26.02.2019 Справа №607/11270/18
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі
головуючого судді Сливка Л.М.,
за участі секретаря судового засідання Осів І.В., за участі позивача ОСОБА_1, представника Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції - Кондрат Лілії Романівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 607/11270/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 пред'явив в суд позов до відповідача Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, у якому заявляє вимогу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 095201 від 15 червня 2019 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122, частиною 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та із застосуванням частини 2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., а також закриття провадження у справі. Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки жодного правопорушення він не вчиняв. Від вимог дорожнього знаку 5.16 він відступив, оскільки до цього його змусила дорожня обстановка. Щодо поліса обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, то на момент складення спірної постанови він у нього був. Продемонструвати його він не зміг у зв'язку з тим, що хвилювався.
Представник відповідача подала відзив у якому зазначає, що позовні вимоги вважає безпідставними. Вказала, що позивача було обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності. При розгляді справи, поліцейським було дотримано усіх вимог закону. На підтвердження викладеного надала запис з нагрудного реєстратора поліцейського.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вказані вимоги підтримав та просив їх задовольнити, з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Додав, що не існує жодного закону, котрий обмежував би його у часі при пред'явленні поліцейському документів, у тому числі страхового полісу, визначених ПДР.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, з мотивів, викладених у відзиві.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 095201 від 15 червня 2019 року, ОСОБА_1, 15 червня 2019 року о 12 год. 50 хв., керуючи автомобілем «Mercedes-Benz CLS», р.н. НОМЕР_3, в с. Охримівці, Гусятинського району Тернопільської області, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16. При перевірці документів було встановлено, що у нього відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Поліс).
Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122, частиною 1 ст. 126 КУпАП та, із застосуванням частини 2 ст. 36 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тож, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду, прийнятій у справі № 760/2846/17.
Адміністративна відповідальність за частиною 1 ст. 121 КУпАП настає, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків.
Також, відповідно до частини 1 ст. 126 КУпАП, адміністративним правопорушенням є, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Пунктом 1.1 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з пунктом 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. (пункт 1.9 ПДР)
Як уже зазначено вище, 15 червня 2019 року о 12 год. 50 хв. позивач був зупинений поліцейським Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції за порушення вимог дорожнього знаку 5.16.
Вказана обставина, а саме: факт порушення позивачем вимог зазначеного дорожнього знаку, доказуванню не підлягає в силу частини 1 ст. 78 КАС України, оскільки визнаний учасниками справи, а суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини або добровільності її визнання.
Такі свої дії позивач пояснює тим, що від вимог ПДР його змусила відступити дорожня обстановка, тобто наявність вибоїн дорожнього полотна.
Ці доводи ОСОБА_1 суд до уваги не бере, оскільки на їх підтвердження ним не надано жодного доказу, а тому вони є недоведеними, всупереч частині 1 ст. 77 КАС України.
Таким чином, зупинка автомобіля позивача була здійснена поліцейським на законних підставах, відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», тобто у зв'язку з порушенням ним ПДР.
Твердження позивача про те, що після зупинки його автомобіля поліцейський не представився, частково нівелюються доданими представником відповідача відеозаписами з нагрудних камер поліцейського (далі Відеозапис), на перших секундах якого, зафіксовано як працівник поліції вказав ОСОБА_1 назву органу де працює, своє звання, після чого його репліка була перервана самим позивачем, котрий вирішив пояснити причину порушення ПДР.
На місці зупинки автомобіля, ОСОБА_1 не висловлював жодних зауважень щодо того, що поліцейський йому не відрекомендувався. У подальшому він отримав спірну постанову, де такі дані були зазначені.
Саме тому, суд вважає, що хоча обставина за якої працівник поліції не повністю озвучив свої прізвище і мала місце, однак вона не призвела до порушення прав позивача, а тому не є підставою для визнання протиправними рішень поліцейського, прийнятих у подальшому.
З аналогічних міркувань суд вважає неспроможним факт неповідомлення поліцейським про те, що на місці події ведеться відеофіксація на його нагрудну камеру.
Після зупинки автомобіля позивача, працівник поліції обґрунтовано висунув йому вимогу пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.
В свою чергу, підпунктом «ґ» пункту 2.1 ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Чинного Поліса позивач поліцейському не пред'явив.
Як встановлено судом з Відеозапису, ОСОБА_1 неодноразово заявляв, що не має при собі Поліса, оскільки залишив його в іншому автомобілі (06:27 - 06:28 секунди запису на відофайлі «20180615192232000216»).
Саме тому твердження позивача про те, що він просив у поліцейського надати йому час для того, аби відшукати Поліс суд до уваги не бере.
Наданий позивачем поліс № НОМЕР_4 від 12 червня 2018 року, суд залишає поза увагою, оскільки він його поліцейському не пред'явив, за що частиною 1 ст. 126 КУпАП і передбачена адміністративна відповідальність.
Посилання ОСОБА_1 на те, що зазначений поліс у нього був, однак він не встиг його пред'явити, суд до уваги не бере, оскільки на його підтвердження не надано відповідних доказів і вони спростовуються Відеозаписом на якому позивач чітко та однозначно стверджує, що такого документа при собі не має.
Про те, що неспроможний відшукати його у зв'язку з браком часу, чи хвилюванням не заявляє.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, поліцейський повідомив позивача про початок розгляду справи, роз'яснив його права, передбачені статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП та норми статей 307, 308 КУпАП в частині права, порядку та строків оскарження постанови згідно із статями 287, 289 КУпАП, що підтверджується Відеозаписом. Після роз'яснення вказаних норм закону жодних клопотань з сторони позивача не надходило.
Усі заперечення ОСОБА_1 зводились до прохань не виносити спірну постанову і обіцянок продемонструвати чинний поліс пізніше, котрі суд вважає неспроможними.
Таким чином, судом встановлено, що спірна постанова винесена з дотриманням вимог закону, а тому скасуванню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано 26 лютого 2019 року.
Головуючий суддяЛ. М. Сливка