19 червня 2007 р.
№ 26/48-22/264
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів :
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Чепур О.А.,
відповідача
- Розбицький В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
ЗАТ "Страхова компанія "Провідна"
на постанову
від 03.04.2007 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№26/48-22/264
за позовом
ЗАТ "Страхова компанія "Інвестсервіс"
до
ЗАТ "Страхова компанія "Провідна"
про
стягнення 53432,35 грн. збитків
Рішенням господарського суду м.Києва від 15.01.2007 (суддя Шкурат А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 (судді: Корсак В.А., Бондар С.В., Коршун Н.М.), позов задоволено -на підставі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України стягнуто з відповідача 53432,35 грн. збитків, завданих позивачу внаслідок невиконання відповідачем умов договору облігаторного перестрахування.
ЗАТ "СК "Провідна" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що у постанові апеляційний суд посилається на ст.ст.525-526 Цивільного кодексу України, але не наводить жодної обґрунтованої підстави, згідно з якою суд дійшов до висновку про наявність факту односторонньої безпідставної відмови відповідача від виконання обов'язків за договором перестрахування.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:
12.06.2003р. між позивачем (перестрахувальник) та ЗАТ «Міжрегіональна страхова компанія "Надра" (правонаступником якого є ЗАТ "Страхова компанія "ІФД Капітал Ь Страхування", правонаступником якого є (відповідач) - перестраховик, був укладений договір облігаторного перестрахування №10/10 (надалі - договір перестрахування), у відповідності до предмету якого позивач перестрахував у відповідача, який має статус страховика згідно з законодавством України, ризик виконання частини своїх обов'язків за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів.
Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу правомірності включення позивачем страхового випадку із автомобілем Мегсеdes - Вепz S-500, 1996 р., д.н. 65454 ОК (за договором страхування автотранспорту (КАСКО) № М6 № 13/07/03від 03.07.2003р., укладеним з гр. Бузиновським А.А.) до реєстру заявлених, але не сплачених відповідачем (перестраховиком) збитків.
Внаслідок настання страхового випадку із застрахованим автомобілем Мегсеdes - Вепz S-500, 1996 р., д.н. 65454 ОК, позивач здійснив виплату страхового відшкодування Бузиновському А.А. в розмірі 44498,82 грн. згідно платіжного доручення № 3047 від 12.07.2004 р. та 88619,77 грн. згідно платіжного доручення №4009 від 01.09.2004.
Згідно з пунктом 5.9 договору перестрахування основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення позивачем рахунків-бордеро премій, рахунків-бордеро збитків та переліку збитків, які заявлені позивачем, але не сплачені відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було включено до рахунків-бордеро премій за липень 2003р. страхову премію за договором страхування, укладеним з Бузиновським А.А. Відповідальність перестраховика становить 61054,00 грн., що дорівнює 40,14 % від страхової суми, яка становить 152108,00 грн. А збитки в зв'язку з настанням страхового випадку за договором страхування були включені позивачем до бордеро збитків за липень 2004 р. в сумі 17861,83 грн. та за вересень 2004р. в сумі 35570,72 грн. Відповідно загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 53432,35 грн.
Позивач у відповідності до положень п.4.2.6 основного договору вчасно повідомив відповідача про настання страхового випадку за договором страхування із гр. Бузиновським А.А., включивши згідно п.3.9.3 договору ймовірні збитки за цією страховою подією до реєстру збитків, заявлених перестрахувальником, але не сплачених перестраховиком станом на 31 травня 2004 року, який, зокрема, був прийнятий перестраховиком. Тому доводи відповідача про несвоєчасне його повідомлення позивачем про настання страхової події та усунення його від участі у розслідуванні судом до уваги не прийнято.
Крім того, матеріали справи свідчать, що 23 травня 2004 відбулося незаконне заволодіння застрахованим автомобілем, про що 25 травня 2004 року гр.Бузиновським А.А. був повідомлений позивач. У відповідності до положень договору перестрахування позивач протягом п'яти днів повідомив відповідача про збитки за страховою подією, а саме 31 травня 2004р. Позивач направив перестраховику пакет документів за страховим випадком із автомобілем Мегсеdes - Вепz S-500, 1996 р., д.н. 65454 ОК, проте, перестраховик листом за вих.№ 996 від 12 травня 2005 року відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування в зв'язку з відсутністю належної довідки про припинення провадження у кримінальній справі. Вказана довідка від 26.05.2005р. була одержана представником ЗАТ "Страхова компанія "ІФД Капітал Ь Страхування" 23 серпня 2005р. та надана відповідачу того ж дня.
Згідно п.5.1 договору перестрахування перестраховик в межах своєї відповідальності приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору.
За таких обставин, враховуючи обґрунтованість заявленого позову у відповідності до положень укладеного договору облігаторного перестрахування, ст.ст.525, 526 ЦК України, а також те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, позовних вимог не спростовано, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про правомірність та відповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам та зібраним справі доказам, а, відтак, відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.
Судами попередніх інстанцій з врахуванням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України та на підставі ретельної правової оцінки умов договору облігаторного перестрахування від 12.06.2003 №10/10 (далі - договір), наявних у справі рахунків -бордеро збитків, рахунків -бордеро премій, платіжних доручень №3047 від 12.07.2004, №4009 від 01.09.2004 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано безпідставність відмови останнього (перестраховика) у відшкодуванні позивачу (страховику) частини збитків (у спірній сумі) по виплаті суми страхового відшкодування страхувальнику (гр.Бузиновському А.А.) після настання страхового випадку наприкінці травня 2004 року.
Застосовуючи п.п.4.3.7, 4.3.7.3 договору, яким передбачено право перестраховика (відповідача) відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку, якщо територія страхування ширша, ніж передбачена цим договором (договором перестрахування), судом залишено поза увагою положення п.3.11 договору, згідно якого у разі відмінностей умов договору страхування та договору перестрахування (територія страхування ширша тощо) перестраховик (відповідач) несе відповідальність за такими автотранспортними засобами на умовах договору перестрахування, тобто з врахуванням території страхового покриття, визначеної цим договором.
Як встановлено судом, страховий випадок з автомобілем Мегсеdes - Вепz S-500, наступив саме на території України, яка покривається як дією договору страхування, укладеного позивачем з фізичною особою (гр.Бузиновський Л.А.), так і дією договору перестрахування, в зв'язку з чим у позивача не могли виникнути підстави для погодження з відповідачем питань розширення території страхування та виплати страхувальнику суми страхового відшкодування, чим спростовуються твердження скаржника про необхідність такого погодження.
При цьому колегія враховує визнання відповідачем в касаційній скарзі факту відсутності причинно-наслідкового зв'язку між настанням страхової події та необхідністю погодження з відповідачем питань розширення території страхування, оскільки страхова подія відбулася на території України.
Виходячи з системного аналізу положень п.п.3.11, 4.3.7, 4.37.3 договору непогодження позивачем питань розширення страхової території могло б бути правомірно підставою для відмови відповідача у виплаті частки страхового відшкодування лише у випадку, якщо б страховий випадок стався на території, не покритій дією договору перестрахування.
Проте, в даному випадку це не мало місця, чим спростовуються посилання відповідача на будь-яке непогодження позивачем розширення території страхування незалежно від фактичної території настання страхового випадку як на підставу для відмови у виплаті частини страхового відшкодування позивачу.
Судом встановлено належне (протягом п'яти робочих днів) сповіщення позивачем відповідача про отримане від страхувальника повідомлення про настання страхового випадку.
Колегія не може прийняти до уваги посилання скаржника на обов'язок позивача зробити таке повідомлення протягом 2 робочих днів відповідно до п.5.3 договору (особливі умови), оскільки неодноразова відмова відповідача у виплаті позивачу частки страхового відшкодування ґрунтувалася на інших підставах (неналежне оформлення документів тощо), не пов'язаних з недотриманням позивачем п.5.3 договору.
Передчасне включення позивачем до рахунку -бордеро збитків, які не були врегульовані (страхове відшкодування по яким не було сплачено), не вплинуло на обгрунтованість задоволених позовних вимог, оскільки наведене не визначається договором №10/10 в якості підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Що стосується посилань відповідача на неналежно оформлену довідку про припинення провадження у кримінальній справі (без номера та дати видачі) в якості підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування (п.4.3.9.5 договору), то з матеріалів справи вбачається усунення позивачем зазначених формальних недоліків та повторне надання відповідної довідки (№57/749 від 26.05.2005), що все одно не вплинуло на безпідставну відмову відповідача від виконання своїх зобов'язань. Більше того, наявна в справі копія постанови від 24.05.2004 про порушення кримінальної справи по факту незаконного заволодіння транспортним засобом (а.с.141) є додатковим підтвердженням настання страхового випадку.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином судом першої інстанції при новому розгляді справи виконано вміщені в постанові Вищого господарського суду України від 03.10.2006 вказівки касаційної інстанції щодо надання належної правової оцінки умовам договору перестрахування №10/10 в їх сукупності та вирішено спір у відповідності з чинним законодавством та фактичними обставинами справи.
Зважаючи на вищевикладене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 у справі №26/48-22/264 залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ "СК "Провідна" -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді : Є. Чернов
В. Цвігун