29 травня 2007 р.
№ 7/355
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Плюшка І.А.
суддів Козир Т.П., Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан», м. Дніпропетровськ;
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2006 року;
та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 року;
у справі №7/355 господарського суду Дніпропетровської області;
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан», м. Дніпропетровськ;
до Закритого акціонерного товариства «Фінансовий Союз Банк», м. Дніпропетровськ;
про розірвання договору та стягнення 1 500000 гривень;
за участю представників сторін
- позивача - Клименко Р.Ю.;
- відповідача -Кауколова І.А.;
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та пояснення сторін у справі,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2006 року у справі №7/355 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан»до Закритого акціонерного товариства «Фінансовий Союз Банк»про розірвання договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 22.06.2000 року укладеного між сторонами по справі та стягнення з ЗАТ «Фінансовий Союз Банк»грошових коштів на суму 1 500 000 грн. задоволено частково. Розірвано угоду про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 22.06.2000 року укладеної між ТОВ «Мерідіан»та Акціонерним комерційним банком «Технобанк»правонаступником прав та обов'язків якого є Закрите акціонерне товариство «Фінансовий Союз Банк». В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 року у справі №7/355 апеляційну скаргу ТОВ «Мерідіан»на прийняте у справі судове рішення залишено без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2006 року у справі №7/355 скасовано. Провадження у справі №7/355 припинено.
Не погоджуючись з прийнятими у справі №7/355 судовими рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю «Мерідіан»(далі - Скаржник) звернулося з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанції в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі з мотивів неправильності застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти у справі нове рішення, яким стягнути з ЗАТ «Фінансовий Союз Банк»на користь ТОВ «Мерідіан»1 500000 грн.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши оскаржувані судові рішення на предмет дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті останніх, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Встановлення фактичних обставин справи, перевірка та оцінка доказів, надання переваги одним доказам над іншими є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанції.
При вирішенні справи по суті, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами по справі було укладено угоду про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 22.06.2000 року відповідно до якої ТОВ “Мерідіан» зобов'язалося передати Акціонерному комерційному банку “Технобанк», правонаступником прав та обов'язків якого є Закрите акціонерне товариство “Фінансовий Союз Банк», грошові кошти на умовах субординованого боргу з подальшим врахуванням цих коштів до капіталу банку в розмірі 1 500 000 грн. строком на 10 років до 22.06.2010 року. Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про часткове задоволення позову, а, зокрема, про розірвання вказаної вище угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 22.06.2000 року, судом першої інстанції було зроблено висновок, що правовідносини які виникли між сторонами по справі регулюються нормами ЦК України, якими врегульовано договір банківського вкладу (ст.1058). Встановивши порушення умов взятих відповідачем зобов'язань щодо сплати відсотків за користування грошима, суд першої інстанції дійшов висновку про істотне порушення умов договору, в наслідок чого спірна угода підлягає розірванню на підставі ст. 651 ЦК України, оскільки на думку суду першої інстанції не сплата процентів за договором банківського вкладу є істотним порушенням зобов'язань.
Приймаючи рішення щодо розірвання спірної угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 22.06.2000 року, суд першої інстанції приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 1 500000 грн. -суми залучених коштів, оскільки позивач не ініціював відповідно до законодавства переказ грошей з депозитного рахунку, а отже підстав для стягнення відповідних грошових сум, на думку суду першої інстанції немає.
Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення суду першої інстанції, Дніпропетровський апеляційний господарський суд прийшов до висновку щодо скасування рішення суду першої інстанції та припинення провадження у справі, з тих підстав, що на виконання умов п. 2.1 договорів застави, укладених між позивачем та відповідачем по справі щодо надання права заставодавцем (позивачем) кредиторові (відповідачу) у разі невиконання боржниками, зокрема, трестом “Будіндустрія», ЗАТ “Магнезіт», ТОВ “Європа- М», ТОВ “Континент», зобов'язань за кредитними договорами здійснити погашення грошових зобов'язань боржників, визначених кредитними договорами у п. 1.1. за рахунок грошових коштів залучених у позивача на умовах субординованого боргу згідно угод від 22.06.2000 року, 14.08.2000 року та 23.11.2000 року. Встановивши відповідне коло фактичних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про виконання зобов'язань між сторонами справи по договорах про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу шляхом виконання проведеного зустрічним зарахуванням однорідних вимог датованого 23.12.2003 року, в наслідок чого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність предмету спору на момент звернення позивача до суду, а так і про наявність підстав про припинення провадження по справі.
Переглянувши оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду у справі №7/355 колегія суддів касаційної інстанції не виявила порушень норм матеріального і процесуального права при постановлені оскаржуваного судового рішення, з наступних міркувань.
Так, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відносини, які виникли між позивачем та відповідачем при виконанні зобов'язань за спірною угодою від 22.06.2000 року про залучення коштів на умовах субординованого боргу, між сторонами виник окремий вид правовідносин, які регулювалися на момент виникнення останніх, на рівні “Порядку надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку» та Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затвердженої постановою Національного банку України від 25.10.1999 року №518, відповідно до яких субординований борг -це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років. Відповідні відносини, на думку колегії суддів касаційної інстанції носять змішаний складний характер розрахункових відносин, що ґрунтуються на укладеному між банком та інвестором договорі. Однак, колегія суддів касаційної інстанції при перегляді оскаржуваного судового рішення враховує те, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, Національним банком України було скасовано дозвіл на врахування коштів, залучених від інвесторів на умовах субординованого боргу до капіталу АКБ “Технобанк», внаслідок чого між сторонами виникли зобов'язання щодо повернення залучених на умовах субординованого боргу грошових коштів. Поряд з тим колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини, відповідно до яких між банком та інвестором (позивачем) виникли зобов'язання поручительства за кредитними договорами укладеними між відповідачем та трестом “Будіндустрія», ЗАТ “Магнезіт», ТОВ “Європа- М», ТОВ “Континент», відповідно до договору застави майнових прав. Колегія суддів касаційної інстанції зважає на висновку суду апеляційної інстанції щодо наявності домовленості між сторонами щодо забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами за рахунок грошових коштів залучених на умовах субординованого боргу.
Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини щодо настання строку виконання зобов'язань за кредитними договорами та неможливість такого виконання з боку боржників, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав проведення зустрічного зарахування однорідних вимог на підставі укладеного договору застави майнових прав укладеного між позивачем та відповідачем.
Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо настання строку виконання зобов'язання за спірним договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу від 22.06.2000 року, оскільки було скасовано дозвіл відповідачу на залучення грошових коштів на таких умовах, а отже у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення залучених коштів. Строк виконання зобов'язання за договором застави майнових прав, як встановлено судом апеляційної інстанції визначений настанням строку виконання зобов'язань за кредитними договорами та неспроможність боржників виконати взяті на себе зобов'язання. Відповідно до ст.ст. 599, 601 ЦК України, зобов'язання за зазначеними правочинами припинені, у зв'язку з чим колегія суддів зважаючи на положення п. 1-1) ч. 1 ст. 80 ГПК України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для припинення провадження у праві.
Інші доводи Скаржника викладені в касаційній скарзі до уваги колегії суддів не беруться, оскільки оцінка останніх призведе до порушення меж касаційного перегляду судових рішень, які визначені в ст. 1117 ГПК України.
Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 року №11 “Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Переглянувши прийняті у справі №7/355 судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів касаційної інстанції Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність порушень норм матеріального і процесуального права при прийнятті постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2007р., у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан»залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16.01.2007 року зі справи №7/355 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді Т. Козир
С.Самусенко