21 червня 2007 р.
№ 35/733-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача:
відповідача:
Кир'ян Є.В.
Головченко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"
на рішення
та постанову
господарського суду Харківської області від 06 лютого 2007 р.
Харківського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2007 р.
у справі
№ 35/733-06
за позовом
відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Технохолод"
про
зобов'язання доукомплектувати продукцію стягнення 2 228 грн. штрафу
У грудні 2006 р. позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що за договором поставки № 078/2931 від 21.12.05 р. за видатковою накладною № 1-005560 від 05.06.2006 р. відповідач поставив йому торгово-технологічне обладнання, серед якого і універсальну кухонну машину УКМ-0,6 (надалі -машина). Устаткування було прийняте позивачем від перевізника за якістю відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (надалі Інструкція П-7), про що складено акт приймання вантажу від 06.06.2006 р., в якому відображено, що тара у справному стані, слідів порушення цілісності ящиків не виявлено.
При розкритті упаковки і монтажі машини було встановлено, що вона надійшла неукомплектованою -відсутній комплект овочерізально-перетерального механізму, про що було складено акт приймання продукції за якістю і комплектністю від 17.08.2006 р. № 78.
Вимогу про доукомплектування машини відповідач відхилив, а тому позивач просив зобов'язати відповідача доукомплектувати машину або замінити некомплектний товар на комплектний, а також стягнути штраф у розмірі 20 % від вартості некомплектної продукції, що становить 2 228 грн.
Рішенням господарського суду від 06.02.2007 р. (суддя Швед Е.Ю.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 р. (головуючий -Афанасьєв В.В., судді -Бухан А.І., Шевель О.В.), в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 21.12.2005 р. між сторонами було укладено договір поставки № 078/2931, згідно якого відповідач (постачальник) зобов'язувався поставити, а позивач (покупець) прийняти та оплатити торгово-технологічне обладнання, кількість і якість якого вказані у специфікації та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.4 договору поставка продукції здійснюється на умовах СРТ склад отримувача з покладенням транспортних витрат на постачальника.
Пунктом 7 договору передбачено, що приймання продукції за кількістю і якістю здійснюється відповідно до Інструкцій П-6, П-7.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що при прийнятті вантажу від перевізника позивачем не було дотримано вимоги пунктів 3, 4 Інструкції П-7 щодо належного прийняття вантажу від органу транспорту, оскільки в п.19 акту приймання продукції за якістю від 17.08.2006 р. зазначено лише про те, що комісії був пред'явлений ящик з продукцією, перетягнутий металевою стрічкою, інша інформація щодо схоронності вантажу відсутня; позивач не надав суду доказів про те, що до складення акту приймання продукції сторонні особи не мали до неї доступу, в порушення п.16 Інструкції П-7 при виявленні некомплектності продукції позивач не припинив її приймання і не викликав представника відповідача, а склав акт приймання продукції за участю представника громадськості, також не надав доказів про відсутність відповідної галузевої інспекції з якості за місцем знаходження покупця.
Допущені позивачем порушення позбавляють доказової сили надані ним суду матеріали.
Проте, погодитись з такими висновками господарських судів неможливо, виходячи з такого.
Відповідно до п.3 Інструкції П-7 при прийманні вантажу від органів транспорту підприємство-одержувач відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті, зобов'язане перевірити чи забезпечено збереження вантажу при перевезенні. Згідно акту приймання вантажу від 06.06.2006 р. позивач прийняв чотири найменування обладнання в ящиках, при зовнішньому огляді було встановлено, що ящики цілі і без пошкоджень, наявність відповідає накладній, а остаточне приймання буде проведено на місті встановлення обладнання (а.с.14).
В судових рішеннях не вказано в чому ж полягає, за наявності вказаного акту, порушення позивачем вимог п.13.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі -Правила), яким регламентована здача вантажів вантажоодержувачу, щодо перевірки збереження вантажу при перевезенні і які ще дії мав здійснити позивач для належної перевірки та якою нормою Правил передбачений і який випадок мав місце для складання акту відповідно до п.4 Інструкції П-7, про порушення якого позивачем зазначено в судових рішеннях.
Відповідно до п.16 Інструкції П-7 при виявленні некомплектності продукції, яка надійшла, одержувач зобов'язаний зупинити її подальше приймання і викликати для участі в продовженні приймання продукції і складанні двостороннього акту іногороднього виготовлювача(відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі.
Договором такий обов'язок позивача не передбачений, а в судових рішеннях немає посилань на нормативні акти, в силу яких у позивач був зобов'язаний викликати представника відповідача для приймання некомплектної продукції.
За таких обставин у зв'язку з відсутністю в м.Алчевську відповідної галузевої інспекції з якості, позивачем було проведено приймання продукції відповідно до підпункту "б" п.20 Інструкції П-7 за участю компетентного представника громадськості.
За наявності у суду сумнівів щодо відсутності у м. Алчевську відповідної галузевої інспекції з якості, суд відповідно до ст. 38 ГПК України мав витребувати відповідні докази.
Також не грунтується на матеріалах справи висновок господарських судів про участь представника відповідача Бурого С.В. в прийманні продукції в порушення правил п.23 Інструкції П-7, оскільки він приймав участь у складенні акту приймання торгово-технологічного обладнання в їдальні № 6 мартенівського цеху ВАТ "АМК" від 18.08.2006 р., а складеним відповідно до вимог Інструкції П-7 актом є акт № 78 приймання продукції за якістю та комплектністю від 17.08.2006 р., про що зазначав позивач у позовній заяві і саме його відповідність вимогам Інструкції П-7 мав визначити суд.
Посилання суду про здійснення приймання продукції за якістю через 70 днів після її надходження не заслуговують на увагу, оскільки приймання відбулося згідно з вимогами п.6 Інструкції П-7 в межах гарантійного строку машини.
Згідно акту приймання вантажу від 06.06.2006 р. зберігання здійснювалось на складі позивача і ним на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 15.032007 р. надано довідку про охорону складу відомчою воєнізованою охороною (а.с.80).
В порушення вимог ст. 105 ГПК України суд апеляційної інстанції не вказав мотивів з яких він відхиляє цей доказ.
Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, ретельно з'ясувати права і обов'язки сторін, зміст позовних вимог, оскільки обидва судові акти містять неповне зазначення предмету позовних вимог (відсутня вимога про зобов'язання доукомплектувати продукцію), перевірити обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу на підставі п.59 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, яким передбачено, що штраф за поставку некомплектної продукції стягується виробника і лише у випадках, передбачених в договорі -з постачальника і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 06 лютого 2007 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2007 р. у справі за № 35/733-06 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б. М. Грек
Л.В. Стратієнко