21 лютого 2019 року м. Київ
Єдиний унікальний номер справи № 754/7521/17
Апеляційне провадження №22-ц/824/66/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Іванченко М.М.
суддів: Рубан С.М., Желепи О.В.
при секретарі: Ткаченко І.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
відповідача: ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні житлом
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Деснянського районного суду м. Києва ухваленого 4 жовтня 2018 року в приміщенні суду під головуванням судді Панченко О.М., повний текст судового рішення складено 8 жовтня 2018 року,-
Позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, в якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача не чинити позивачу перешкод у користуванні вказаною квартирою та передати ключі від вхідних дверей.
На обґрунтування позову зазначив, що з 21 липня 2006 року між ним та ОСОБА_3 укладено шлюб. В період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі подружжям придбано за кредитні кошти квартиру АДРЕСА_1, яку зареєстровано за відповідачем. Вказує, що відповідач не визнає його право власності на 1/2 частини спірної квартири. Також, зазначає, що ОСОБА_3 замінила замки та не надає доступу до спірної квартири. А тому, позивач змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 4 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ПАТ КБ «Хрещатик», про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні житлом - задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та передати йому ключі від вхідних дверей вказаної квартири.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог, а саме просила визнати за позивачем право власності на 2112/10000 спірної квартири. У решті позовних вимог просила відмовити.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору по суті, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ухвалено із порушення норм матеріального права
Зокрема вказує, що суд в порушення вимог закону при наявності доказів у справі не визначив частку кожного з подружжя, яку вони сплатили за спільні та особисті кошти, та не врахував боргові зобов'язання сторін. Також, ОСОБА_3 вказує, що матеріали справи не місять доказів того, що позивачу чиняться перешкоди в користуванні спірним майном.
Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити без змін рішення суду. Також він зазначав, що звертаючись із даним позовом до суду ним не ставилось питання про поділ майна подружжя, а предметом спору є визнання права власності, яке заперечувалось відповідачем.
Відповідач та її представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав викладених у ній.
Позивач та його представник у судовому засіданні не заперечували проти часткового задоволення апеляційної скарги, а саме не заперечували проти визнання за ОСОБА_1 право власності на 46/100 частини квартири АДРЕСА_1.
Третя особа в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника третьої особи, та зазначає, що підтримуває апеляційну скаргу ОСОБА_3
Згідно положень частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням положень статті 372 ЦПК України, апеляційним судом вирішено проводити розгляд справи за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (після одруження ОСОБА_1) укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 8, том 1).
22 лютого 2007 року між ВАТ КБ «Хрещатик», правонаступником, якого є ПАТ КБ «Хрещатик», та ОСОБА_3 укладено договір іпотечного кредиту №37/07-17М. Згідно умов якого банк надає позичальнику в порядку передбаченому цим договором, положенням «Про порядок фінансово-кредитної підтримки молодих сімей та одиноких молодих громадян на будівництво (реконструкцію) житла в м. Києві», затвердженим рішенням Київської міської ради від 18 листопада 2004 року №570/1980, довготерміновий іпотечний кредит в сумі 229170 грн 60 к. для інвестування в будівництво житла з кінцевим терміном погашення 24 серпня 2035 року з встановленням графіку погашення кредиту (а.с. 94-98, том 1).
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ КБ «Хрещатик», правонаступником, якого є ПАТ КБ «Хрещатик», та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №37/07-17М-01 від 22 лютого 2007 року відповідно до умов якого відповідач з метою забезпечення виконання власних зобов'язань у повному обсязі, щодо договору іпотечного кредиту №37/07-17М від 22 лютого 2007 року передала, а Банк прийняв в іпотеку спірну квартиру (а.с. 82-86, том 1).
Також, між ВАТ КБ «Хрещатик», правонаступником, якого є ПАТ КБ «Хрещатик», та ОСОБА_1 укладено договір поруки №37/07-17М-02 від 22 лютого 2007 року, згідно умов якого поручитель зобов'язується перед банком нести солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_3 зобов'язань по виконанню договору іпотечного кредиту №37/07-17М від 22 лютого 2007 року (а.с.92-93, том 1).
Згідно заяви від 22лютого 2007 року ОСОБА_1 надав згоду своїй дружині - ОСОБА_3 на передачу в іпотеку ВАТ КБ «Хрещатик» майнових прав на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною проектною площею 69,14 кв.м., та підписання нею договору іпотеки, а також надав згоду після отримання свідоцтва про право власності на вказану квартиру укласти та підписати договір про зміну договору іпотеки з зазначенням конкретної поштової адреси вказаної вище квартири. (а.с.86, том 1).
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій договорів про внесення змін та доповнень від 4 травня 2007 року, 14 лютого 2008 року, 18 вересня 2008 року, 30 липня 2015 року, 18 серпня 2015 року до договору іпотечного кредиту №37/07-17М від 22 лютого 2007 року вносились зміни та доповнення, які погоджувались із поручителем ОСОБА_1 (а.с. 99, 102-106, том 1).
Відповідно до свідоцтва про право власності від 16 січня 2008 року серії НОМЕР_4 квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с. 170, том 1).
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.
Для правильного вирішення справи суди повинні встановити, за рахунок кого з подружжя здійснювалося погашення їх спільного боргу, чи не вносили сторони свої особисті кошти в рахунок погашення зобов'язань за договорами позики.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16, від 14 вересня 2016 року № 6-539цс16.
Судом встановлено, що загальна вартість спірної квартири становить 284204 грн 40 к., сума кредитних коштів складає 229170 грн 60 к., при цьому перший внесок за квартиру становив 54780 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції № 645 від 31 січня 2007 року (а.с. 67, том 2).
Згідно наявної в матеріалах справи довідки ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» №2-2/5665 від 8 грудня 2017 року станом на 7 грудня 2017 року кредитна заборгованість по кредиту складає 109566 грн 28 к., по відсотках - 1489 грн 42 к. (підлягає компенсації Департаментом будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації за листопад 2017 року).
Також указано, що за період з 22 лютого по 7 грудня 2017 року було сплачено 119604 грн 32 к., в тому числі компенсовано Департаментом будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 41722 грн 10 к. при народженні другої дитини (а.с. 109, том 1).
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 вказувала, що перший внесок на квартиру було надано її батьками, апеляційний суд вважає такі твердження необґрунтованими оскільки будь-яких доказів, в розумінні ст.81 ЦПК України, надано не було.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.6 ст.367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Так, як зазначила у судовому засіданні сама ОСОБА_3 з липня 2017 року у сторін відсутній спільний бюджет, крім того, відповідач вказала, що на виконання умов кредитного договору за період з липня 2017 року позивачем сплачено 8 платежів по 520 грн, що складає 1,46 % у спірному майні, а нею 24 платежі, що складає 4,57 % у спірному майні.
Отже різниця між сплаченими сторонами коштів складає 4,57%-1,46%=3,11%, а відтак частка позивача має бути зменшена на 3,11%.
Крім того, з урахуванням норми ст.367 ЦПК України апеляційний суд зауважує, що позбавлений можливості зменшити частку позивача і як наслідок збільшити частку відповідача у спірному майні подружжя з урахуванням сплачених ОСОБА_6 коштів на погашення кредитної заборгованості за договором іпотечного кредиту №37/07-17М від 22 лютого 2007 року, які були погашені відповідачем після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення. При цьому необхідно зауважити, що ОСОБА_6 не позбавлена можливості звернутись до ОСОБА_1 із відповідним позовом до суду для відшкодування понесених нею витрат.
Проте суд першої інстанції на указане уваги не звернув та визначаючи за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 належним чином не перевірив в якому розмірі кожним із колишнього подружжя було внесено кошти на погашення кредитної заборгованості за договором іпотечного кредиту №37/07-17М від 22 лютого 2007 року в період після припинення фактичних шлюбних відносин та до ухвалення оскаржуваного рішення.
А тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення та з урахуванням того, що сторона позивача не заперечувала про зменшення частки у спірному майні на 4%, апеляційний суд вважає за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на 23/50 частини квартири АДРЕСА_1.
Щодо вимог позивача про зобов'язання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та передати йому ключі від вхідних дверей вказаної квартири апеляційний суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Так, статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Так, відповідно до ст.ст. 319, 386 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.
Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1,2 ст. 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
У суді апеляційної інстанції стороною відповідача надано довідки про місце проживання особи № 2525923 від 24 січня 2019 року, №2525905 від 24 січня 2019 року та № 25255879 від 24 січня 20189 року з яких вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зокрема зареєстровані ОСОБА_3 та спільні сини сторін ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Проте, апеляційний суд вважає, що дані довідки не можуть слугувати підставою для відмови у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, оскільки позивач є батьком ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
Апеляційний суд звертає увагу, що позивач має право користуватись своєю частиною спірної квартири, та проживати в ній, оскільки право власності є непорушним.
Отже з урахуванням викладених обставин апеляційний суд вважає, що висновок суду про обґрунтованість вимог позивача про усунення йому перешкод в користуванні власністю, та надання ключів від спірної квартири є обґрунтованим і підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у в цій частині у суду апеляційної інстанції відсутні.
А відтак, з урахуванням викладено та враховуючи положення ст.376 ЦПК України рішення Деснянського районного суду м. Києва від 4 жовтня 2018 року в частині визнання права власності на 1/2 спірної квартири за ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, а в іншій частині рішення необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 4 жовтня 2018 року - скасувати в частині вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 23/50 частини квартири АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1.
Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1.
Третя особа: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», код ЄДРПОУ 19364259, місце знаходження 01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний тест постанови складено та підписано 26 лютого 2019 року.
Головуючий суддя:
Судді: