Головуючий у І інстанції Кравченко М.В.
Провадження № 22-ц/824/1274/2019 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
21 лютого 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,
при секретарі: Аверковій А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 29 грудня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника,
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаною скаргою та просив про її задоволення, посилаючись на те, що заступником начальника відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області Голубець Н.М. у 2013 році було винесено постанову, якою відкрите виконавче провадження ВП №40850765 за виконавчим листом №2/1018/1549/12, виданим Обухівським районним судом Київської області по справі № 1018/6936/12 про стягнення з нього на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості по кредиту в розмірі 200 855 грн. 47 коп.; заборгованості по відсоткам в розмірі 77 019 грн. 12 коп. та судових витрат в розмірі 3 219 грн., а всього 281 093 грн. 59 коп.
30.04.2015 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Голубець Н.М. вказаний виконавчий лист №2/1018/1549/12 повернуто стягувачеві.
12.05.2016 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Голубець Н.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51052150 за виконавчим листом № 2/1018/1549/12.
Вищевказана постанова, на думку заявника, є незаконною, оскільки виконавчий лист до виконання був пред'явлений з пропуском річного строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Так, останнім днем строку пред'явлення вказаного виконавчого документу до виконання є 30.04.2016 року, проте стягувач подав заяву про відкриття виконавчого провадження до відділу державної виконавчої служби лише 10.05.2016 року, тобто з пропуском визначеного у виконавчому листі річного строку, що мало б стати підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, посилаючись на неправомірність дій та рішень державного виконавця, які порушують права боржника, ОСОБА_2 просив суд визнати незаконними і скасувати постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області про відкриття виконавчого провадження № 51052150 від 12.05.2016 року, а також постанову про арешт майна боржника у цьому ж виконавчому провадженні від 20.07.2017 року.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29 грудня2017року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішенняпро задоволення його скарги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених уній підстав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 грудня 2012 року було частково задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк»та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитом в розмірі 200 855 грн. 47 коп.; заборгованість по відсоткам в розмірі 77 019 грн. 12 коп. та судові витрати в розмірі 3 219 грн., а всього 281 093 грн. 59 коп. (а.с.60-62).
22 лютого 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на вказане рішення повернуто ухвалою судді Апеляційного суду Київської області в зв'язку з неусуненням встановлених апелянту недоліків (а.с.77).
Відповідно до заяви стягувача ПАТ «Альфа-Банк» 19.09.2013 року стягувачу поштою було направлено виконавчий лист від 17.09.2013 року, який знаходився на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області.
30.04.2015 року виконавчий лист було повернуто без виконання, про що у ньому є відповідна відмітка (а.с.94-95).
10.05.2016 року стягувач ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до органу ДВС із заявою щодо відкриття виконачого провадження, повторно пред'явивши виконавчий документ до виконання (а.с.98). Факт надходження даної заяви стягувача до виконавчої служби 10.05.2016 року підтверджується відбитком штемпеля про отримання вхідної кореспонденції виконавчою службою, а також резолюцією на даній заяві «Голубець до виконання, 10.05.2016 року».
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що новий строк пред'явлення виконавчого листа до виконання стягувачем не пропущено, оскільки він звернувся до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження 15.04.2016 року, тобто в межах річного строку, визначеного законом, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З наявної в справі копії виконавчого листа, виданого Обухівським районним судом Київської області 17.09.2013 року по справі №1018/6936/12, вбачається, що термін пред'явлення виконавчого листа до виконання - 1 рік (а.с.94).
В зв»язку із поверненням виконавчого листа стягувачу постановою державного виконавця від 30.04.2015 року, річний термін пред'явлення виконавчого листа до виконання розпочався з цієї дати - 30.04.2015 року, і, відповідно, тривав до 30.04.2016 року.
З наявної в справі копії заяви ПАТ «Альфа-Банк» про відкриття виконавчого провадження (а.с.98) вбачається, що її було подано до відділу державної виконавчої служби 10.05.2016 року, що підтверджується відміткою ДВС вхідний номер 2348/0237 від 10.05.2016 року та вчиненою на заяві резолюцією «Голубець до виконання, 10.05.2016 року».
Доказів, належних, допустимих та достатніх, які б свідчили про те, що вищевказана заява про відкриття виконавчого провадження була подана стягувачем до ВДВС 15.04.2016 року, матеріали справи не містять, в зв'язку із чим не може вважатися обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що саме 15.04.2016 року стягувач звернувся до відділу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи те, що судом першої інстанції при постановленні ухвали було неповно з'ясовано обставини справи, зокрема не витребувано матеріали виконавчого провадження з метою перевірки доводів скарги, наслідком чого стало постановлення судом помилкової ухвали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її скасування.
При цьому, колегія суддів зауважує також і на тому, що скарга ОСОБА_2 була розглянута судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, оскільки до участі у розгляді справи не було залучено стягувача ПАТ «Альфа-Банк», прав та законних інтересів якого безпосередньо стосується скарга боржника, і участь якого є обов'язковою при розгляді скарг на дії або бездіяльність державного виконавця (розділ УІІ ЦПК України). Усунути вищевказані процесуальні порушення колегія суддів не може в зв»язку із відсутністю у апеляційного суду таких повноважень.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки Обухівським районним судом Київської області ухвалу від 29 грудня 2017року постановлено з порушенням норм процесуального права, що полягає у розгляді скарги ОСОБА_2 без залучення до участі у справі стягувача ПАТ «Альфа-Банк», та за неповного з»ясування обставин справи в частині встановлення точної дати звернення стягувача до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з посиланням на належні та допустимі докази цій обставині, ухваласуду підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст.379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зважаючи на те, що вищевказані допущені судом першої інстанції порушення не можуть бути виправлені на стадії апеляційного розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 383, ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 29 грудня 2017 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядкудо Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: