20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 405/3064/15-ц
провадження № 61-3350ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 січня 2019 року у справі за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення,
встановив:
У квітні 2015 року Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» (далі - ОКВП «Дніпро-Кіровоград») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу за послуги централізованого водопостачання та водовідведення у сумі 5 529 грн, та 3 % річних у сумі 14, 64 грн, 50,57 грн індексу інфляції.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 червня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОКВП «Дніпро-Кіровоград» заборгованість за послуги централізованого водопостачання та водовідведення у сумі 5 529 грн, 3% річних у сумі 14, 64 грн та індекс інфляції у сумі 50, 57 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 січня 2019 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові. Вирішено питання судових витрат за подання апеляційної скарги.
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОКВП «Дніпро-Кіровоград», у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, у якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Предметом позову у цій справі є стягнення 5 594, 21 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 * 1 921 грн = 192 100 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Ураховуючи те, що оскаржуване судове рішення ухвалене у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 січня 2019 року у справі за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Журавель