26 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 904/1491/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна"
розглянувши матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду
від 21.01.2019
у складі колегії суддів: Широбокова Л.П. (головуючий), Орєшкіна Е.В., Подобєд І.М.
у справі №904/1491/18
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна"
про розірвання кредитного договору та стягнення коштів в розмірі 235 781 378, 40 грн.
01.02.2019 поштовим відправленням, направленим на адресу Центрального апеляційного господарського суду, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 31.01.2019 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі №904/1491/18 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1491/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.02.2019.
З аналізу змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2018 у справі №904/1491/18 позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" задоволено, розірвано кредитний договір та стягнено з відповідача на користь позивача 219 731 139, 64 грн. заборгованості за кредитом, 16 050 238, 76 грн. відсотків за користування кредитом та 618 462 грн. витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з рішенням місцевого суду від 18.12.2018, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Повертаючи апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" ухвалою від 21.01.2019 на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд виходив з того, що скаржником при подані апеляційної скарги не дотримано вимог процесуального закону щодо її форми, а саме апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 18.12.2018 у справі №904/1491/18 подано від імені Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" директором ОСОБА_7 за відсутності його підпису на апеляційній скарзі (т. 1, а.с. 253).
Пунктом 1 частини 5 статті 260 ГПК України визначено як підставу для повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги її подання особою, яка не має процесуальної дієздатності, а також у разі якщо апеляційну скаргу не підписано, або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
До матеріалів справи долучено фотокопію апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" на рішення місцевого суду від 18.12.2018 у справі №904/1491/18, яку було повернено апеляційним судом оскаржуваною в касаційному порядку ухвалою від 21.01.2019 (т. 1, а.с. 250-252).
За змістом зазначеної апеляційної скарги вбачається, що її не підписано директором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" ОСОБА_7, якого зазначено у тексті апеляційної скарги як уповноважену особу скаржника на її підписання від імені Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна".
Отже, апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" на рішення місцевого суду від 18.12.2018 у справі №904/1491/18 не відповідає вимогам статті 258 ГПК України щодо її форми, так як її подано за відсутності підпису особи, яка уповноважена на її подання до суду апеляційної інстанції від імені товариства-скаржника. Зазначений недолік у формі апеляційної скарги став підставою для її повернення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 ГПК України.
При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з якого щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" скаржником долучено до матеріалів касаційної скарги від 31.01.2019, вбачається, що з 08.12.2018 керівником товариства-скаржника є Шведко Володимир Євгенович з правом на представництво інтересів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" у правовідносинах з третіми особами, в тому числі в судах, а, відтак, з правом підпису процесуальних документів від імені товариства без довіреності в порядку частини 3 статті 56 ГПК України.
Разом з тим, за змістом апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" на рішення місцевого суду від 18.12.2018 у справі №904/1491/18, яка надійшла до суду першої інстанції 11.01.2019 (вх. суду №1351/19), вбачається, що її подано від імені товариства ОСОБА_7 як директором, що не узгоджується з даними ЄДРЮОФОПГФ про те, що з 08.12.2018 керівником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" є Шведко В.Є.
Пунктом 2 частини 2 статті 293 ГПК України визначено як підставу для відмови у відкритті касаційного провадження у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) визнання Судом касаційної скарги необґрунтованою, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що правильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права (статей 258, 260 ГПК України) є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування при прийнятті ухвали від 21.01.2019 у справі №904/1491/18 про повернення апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" на рішення місцевого суду від 18.12.2018 про задоволення позовних вимог про розірвання кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості з підстав невідповідності апеляційної скарги вимогам процесуального закону щодо її форми.
З огляду на таке, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" від 31.01.2019 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі №904/1491/18 слід відмовити на підставі пункту 2 частини 2 статті 293 ГПК України.
При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає про право Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна повторно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2018 у справі №904/1491/18 з дотриманням вимог статті 258 ГПК України щодо форми та змісту апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статями 234, 235, 258, 260, 287, пунктом 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
Відмовити Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою від 31.01.2019 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі №904/1491/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді В.Г. Пєсков
В.Я. Погребняк