Ухвала
22 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 502/654/17
провадження № 61-39649ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2018 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ОСОБА_1 27 серпня 2018 року засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: для звернення до суду із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та сплати судового збору.
На виконання ухвали Верховного Суду від 17 вересня 2018 року особою, яка подала касаційну скаргу, надано до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та надано докази сплати судового збору.
У клопотанні ОСОБА_1 просила поновити строк на касаційне оскарження. Стосовно підстав для поновлення строку на касаційне оскарження зазначає, що пропустила строк на касаційне оскарження з поважних причин, оскільки попередня касаційна скарга у зв'язку із неуважністю ОСОБА_1 не була підписана, внаслідок чого повернута ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року. Однак ОСОБА_1 не вказувала, коли вона звернулась із касаційною скаргою вперше і чому була позбавлена можливості її подати у передбачений статтею 390 ЦПК України строк, тобто до 20 червня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року обставини указані у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для надання заяви про поновлення строку із наведенням інших підстав для поновлення строку.
На виконання ухвали Верховного Суду від 14 листопада 2018 року особою, яка подала касаційну скаргу, надано до суду заяву, у якій вона зазначає, що ухвала від 21 травня 2018 року отримана нею із значним запізненням, вперше про ухвалу суду їй стало відомо через реєстр судових рішень 20 червня 2018 року. Також зазначає, що за адресою її реєстрації у м. Кілія проживає її старенька мати, яка погано бачить та чує. За адресою у АДРЕСА_1, ОСОБА_1 проживала з малолітньою дитиною до жовтня 2018 року. Характер її роботи (перекладач англійської) передбачає постійний супровід клієнта з ранку до ночі. Вдома залишається маленька дитина з нянею. Безпосередньо ОСОБА_1 поштова кореспонденція під розпис взагалі не отримувалась. Орієнтовно 25 червня 2018 року ОСОБА_1 знайшла конверт з ухвалою на шафі, няня нічого не коментувала, сказавши, що забула нагадати. Просила вказані обставини вважати поважними. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надає роздруківку щодо відправлення 26 червня 2018 року поштового відправлення НОМЕР_1 та отримання його 02 липня 2018 року у м. Києві.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року продовжено ОСОБА_1 строк для надання належних доказів отримання ухвали апеляційного суду від 21 травня 2018 року.
На виконання ухвали Верховного Суду від 20 грудня 2018 року особою, яка подала касаційну скаргу у лютому 2019 року надано заяву, у якій ОСОБА_1 додатково зазначає, що у період з 22 травня 2018 року по 31 травня 2018 року перебувала в Іспанії у службовому відрядженні та не могла отримати ухвалу апеляційного суду від 21 травня 2018 року. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надано копію закордонного паспорту з відміткою про перетин кордону з 22 травня 2018 року по 31 травня 2018 року. Також ОСОБА_1 зазначає, що надати документальне підтвердження дати отримання ухвали від 21 травня 2018 року у неї відсутнє.
Разом із тим, у частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Аналіз матеріалів, наданих ОСОБА_1 на усунення недоліків свідчить, що вперше касаційну скаргу нею подано 26 червня 2018 року. У своїх заявах вона зазначає, що орієнтовно 25 червня 2018 року знайшла конверт з оскарженою ухвалою на шафі, однак вказує, що його особисто не отримувала.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Однак, ОСОБА_1 не надано будь-яких належних доказів щодо отримання оскарженої ухвали (конверт, супровідний лист щодо направлення судом копії рішення, довідка суду, тощо).
Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. У частині другій статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Аналіз заяви ОСОБА_1 свідчить про наявність підстав для продовження строку на усунення недоліків. Тому суд, на підставі частини другої статті 127 ЦПК України, продовжує його для надання ОСОБА_1 належних доказів щодо отримання нею копії ухвали апеляційного суду від 21 травня 2018 року.
Керуючись статтями 120, 127, 260, 393 ЦПК України,
Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 22 березня 2019 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат