Ухвала
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
провадження № 51-893ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 та ч. 5 зазначеної статті.
Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Крім того, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Тому скаржник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Однак, всупереч вищевказаному засуджений у своїй касаційній скарзі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, лише формально посилається на несправедливість призначеного йому покарання через суворість, при цьому не наводить доводів щодо його явної несправедливості з огляду на положення ст. 414 КПК України.
Крім того, як убачається з прохальної частини касаційної скарги, засуджений ставить вимогу про призначення йому покарання на підставі ст. 69 КК України, однак доводів на обґрунтування зазначеної позиції касаційна скарга не містить, як і посилань на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Окрім вказаного, вимоги засудженого про скасування або зміну оскаржуваного вироку є альтернативними, що не узгоджується з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги.
До того ж, як убачається з матеріалів провадження за касаційною скаргою, оскаржуваний вирок ухвалою апеляційного суду було залишено без зміни, однак засуджений не зазначає, що суд касаційної інстанції має зробити з вказаним судовим рішенням за наслідками розгляду його скарги та не вказує, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість зазначеної ухвали з урахуванням підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК України, для її скасування чи зміни.
Крім цього, засуджений в порушення вимог ч. 5 ст. 427 КПК України взагалі не додав до касаційної скарги копій оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року щодо нього залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
