Ухвала
26 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 310/5063/16-ц
провадження № 61-941ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ДонаВіктора Олександровича на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики,
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
22 грудня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дон В. О. подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2017 року у вищевказаній справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIІІ від 3 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з підпунктом 14 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають чинності та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 325 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК 2004 року), касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення цього строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
Можливість поновлення строку на касаційне оскарження в разі його пропуску з поважних причин передбачена також статтею 390 ЦПК України у чинній редакції.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Дон В. О. у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження зазначав про те, що оскаржувану ухвалу апеляційного суду від 28 листопада 2017 року ним отримано 21 грудня 2017 року, в Єдиному державному реєстрі судових рішень вказана ухвала оприлюднена 11 грудня 2017 року. У грудні 2017 року ним було подано касаційну скаргу на вказані судові рішення, проте ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику. Копію ухвали від 06 березня 2018 року ним отримано лише 18 грудня 2018 року.
Однак, як вбачається з матеріалів касаційного провадження, представник ОСОБА_1 - адвокат Дон В. О. 28 грудня 2017 року подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2017 року.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2018 року касаційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням поважних підстав його пропуску та наданням відповідних доказів, а також - правильно зазначити в касаційній скарзі найменування суду, до якого подано скаргу, та встановлено строк для виправлення вказаних недоліків до 01 березня 2018 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання ухвали суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дона В. О. визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, зокрема ненадання доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень.
Вказана ухвала від 06 березня 2018 року була направлена ОСОБА_1 рекомендованим листом від 14 березня 2018 року № 8367/0/222-18, однак повернулася до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».
29 листопада 2018 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Доном В. О. до Верховного Суду було подано засобами поштового зв'язку звернення про надання інформації про стан розгляду його касаційної скарги.
Листом Верховного Суду від 11 грудня 2018 року за вих. № 3149/0/208-18 адвокату Дону В. О. надано відповідь про стан розгляду його касаційної скарги.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Доном В. О. не було надано належних та допустимих доказів того, що оскаржувану ухвалу апеляційного суду від 28 листопада 2017 року ним отримано 21 грудня 2017 року, а також не зазначено про те, що саме перешкоджало йому та ОСОБА_1 протягом восьми місяців (з 13 березня 2018 року по 29 листопада 2018 року) звернутися до суду з метою з'ясування стану розгляду касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року визнано підстави поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для звернення до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306301121409, заявник отримав вказану ухвалу 08 лютого 2019 року.
18 лютого 2019 року на виконання вимог ухвали представником ОСОБА_1 - адвокатом Доном В. О. подано засобами поштового зв'язку заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, яка обґрунтована тим, що оскаржувану ухвалу апеляційного суду від 28 листопада 2017 року він отримав 21 грудня 2017 року (копія конверту додається), в Єдиному державному реєстрі судових рішень вказана ухвала оприлюднена 11 грудня 2017 року. У грудні 2017 року ним було подано касаційну скаргу на вказані судові рішення, проте ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику. В період з 01 лютого 2018 року по даний час ОСОБА_1 знаходилася за кордоном та не могла отримати ухвалу Верховного Суду від 06 березня 2018 року. Копію ухвали від 06 березня 2018 року разом з касаційною скаргою та оригіналом квитанції про сплату судового збору отримано ним лише 18 грудня 2018 року.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ЄСПЛ вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).
Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки вони не містять розумних пояснень щодо пропуску строку звернення з касаційною скаргою, а саме представником ОСОБА_1 - адвокатом Доном В. О. не зазначено, що саме перешкоджало йому протягом восьми місяців (з 13 березня 2018 року по 29 листопада 2018 року) ознайомитися з ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень і звернутися до суду з метою з'ясування стану розгляду його касаційної скарги. Крім цього, заявником не надано належних та допустимих доказів того, що з 01 лютого 2018 року по цей час ОСОБА_1 знаходилася за кордоном і не мала можливості отримати ухвалу Верховного Суду від 06 березня 2018 року. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення. Інших підстав поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження заявником не наведено.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Оскільки наведені заявником у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частиною третьою статті 393, пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України,
Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2017 року, наведені у заяві представника ОСОБА_1 - адвоката ДонаВіктора Олександровича, неповажними.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дона Віктора Олександровича на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук