Головуючий суду 1 інстанції - Москаленко В.В.
Доповідач -Стахова Н.В.
Справа № 425/844/18
Провадження № 22-ц/810/488/18
21 лютого 2019 року місто Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Стахової Н.В.,
суддів: Єрмакова Ю.В., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового
засідання: Онопрієнко А.Є.
представника відповідача: ОСОБА_3
учасники справи:
позивач: ОСОБА_4,
відповідач: ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 листопада 2018 року (постановленого у складі судді Москаленко В.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У квітні 2018 року до Рубіжанського міського суду Луганської області звернувся ОСОБА_4 (далі позивач) з позовом до ОСОБА_5 (далі відповідач) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення за кримінальним провадженням.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 14 жовтня 2016 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Меrsedes- Benz», р/н НОМЕР_2 рухаючись по проїзній частині по вулиці Східній в сторону вулиці Заводська у місті Рубіжному, порушив п.12.3 «Правил дорожнього руху», при виникненні небезпеки для руху та перешкоди, не вжив заходів для зменшення швидкості, допустив наїзд правою попередньою стороною свого автомобіля на праву сторону тулуба пішохода ОСОБА_4, який на момент наїзду переходив проїзну частину вулиці Східна не по пішохідному переходу, а з ліва на права відносно напрямку руху автомобіля, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження. В результаті вказаної ДТП позивач був травмований, та отримав тяжкі тілесні ушкодження. Відповідача було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України. Внаслідок злочину йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у глибоких фізичних стражданнях та душевних переживаннях, бо у нього погіршився нормальний та життєвий ритм та спосіб життя. Внаслідок пошкодження здоров»я йому заподіяно моральну шкоду, на відшкодування якої він просив стягнути з відповідача на його користь 100000 грн.
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 листопада 2018 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень. Відмовлено у стягненні з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 80000 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн.80 коп.
З рішенням суду не погодився позивач, та оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення, яким просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що з урахуванням характеру скоєного по відношенню до нього кримінального правопорушення, доведеності вини відповідача та можливості уникнути останнім цього правопорушення під час дорожньо - транспортної пригоди, фізичних та душевних страждань, інвалідності та тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, неможливості відновлення попереднього стану спричинену моральну шкоду позивач оцінює у 100000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_5 зазначив, що розмір моральної шкоди, яку просить стягнути позивач є завищеним та необґрунтованим. Рішення суду не оскаржує, бо погоджується з розміром моральної шкоди, яка підлягає стягненню, оскільки визнає свою вину, однак вважає, що позивач допустив грубу необережність, яка полягала в тому, що він під час ДТП знаходився в стані алкогольного сп'яніння, раптово вибіг на проїжджу частину дороги, де не було пішохідного переходу та перехрестя, тобто порушив правила дорожнього руху, цей факт скаржник визнав під час розгляду справи у кримінальному провадженні. Тому відповідач обґрунтовував свою згоду з сумою, стягнутою оскаржуваним рішенням, оскільки груба необережність потерпілого сприяла виникненню шкоди, та має бути зменшена, враховуючи ступень вини позивача.
Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які би підтверджували погіршення стану здоров'я позивача, тяжкість вимушених життєвих стосунків. Також не підтверджено жодним чином посилання ОСОБА_4 на те, що раніше позивач їздив на заробітки та забезпечував сім'ю. Наголошував на тому, що розмір відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу чи мірою покарання за злочин. Враховуючи ці обставини, посилаючись на ст. 1193 ЦК України та постанову Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 просив залишити рішення суду без змін, як таке, що постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Позивач та його представник, відповідач в судове засідання не з»явилися, належним чином і в установленому законом порядку повідомлені про час та місце розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив залишити рішення суду без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду про відшкодування моральної шкоди ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов»язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 03.11.2017 року у кримінальній справі № 425/3850/16-к, Рубіжанським районним судом Луганської області встановлено, що 14 жовтня 2016 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2, рухаючись по вулиці Східній в сторону вулиці Заводська у місті Рубіжному, порушив п. 12.3 ПДР України, при виникненні небезпеки для руху та перешкоди, яку ОСОБА_5 об»єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд правою передньою стороною свого автомобіля на праву сторону тулуба пішохода ОСОБА_4, який переходив проїзну частину вулиці Східна зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді тяжкої черепної мозкової травми, забиття головного мозку 1-3 ст., травматичного субарахноїдального крововиливу з проривом крові в шлункову систему головного мозку, перелому акулової кістки зліва, забитої рани верхньої нижньої губи, вушних раковин (копія вироку а.с. 13-20).
Цивільний позов в ході розгляду кримінальної справи був заявлений ОСОБА_7, на користь якої було стягнуто з ОСОБА_5 матеріальну шкоду у сумі у сумі 12127 грн.04 коп., моральну шкоду у сумі 50000 грн.
Цивільний позов ОСОБА_4 в ході розгляду кримінальної справи не заявлявся.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 30.01.2018 року вирок Рубіжанського міського суду від 03 листопада 2017 року змінено в частині відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_7, зменшено розмір відшкодування моральної шкоди з 50000 гривень до 10000 гривень, в іншій частині вирок залишено без змін.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України доказана у відповідності до ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до приписів статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною другою зазначеної статті визначено, що моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї та близьких родичів. Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини 5 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 своєї постанови № 4 від 31 березня 1995 року (із змінами і доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями Цивільного кодексу та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
В пункті 5 цієї постанови роз"яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В пункті 9 Постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що така шкода йому заподіяна внаслідок пошкодження здоров"я злочинними діями ОСОБА_5 В результаті дорожньо транспортної події йому - ОСОБА_4 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді тяжкої черепної мозкової травми, забиття головного мозку 1-3 ст., травматичного субарахноїдального крововиливу з проривом крові в шлункову систему головного мозку, перелому акулової кістки зліва, забитої рани верхньої нижньої губи, вушних раковин, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя в момент спричинення. Закритий оскольчатий двійний перелом верхньої та середньої більшоберцової кості і верхній треті малоберцової кості правої голені, зі зміщенням відломків, відносяться до категорії середніх тілесних ушкоджень за ознаками тривалості розладу здоров»я.
Вказаний факт підтверджується висновком експерта № 217 Луганського обласного бюро судово - медичної експертизи Рубіжанського відділення м. Рубіжне. від 29.11.2016 року.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що пошкодженням здоров»я позивачу дійсно заподіяно моральні страждання. Він відчув сильний фізичний біль від травм, заподіяних наїздом на нього автомобілем під керуванням відповідача. Внаслідок травмування він тривалий час лікувався в умовах стаціонару і амбулаторно, переніс операції. До теперішнього часу він відчуває фізичний біль, вимушений лікуватися. Все це не може не дратувати людину, яка безумовно відчуває стрес і фізичні і моральні страждання. Позивач певний час позбавлений був можливості жити нормальним життям, нормально харчуватися, спілкуватися із своєю родиною і знайомими. До того ж він вимушений був додавати додаткові зусилля для організації свого життя і відновлення стану здоровя.
За таких умов суд першої інстанції зробив правильний висновок про доведеність доводів позивача щодо заподіяння йому діями відповідача моральної шкоди, на відшкодування якої потрібна певна грошова сума.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд врахував глибину психологічних і душевних страждань позивача та виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не встановлено. Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, і не свідчать про неправильне або помилкове застосування норм матеріального або процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи апелянта про те, що заочним рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 18.06.2018 року було стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 50000 грн., до уваги не приймаються, оскільки вказане заочне рішення було скасовано ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 29.08.2018 року.
Доводи апеляційної скарги аналогічні поясненням позивача, що надавались у суді першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі цього, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367,375,383,384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4відхилити.
Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 листопада 2018 року- залишити без змін.
Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складений - 25 лютого 2019 року.
Головуючий: Н.В.Стахова
Судді: Ю.В.Єрмаков
М.В.Назарова