154/518/19
2-а/154/15/19
26 лютого 2019 року м. Володимир-Волинський
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Вітера І.Р.,
при секретарі Корніюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора групи реагування патрульної поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Слюсарука Тараса Патрісовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції у Волинській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 13 лютого 2019 року звернувся до Володимир-Волинського міського суду Волинської області з адміністративним позовом до інспектора групи реагування патрульної поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Слюсарука Тараса Патрісовича про скасування постанови серії ДПО18 № 509557 від 03 лютого 2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 гривень.
За змістом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 о 15 годині 50 хвилин 03 лютого 2019 року по вулиці Ковельській у с. Верба Володимир-Волинського району Волинської області керував автомобілем марки ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_2, обладнаним наявними засобами безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки.
Позивач у своїй заяві, погодившись із фактом керування вказаним автомобілем у зазначеному місці та час, повністю заперечив те, що не був пристебнутий ременем безпеки, а відтак не згідний з тим, що вчинив будь-яке правопорушення. Додатково зазначив про те, що при складенні постанови на місці інспектор не пред'явив йому жодного доказу правопорушення. У зв'язку з цим вважає винесену щодо нього постанову серії ДПО18 № 509557 від 03 лютого 2019 року незаконною та скасувати.
Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 13 лютого 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її судовий розгляд за правилами ст.286 КАС України з повідомленням учасників справи відповідно до ст. 268 КАС України у відкритому судовому засіданні, яке призначено на 17 годину 00 хвилин 26 лютого 2019 року. Цією ж ухвалою з ініціативи суду залучено до справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції у Волинській області, яке зобов'язано в строк до 26 лютого 2019 року подати до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП за оскаржуваною ним постановою.
У призначене судове засідання позивач не з'явився, однак від його представника надійшло клопотання про розгляд справи за матеріалами справи у їх відсутність.
Відповідач інспектор групи реагування патрульної поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Слюсарук Т.П., будучи належним чином повідомленим до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом подачі відзиву щодо позову не скористався, інших заяв, зокрема про відкладення засідання, до суду не подав.
У відповідності до ч.3 ст.159 КАС України, неподання відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується судом як визнання позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції у Волинській області правом участі в судовому засіданні не скористалось. До суду пояснень чи інших заяв третьої сторони з приводу позову або поважності причин неявки не надходило.
18 лютого 2109 року від Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області на виконання ухвали Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 13 лютого 2019 року в цій справі в частині витребування доказів надійшли завірені копії матеріалів провадження в справі про адміністративне правопорушення за постановою серії ДПО18 № 509557 від 03 лютого 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Відтак, зважаючи на віднесення вказаної категорії справ до термінових, керуючись положеннями ст.ст.205, 268, 286 КАС України, суд розглянув її без участі сторін за наявними матеріалами.
У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, розгляд справи здійснений без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні правовідносини та норми, якими вони регулюються
У відповідності до ч.5 ст.121 КУпАП, до адміністративної відповідальності притягуються особи за вчинення ними порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Згідно пп. «в» п. 2.3 Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких заважають користуватися ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі;
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Тобто закон розглядає протиправну дію (бездіяльність), вчинену певною особою, як адміністративний проступок лише в тому випадку, якщо має місце вина цієї особи, якщо вчинене було здійснено навмисно або з необережності.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплений у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
На підставі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних, управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи вимагає від уповноваженого органу (посадової особи) насамперед повного дослідження доказів, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні (ст. 251 КУпАП), здійснити всебічну й неупереджену оцінку цих доказів (ст. 252 КУпАП), встановити наявність обставин, що пом'якшують (ст. 34 КУпАП) чи обтяжують (ст. 35 КУпАП) відповідальність, з'ясувати чи здійснюється провадження в межах строків накладення адміністративного стягнення (ст.38 КУпАП), з'ясувати чи заподіяно майнову шкоду вчиненим правопорушенням, чи є можливість передати матеріали справи на розгляд громадських організацій чи звільнити від відповідальності через малозначність правопорушення (статті 21, 22 КУпАП).
Оскаржуваною постановою серії ДПО18 № 509557 від 03 лютого 2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, було встановлено, що позивач ОСОБА_1 .о 15 годині 50 хвилин 03 лютого 2019 року по вулиці Ковельській у с. Верба Володимир-Волинського району Волинської області керував автомобілем марки ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_2, обладнаним наявними засобами безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, у зв'язку з чим його було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 гривень.
Згідно витребуваних судом матеріалів провадження у справі про адміністративне правопорушення за оскаржуваною постановою, Володимир-Волинським ВП ГУНП у Волинській області подано два рапорти інспекторів ГРПП Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Слюсарука Т.П. та Шимчука М.М., якими вони здійснюють доповідь своєму керівнику про обставини складення оскаржуваної постанови.
Інші докази у справі відсутні.
Позивачем ОСОБА_1 подано до суду три фотокартки із зображенням автомобіля ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_2, в якого на усі вікна, крім лобового, нанесене тонування.
Згідно ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку рапортам двох інспекторів ГРПП, суд не приймає їх в якості достатніх та об'єктивних доказів вини позивача, оскільки вони складені безпосередньо відповідачем та його напарником та містять у собі виключно їх твердження про факт складення оскаржуваної постанови.
Відповідач не представив суду достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
Оскільки інших доказів вчинення правопорушення суб'єктом владних повноважень суду не надано, суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а тому є всі підстави вважати, що рішення відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам Закону, прийняте без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.
Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У відповідності до ч.3 ст.186 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дії інспектора при складанні постанови відносно позивача є протиправними, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 121 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 72, 77-78, 139, 241-246, 268, 286 КАС України, на підставі ст.ст. 8, 19, 62 Конституції України, ст.ст. 9, 10, 121, 251, 252, 268, 280, КУпАП, суд
Позов ОСОБА_1 до інспектора групи реагування патрульної поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Слюсарука Тараса Патрісовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції у Волинській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ДПО18 № 509557 від 03 лютого 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою було визнано винуватим та притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 гривень.
Закрити провадження в справі за постановою серії ДПО18 № 509557 від 03 лютого 2019 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
На постанову суду протягом десяти днів з дня отримання її копії може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Володимир-Волинський міський суд Волинської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 5 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Реквізити сторін:
1.позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації та фактичного проживання: 44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Ак. Глушкова, 46/8;
2.відповідач: інспектор інспектора групи реагування патрульної поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Слюсарука Тараса Патрісовича, адреса: 44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Соборності, 6;
3.третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції у Волинській області, юридична адреса: Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 11, електронна адреса: police@vl.npu.gov.ua.
Текст рішення складено 26 лютого 2019 року.
Головуючий суддя: (підпис).
З оригіналом згідно.
Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер