Головуючий суду 1 інстанції -Суський В.І. Доповідач -Стахова Н.В.
Справа № 433/1771/16-ц
Провадження № 22-ц/810/322/18
19 лютого 2019 року місто Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Стахової Н.В.,
суддів: Єрмакова Ю.В., Кострицького В.В.,
за участю секретаря судового
засідання: Сінько А.І.
учасники справи:
позивач: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 03 вересня 2018 року (постановлену у складі судді Суського В.І.) у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованост за кредитним договором,
встановив:
Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 21 листопада 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по кредитному договору у сумі 113860 грн.81 коп., судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1707,91 грн.
27 серпня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Троїцького районного суду Луганської області із заявою про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Троїцького районного суду Луганської області від 21 листопада 2016 року та його скасування.
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 03 вересня 2018 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення від 21 листопада 2016 року у цивільній справі № 433/1771/16-ц відмовлено. Заяву про перегляд заочного рішення Троїцького районного суду Луганської області від 21 листопада 2016 року залишено без розгляду.
Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_4 оскаржила її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, вказує на те, що в заяві про перегляд заочного рішення вона зазначала, що про наявність заочного рішення вона дізналася 14 серпня 2018 року з Єдиного реєстру судових рішень. Копію рішення вона не отримувала. Крім того, зазначала, що у період розгляду справи вона проживала у місті Києві, а тому не отримувала ні позовної заяви з додатками, ні повісток до суду, чим було порушено її право на захист. За таких обставин, скаржниця вважає, що строк на подання заяви про перегляд оскаржуваного заочного рішення пропущений нею з поважних причин. В апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття заяви про перегляд заочного рішення.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача ПАТ «Укрсоцбанк» до суду не надходив.
В судове засідання сторони не з'явилися, належним чином і в установленому законом порядку були повідомлені про час та місце судового розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи заяву про перегляд заочного рішення без розгляду та відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення процесуальних строків для подачі такої заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заява подана відповідачкою із пропуском строку передбаченого для подання такої заяви, а достатніх доказів про поважність причин пропуску заявниця не надала.
Проте, з таким висновком суду апеляційний суд погодитись не може, оскільки суд дійшов до нього у зв'язку з порушенням норм процесуального права.
Встановлено, що заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 21 листопада 2016 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 113860 грн.81 коп., а також 1707,91 грн. судових витрат.
27.08.2018 року (згідно штампу суду) ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Троїцького районного суду Луганської області від 21 листопада 2016 року, в якій одночасно заявила клопотання про поновлення строку на подання такої заяви. На обгрунтування пропуску строку зазначала, що про наявність заочного рішення вона дізналася лише 14 серпня 2018 року з Єдиного реєстру судових рішень. Копію тексту рішення вона взагалі не отримувала. У період розгляду справи відповідач постійно проживала у місті Києві, а тому не отримувала ні позовної заяви з додатками, ні повісток про виклик в суд, чим було порушено її право на судових захист.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинне бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів « 2,4,7 та 11 до Конвенції (далі Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статі 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 12970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року.)
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до ст. 228 ЦПК України, (в редакції на момент ухвалення заочного рішення), заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Таким чином, визначальним для вирішення питання про дотримання відповідачем строку подання заяви про перегляд заочного рішення є встановлення судом дати отримання заочного рішення і в разі пропущення такого строку за умови подання відповідної заяви - оцінка поважних причин для поновлення цього строку.
За приписами ч. 2 ст. 126 та ч.1 ст. 127 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому суд звертає увагу на те, що норми ЦПК України не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
В порушення приписів статті 222 ЦПК України, судом першої інстанції копію заочного рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення ОСОБА_4 направлено не було, оскільки в матеріалах справи відсутнє зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення з даним заочним рішенням.
Посилання суду на початок відрахунку 10-денного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суду з 19 лютого 2018 року, оскільки цього дня судом розміщено повідомлення про ухвалення судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади на сторінці Троїцького районного суду Луганської області із посиланням на нього в Єдиному державному реєстрі судових рішень, є помилковими, а доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними, оскільки статтею 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», доповнений Законом України № 2147- від 03.10.2017 року, і в розумінні статті 227 ЦПК України в редакції Закону України № 1618 від 18 березня 2004 року вказане не є належним повідомленням відповідача про заочне рішення.
Наведене свідчить про помилкове застосування норм процесуального закону з огляду на його дію в часі.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 122 ЦПК України, у редакції, що діяла на момент подання позовної заяви, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції відкрив провадження у справі, не отримавши відповіді від відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи.
До заяви про перегляд заочного рішення заявницею долучено довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи від 25 травня 2014 року № 14789, з якої вбачається, що місце проживання/перебування ОСОБА_4 є АДРЕСА_1 (а.с.8).
Проте, на зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув.
Виходячи з наведеного, передчасним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення та залишення такої заяви без розгляду з підстав відсутності доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Крім того, апеляційний суд, зважаючи на особливості перегляду заочного рішення враховує, що постановлення оскаржуваної ухвали фактично унеможливлює оскарження заочного рішення в апеляційному порядку, що може свідчити про відмову в доступі до правосуддя.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 03 вересня 2018 року скасувати, справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором направити до суду першої інстанції для продовження розгляду питання щодо поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Троїцького районного суду Луганської області від 21 листопада 2016 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складений - 25 лютого 2019 року.
Головуючий: Н.В.Стахова
Судді: В.В.Кострицький
Ю.В. Єрмаков