Справа № 133/1711/18
06.11.2018
в складі головуючого судді Воронюк В.А.
при секретарі Полонській Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в письмовому провадженні в м. Козятині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Бардіна Олена Олександрівна до інспектора ГРПП ВОДГР УПД ГУНП в Одеській області, поліцейського Лосицького Сергія Федоровича про оскарження постанови,-
Позивач ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Бардіна Олена Олександрівна, звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК № 887280 від 01.07.2018 та закрити провадження по справі.
В обґрунтування позову зазначає, що у постанові від 01.07.2018 р. серії НК № 887280 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (надалі - постанова від 01.07.2018 р.) вказано на порушення позивачем п. 22.5. Правил дорожнього руху (надалі - ПДР), оскільки за наслідками габаритно-вагового контролю (надалі - ГВК) інспектором встановлено, що навантаження на вісь перевищує нормативно допустимі. Однак, на даний час Мінекономрозвитку, як головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, не затверджено методики проведення габаритно-вагового контролю, без якої проводити такий контроль неможливо. Окрім того, у постанові від 01.07.2018 р. немає посилання на докази, що стали підставою для її винесення; відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис; не ознайомлено особу, яка притягується до відповідальності, з її правами; поліцейським не проведено ні підготовки справи до розгляду, ні розгляду справи по суті. Вказує, що дії посадових осіб Укртрансбезпеки щодо здійснення ГВК були оскаржені в адміністративному порядку, а тому результати ГВК не мають остаточного характеру та не могли бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. З огляду на зазначене, вважає, що позивач не допустив порушення ПДР, а тому оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою. Просить постанову від 01.07.2018 р. скасувати, а провадження у справі закрити. Крім того, просить поновити процесуальний строк на оскарження постанови про накладення адмінстягнення, так як він у період з 01.07.2018 р. по 31.07.2018 р. перебував у рейсовому службовому відрядженні, у зв'язку з чим під час дороги був позбавлений можливості скористатись наданим йому правом на оскарження постанови. Він отримав можливість оскаржити вказану постанову та скористатися правом на юридичну допомогу адвоката лише з 02.07.2018 р.,коли прибув у пункт розвантаження та отримав доступ до засобів зв'язку, мережі Інтернет та комп'ютера. Дата прибуття до пункту розвантаження підтверджується ТТН № 538566 від 01.07.2018 р.
30 липня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 23.08.2018 р. о 11 год. 00 хв.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, надіслали заяву про слухання справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі, відзиву на позов не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі письмові докази, суд встановив, що згідно наказу ТзОВ «ВАНТАЖ БІ.ЕМ.ДЖІ» № 420 від 29.06.2018р. «Про службове відрядження» ОСОБА_1, який працює на посаді водія, перебував у відрядженні згідно рейсового маршруту з 01 липня 2018 р. по 31 липня 2018 р. на транспортному засобі, д.н.з. НОМЕР НОМЕР_1 (а.с.15).
Транспортний засіб «Skania» д.н.з. НОМЕР_1, з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2, належать ТзОВ «ВАНТАЖ БІ.ЕМ.ДЖІ», що підтверджується копією Свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с.9).
Згідно товарно-транспортної накладної № 538566 від 01.07.2018 р. водій ОСОБА_1 на автомобілі, д.н.з. НОМЕР_1, з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2, автомобільний перевізник ТзОВ «ВАНТАЖ БІ.ЕМ.ДЖІ», здійснював перевезення ріпака 2018, масою 25500 кг, маса брутто 43640 т, маса нетто 18140 кг, з пункту навантаження у м. Миколаївка Білгород-Дністровського району до пункту розвантаження у с. Визирка Комінтернівського району Одеської області (а.с.16).
Згідно оскаржуваної постанови, 01 липня 2018 р. ОСОБА_1 на а/д Н-3365 км Одеська обл. Білгород-Дністровського району з напівпричепом BODEX д.н.з. НОМЕР_2, перевозив вантаж (ріпак), що зважувався на ГВК та було встановлено, що навантаження на строєні вісі 25740 кг при дозволених 24000 кг, дозвіл на рух з перевантаженням - відсутній, чим порушив п. 22.5.ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП. У зв'язку із зазначеним інспектором ГРПП ВОДГР УПД ГУНП в Одеській області, поліцейського Лосицьким Сергієм Федоровичем прийнято рішення застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення - штраф на користь держави у розмірі 510,00 грн. та складено постанову серії НК № 887280 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Оскаржувана постанова підписана особою, яка її винесла, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності; під час складення постанови зауважень та пояснень ОСОБА_1 не надавав. Окрім того, із постанови вбачається, що до неї додається чек (а.с.6).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580).
Згідно ст. 23 Закону № 580 поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, тощо.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (стаття 132-1). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У п.3 ст. 35 Закон України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортний засіб якщо є інформація, що свідчить про причетність водія транспортного засобу до вчинення адміністративного правопорушення.
А відповідно до п. 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007р. (надалі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
За змістом ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Так, згідно ч. ч. 2, 4, 5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Аналогічне положення закріплено у п. 2 роз. ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395, зареєстрованої Міністерством юстиції України 10.11.2015р. за № 1408/27853 (надалі - Інструкція № 1395), згідно якого постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, статтею 132-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - Рішення) зазначено, що положення ч. 1 ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
При цьому, у п. 2.3. мотивувальної частини цього Рішення вказано, що частинами 1 та 2 ст. 258 КУпАП визначено вичерпний перелік випадків, коли адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Згідно ст.ст. 278-280 КУпАП та п.п. 9, 10 роз. ІІІ, п. 1 роз. IV Інструкції № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу, та під час розгляду справи поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 01.07.2018 р. була винесена уповноваженим працівником органів Національної поліції із дотриманням вимог чинного законодавства на місці вчинення адміністративного правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення за результатами розгляду справи.
На думку суду оскаржувана постанова від 01.07.2018 р. відповідає вимогам до змісту постанови згідно п. 2 роз. IV Інструкції № 1395 та ст. 283 КУпАП, зокрема, у ній вказано найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а також містить посилання на докази вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно п.п. 1.1, 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. (надалі - ПДР), ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, ст. 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Згідно ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри.
Відповідно до п. 22.1 ПДР маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Згідно п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001р. (надалі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Так, у п. 22.5 ПДР закріплено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
При цьому, відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» та п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994р., встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Порядок видачі дозволу або розмір плати за його отримання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно підпунктів 2-4, 5-1, 11 п. 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.
У п.п. 6, 18 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.
Як вбачається із досліджених судом письмових доказів 01 липня 2018 року, посадовими особами Укртрансбезпеки в Одеській області проведено ГВК, за результатами якого встановлено навантаження на строєні вісі транспортного засобу позивача 25740 кг, тобто з перевищенням обмеження, встановленого п. 22.5 ПДР, тобто на 1,07 % більше, що є порушенням правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами.
При цьому, доводи позивача про відповідність загальної маси транспортного засобу встановленим нормативно ваговим параметрам за документами (товарно-транспортною накладною) не спростовують результатів проведення 01 липня 2018 р. посадовими особами Укртрансбезпеки в Одеській області ГВК.
Окрім того, позивачем не надано доказів оскарження дій працівників Укртрансбезпеки в адміністративному порядку або наявності у водія спеціального дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових нормативів.
Помилковим суд вважає твердження позивача про те, що відсутність доказів затримання транспортного засобу відповідно до п. 22 Порядку № 879 є підтвердженням відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки останнє може свідчити лише про певні недоліки в організації роботи органів Національної поліції, однак не спростовує зібраних доказів про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП.
За таких обставин, доводи позивача щодо здійснення ГВК у протиправний спосіб та без використання обов'язкової методики, що привело до винесення незаконної постанови про накладення адміністративного стягнення, є безпідставними та такими, що спрямовані виключно на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що оскаржувана постанова від 01.07.2018 р. є законною та не підлягає скасуванню. Таким чином, провадження по справі не підлягає закриттю, а відтак у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про поновлення процесуального строку на оскарження постанови про накладення адмінстягнення суд зазначає наступне.
Позивачем підтверджено, що згідно наказу № 420 від 29.06.2018 р. останній у період з 01.07.2018 р. по 31.07.2018 р. перебував у рейсовому службовому відрядженні (а.с.15). У зв'язку з цим, ОСОБА_1 під час дороги був позбавлений можливості скористатись наданим йому правом на оскарження постанови, яку було складено відповідачем 01.07.2018 р. (а.с.6).
Згідно зі ст. 289 КУпАП в разі пропуску строку на оскарження з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Позивач отримав можливість оскаржити вказану постанову та скористатися правом на юридичну допомогу адвоката лише з 02.07.2018 р.,коли прибув у пункт розвантаження та отримав доступ до засобів зв'язку, мережі Інтернет та комп'ютера. Дата прибуття до пункту розвантаження підтверджується ТТН № 538566 від 01.07.2018 р. (а.с.16).
Відповідно до п. 10.8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я та по батькові представника замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж.
Таким чином, зазначення в ТТН ОСОБА_1, як особи, що отримала вантаж, є підтвердженням того, що саме останній перебував у пунктах навантаження під час службового відрядження, а, відтак, не міг у визначений законом строк оскаржити постанову від 01.07.2018 р., тому, суд визнає поважними причини пропуску звернення позивача до суду з приводу оскарження постанови про накладення адмінстягнення. Таким чином, вказана вимога позивача підлягає задоволенню.
Отже, дослідивши матеріали справи, взявши до уваги всі докази та пояснення, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про автомобільний транспорт», Законом України «Про автомобільні дороги», рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015р, Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007р., Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001р., Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994р., Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395, зареєстрованою Міністерством юстиції України 10.11.2015р. за № 1408/27853, ст.ст. 132-1, 222, 251-252, 254, 258, 276, 278-280, 283, 289 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 19, 72-77, 90, 94, 241-246, 255, 271-272, 286, 292-293, п.п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, суд -
Поновити позивачу ОСОБА_1 процесуальний строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії НК № 887280 від 01.07.2018 р.
В адміністративному позові ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Бардіна Олена Олександрівна до інспектора ГРПП ВОДГР УПД ГУНП в Одеській області, поліцейського Лосицького Сергія Федоровича про оскарження постанови - відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя підпис В.А. Воронюк
Дата документу 06.11.2018