Ухвала
26 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 686/5850/18
провадження № 61-2718ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 01 листопада 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, Прокуратури Хмельницької області, Головного управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади,
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Хмельницькій області (далі - ГУ НП в Хмельницькій області), Прокуратури Хмельницької області, Головного управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області (далі - ГУ ДКСУ в Хмельницькій області) про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
Позовна заява мотивована тим, що за заявою ОСОБА_1 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні від 08 квітня
2016 року за фактом незаконного будівництва на АДРЕСА_1 над гаражами Хмельницької обласної ради.
15 серпня 2017 року старшим слідчим Слідчого відділу Хмельницького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області (далі - СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області) Пустовим О. О. винесено постанову про закриття даного кримінального провадження, у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Пустового О. О. від 15 серпня 2017 року про закриття кримінального провадження як таку, що є передчасною, оскільки слідчим не було виконано всі вказівки прокурора.
Оскільки незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю з боку органів державної влади позивачу спричинено моральну шкоду, яка полягає у марнуванні його часу, моральних стражданнях, які він переніс під впливом бездіяльності при неналежному розслідуванні, ОСОБА_1 просив суд стягнути з державного бюджету України на його користь 100 000 грн моральної шкоди та 40 016 грн матеріальної шкоди.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 01 листопада 2018 року (у складі судді Продана Б. Г.) позов
ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року
(у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.) рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 01 листопада 2018 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Вказані позивачем обставини не вказують на наявність в діях працівників органів поліції ознак заподіяння йому майнової та (або) моральної шкоди, відповідальність за яку повинна нести держава. Той факт, що прийняті слідчим поліції в порядку КПК України процесуальні документи про закриття кримінального провадження згодом були скасовані судом не свідчить про заподіяння шкоди позивачу, на підставі скарг якого були скасовані ці документи (постанови).
02 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.
Предметом позову у цій даній справі є відшкодування матеріальної шкоди
у розмірі 40 016 грн та моральної шкоди - 100 000 грн, яка станом
на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).
Апеляційним судом вказану справу не визнано малозначною, однак малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Вказівка в резолютивній частині постанови Хмельницького апеляційного суду про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином
(справа «Зубак проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року).
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України, тому підстав для відкриття провадження у вказаній справі на підставі частини третьої статті 389 ЦПК України не вбачається.
При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України
суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» від 23 жовтня 1996 року; «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, Прокуратури Хмельницької області, Головного управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська