Провадження №2-а/760/468/18
Справа №760/8850/17
16 липня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Усатової І. А.,
при секретарі Ковальській К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та просила суд: визнати протиправними дії Правобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо встановлення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання з 22.09.2016 у розмірі 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, замість 86 відсотків суддівської винагороди судді; зобов'язати Правобережне об'єднання управління Пенсійного фонду України м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 09.09.2016 з урахуванням проведених виплат; визнати протиправною відмову Правобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві в проведенні перерахунку ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2016 № 136/0403/16; зобов'язати Правобережне об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01.12.2016 відповідно до довідки Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2016 № 136/0403/16 з урахуванням проведених виплат (виходячи із розміру суддівської винагороди 29 920 грн.). А також просила відшкодувати їй витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що згідно з постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1513-VIII її було звільнено з посади судді Апеляційного суду м. Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Апеляційного суду м. Києва від 21.09.2016 № 286-ОС її відраховано зі штату Апеляційного суду м. Києва.
Позивачка вказала, що 22.09.2016 звернулася до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва з заявою про призначення довічного грошового утримання.
Зазначає, що до цього в 2012 році їй була призначена пенсія за віком, яка останні роки не виплачувалась як працюючому судді.
01.11.2016 вона звернулася до відповідача із заявою з приводу неправильності обчислення строку призначення їй щомісячного довічного грошового утримання та просила призначити його з 09.09.2016 відповідно до п. 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891, в розмірі 86 % грошового утримання судці.
Позивач вказує, що в листі Правобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.11.2016 № 1262/02 К-998 зазначено, що згідно ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду, а не з дня відрахування зі штату Апеляційного суду м. Києва.
Позивач наполягає на тому, що зазначена норма застосована невірно до даних правовідносин, оскільки погіршує її становище і позбавляє грошового утримання судді у відставці на період з 09.09.2016 по 21.09.2016.
В позовній заяві зазначено, що відповідачем при призначенні позивачу довічного грошового утримання до стажу роботи не були зараховані періоди з 01.01.2004 по 01.10.2004, з 01.11.2004 по 01.12.2004 і окремі місяці 2006 року, внаслідок чого відповідачем враховано лише 22 роки стажу роботи судді і, відповідно, призначено довічне грошове утримання у розмірі 84 відсотків суддівської винагороди.
Крім того, 15.12.2016 позивач звернулася до відповідача з заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати згідно довідки Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2016 № 136/0403/16, яка знаходиться в матеріалах пенсійної справи.
Листом відповідача від 16.01.2017 № 3717/07 в проведенні такого перерахунку було відмовлено. При цьому відповідач послався на абзац 4 пункту 2 листа від 13.12.2016 № 40743/02-10 «Проекту постанови Правління Пенсійного фонду України «Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1», згідно з яким перерахунок довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Також відповідач зазначив, що з 01.01.2017 введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-8, яким передбачено, що по 31.12.2017 максимальний місячний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, встановлених законодавством) не можуть перевищувати 10 740 грн.
ОСОБА_1 вважає таку відмову необгрунтованою та такою, що суперечить діючому законодавству, у зв'язку з чим звернулась до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 21.09.2017 відкрито скорочене провадження у справі.
07.08.2017 на адресу суду надійшли заперечення на адміністративний позов від представника Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, з яких вбачається, що проти задоволення позову він заперечує. Зазначено, що управлінням, відповідно до заяви позивача від 22.09.2016 її переведено на інший вид пенсії, тобто призначено довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-УІІІ з 01.01.2017 встановлено обмеження щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром 10740 грн. та особливий порядок виплати в період роботи. Щомісячне довічне грошове утримання, яке призначене/перераховане з 01.01.2017, обмежується максимальним розміром 10740 грн. та застосовується особливий порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання, що визначено пунктом 25 розділу XII Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402 в редакції Закону 1774.
Крім цього, зазначено, що стаж позивача на посаді судді становить 22 роки, тобто розмір довічного грошового утримання позивача становить 84 % суми заробітку як судді. До стажу роботи позивача не зараховані періоди з 01.01.2004 по 01.10.2004, з 01.11.2004 по 30.11.2004, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.03.2006 по 31.07.2006, з 01.09.2006 по 30.11.2006 в зв'язку з несплатою роботодавцем страхових внесків за дані періоди, що передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
31.05.2018 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, обґрунтована тим, що після відкриття провадження відповідач задовольнив частину її вимог, а саме: зробив перерахунок призначеного довічного грошового утримання у розмірі 86% суддівської винагороди судді, а також здійснив перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2016 №136/0403/16. Проте, питання щодо строків цих перерахунків залишилось невирішеним, у зв'язку з чим просить суд:
зобов'язати Правобережне об'єднання управління Пенсійного фонду України м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 09.09.2016 з урахуванням проведених виплат;
визнати протиправною відмову Правобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві в проведенні перерахунку ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2016 № 136/0403/16;
зобов'язати Правобережне об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01.12.2016 відповідно до довідки Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2016 № 136/0403/16 з урахуванням проведених виплат (виходячи із розміру суддівської винагороди 29 920 грн.).
А також просила відшкодувати їй витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 грн. та проводити розгляд справи у її відсутність.
Протокольною ухвалою суду від 04.06.2018 задоволено клопотання представника відповідача та здійснено заміну відповідача у справі Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві.
У судове засідання 16.07.2018 позивач не з'явилася, в матеріалах справи наявна її заява про розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача в судове засідання 16.07.2018 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи. В матеріалах справи наявні надійшли клопотання останнього про перенесення судових засідань, призначених на 15.06.2018 о 09:00 та 16.07.2018 о 09:15, обгрунтовані тим, зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні та у зв'язку зі складністю справи та бажанням відповідача надати усні та письмові пояснення по справі безпосередньо у судовому засіданні
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Як вбачається з клопотань представника відповідача про відкладення судових засідань, останні не аргументовано в частині причин поважності неявки в судове засідання, а тому суд вважає неявку представника відповідача не поважною.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах їх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За загальним правилом, установленим частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і Законами України.
Відповідно до Конституції України, діяльність суддів гарантується, зокрема, особливим порядком їх обрання або призначення, звільнення з посади; обмеженням прав суддів на виконання іншої оплачуваної роботи, крім викладацької, наукової та творчої; фінансуванням функціонування судів та діяльності суддів виключно за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 126, частина 2 статті 127, стаття 128, стаття 130). Отже, Основний Закон України не допускає обмеження чи скасування встановлених конституційних гарантій діяльності суддів.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», незалежність судді забезпечується зокрема належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді, правом судді на відставку. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Тобто, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що також неодноразово було зазначено і Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 08.06.2016 року № 4- рп/2016, від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 11.10.2005 року № 8-рп/2005.
Згідно з ч. 5 ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Згідно з ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 , відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Аналогічні норми містить і Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року, який набрав чинності 30.09.2016.
Так, відповідно до абзацу 2 пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 з наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Щомісячне довічне грошове утримання судді є конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при почесному видаленні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України станом на день подання заяви), суддя, який має стаж роботи на досаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Разом з тим, згідно з пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Водночас ч. 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 № 4015-ХІІ, було встановлено: до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих, за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Судом встановлено, що згідно з постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1513-VIII ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Апеляційного суду м. Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Апеляційного суду м. Києва від 21.09.2016 № 286-ОС позивача відраховано зі штату Апеляційного суду м. Києва.
22.09.2016 ОСОБА_1 звернулася до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва з заявою про призначення довічного грошового утримання.
Зазначає, що до цього в 2012 році їй була призначена пенсія за віком, яка останні роки не виплачувалась як працюючому судді.
01.11.2016 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою з приводу неправильності обчислення строку призначення їй щомісячного довічного грошового утримання та просила призначити його з 09.09.2016 відповідно до п. 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891, в розмірі 86 % грошового утримання судді.
Листом Правобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.11.2016 № 1262/02 К-998 повідомлено позивача, що згідно ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду, а не з дня відрахування зі штату Апеляційного суду м. Києва.
15.12.2016 позивач звернулася до відповідача з заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати згідно довідки Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2016 № 136/0403/16, яка була надана суду.
Листом відповідача від 16.01.2017 № 3717/07 в проведенні такого перерахунку було відмовлено. При цьому, відповідач посилався на абзац 4 пункту 2 листа від 13.12.2016 № 40743/02-10 «Проекту постанови Правління Пенсійного фонду України «Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1», згідно з яким перерахунок довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Зазначив, що з 01.01.2017 введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-8, яким передбачено, що по 31.12.2017 максимальний місячний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, встановлених законодавством) не можуть перевищувати 10 740 грн.
Судом встановлено, та не заперечувалося стороною відповідача у судовому засіданні 04.06.2018, що після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем було перераховано щомісячне довічне грошове утримання, як судді у відставці, у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, однак, ні стороною позивача, ні стороною відповідача не було надано суду відомостей, коли та з якого періоду було здійснено вказаний перерахунок.
Суд погоджується з позивачем в тому, що під час призначення їй довічного грошового забезпечення відповідач неправомірно виходив з положень ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначаючи дату початку виплати довічного грошового забезпечення з дати подання ОСОБА_1 заяви до органу пенсійного фонду, а не з дати відрахування зі штату Апеляційного суду м. Києва. В даному випадку норми вказаного Закону щодо порядку переходу з одного виду пенсії на інший не можуть бути застосовані до правовідносин, оскільки довічне грошове забезпечення судді не відноситься до пенсій.
Питання гарантій незалежності суддів, їх правового захисту, матеріального та соціального забезпечення неодноразово були предметом розгляду Конституційного Суду України.
Так, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року N 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24.06.1999 року N 6-рп/99, від 20.03.2002 року N 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 року N 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 року N 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 року N 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Крім того, в рішенні від 03.06.2013 року N 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) Конституційний Суд України зазначив, що положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади.
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Крім того, згідно Закону України «Про вищу раду правосуддя», щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується без обмеження максимальним розміром та без урахування особливого порядку виплати в період роботи.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.
В ч. 7 ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Таким чином, оскільки позивач зверталася до відповідача 15.12.2016, тобто до набрання законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому суд вважає, ОСОБА_1 має право на перерахунок їй виплат щомісячного довічного грошової утримання, як судді у відставці, у розмірі 86 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження її граничного розміру.
Частиною 4 ст. 45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки, дії та рішення відповідача при встановленні (призначенні) позивачу щомісячного довічного грошового утримання призвели до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права, передбаченого ст. 8 Конституції України, принципу рівності, який має універсальний характер і гарантований ст. 21 Основного Закону України, а також до порушення незалежності суддів, гарантованої ст. 126 Конституції України, це є підставою для задоволення вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про судоустрій та статус суддів», Законом України «Про вищу раду правосуддя», ст. ст. 2, 77, 139, 159, 243-245, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічної грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 09.09.2016 з урахуванням проведених виплат.
Визнати протиправною відмову Правобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві в проведенні перерахунку ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2016 № 136/0403/16.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01.12.2016 відповідно до довідки Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2016 № 136/0403/16, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.А. Усатова