Ухвала
Іменем України
26 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 201/3983/16-ц
провадження № 61-2408ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,
Сімоненко В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа - Орган самоорганізації населення «Будинковий комітет «Лідер» будинку № 46 на вулиці Набережній Перемоги», про виселення,
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа - Орган самоорганізації населення «Будинковий комітет «Лідер» будинку № 46 на вулиці Набережній Перемоги», про виселення.
Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська
від 08 жовтня 2018 року цивільну справу прийнято до провадження. Відкрито провадження у вказаній справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дана справа надійшла до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська для розгляду, позовна заява віднесена до територіальної юрисдикції суду, тому наявні правові підстави для відкриття провадження у справі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська
від 08 жовтня 2018 року скасовано, справу направлено для розгляду до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська за підсудністю.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спір між сторонами у справі виник з приводу користування житловим приміщенням № 808 у будинку № 46 на вулиці Набережна Перемоги у місті Дніпрі, що згідно з територіально-адміністративним поділом міста відноситься до Соборного району, який підсудний Жовтневому районному суду міста Дніпропетровська.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, змінити мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Також до касаційної скарги ОСОБА_4 додає заяву про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що має скрутне матеріальне становище, у зв'язку з чим не має можливості сплатити судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», що підтверджується довідкою Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 27 червня 2018 року.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:
а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, суд дійшов висновку, що наявні підстави для звільнення ОСОБА_4 від сплати судового збору за подання та розгляд її касаційної скарги.
З огляду на вищевикладене, заява ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору підлягає задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до вимог пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Апеляційний суд установив, що провадження у даній справі за позовною заявою ОСОБА_4 відкрито ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 квітня 2016 року у складі судді Черновського Г. В., яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року. Після самовідводу судді Черновського Г. В. справа була розподілена судді Наумовій О. С.
Згідно з розпорядженням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 березня 2017 року № 26, у зв'язку із закінченням повноважень судді Наумової О. С., здійснено повторний автоматичний розподіл справи та відповідно до протоколу визначено склад суду - суддю Ткаченко Н. В. Суддею Ткаченко Н.В. задоволено самовідвід, що стало підставою для повторного автоматичного розподілу справи, визначено новий склад суду - суддю Антонюка О. А.Після задоволення самовідводу судді Антонюка О. А. згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу визначено склад суду - суддю Ходаківського М. П. У зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Ходаківського М. П. здійснено повторний автоматичний розподіл справи та визначено новий склад суду - суддю Федоріщева С. С. Ухвалою суду від 10 вересня 2018 року задоволено самовідвід судді Федоріщева С. С.
Відповідно до частини четвертої статті 40 ЦПК України якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду.
Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ між суддями, призначення нового складу суду не відбулося, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи, у зв'язку з чим дану цивільну справу за розпорядженням голови Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 вересня 2018 року направлено для розгляду до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції. Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи). Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною другою статті 31 ЦПК України передбачено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для розгляду до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська за підсудністю, апеляційний суд виходив з того, що згідно з інформаційною довідкою Державної судової адміністрації від 22 грудня 2018 року, станом на час розгляду справи у Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська штатна чисельність суддів складає 16 осіб, фактично працює 14 суддів, з них 7 здійснюють правосуддя, з яких судді: Трещов В. В., Гончаренко В. М., Шелестов К. О. та Мельниченко С .П. не були визначені як склад суду для розгляду даної справи.
Встановивши, що дана справа підсудна Жовтневому районному суду міста Дніпропетровська на підставі частини першої статті 30 ЦПК України та судді Трещов В. В., Гончаренко В. М., Шелестов К. О. та Мельниченко С. П. за відсутності виключних обставин можуть приймати участь у автоматичному розподілі даної справи, однак участі у розподілі не приймали, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про направлення даної справи для розгляду за підсудністю до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись статтею 8 Закону України «Про судовий збір», статтею 136, пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору за подання та розгляд її касаційної скарги.
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа - Орган самоорганізації населення «Будинковий комітет «Лідер» будинку № 46 на вулиці Набережній Перемоги», про виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
В. С. Висоцька
В. М. Сімоненко