Справа № 523/2137/17
Провадження №2/523/1805/19
"14" лютого 2019 р.
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Щербан О.Д,
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9, в м.Одесі, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 13.02.2017р. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що 19.08.2012 року між ПАТ «ОТП ОСОБА_3» та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав їй кредит у розмірі 20000 грн. строком на 24 місяці, а остання повинна була щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти в розмірі 0,01% річних. Оскільки відповідач свої обов'язки за договором належним чином не виконує, тому відповідно до п.1.9 кредитного договору та ч.2 ст.1050 ЦК України, позивач, який відповідно до умов договору факторингу від 22.12.2014 р. прийняв вимоги за вищевказаним кредитним договором, достроково пред'явив вимогу про виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 24807,78 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1600 грн.
Представник позивача в засідання не з'явилася,в матеріалах справи є заява представника позивача про підтримання позовних вимог та розгляд справи в її відсутності.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог вказуючи на те, що відповідач ОСОБА_2 для придбання будівельних матеріалів оформила в ПАТ "ОТП ОСОБА_3" кредит на суму 4854,80 грн., які були перераховані банком на рахунок ТОВ "Епіцентр К", на руки ніяких коштів не отримувала і картку також не отримувала. Вказану суму коштів вона сплатила в повному обсязі шляхом перерахування на рахунок банку. Вимоги позивача вважає безпідставними, оскільки відповідач не отримувала банківської картки, а ні під час підписання договору, а ні поштою, як вказує позивач.
Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.
19.08.2012 року між ПАТ «ОТП ОСОБА_3» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту №200529371 (а.с.4-5), відповідно до якого ПАТ «ОТП ОСОБА_3» надає останній грошові кошти на придбання товару в ТОВ "Епіцентр" на суму 4854,80 грн..
22.12.2014 р. між ПАТ «ОТП ОСОБА_3» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір факторингу №22/12/14/1-1, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до боржників, а саме до ОСОБА_4Л.(а.с.15-18).
Згідно вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як видно з матеріалів справи відповідач перерахунок вказаної суми здійснювала через каси ПАТ "ОТП ОСОБА_3" (13 грудня 2012 р., 13 лютого, 14 червня 2013 р. - 3427 грн.), ПАТ КБ "Надра" (11 вересня 2012 р.-300 грн.) ПАТ "ОСОБА_3 Кредит" (13 березня 2013 р.-300 грн.) та ПАТ "КБ "ПриватБанк" (11 жовтня ,13 листопада 2012 р.- 600 грн.).
Згідно з умовами вказаного договору (п.2.2) за умови належного виконання позичальником умов договору та прийняття банком позитивного рішення щодо надання держателю кредиту банк відкриває картковий рахунок та випускає кредиту картку.
Заборгованість, яку просить стягнути позивач стосується коштів, які були зараховані на кредитну картку.
За умовами договору картка відправляється на адресу клієнта вказану в кредитному договорі.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).
Відповідно до п.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
В силу частин 1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою другою ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з нормами ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, судом встановлено, що відповідач не отримувала картку в банку під час укладення договору, заяву на її отримання також не подавала.
Доводи позивача про направлення картки на адресу відповідача і отримання її поштою не знайшли свого підтвердження, суду не надано належних та допустимих доказів.
Оцінивши надані докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, а тому є безпідставними і такими що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12,13,76, 81, 89, 95,141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд -
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22.02.2019 р.
Суддя: