"13" лютого 2019 р.Справа № 922/3519/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Чкан Д.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (м. Харків)
до Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (м. Київ), в особі Харківської дирекції ПАТ "Укрпошта" (м. Харків)
про стягнення 508597,21 грн,
за участю представників:
позивача - адв. ОСОБА_1 (довіреність від 06.02.2018);
відповідача - адв. ОСОБА_2 (ордер №51 від 18.12.2018);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (надалі - позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву від 07.12.2018 до Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", в особі Харківської дирекції ПАТ "Укрпошта" (надалі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 38627,64 грн та пеню в сумі 469969,58 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем несвоєчасно перераховані прийняті платежі за природний газ на відповідний рахунок позивача із спеціальним режимом використання, що є порушенням відповідачем п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Цією ухвалою вирішено розглядати справу №922/3519/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.01.2019 о 12:00 год, про що повідомлено учасників справи.
11.02.2019 відповідач надав клопотання про поновлення строку на подання суду відзиву на позовну заяву від 07.12.2018, в якому просить поновити АТ "Укрпошта" строк для подання відзиву на позовну заяву від 07.12.2018 та залучити до матеріалів справи зазначений відзив з додатками, наданий до канцелярії суду 17.01.2019.
Як вказує відповідач у клопотанні про поновлення строку на подання суду відзиву на позовну заяву, він був пропущений у зв'язку з поважними причинами, через те, що у позовній заяві позивачем було зазначено як особа відповідача ПАТ "Укрпошта", в особі Харківської дирекції ПАТ "Укрпошта", і копія позову з додатками направлена саме до Харківської дирекції ПАТ "Укрпошта", тому і суд направив ухвалу від 26.12.2018 також до Харківської дирекції ПАТ "Укрпошта", але чинний ГПК України передбачає в якості учасника справи саме юридичну особу, а не її філію.
Відповідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Акціонерне товариство "Укрпошта" є юридичною особою, місцезнаходженням якого є: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд.22.
Проте відсутні докази надсилання копії позову з доданими до нього документами саме на адресу юридичної особи АТ "Укрпошта" (чек і опис вкладення), в додатках до позову, тобто відповідач не міг реалізувати своє право на подання відзиву у встановлені строки, оскільки він не знав про судове провадження.
На відповідача не покладено законодавством обов'язок здійснювати моніторинг щодо існування судових проваджень, у яких він виступає учасником судового процесу.
В судовому засіданні 13.02.2019 судом було встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 ГПК України, а саме позивачем не надано суду докази надіслання копій позовної заяви та доданих до неї документів юридичній особі відповідача (Акціонерному товариству "Укрпошта" (м. Київ)).
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, Європейська Конвенція “Про захист прав людини і основоположних свобод” (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
У рішенні від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України”, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Жоффр де ля Прадель проти Франції”) від 16.12.1992).
Стаття 13 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 86 цього ж кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 129 Конституції України, для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, суд вважає за можливе задовольнити клопотання Акціонерного товариства "Укрпошта" про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву від 07.12.2018 та поновити йому такий строк.
Керуючись ч. 1, 6 ст. 119, ст. 232 - 235 ГПК України,
Задовольнити клопотання Акціонерного товариства "Укрпошта" про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву від 07.12.2018.
Поновити Акціонерному товариству "Укрпошта" строк на подання відзиву на позовну заяву від 07.12.2018.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 18.02.2019.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://court.gov.ua/.
Суддя ОСОБА_3