Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 р.
м. Київ
Справа №324/1438/16-к
Провадження № 51-6318км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді першої інстанції, на вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 лютого 2018 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080320000858, № 12016080320001353, № 12016080320001370 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пологи Запорізької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу 24 вересня 2010 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Пологівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено:
- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання в виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання в виді позбавлення на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
Ухвалою Апеляційного судуЗапорізькоїобласті від 19 лютого 2018 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.
Приблизно 05 липня 2016 року в денний час ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання у домоволодінні ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , діючи повторно, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, вчинив крадіжку алюмінієвого бідону ємністю 25 л, що належав ОСОБА_7 , спричинивши останньому майнову шкоду на суму 822,97 грн.
08 липня 2016 року приблизно о 10:00 год. ОСОБА_6 , перебуваючи на території домоволодінні ОСОБА_7 , за вищевказаною адресою, скориставшись тим що за його діями ніхто не спостерігає, проник до гаражу та, діючи повторно, незаконно заволодів мопедом «ALPHA ZS 50 F», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_7 , спричинивши останньому майнову шкоду на суму 2555, 92 грн.
30 жовтня 2016 року приблизно о 20:00 год. ОСОБА_6 , діючи повторно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав велосипед «Салют», який знаходився біля вхідних дверей магазину «Лідер», що розташований за адресою: пров. Водопровідний, 19, м. Пологи Запорізької області, заподіявши потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 235,3 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв'язку з призначенням покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Також зазначає про невідповідність вироку щодо ОСОБА_6 вимогам ст. 370 КПК України, а ухвали суду апеляційної інстанції - ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 касаційну скаргу підтримала частково, та просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з призначенням нового розгляду в цьому суді .
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.
Висновок суду про доведеність винуватості щодо ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, у касаційній скарзі прокурора не оспорюється.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, не погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та необґрунтованого невизнання місцевим судом як обтяжуючої покарання обставини вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння за епізодом злочинних дій щодо ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій порушував питання про скасування оскарженого судового рішення та ухвалення нового вироку.
Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на вирок щодо ОСОБА_6 і залишаючи її без задоволення,суд апеляційної інстанції, не зазначив мотивовані підстави, з яких апеляційну скаргу сторони обвинувачення визнано необґрунтованою, не перевірив і не спростував доводи, викладені в апеляційній скарзі.
А саме, судом апеляційної інстанції не було перевірено належним чином доводи прокурора про те, що прийняте судом рішення про застосування до ОСОБА_6 ст. 75 КК України є безпідставним, внаслідок чого засудженому було призначене таке покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про особу ОСОБА_6 через м'якість, які у сукупності, на думку прокурора, підтверджували неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Суд апеляційної інстанції формально погодився з правильністю застосування місцевим судом кримінального закону - ст. 75 КК України, можливістю виправлення ОСОБА_6 без реального відбування покарання та з відповідністю призначеного останньому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.
Однак, із таким висновком апеляційного суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, належним чином не врахував і не дав належної оцінки тому, що вчинені ОСОБА_6 кримінальні правопорушення, які відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжкого злочину, ОСОБА_6 неодноразово судимий, належних висновків для себе не зробив, за місцем проживання характеризувався посередньо. Тобто, суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчинених засудженим кримінальних правопорушень і даних про особу ОСОБА_6 , як про це правильно зазначено у касаційній скарзі прокурора.
Апеляційний суд наведені вище та інші доводи апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив і не спростував, постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, істотно порушивши вимоги кримінального процесуального закону та дійшовши передчасного висновку про правильність застосування місцевим судом кримінального закону ст. 75 КК України і про відповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.
Враховуючи вищезазначене, рішення апеляційного суду не можна вважати законним та обґрунтованим, внаслідок чого воно підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду у цьому суді.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно здійснити провадження з додержанням правил глави 31 КПК України й ухвалити законне, справедливета обґрунтоване рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 цього Кодексу.
Якщо при новому розгляді підтвердиться обсяг обвинувачення, за яким ОСОБА_6 визнано винуватим, і не буде встановлено інших обставин, що давали б підстави для застосування положень ст. 75 КК України, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді першої інстанції, задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 лютого 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3