№ справи: 753/15739/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4159/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Цимбал І.К.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
27 лютого 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Меблевої фабрики «Гермес»,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року,
встановив:
у серпні 2018 року ТОВ «Сучасний Факторинг» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
12 грудня 2018 року ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ТОВ «Сучасний Факторинг», ФОП ОСОБА_4 та Меблевої фабрики «Гермес» про відшкодування моральної шкоди та стягнення пені.
Ухвалою Дарницького районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року зустрічну позовну заяву було повернуто позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року та поновити строк для подання зустрічного позову, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи в серпні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження та доданих до неї документів або заяву про визнання позову. Також даною ухвалою було призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження на 07 листопада 2018 року. Однак в судове засідання відповідач не з'явилася, в зв'язку з чим була визначена інша дата розгляду справи - 13 грудня 2018 року.
Ухвалу від 24 вересня 2018 року про відкриття провадження ОСОБА_3 отримала 19 жовтня 2018 року (а.с 48), однак зустрічну позовну заяву подала лише 12 грудня 2018 року з пропуском строків встановлених ухвалою суду першої інстанції від 24 вересня 2018 року.
Повертаючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що зустрічна позовна заява подана з порушенням строків встановлених ст. 193 ЦПК України.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим по справі обставинам.
У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не врахував того факту, що зустрічний позов було подано до фактичного розгляду справи. Крім того зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач за зустрічним позовом є особою похилого віку, має статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, та не знала про строки, в межах яких мала подати зустрічну позовну заяву.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Згідно ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Оскільки зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 подала лише 12 грудня 2018 року, тобто з пропуском строку, передбаченого ст. 193 ЦПК України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, ч. 3 ст. 194 ЦПК України не містить положень про можливість поновлення строку.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.
У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, на законність оскаржуваної ухвали не впливають. Повернення зустрічного позову не перешкоджає особі пред'явити такий позов у загальному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, ухвала судом першої інстанції була постановлена при дотриманні норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді