19 червня 2007 р.
№ 22/33
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
розглянувши касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2007 року
по справі
№ 22/33 Господарського суду Донецької області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД"
До
1) Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька
2) Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області
Про
стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість
за участю представників:
від позивача:
не з'явився
від відповідача 1:
Пашкович А.М. -дов. №15136/10/10-019 від 13.06.2007 року
Печурова А.В. -дов. №15135/10/10-013 від 13.06.2007 року
від відповідача 2:
не з'явився
Ухвалою від 22.05.2007 року колегії суддів Вищого господарського суду України, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька була прийнята до провадження новоутвореною колегією суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий -Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Коробенко Г.П., а розгляд справи був призначений на 19.06.2007 року.
У зв'язку з виходом судді Фролової Г. М. з відпустки, справа № 22/33 розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України, у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання 19.06.2007 року не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені заздалегідь належним чином. Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2007 року про прийняття касаційної скарги до розгляду явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представників позивача та відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України.
За згодою відповідача-1 в судовому засіданні 19.06.2007 року було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 168892 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.02.2007 року по справі № 22/33 (суддя Волошинова Л. В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2007 року по справі № 22/33 (головуючий суддя Алєєва І. В., судді Величко Н. Л., М'ясищев А. М.), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД" задоволені повністю: стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД" суму бюджетного відшкодування у розмірі 168892 грн., а також стягнуто з Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД" судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1688,92 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Господарський суд Донецької області, а так само і Донецький апеляційний господарський суд, розглядаючи даний спір по суті, керувались нормами податкового законодавства, зокрема Закону України “Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями).
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач-1 Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати. В касаційній скарзі заявник стверджує про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представник Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька в судовому засіданні касаційної інстанції доводи та вимоги, викладені в касаційній скарзі, підтримав повністю, натомість, уточнив вимоги скарги, доповнивши їх вимогою прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі.
Відзиви на касаційну скаргу іншими учасниками справи не надані, що не перешкоджає її розгляду за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача-1, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Як вбачається з рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2007 року по справі № 22/33, предметом судового розгляду був позов про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 168892 грн.
Позов у даній справі подано 02.02.2007 року та розглянуто місцевим господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Донецьким апеляційним господарським судом справа № 22/33 Господарського суду Донецької області також розглянута за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Натомість, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне звернути увагу на те, що 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, яким змінена підвідомчість даної справи.
Так, підвідомчість справ господарським судам визначено ст.12 Господарського процесуального кодексу України.
В частині 1 п.1 вказаної статті Господарського процесуального кодексу України зазначено, зокрема, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Виходячи з положень п. 1 ст. 3, п. 1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, справа за позовом юридичної особи до суб'єкта владних повноважень про оскарження його дій чи бездіяльності є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
Так, згідно ст.4 ч.2 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 8 ч.1 ст.3 зазначеного Кодексу визначено, що позивач, зокрема, - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Відповідно до ст.104 вказаного Кодексу, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Згідно ст.105 ч.3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про: зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 4 ст.105 вказаного Кодексу визначено, що позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином з вказаних норм Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також із ст.4 ч.1, ст.ст.42, 43, 52, ст.19 ч.5 Господарського кодексу України вбачається, що господарські правовідносини виникають на підставі вільного волевиявлення господарюючих суб'єктів.
Виходячи з викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що спір за позовом суб'єкта господарювання про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 168892 грн., повинен розглядатися та вирішуватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Вищий господарський суд України вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанції вирішили спір, який не підвідомчий господарським судам, чим порушили норми процесуального законодавства (ст. 1, 12, 80 ГПК України), що в силу приписів ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі рішення та постанови.
Оскільки позивач звертався не до суду адміністративної юрисдикції, позов поданий за правилами Господарського процесуального кодексу України, а не за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2007 року по справі № 22/33 та рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2007 року по справі № 22/33 скасувати.
Провадження у справі припинити.
Головуючий суддя
О. В. Муравйов
Судді
А. Г. Полянський
Г. М. Фролова