20 червня 2007 р.
№ 15/366пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
Невдашенко Л.П.
Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДП "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" ДП "Донвуглереструктуризація"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року
у справі
№ 15/366 пд господарського суду Донецької області
за позовом
ТОВ Міської промислової компанії "Донецьке промислово-сировинне забезпечення"
до
ДП "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" ДП "Донвуглереструктуризація"
про
зобов'язання укласти додаткову угоду
за участю представників сторін:
позивача
Глазков Є.С.
відповідача
Рягузова В.І.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.01.2007 р. у справі №15/366пд (суддя: Богатир К.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року (судді: Акулова Н.В., Геза Т.Д., Діброва Г.І.) позовні вимоги задоволенні: зобов'язано відповідача укласти з позивачем додаткову угоду до договору № 1619/04 від 27.07.2004 року, якою внести наступні зміни до тексту договору: "ціна договору складає 1433209 (один мільйон чотириста тридцять три тисячі двісті дев'ять) грн., у тому числі ПДВ". Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановили господарські суди та вбачається з матеріалів справи, 27.07.2004 р. сторони уклали договір поставки № 1619/04, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити цей товар. Договір діє до 31.12.2004 р. (п. 18 договору). Додатковою угодою № 2950 від 31.12.2004 р. встановлено строк дії договору до 30.07.2005 р.
31.08.2006 р. сторони підписали додаткову угоду № 980 до зазначеного договору, якою передбачено, що ціна на одиницю товару може змінюватись у випадку збільшення або зменшення ціни на продукцію заводами-виробниками, а строк дії договору встановлюється до виконання сторонами зобов'язання.
12.09.2006 р. позивач надіслав відповідачу пропозицію про укладення додаткової угоди та проект додаткової угоди про збільшення ціни договору, однак відповідач додаткову угоду не підписав.
Відповідно до вимог ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Господарські суди прийшли до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки придбання постачальником товарів у заводу-виготовлювача було здійснено за збільшеною ціною, недоплата за договором складає 947 грн. та договором передбачено можливість змінювати ціну товару в залежності від цін заводу-виготовлювача.
Однак, такий висновок господарських судів є передчасним з огляду на наступне.
Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, посилався на ст. ст. 651 та 652 ЦК України та виходив з того, що у ході виконання Договору № 1619/04 від 27.07.2004 року у заводу-виготовлювача відбулось подорожчання ціни на продукцію.
Проте, господарські суди не дослідили доказів, які б свідчили, що позивач, виконуючи Договір № 1619/04, дійсно купував продукцію за новими, більшими, ніж заплановані на момент укладення вказаного договору, цінами. В матеріалах справи відсутній договір між позивачем та заводом-виготовлювачем та відповідні накладні, які підтверджували б зазначені обставини.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до роз'яснення Міністерства економіки України (яке на момент видання вказаного роз'яснення було спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг, до функцій якого належало, зокрема, роз'яснення порядку застосування законодавства України про закупівлі), викладеного у листі від 22.12.2005 р. № 77-37/3064, зміна ціни після підписання договору може здійснюватись за умови, що замовник завчасно у тендерній документації або у запиті (якщо проводиться процедура запиту цінових пропозицій) передбачає можливість та встановлює порядок коригування ціни договору при настанні певних об'єктивних підстав.
Водночас, відповідно до ст. 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції при проведенні торгів із зменшенням ціни (редукціону), та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю, крім випадків, передбачених цим Законом (у редакції від 16.06.2005 р. N 2664-IV, тобто станом на день виникнення спору. Проект додаткової угоди до договору направлено позивачем відповідачу 12.09.2006 р.).
Між тим, господарський суд першої інстанції відповідної тендерної документації не дослідив та не дав їй належної правової оцінки.
Крім того, скаржник наголошує на порушенні позивачем строків виконання договору та строків, визначених у тендерній пропозиції та зазначає, що у разі вчасного виконання позивачем умов договору підвищення цін не відбулось би. Зокрема, у тендерній пропозиції позивач гарантував виконання постачання за договором протягом 61 календарних днів після закінчення оформлення документів за договором (п. 3 тендерної пропозиції). У додатку №2 до Договору № 1619/04 від 27.07.2004 року визначено, що строк постачання товарів становить 61 календарний день з дати підписання договору. Відтак, скаржник зазначає, що суду належало звернути увагу на те, що фактично поставка відбувалась з порушенням строків, зазначених у тендерній документації.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів у даній справі зроблені в порушення ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права, а тому, прийняті у даній справі рішення та постанова не можуть вважатися законними та обґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2007 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року у справі № 15/366пд підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2007 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року у справі № 15/366пд скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий, суддя Л. Невдашенко
С у д д і М. Михайлюк
Н. Дунаєвська