Справа № 2-3004/08 Головуючий у 1 інстанції: Беспалов О.О.
Провадження № 22-ц/824/637/2019 Доповідач: Шебуєва В.А.
27 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,
секретар Майданець К.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 серпня 2009 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
В листопаді 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (далі - ТОВ «Новобудова») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Зазначило, що рішенням АТХК «Київміськбуд» №142 від 16 червня 2004 року будинок за адресою: АДРЕСА_1 переданий ТОВ «Новобудова» для обслуговування та експлуатації. ТОВ «Новобудова» забезпечує надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинку. ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 та не виконує належним чином своїх зобов'язань по оплаті житлово-комунальних послуг. ТОВ «Новобудова» просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 5 771,17 грн.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 серпня 2009 року позов ТОВ «Новобудова» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Новобудова» борг в сумі 5771,17 грн., 57,71 грн. державного мита, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 420 грн. витрат на опублікування оголошення в пресі, а всього 6278,88 грн.
В липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від12 грудня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати вказане рішення суду, а провадження в справі закрити. 23 листопада 2018 року ОСОБА_2 подала заяву про зміну підстав оскарження рішення суду першої інстанції. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження в справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відсутній предмет спору. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що справу розглянуто неповноважним складом суду. Зазначає, що не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом. ТОВ «Новобудова» не має будь-яких суб'єктивних речових прав на будинок АДРЕСА_1, а доводи ТОВ «Новобудова» про те, що будинок було передано йому на баланс не відповідають матеріалам справи. Договорів із співвласниками будинку ТОВ «Новобудова» не укладало. Наголошує на тому, що вона ніколи в квартирі не проживала та не була в ній зареєстрована, житлово-комунальні послуги не споживала.
В апеляційній інстанції ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник ТОВ "Новобудова" просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до свідоцтва про право власності від 07 жовтня 2004 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.
Згідно рішення Правління АТХК «Київміськбуд» №142 від 16 червня 2004 року будинок за адресою: АДРЕСА_1 був переданий ТОВ «Новобудова» для обслуговування та експлуатації.
Відповідно до виписки АВІЗО №215 від 01 листопада 2004 року АТХК «Київміськбуд» передало ТОВ «Новобудова» на баланс для зарахування основні фонди будинку.
Починаючи з липня 2006 року ОСОБА_2 не сплачує за житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка за розрахунком позивача становить 5771,17 грн.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Новобудова» про стягнення із ОСОБА_2 заборгованість в сумі 5 771,17 грн.
Колегія суддів не убачає підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 7 акту прийому-передачі квартири інвестору від 22 вересня 2004 року, підписаного ОСОБА_2 після відкриття будинку під заселення, ОСОБА_2 була повідомлена про зобов'язання нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.
Встановивши, що ОСОБА_2 не оплачує житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з неї заборгованості.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що будинок АДРЕСА_1 не передавався на баланс ТОВ «Новобудова», оскільки такі посилання спростовуються матеріалами справи.
Передача будинку житлово-експлуатаційній організації ТОВ «Новобудова» для експлуатації та обслуговування підтверджується копією рішення правління АТХК «Київміськбуд» №142 від 16 червня 2004 року (а .с. 5-8, т. 1).
12 лютого 2008 року ТОВ «Новобудова» направляло ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, два екземпляри договору на надання житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, проте поштові конверти повернулися без вручення за закінченням терміну зберігання (а .с. 18, т. 1).
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 не надала доказів тому, що позивач не є балансоутримувачем будинку. Також ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження виконання нею своїх обов'язків по сплаті за житлово-комунальні послуги.
Питання про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Новобудова» неодноразово було предметом судового розгляду.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Новобудова» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з липня 2009 року по червень 2012 року з урахуванням трьох процентів річних та інфляційної складової в сумі 22 831,75 грн. (а. с. 155-156, т. 1).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Новобудова» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з липня 2012 року по серпень 2014 року в сумі 21 428,00 грн. (а. с. 163-176, т. 1).
Вказаними рішеннями судів установлено, що ТОВ «Новобудова» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1.
Відповідно, вказані обставини не підлягають доведенню. Доводи апелянта про те, що ТОВ «Новобудова» не має прав на стягнення плати за житлово-комунальні послуги є безпідставними.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, що вона не проживала у квартирі АДРЕСА_1, оскільки відповідно до положень ст.322 ЦК України як власник квартири ОСОБА_2 зобов'язана нести витрати, пов'язані з утриманням будинку.
Розрахунку заборгованості позивача ОСОБА_2 не спростовувала.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 серпня 2009 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 27 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Оніщук М.І.
Українець Л.Д.