купівля якого здійснюється відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Прем'єр Авто» за ціною автомобіля 166500 грн. 00 коп., а позичальник зобов'язується прийняти та повернути кредит і сплатити проценти за його користування.
Для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором з ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу - автомобіля «Nissan Micra», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого 01 серпня 2014 року, яким передбачено, що для забезпечення і своєчасного виконання позичальником зобов'язань за договором позичальник надає Банку в заставу автомобіль марки, який йому належить на праві власності.
На виконання Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження заставою даного транспортного засобу зареєстровано у державному реєстрі обтяжень рухомого майна 05 серпня 2018 року за № 14479241. 18 березня 2016 року у відповідь на звернення Банку до Регіонального сервісного центру в Закарпатській області ТСЦ отримано інформацію про те, що згідно облікової картки НОМЕР_4 від 29.07.2015 року заставний транспортний засіб «Nissan Micra», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, перереєстровано на іншу особу - ОСОБА_4, яка є новим власником заставного транспортного засобу з новим державним реєстраційним номером НОМЕР_2, проте й надалі перебуває під обтяженням ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК".
У порушення умов договору та вимог закону позичальник ОСОБА_2 зобов'язання за договором не виконала, у зв'язку з чим станом на 04 листопада 2016 року заборгованість за кредитом складає 97 322 грн. 20 коп., яка складається із таких складових: строкова заборгованість - 95 899 грн. 42 коп., нараховані відсотки з 04.10.2016 року по 03.11.2016 року - 1 378 грн. 50 коп., рахунок нарахованих відсотків за 04.11.2016 року - 44 грн. 28 коп. Оскільки Банк згоди на відчуження забезпеченого транспортного засобу не надавав, позичальник умови кредитного договору не виконує, тому ПАТ «Креді Агріколь Банк» просило позовні вимоги задовольнити й звернути стягнення на предмет застави - автомобіль, марки «Nissan Micra», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, шляхом продажу автомобіля Банком на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором з відповідача, як особи, яка володіє забезпеченим автомобілем.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» задоволено. Звернуто стягнення на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» предмету застави за договором застави № 1/2262063 , а саме - автомобіль марки Nissan Micra», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 на праві власності, шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за рахунок чого задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» по кредитному договору від 04 серпня 2014 року у загальній сумі 97322, 20 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат.
На вказане рішення суду ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального законодавства вона просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити постанову про відмову у задоволенні позовних вимог Банку.
Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір, порушив норми процесуального законодавства, так як розглядаючи вказаний позов Банку поданий до ОСОБА_4, як власника автомобіля марки Nissan Micra», 2013 року випуску, який був переданий нею у заставу, суд не залучив її до розгляду справи, не з'ясував у неї, як позичальника, чи дійсно нею виконуються умови кредитного договору, не перевірив дотримання Банком вимог ст.24 ч.3 Закону України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», щодо обов'язкової реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави. Всупереч вимогам п.6 ч.2 ст. 25 вказаного вище Закону України суд в своєму рішенні не визначив початкову ціну продажу предмета застави.
Позивачем у справі ПАТ «Креді Агріколь Банк» подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2, в якому Банк вважає доводи апеляційної скарги такими, що не дають підстав для скасування ухваленого у справі рішення, оскільки ОСОБА_2 сама в порушення умов договору застави передала заставлений автомобіль у володіння іншої особи без відповідного погодження із Банком як заставодержателем. Банком, як позикодавцем та заставодержателем, 17 листопада 2016 року ОСОБА_2 було направлено повідомлення-вимога, відповідно до якої Банк вимагав дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 97322,20 грн. Проте зазначена вимога залишилася без виконання, тому вважає, що Банк обґрунтовано подав позов до суду саме до ОСОБА_4, як власника заставного автомобіля, а суд правомірно задовольнив позовні вимоги.
При апеляційному розгляді справи апелянт, ОСОБА_2, доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права впливає на її права та обов'язки, і судом при вирішенні вказаного спору не було з'ясовано обґрунтованість доводів позивача в частині наявної в неї заборгованості, яка складала на час звернення до суду та ухвалення у справі рішення лише 16000 гривень, а не 97322,20 грн, як зазначено позивачем у справі.
Представник позивача у справі не погоджуючись із доводами апеляційної скарги просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Разом з тим, не заперечив той факт, що дійсно апелянт як позичальник сплатив частину кредитних коштів, однак на даний час не вся сума кредиту сплачена і заборгованість становить 57000,00 грн. разом із нарахованими платежами по відсотках, пені, штрафу.
Відповідачка у справі ОСОБА_4, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилася та заяв про відкладення розгляду справи з поважних причин до суду не подала.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції при розгляді вказаної справи установив, що 04 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_2 укладено цільовий кредитний договір № 1/2262063, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальникові кредит у розмірі 139606 грн. 92 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16, 9 % на річних на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів, для купівлі транспортного засобу - автомобіля «Nissan Micra», купівля якого здійснюється відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Прем»єр Авто» за ціною автомобіля 166 500 грн. 00 коп., а позичальник зобов'язався прийняти та повернути кредит до 03 серпня 2021 року і сплатити проценти за його користування (а.с.5-10, 11-13).
Для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу - автомобіля «Nissan Micra», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого 01 серпня 2014 року, яким передбачено, що для забезпечення і своєчасного виконання позичальником зобов'язань за договором позичальник надає Банку в заставу автомобіль марки, який йому належить на праві власності (а.с.14-17).
На виконання Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження заставою даного транспортного засобу зареєстровано у державному реєстрі обтяжень рухомого майна 05 серпня 2018 року за № 14479241 (а.с.18, 19).
18 березня 2016 року у відповідь на звернення Банку до Регіонального сервісного центру в Закарпатській області ТСЦ отримано інформацію про те, що згідно облікової картки НОМЕР_4 від 29.07.2015 року заставний транспортний засіб «Nissan Micra», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, перереєстровано на іншу особу - ОСОБА_4, яка є новим власником заставного транспортного засобу з новим державним реєстраційним номером НОМЕР_2, проте й надалі перебуває під обтяженням ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (а.с.20).
У порушення умов договору та вимог закону позичальник ОСОБА_2 зобов'язання за договором не виконала, у зв'язку з чим станом на 04 листопада 2016 року заборгованість за кредитом складає 97322 грн. 20 коп., яка складається із таких складових: строкова заборгованість - 95 899 грн. 42 коп., нараховані відсотки з 04.10.2016 року по 03.11.2016 року - 1 378 грн. 50 коп., рахунок нарахованих відсотків за 04.11.2016 року - 44 грн. 28 коп. (а.с.4).
Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов'язаний був надати позичальнику кредит на умовах, передбачених кредитним договором.
Позивач виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується розгорнутим розрахунком заборгованості, рухом коштів по рахунку позичальника (а.с.4), проте позичальник не належним чином виконує умови договору, тому суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог ПАТ «Креді Агріколь Банк» та задовольнив їх звернувши стягнення на заставлений автомобіль.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Так, відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.
За змістом статті 22 вказаного Закону обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
У частині першій статті 23 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом
При цьому частинами першою, третьою статті 24 цього ж Закону установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.
Аналогічна вимога передбачена і частиною першою статті 27 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.
Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано статтею 42 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", згідно з якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Частиною четвертою статті 43 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.
Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 (далі - Порядок № 830).
Пунктом 4 Порядку № 830 визначено, що державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису.
У пункті 5 Порядку № 830 передбачено, що державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору.
А у пункті 6 цього Порядку вказано, що заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження).
Вказана правова позиція викладена і в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №320/8269/15ц.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у вказаній справі, ПАТ «Креді Агріколь Банк» зазначених вимог ч.3 ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не дотримано і при подачі позову до суду відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо звернення стягнення на предмет обтяжень автомобіль марки «Nissan Micra», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 не зареєстровано, що свідчить про недотримання позивачем процедури звернення стягнення на предмет застави, що є підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення (а.с.19).
Крім того, відповідно до вимог п. 4 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Креді Агріколь Банк», звертаючись до суду із вказаним позовом до ОСОБА_4 мотивував свої вимоги тим, що підставою для звернення до суду із вказаним позов стало невиконання позичальником ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 1/2262063 від 04 серпня 2014 року, однак стороною по вказаній справі позивач останню не зазначив, а суд, всупереч вимогам ч.3 ст.53 ЦПК України не залучив ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє вимог та не з'ясував наявність заборгованості за кредитом, суму вказаної заборгованості та розглянув справу у її відсутність, при цьому в тексті рішення зазначив ОСОБА_4 як позичальника за кредитним договором що не відповідає дійсності.
Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження при розгляді вказаної справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права та процесуального законодавства, з ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 24 ч.3 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року скасувати та ухвалити у вказаній справи нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Мотивувальний текст постанови складено 27 лютого 2019 року.
Головуючий суддя: М.А.Яворський
судді: Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв