пр. № 2-з/759/18/19
ун. № 759/2421/19
18 лютого 2019 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Величко Т.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви до ОСОБА_2,
У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви до ОСОБА_2.
В обгрунтування своєї заяви ОСОБА_3 вказує, що між нею та ОСОБА_2 був укладений договір позики від 01.10.2017 року. Станом на січень 2019 року ОСОБА_2 відмовляється виконувати вимоги Договору позики та повертати отримані у 2017 році кошти на ремонт житлового будинку.
Так, заявник вважає, що є підстави вважати, що даний будинок, в якому проведені будівельні роботи за рахунок її коштів може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у зв"язку з цим просить суд накласти арешт на житловий будинок позичальника.
18.02.2019 року до суду з"явився предстаник заявника, який підтримав заяву та просив її задовольнити.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, заслухавни пояснення представника, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується шляхом, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконанняможливого рішення суду прозадоволення позову;з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюванихправ або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Однак, звертаючись з заявою про забезпечення позову, ОСОБА_3 не наведено обгрунтованих підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів, що позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, ч. 4 ст. 152 ЦПК України передбачає, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, однак підтверждення цього факту представником заявника не надано.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову на даній стадії, що не обмежує в праві звернутись з обґрунтованою заявою про забезпечення позову до суду протягом розгляду цивільної справи, з урахуванням положень ч. 2 ст.149 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.149-150, 257, 260, 261,354 ЦПК України,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви до ОСОБА_2 - відмовити.
Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Суддя Т.О. Величко