Постанова
Іменем України
26 лютого 2019 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/3977/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,
за участю секретаря: Синявського Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2,
на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва
в складі судді Журибеди О.М.
від 19 квітня 2018 року
у справі №2-1823/11 Святошинського районного суду м. Києва
за заявою Акціонерного товариства «Дельта Банк»
про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та заміну сторони виконавчого провадження,
заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_3,
У березні 2017 року заявник - Акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк», Банк) звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та.
В обґрунтування заяви вказував, що АТ «Дельта Банк» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк»).
Після укладення договору про купівлю-продаж прав вимоги з ПАТ «Кредитпромбанк», зокрема права вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1, а саме під час інвентаризації Банку став відомий факт, що по позичальнику ОСОБА_1 Святошинським районним судом м. Києва 17 травня 2011 року ухвалено рішення про стягнення заборгованості. Дане рішення не було передане працівниками ПАТ «Кредитпромбанк» до АТ «Дельта Банк».
Крім цього, зазначав, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк», а згідно рішення від 02.10.2015 розпочато процедуру ліквідації Банку з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.
Вважав, що наведені обставини є поважними причинами поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Щодо вимог заяви в частині заміни сторони у виконавчому провадженні вказував на те, що процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року заяву АТ «Дельта Банк» задоволено.
Замінено сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача - ПАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника АТ «Дельта Банк».
Поновлено АТ «Дельта Банк» пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2011 про задоволення позовних вимог ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1, діючи через свого представника ОСОБА_2, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, внаслідок чого не взяв до уваги, що строк пред'явлення виконавчого документу до виконання було пропущено ще первісним кредитором ПАТ «Кредитпромбанк», а АТ «Дельта Банк» отримав вже прострочене зобов'язання.
Вказував, що Банком наведено неправдиві обставини в обґрунтування заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, зокрема спотворено інформацію, що про наявність рішення суду від 17.05.2011 АТ «Дельта Банк» стало відомо під час інвентаризації. Про вказане рішення Банку стало відомо в суді під час розгляду позову АТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості, який було подано в серпні 2015 року.
Однак, суд першої інстанції вказаних обставин не перевірив, належним чином не з'ясував, який із кредиторів пропустив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення заяви в цій частині.
Суд також дійшов помилкового висновку про заміну сторони у виконавчому провадженні, не встановивши обставин наявності відкриття такого виконавчого провадження.
За наведених обставин просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19.04.2018 та відмовити АТ «Дельта Банк» у задоволенні його заяви у повному обсязі.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, АТ «Дельта Банк» подав відзив, який обґрунтовував наступним.
Вказував, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні, оскільки АТ «Дельта банк» є правонаступником ПАТ «Кредитпромбанк», а правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу.
Також, вказував, що АТ «Дельта Банк» дізнався про існування рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2011 лише в 2018 році, а саме в ході підготування кредитного портфелю для продажу, що є поважною причиною для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, а тому ухвала в цій частині також є правильною.
Поряд з цим, АТ «Дельта Банк» у своєму відзиві також зазначив, що запровадження процедури ліквідації у Банку спричинило звільнення працівників, втрату документів та відсутність контролю за ходом здійснення виконавчого провадження, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» було позбавлено можливості отримати вчасно виконавчі листи у даній справі та пред'явити їх до виконання.
За вказаних обставин просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Заінтересована особа ОСОБА_3 своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених в ній.
Заінтересована особа: ОСОБА_3, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася.
Заявник - АТ «Дельта Банк», належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №49335/344/07-НВС (т. 1, а.с. 7-10).
В забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору 10 жовтня 2017 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено Договір поруки №49.35/344/П344/07-НВС (т. 1, а.с. 11).
Також, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 10.10.2007 в цей же день між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір №33/344/І344/07-НВС, за умовами якого передано в іпотеку земельну ділянку (т. 1, а.с. 42-45).
17 червня 2009 року та 12 листопада 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зверталися до ПАТ «Кредитпромбанк» із заявами, в яких посилаючись на зміну майнового та фінансового стану, та відсутності можливості погашати кредит, просили здійснити процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1, а.с. 46-49).
Матеріали справи не містять доказів, що ПАТ «Кредитпромбанк» вчинялися будь-які дії, спрямовані на виконання зобов'язання за кредитним договором, за рахунок предмета іпотеки.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ПАТ «Кредитпромбанк» про розірвання кредитного договору, в задоволенні якого рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року відмовлено.
В листопаді 2010 року ПАТ «Кредитпромбанк», посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2011, яке ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 18 січня та від 20 червня 2012 року залишено без змін, задоволено позов ПАТ «Кредитпромбанк» та солідарно стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 163 501,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.09.2010 становило 1 289 492,56 грн. (т. 1, а.с. 85-86, 132-133).
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2011 до суду касаційної інстанції не оскаржувалося та набрало законної сили 20.06.2012.
З матеріалів справи також вбачається, що 26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого ПАТ «Кредитпромбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 187-193).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заяви в частині заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, враховуючи наступне.
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 512 ЦК України).
У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За приписами ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Як зазначено в ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, за змістом положень статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється його правонаступником.
Виходячи із наведених положень закону, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від первісного кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Отже, звернення правонаступника первісного кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», а відсутність не відкритого виконавчого провадження не підставою для відмови в задоволенні заяви про заміну сторони стягувача.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви в частині заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заяви в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Положення ч. 1 ст. 433 ЦПК України узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Звертаючись до суду із заявою про поновлення пропущенного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, АТ «Дельта Банк», як на поважну причину пропуску строку, вказував на те, що під час інвентаризації АТ «Дельта Банк» став відомий факт, що рішення Святошинського районного суду від 17.05.2011 працівниками ПАТ «Кредитпромбанк» до АТ «Дельта Банк» не було передано, про що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадировим В.В. 14.03.2018 складено довідку.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання за рішенням суду від 17.05.2011 було пропущено ще первісним кредитором.
Як зазначалось вище, рішення про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є АТ «Дельта Банк», ухвалено 17.05.2011. Дане рішення набрало законної сили 20.06.2012.
На момент набрання рішенням законної сили діяли положення Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (в редакції станом на 06.05.2012) (далі - Закон №606-XIV).
Статтею 22 Закону №606-XIV було передбачено, що виконавчі документи може бути пред'явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону №606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Отже, за приписами Закону №606-XIV, який діяв на момент набрання рішенням законної сили, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання за рішенням суду від 17.05.2011, яке набрало законної сили 20.06.2012, сплив 20.06.2013.
Тобто строк пред'явлення виконавчого документу на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2011 сплив ще до придбання 26.06.2013 АТ «Дельта Банк» права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за договорами кредиту та поруки від 10.10.2007.
Матеріали справи не містять доказів, що ПАТ «Кредитпромбанк» звертався до суду першої інстанції із заявою про видачу виконавчого листа на виконання рішення суду від 17.05.2011 та отримав такий виконавчий лист.
Відповідно, матеріали справи не містять доказів, що ПАТ «Кредитпромбанк» звертався до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Таким чином, рішення Святошинським районним судом м. Києва ухвалено 17.05.2011, право вимоги від ПАТ «Кредитпромбанк» до АТ «Дельта Банк» перейшло 26 червня 2013 року, а із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання Банк звернувся 16 березня 2018 року, тобто майже через п'ять років після того як перейшло право вимоги та фактично стало відомо про наявність рішення, яким стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Отже, ПАТ «Кредитпромбанк» продав право вимоги АТ «Дельта Банк» за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1, вже після закінчення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Разом з тим, суд першої інстанції, наведених обставин та положень закону не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що наведені АТ «Дельта Банк» причини для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважними.
Доводи АТ «Дельта Банк», що про наявність рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2011 Банку стало відомо в березні 2018 року, не заслуговують на увагу колегії суддів.
Як вбачається з матеріалів справи в серпні 2015 року АТ «Дельта Банк» звертався до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.04.2016 закрито провадження у справі з тих підстав, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (т. 1, а.с. 7-9).
Наведені обставини свідчать, що про наявність рішення суду від 17.05.2011 АТ «Дельта Банк» було вже відомо 21.04.2016, проте із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання Банк звернувся через два роки.
Також, не заслуговують на увагу колегії суддів і посилання АТ «Дельта Банк», як на підставу для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, про введення в Банку тимчасової адміністрації та в подальшому початку процедури ліквідації Банку, оскільки як вбачається з матеріалів справи процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» розпочато з 05.10.2015 по 04.10.2017, тоді як із заявою Банк звернувся в березні 2018 року.
В заяві Банком не наведено обставин та не надано на їх підтвердження належних доказів, які підтверджують поважну причину пропуску у період з 05.10.2017 по 16.03.2018 (день подання заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання).
Щодо посилань АТ «Дельта Банк» у відзиві на апеляційну скаргу про те, що запровадження процедури ліквідації у Банку спричинило звільнення працівників, втрату документів та відсутність контролю за ходом здійснення виконавчого провадження, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» було позбавлено можливості отримати вчасно виконавчі листи у даній справі та пред'явити їх до виконання, то такі доводи не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки про дані обставини Банком не зазначено в заяві про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, а у відповідності до вимог ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що АТ «Дельта Банк» не доведено належними та допустимими доказами поважні причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Однак, постановляючи ухвалу, суд першої інстанції вищевказаних обставин не з'ясував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про поновлення пропущеного строку пред'явлення.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку що ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання підлягає скасуванню в цій частині.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання судом постановлено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в цій частині та ухвалення нового про відмову в задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, - задовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду від 19 квітня 2018 року в частині задоволення заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання - скасувати.
В задоволенні заяви Акціонерного товариства «Дельта Банк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_3, - відмовити.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 26 лютого 2019 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді В.А. Кравець
Л.Д.Махлай