Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 628/4180/15-ц
провадження № 61-42049св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 липня 2018 року у складі судді Тичкової О. Ю.,
У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики від 07 лютого 2015 року у сумі 2 234 048 грн 90 коп., а також грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Заочним рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 02 серпня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2 234 048 грн 90 коп.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Дружина відповідача - ОСОБА_6 оскаржила заочне рішення в апеляційному порядку.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 липня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 02 серпня 2016 року відмовлено.
Суд зробив висновок про те, що рішенням місцевого суду не вирішувалося питання про права та (або) обов'язки ОСОБА_6
До суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_6, у якій вона, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Зазначає, що суд безпідставно не врахував того, що вона і відповідач із 1986 року до 2016 року перебували зареєстрованому шлюбі.
Її колишній чоловік приховав від неї факт укладення договору позики з позивачем.
Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за її апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції не врахував тієї обставини, що суд першої інстанції належним чином не встановив, чи договір позики укладався в інтересах сім'ї та на які цілі були витрачені грошові кошти.
Про існування вказаного правочину і рішення місцевого суду їй стало відомо після того, як ОСОБА_5 звернувся до неї з вимогою про солідарне погашення боргу.
Ураховуючи наведене, вважає висновок апеляційного суду про те, що вирішення даного позову не зачіпає її прав, законних інтересів та обов'язків, передчасним і необґрунтованим.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
14 грудня 2015 року ОСОБА_4 подав до суду позов до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики від 07 лютого 2015 року у сумі 2 234 048 грн 90 коп. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Заочним рішенням Куп'янського міськрайонного суду від 02 серпня 2016 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року (за апеляційною скаргою ОСОБА_5.), позов ОСОБА_4 задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за договором позики у сумі 2 234 048 грн 90 коп. В іншій частині позову ОСОБА_4 відмовлено.
25 червня 2018 року ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд, не залучивши її до участі у даній справі, вирішив питання про її права та обов'язки.
Зокрема, зазначала, що вона є дружиною боржника, який звернувся до неї вимогою про солідарне погашення боргу.
Суд апеляційної інстанції, застосувавши положення статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зробив висновок про те, що заочним рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 02 серпня 2016 року не вирішувалося питання про права та обов'язки ОСОБА_6, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою.
Колегія погоджується з таким висновком апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (пункт 1 частини першої статті 358 ЦПК України).
Установивши, що заочним рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 02 серпня 2016 року не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_6, яка не є стороною договору позики та на яку судом не покладався обов'язок повернення коштів, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою.
Таким чином, аргументи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і на законність судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 липня 2018 року - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н.О. Антоненко
В.І. Крат