19 лютого 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів Матвієнко Ю.О., Сліпченка О.І., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області КоряковаНадія Олександрівна, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, квартир, повернення сторін в попередній стан, скасування державної реєстрації права власності,
16 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом, де просила, із врахуванням уточненої позовної заяви та ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 квітня 2018 року, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 11 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського району Київсько області Коряковою Н.О., зареєстрованого в реєстрі за №1300,
визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 11 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського району Київсько області Коряковою Н.О., зареєстрованого в реєстрі за №1304, та повернути сторони в попередній стан,
скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру 1, яка складається з трьох житлових кімнат,загальною площею 90 кв.м., житловою площею 56,6 кв.м, та квартиру 2, яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 92,5 кв.м, житловою площею 53,9 кв.м, що знаходяться в житловому будинку, розташованих по АДРЕСА_1, а судові витрати покласти на відповідача.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що за час зареєстрованого шлюбу за спільні кошти ними збудовано та у 2016 році введено в експлуатацію житловий будинок, щопо АДРЕСА_2
Цей будинок не є багатоквартирним, а складається з двох квартир і групи нежитлових приміщень. Після реєстрації права власності на даний житловий будинок, вона стала співвласником будинку, як дружина, та земельної ділянки, на якій він розміщений в силу ст. 60 СК України,ст.ст.120, 125 ЗК України.
11 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу 1/3 частини земельної ділянки, квартири площею 90,2 кв.м та квартири площею 90,0 кв.м., що по АДРЕСА_3.
Дані правочини укладені на підставі попереднього договору, підписаного 20 вересня 2014 року, з яким вона ознайомилась лише у лютому 2018 року.
За оспорюваними договорами ОСОБА_2 відчужив не Ѕ частину житлового будинку, загальною площею 100 кв.м., як це передбачено попередніми договорами, а продав квартири №1 та №2, загальною площею 182,5 кв.м., що є більшим, ніж частка на яку вона надала згоду щодо її продажу. Вона такої згоди на відчуження фактично всієї площі спірного будинку не надавала, тобто чоловік розпорядився спільним сумісним майном без її згоди.
Вказала, що дійсно 18 вересня 2014 року вона надала згоду своєму чоловіку на відчуження 1/3 частини земельної ділянки та 1/3 частки спірного житлового будинку, посвідчену приватним нотаріусом.
Згода надавалась ще за часів їх нормальних сімейних стосунків, повної довіри її до свого чоловіка. З наявних в справі документів початком будівництва є 27 серпня 2013 року, а новозбудований житловий будинок введений в експлуатацію 18 травня 2016 року.
Тобто на час надання цієї згоди вона з чоловіком володіли лише будівельними матеріалами та обладнаннями, а лише з червня 2016 року - виникло право спільної сумісної власності, та, відповідно, і право розпорядження майном.
І це була згода саме на розпорядження того, що було належне їм на той час, а не на те, що виникне в майбутньому. Також її згода не містить погодження відчуження квартири №1 та №2, що є фактично всією житловою площею будинку. А надано згоду лише на продаж 1/3 частки житлового будинку.
Даний житловий будинок будувався ними для подальшого спільного проживання всією родиною.
При укладенні оспорюваних правочинів, ОСОБА_2 замовив оцінку об'єкту нерухомості, яка була складена Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут незалежної експертної оцінки» і умисно занижена майже удвічі.
У даного товариства була анульована ліцензія в 2017 року. Всі ці дії свідчать про недобросовісність ОСОБА_2 та ОСОБА_3, укладені правочини не відповідають інтересам сім'ї.
Також при розгляді справи про поділ майна подружжя їй стало відомо, що у жовтні 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, укладено договір позики, за яким було отримано в борг 25 000 доларівСША.
Ураховуючи наявність між ними невирішених боргових зобов'язань, зокрема,щодо договору позики коштів, витрачених на будівництво того самого будинку, який ОСОБА_2 було продано ОСОБА_3, їх неврахування під час укладення спірних правочинів є нелогічним та підтверджує бажання ОСОБА_2 уникнути законного і справедливого поділу спільного сумісного майна подружжя.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_6 стверджувала, що згоду не надавала, а,в подальшому, що подана згода не була згодою, яка вимагається при відчуженні конкретного майна.
Разом з тим суд вважає, що відсутність такої згоди, яку вважає за необхідне позивач, сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним з подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.
Суд дійшов висновку, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Покази сторін- як свідків суд до уваги не бере, оскільки кожна із сторін є зацікавленою у розгляді справи, та фактично повідомили суду лише своє суб'єктивне сприйняття обставин, в тому числі й щодо написання заяви.
Суд не приймає до уваги, з огляду на вимоги ст.ст. 77,78 ЦПК України наданий позивачем звіт щодо вартості майна, інші докази, оскільки як ціна договору, його умови погоджуються сторонами правочину.
Після погіршення стосунків, позивач не відкликала свою згоду, не заперечувала щодо закінчення будівництва, не обговорювала зміни будь-яких умов, домовленостей щодо даного будинку, земельної ділянки, тощо.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, наявності зловмисної домовленості відповідачів позивач суду не надала. Твердження позивача про те, що кошти від продажу нерухомості вона не отримувала, є підставою, у разі доведеності, длястягнення їх в судовому порядку.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що при укладенні оспорюваних правочинів нотаріусом було перевірено наявність згоди дружини, належність майна, сторони погодили умови договору, позивачем не оспорений поділ будинку, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Не погоджуючись із ухваленим судом рішенням, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 02 серпня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб у виконавчому комітеті Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, який розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року ( а.с. 12, 208-209 т. 1 ).
Сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 13 т. 1 ).
30 грудня 2010 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0640 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ( а.с. 67-68 т. 1 ).
З декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, зареєстрованої департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 18 травня 2016 року №КС142161390039, датою повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області є 27 серпня 2013 року ( а.с. 86-87 т. 1 ).
Відповідно до технічного паспорту на садибний житловий будинок,станом на 10 травня 2016 року був побудований житловий будинок на вищевказаній земельній ділянці ( а.с. 23-30 т. 1 ).
11 серпня 2016 року між ОСОБА_2, як продавцем, та ОСОБА_3, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу 1/3 частки земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Коряковою Надією Олександрівною, зареєстрований в реєстрі за №1295.
Відповідно до умов правочину продавець передав, а покупець прийняв у власність належні продавцю 1/3 частки земельної ділянки від земельної ділянки, загальною площею 0,0640 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_5. Продаж вчинено за ціною 437 787 грн. ( а.с. 15-17 т. 1 ).
Згідно з п. 2 цього договору, відчужувана земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 30 грудня 2010 року Боярською міською радою Києво-Святошинського району Київської області на підставі рішення 51 сесії 5 скликання цієї ж міської ради від 15 жовтня 2010 року №51/3045, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011094704002.
Відповідно до п. 17 вказаного договору, продаж 1/3 частки земельної ділянки за цим договором вчинено за письмовою згодою дружини продавця - ОСОБА_1, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Яковлєвою К.Б., 18 вересня 2014 року за реєстровим №1163 ( там же ).
11 серпня 2016 року між ОСОБА_2, як продавцем, та ОСОБА_3, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Коряковою Надією Олександрівною, зареєстрований в реєстрі за №1304.
Відповідно до умов цього правочину, продавець передав, а покупець прийняв у власність належну продавцю квартиру, яка складається із трьох житлових кімнат, загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею - 53,9 кв.м., розташовану по АДРЕСА_6. Продаж вчинено за ціною 254 750 грн. ( а.с. 18-19 т. 1 ).
Згідно з п. 2 цього договору державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Богорад Н.О. 17 червня 2016 року о 14 годині 17 хвилин, номер запису про право власності 15071245, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 953657132224, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованою приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Коряковою Надією Олександрівною, 11 серпня 2016 року №65604015.
Відповідно до п. 12 вказаного договору продаж квартири за цим договором вчинено за письмовою згодою дружини продавця - ОСОБА_1, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Яковлєвою К.Б., 18 серпня 2014 року за реєстровим №1163 ( там же ).
11 серпня 2016 року між ОСОБА_2, як продавцем, та ОСОБА_10, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Коряковою Надією Олександрівною, зареєстрований в реєстрі за №1300.
Згідно до умов правочину, продавець передав, а покупець прийняв у власність належну продавцю квартиру, яка складається із трьох житлових кімнат, загальною площею 90 кв.м., житловою площею 56,6 кв.м., розташовану по АДРЕСА_6. Продаж вчинено за ціною 247 850 грн. ( а.с. 20-21 т. 1 ).
За п. 2 цього договору державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-вятошинського району Київської області Богорад Н.О. 17 червня 2016 року о 14 годині 03 хвилині, номер запису про право власності 15070657, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 953621432224, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованою приватним нотаріусом Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області Коряковою Надією Олександрівною, 11 серпня 2016 року №65604184.
Відповідно до п. 12 вказаного договору продаж квартири за цим договором вчинено за письмовою згодою дружини продавця - ОСОБА_1, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Яковлєвою К.Б., 18 серпня 2014 року за реєстровим №1163 ( там же ).
При цьому, 18 вересня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Яковлєвою К.Б. було засвідчено та зареєстровано за №1163 справжність підпису ОСОБА_1 на заяві наступного змісту:
«Я, ОСОБА_1, даю згоду своєму чоловіку, ОСОБА_2, на продаж, укладання, підписання попереднього договору та договору купівлі-продажу 1/3 ( однієї третьої ) частки земельної ділянки №146/58 ( сто сорок шість дріб п'ятдесят вісім ), площею 0,0640 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована АДРЕСА_8, визначаючи ціну та умови договорів за його власним розсудом.
До підписання цієї заяви мені нотаріусом роз'яснено, що згідно зі ст.ст. 60-65 СК України майно ( в т.ч. гроші ), яке набуто подружжям під час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю; володіння, користування і розпорядження одним із подружжя таким майном здійснюється за згодою другого з подружжя.
Цим підтверджую, і мені роз'яснено, що визначені у договорах зобов'язання створюють обов'язки і для мене, та вищевказані правочини укладається в інтересах сім'ї і відповідають нашому спільному волевиявленню.
Наш шлюб зареєстровано 02 серпня 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_3 виданим Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 289» ( а.с. 118 т. 1 ).
Таким чином, місцевий суд, в силу викладеного та на переконання апеляційного суду, вірно прийшов до висновку про те, що при укладенні оспорюваних правочинів, нотаріусом було перевірено наявність згоди дружини, належність майна,сторони правочину погодили всі його істотні умови, а також, обґрунтовано зазначено, що позивачем не оспорений сам поділ будинку.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 369, 655 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.
А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 3, 203, 215, 369 ЦК України, ст.ст. 60, 65 СК України, ст. 172 ПК України, п. 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.
Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що згода другого з подружжя має бути подана письмово на укладення договору, яка потребує нотаріального посвідчення і державної реєстрації, правочини щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, підписуються всіма співвласниками цього майна, їй не було відомо про відчуження 1/3 частки земельної ділянки та спірного житлового будинку, нею не надавалася згода ОСОБА_2 на відчуження вказаного майна, з наданою нею згоди не вбачається конкретних ознак об'єкта продажу, які б давали змогу ідентифікувати, а також строк, на який розповсюджується вказана згода, текст її заяви про надання згоди на відчуження частки будинку жодним чином не може бути розцінений, як висловлення її волевиявлення на надання згоди щодо відчуження квартир №№1, 2, судом не взято до уваги доводи позивача щодо недобросовісності дій відповідачів під час укладання спірних правочинів, суд не прийняв як доказ злочинної домовленості відповідачів допущені порушення приватним нотаріусом при посвідченні оспорюваних договорів, вартість об'єкта нерухомості не може бути нижче оціночної вартості такого об'єкта, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не є правовою підставою для задоволення як позовних так і апеляційних вимог.
Окрім цього, твердження апелянта про те, що їй не було відомо про відчуження 1/3 частки земельної ділянки та спірного житлового будинку, нею не надавалася згода ОСОБА_2 на відчуження вказаного майна, з наданої нею згоди не вбачається конкретних ознак об'єкта продажу, які б давали змогу ідентифікувати майно, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції, оскільки повністю спростовуються її нотаріально посвідченою заявою від 18 вересня 2014 року, яку суд відносить до числа належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів згідно положень ст.ст. 77-80 ЦПК України.
При цьому, за договорами було проведено відчуження саме частини житлового будинку, на що давала згоду позивач, і дана обставина підтверджується експлікацією приміщень ( а.с. 24 т. 1 ), згідно якої не були відчужені група нежитлових приміщень №3 - сходова клітина, холл, кладова, гардеробна, кухня-їдальня, санвузол, сходова клітина, загальною площею 116,4 кв.м.
Будь-яких доказів на спростування цього доказу матеріали справи не містять і таких не надала апелянт, унаслідок чого суд другої інстанції відносить його до названої вище категорії за правилами ст.ст. 77-80 ЦПК України.
Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ).
Разом з тим, доводи відзиву ОСОБА_3 ( а.с. 103-112), зокрема, про те, що спірне майно було відчужене за згодою дружини на підставі належним чином оформлених договорів купівлі-продажу, з точки зору другої інстанціїі в силу викладеного, спростовують доводи апеляційної скарги.
А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.
Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Корякова Надія Олександрівна, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, квартир, повернення сторін в попередній стан, скасування державної реєстрації права власності - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: Ю.О. Матвієнко
О.І. Сліпченко