Ухвала
26 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 654/3305/15-к
провадження № 51-3221 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув клопотання засудженого ОСОБА_4 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 30 листопада 2017 року щодо нього.
Зі змісту вказаного клопотання вбачається, що воно містить вимоги, які порушуються перед судом касаційної інстанції у касаційній скарзі. Крім того,
в судовому засіданні 26 лютого 2019 року під час розгляду касаційної скарги прокурора на зазначені вище судові рішення, засуджений ОСОБА_4 повідомив
про те, що його клопотання слід розглядати як касаційну скаргу.
Згідно зі ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) касаційна скарга повинна містити правове обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, а також відповідну назву.
Однак наведених положень процесуального закону засудженим не дотримано
з огляду на таке.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і відповідно до ст. 433 КПК перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не наділений повноваженнями досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ч. 1 ст. 438 цього Кодексу передбачені підстави для скасування або зміни судових рішень, якими є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); 3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Проте у поданій скарзі не міститься обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і необхідності скасування судових рішень на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 412, 413, 419 цього Кодексу.
Надаючи свою оцінку доказам, засуджений по суті заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не відноситься до підстав для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.
Разом із цим, з огляду на ч. 2 ст. 426 КПК, касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Проте, засудженим не надано жодних даних на підтвердження того, коли останній отримав копію ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 30 листопада
2017 року для можливості визначення строку касаційного оскарження судових рішень саме для ОСОБА_4 . А за умови, що такий строк було пропущено, ОСОБА_4 не зазначено причин його пропуску.
Допущені порушення перешкоджають суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження, як це передбачено ст. 428 КПК.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк, необхідний для усунення допущених недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 30 листопада 2017 року щодо нього залишити без руху
та надати строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі не усунення недоліків касаційної скарги в установлений строк, вона буде повернута.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3