13 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
власника майна ОСОБА_6
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року, -
Цією ухвалою задоволено частково клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстрована за ОСОБА_6 з забороною її відчужувати та розпоряджатися нею.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати. Так, згідно доводів апеляційної скарги, ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою, оскільки постановлена без належної і повної оцінки матеріалів провадження, а викладені в ній висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, ОСОБА_6 зазначає, що він є добросовісним набувачем вказаної кварти, жодного відношення до кримінального провадження № 42016100000000566 не має та у статусі підозрюваного чи обвинуваченого не перебуває. Також, на думку апелянта, не надано стороною обвинувачення і відомостей, які б давали підстави вважати, що належна йому квартира відповідає критеріям ст. 98 КПК України та може бути використана як доказ у кримінальному провадженні. Таким чином, ОСОБА_6 не погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності підстав для задоволення клопотання прокурора про арешт майна та вважає, що його незаконно обмежують в праві розпоряджатися власністю.
Також, представником потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , адвокатом ОСОБА_9 , були подані заперечення на апеляційну сказу ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, в ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.
Так, Шевченківським УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000566 від 06 червня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Згідно доводів клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що в квітні 2016 року невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи квартирами за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_10 від 29 липня 2016 року квартира за адресою: АДРЕСА_3 визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 42016100000000566.
Також, в рамках даного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт вказаного майна, зазначивши, що метою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є збереження речових доказів.
Встановивши зазначені обставини, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на квартиру.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що надані прокурором матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що квартира АДРЕСА_4 , може бути об'єктом кримінально протиправних дій, та може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на її відповідність критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вказане майно має ознаки речових доказів.
Таким чином, посилання представника на відсутність у арештованого майна ознак речового доказу спростовуються вище наведеними обставинами.
Що стосується доводів апелянта з приводу того, що він є добросовісним набувачем вказаного об'єкту нерухомого майна та не перебуває у статусі підозрюваного чи обвинуваченого в рамках кримінального провадження № 42016100000000566, то слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.
На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою його забезпечення.
У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року, якою задоволено частково клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстрована за ОСОБА_6 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/609/2019 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1