1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року,
за участі: прокурора захисника підозрюваної ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою суду задоволено клопотання слідчого СВ Подільського управління поліції Головного управління національної поліції в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_9 та накладено арешт на автомобіль марки «Мітсубісі Паджеро», НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер шасі « НОМЕР_2 » та ключ від зазначеного автомобіля, що належать підозрюваній ОСОБА_6 , із забороною користування та розпоряджання.
В обґрунтування рішення слідчий суддя зазначив про необхідність задоволення клопотання слідчого, оскільки наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно може бути конфіскованим, зважаючи на те, що ОСОБА_6 , яка є власником цього майна підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Зокрема, в апеляційній скарзі звертається увага на те, що вищевказаний транспортний засіб було вилучено без відповідного дозволу суду, а тому він є тимчасово вилученим майном, однак слідчий звернувся з клопотанням про його арешт через півроку, тобто з пропуском процесуального строку, та без клопотання про його поновлення.
Також, захисник зазначає, що ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року було скасовано попередню ухвалу слідчого судді районного суду про накладення арешту на вищевказаний автомобіль, і останній підлягав поверненню власнику, однак повернутий не був, натомість орган досудового розслідування звернувся повторно з аналогічним клопотанням до слідчого судді.
Крім того, автор апеляційної скарги звертає увагу на те, що арешт на майно накладено у рамках кримінального провадження № 12016100060003901 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, однак ОСОБА_6 повідомлено про підозру (про зміну раніше повідомленої підозри) 14 грудня 2018 року у іншому кримінальному провадженні за № 12018100060004746, у зв'язку з чим відсутні підстави щодо арешту майна ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 12016100060003901.
Наголошує захисник і на тому, що автомобіль марки «Мітсубісі Паджеро» не є речовим доказом у провадженні, не був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберіг на собі його сліди тощо, і з огляду на обставини кримінального провадження не може бути використаний у ньому як доказ.
Також в апеляційній скарзі зазначається про те, що при постановленні оскаржуваної ухвали допущенні ті ж самі порушення, що і в попередній, скасованій ухвалі слідчого судді від 21 червня 2018 року, не враховано інтереси інших співвласників, порушено справедливий баланс між інтересами співвласників, гарантованими законом, і завданнями кримінального провадження. Так, в оскаржуваній ухвалі взагалі не йдеться про іншого співвласника майна, ОСОБА_10 , не враховано його інтереси, хоча про співвласника органу досудового розслідування було відомо і на переконання сторони захисту, умисно приховала цей факт при повторному зверненні до слідчого судді.
Щодо строку на апеляційне оскарження, то захисник зазначає, що розгляд клопотання слідчого відбувався за відсутності власника майна та її представника, а копію прийнятого рішення отримано власником майна 08 січня 2019 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та її представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Подільським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 03 червня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12016100060003901, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом шахрайського заволодіння об'єктами нерухомого майна в м. Києві.
Досудовим розслідуванням встановлено. що ОСОБА_6 шляхом обману, заволоділа чужим майном, а саме рядом квартир у м. Києві, зокрема: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_11 ; № АДРЕСА_2 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_12 .
12 грудня 2018 року слідчий СВ Подільського управління поліції Головного управління національної поліції в м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт автомобіля марки «Мітсубісі Паджеро», НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер шасі « НОМЕР_2 » та ключа від зазначеного автомобіля, належних підозрюваній ОСОБА_6 , із забороною користування та розпоряджання.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року зазначене клопотання слідчого було задоволено.
Колегія суддів погоджуються з висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
При розгляді апеляційних скарг колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 167, 170, 171, 172, 173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч.1 ст.170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, санкція яких передбачає обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра у яких їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо неї такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог ст.ст. 132, 170, 172, 173 КПК України, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
Доводи автора апеляційної скарги про те, що відсутні підстави щодо арешту майна ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 12016100060003901, оскільки останній повідомлено про підозру (про зміну раніше повідомленої підозри) 14 грудня 2018 року у іншому кримінальному провадженні № 12018100060004746, на переконання колегії суддів не є підставою для скасування ухвали слідчого судді зважаючи на те, що ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше пред'явленої підозри вже після постановлення оскаржуваного рішення слідчим суддею.
Посилання представника на те, що слідчим суддею не враховано інтереси іншого співвласника майна, ОСОБА_10 , - також не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, зважаючи при цьому на те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доводи автора апеляційної скарги про те, що клопотання органу досудового розслідування було подано до слідчого судді з пропуском процесуального строку, були відомі слідчому судді при прийнятті оскаржуваного рішення і чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого ним встановлено не було.
Представник власника майна також зазначає, що автомобіль марки «Мітсубісі Паджеро» не є речовим доказом у провадженні, не був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберіг на собі його сліди тощо, і з огляду на обставини кримінального провадження не може бути використаний у ньому як доказ, однак такі твердження колегія суддів вважає безпідставними, зважаючи на те, що метою накладення арешту в даному випадку є забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами судового провадження, специфікою розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу як накладення арешту на вищевказане майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на вищевказане майно, що належать підозрюваній ОСОБА_6 , та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги, колегією суддів не виявлено.
Рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Подільського управління поліції Головного управління національної поліції в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_9 та накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_6 , із забороню користування та розпорядження, а саме: автомобіль марки «Мітсубісі Паджеро», НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер шасі « НОМЕР_2 » та ключ від зазначеного автомобіля, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/1007/2019 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_13 Доповідач: ОСОБА_1