Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 727/10751/17
Провадження № 51-7912 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017260040002381за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у с. Іжівці Сторожинецького району Чернівецької області, проживає по АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 3 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 26 червня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 3 квітня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 800000 (вісімсот тисяч) гривень.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 26 червня 2018 року цей вирок залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_7 визнана винуватою у тому, що вона 25 липня 2017 року, приблизно о 19 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалася по вул. Героїв Майдану в м. Чернівці зі сторони проспекту Незалежності в напрямку вул. Комарова в правій крайній смузі для руху транспортних засобів. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, та перед яким, у попутному напрямку по лівій смузі руху транспортних засобів, рухався автомобіль марки «Lexus», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого, зменшуючи швидкість, зупинив транспортний засіб, ОСОБА_7 , порушуючи вимоги п. п. 1.5, 2.3 (б, д), 18.4 Правил дорожнього руху України, проявила самовпевненість і неуважність до дорожньої обстановки, не переконалась, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжила рух, виїхала на пішохідний перехід, допустила наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка переходила проїзну частину дороги, рухаючись в межах пішохідної доріжки. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішоходу ОСОБА_8 , 2010 року народження, спричинено тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненням засуджена ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди потерпілій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в частині встановлення та визначення моральної шкоди. Зазначає, що незаконно накладено арешт на будинок, який належить її доньці. Наголошує, що судами при визначенні розміру моральної шкоди не враховані вимоги розумності та справедливості, а стягнута шкода є надмірною і завищеною. Повідомляє про безпідставну відмову до залучення у справі в якості співвідповідача страхову компанію «Оранта» ПАТ «НАСК Оранта». Зазначає, що для того щоб визначити розмір моральної шкоди в даному випадку необхідно було провести психологічну експертизу, надати консультативні висновки медичних установ, фото потерпілої для візуального огляду наявних пошкоджень. Наголошує, що суд послався не на докази, а на описані страждання представника потерпілої ОСОБА_6 .
Позиції учасників судового провадження
Представник потерпілої ОСОБА_6 судові рішення вважає законними і обґрунтованими.
Прокурор касаційні доводи вважає необґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 286 КК України, призначене покарання та звільнення від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» засудженою не оскаржуються.
Твердження засудженої про незаконність судових рішень через накладення арешту на будинок, який належить її доньці, безпідставні, оскільки як убачається з оскаржуваних вироку та ухвали, це питання в даних судових рішеннях не вирішувалося.
Що стосується доводів про необґрунтовану відмову в задоволені клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача страхової компанії, то суд дійшов наступного висновку.
Виходячи зі змісту ст. 128 КПК України потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов.
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами визначеними КПК України і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Тобто, вказані вимоги закону передбачають можливість залучення співвідповідача у справі лише за клопотанням позивача.
З матеріалів провадження убачається, що в судовому засіданні, захисник обвинуваченої заявив клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.
З'ясувавши думки учасників процесу, в тому числі і цивільного позивача - представника потерпілої, яка категорично заперечувала проти клопотання, суд, дотримуючись вищевказаних вимог закону, обґрунтовано відмовив в його задоволенні.
Твердження засудженої про необґрунтований розмір стягнутої моральної шкоди безпідставні.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодження здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Підставами для відшкодування заподіяної моральної шкоди вірно взято до уваги, що потерпілій ОСОБА_8 заподіяні фізичні та сильні душевні страждання, відбулись зміни в емоційному етапі, що перешкоджає активному соціальному функціонуванню потерпілої, як особистості, що призвело до моральних страждань.
З висновку експерта убачається, що у потерпілої ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження, а саме: садна в ділянці обличчя, кінцівок; гематома в потиличній ділянці голови справа; забійно-рвані рани нижньої губи, щоки, присінку рота в ділянці верхньої та нижньої щелепи, слизової ноздрі справа; розрив вуздечки верхньої губи; перелом передньої стінки правої гайморової пазухи; посттравматичний правобічний середній отит; посттравматичний гайморит справа; перелом склепіння черепа з переходом на основу; забій головного мозку легкого ступеня; пневмоцефалгія, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя. Спричинені тілесні ушкодження потребують лікування для відновлення здоров'я і життя дитини, понесені страждання негативно відобразилися на дитинстві ОСОБА_8 .
Як вбачається з матеріалів провадження, районний суд зазначив, що в результаті отриманих травм потерпілою в неї дуже пошкоджене обличчя, що для дівчинки, якій лише 7 років вплинуло на її зовнішність. Також, та в подальшому це може вплинути на її майбутнє в особистому та кар'єрному планах. Суд вказав, що в результаті психологічної травми дитина соромиться свого відображення в дзеркалі та боїться показуватися людям, боїться виходити в загально доступні місця без супроводу дорослих.
Також, в судовому засіданні апеляційного суду, за клопотанням представника потерпілої, проти якого не заперечували учасники процесу, були надані фотографії неповнолітньої потерпілої, з ушкодженнями обличчя, отриманими внаслідок ДТП, які долучені до матеріалів провадження.
Рішення суду щодо часткового задоволення цивільного позову та стягнення 800000 грн. моральної шкоди відповідає вимогам ст. 1167 ЦК України, узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру і обсягу моральних страждань потерпілої за наслідками отриманих нею травм, фізичних і моральних страждань.
Таким чином, рішення щодо розміру стягнутої моральної шкоди, відповідає вимогам ст. 1167 ЦК України, узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру і обсягу моральних страждань потерпілої. З таким рішенням погоджується і суд касаційної інстанції. Підстави вважати його необґрунтовано завищеним, відсутні.
Доводи щодо неправильного вирішення цивільного позову в частині стягнутої моральної шкоди, які аналогічні доводам апеляцій засудженої та її захисника, належно перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, суд
ухвалив:
вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 3 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 26 червня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_9