26 лютого 2019 року Справа № 926/2212/18
м. Чернівці
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я., розглянувши матеріали справи
за позовом публічного акціонерного товариства “Златобанк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Златобанк” ОСОБА_1, м.Київ
до приватного акціонерного товариства “Чернівціобленерго”, м.Чернівці
про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі - 2017,58 грн
Представники сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 02.01.2019, ОСОБА_3, довіреність від 01.02.2019.
Публічне акціонерне товариство “Златобанк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Златобанк” ОСОБА_1 звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного акціонерного товариства “Чернівціобленерго” про стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 2017,58 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до договору про постачання електричної енергії №4625/5 від 05.03.2013 укладеного між сторонами позивач оплатив вартість електроенергії. Проте, з огляду на дострокове припинення договору, сума переплачених коштів позивачем становить 2017,58 грн.
Ухвалою від 18.12.2018 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків.
Ухвалою від 14.01.2019 відкрито провадження у праві, розгляд справи призначено на 07.02.2018 у порядку спрощеного позовного провадження.
07.02.2019 до господарського суду відповідач подав клопотання про застосування строку позовної давності.
Ухвалою від 07.02.2019 відкладено розгляд справи на 26.02.2019.
22.02.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло пояснення до заяви про застосування строків позовної давності, в якій зазначається про те, що позивач знав про порушення свого права ще в серпні 2015 року.
У судове засідання 26.02.2019 позивач не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд встановив наступне.
05 березня 2013 року між ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» та Відділенням «ОСОБА_4 регіональної дирекції «Публічного акціонерного товариства «Златобанк» було укладено договір про постачання електричної енергії, за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 10,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Пунктом 2.3.4. договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №1 «Порядок розрахунків» та додатку №4 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».
Згідно п. 2.5 договору, у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити постачальника за 20 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх платежів, передбачених цим договором, до дня зміни власника приміщення включно, а постачальник зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення.
Згідно п.9.4 договір укладається на строк до 31.12.2013 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
На виконання умов договору позивач сплатив вартість електричної енергії згідно рахунків-фактури №42937 від 11.03.2015 та №64674 від 14.04.2015, що підтверджується платіжними дорученнями №8462 від 18.03.2015 на суму 1202,18 грн та №7993 від 22.04.2015 в сумі 1052,35 грн.
На підставі постанови Правління НБУ від 13.02.2015 №105 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 №30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ЗЛАТОБАНК», згідно з яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «ЗЛАТОБАНК».
В подальшому, постановою Правління НБУ від 12.05.2015 №310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.05.2015 №99 «Про початок процедури ліквідації АТ «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».
29.09.2017 позивач направив на адресу відповідача лист - вимогу, в якому просить перерахувати до 15.10.2017 на розрахунковий рахунок позивача заборгованість ПАТ «Чернівціобленерго» в сумі 2017,58 грн, згідно договору про постачання електричної енергії №4625/5 від 05.03.2013. Однак, дана вимога відповідачем залишена без належного реагування.
Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод.
Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Як встановлено судом, 05.03.2013 між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії, за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 10,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Матеріали справи містять докази оплати позивачем вартості електроенергії за договором, що підтверджується платіжними дорученнями №8462 від 18.03.2015 на суму 1202,18 грн та №7993 від 22.04.2015 на суму 1052,35 грн.
Відповідачем не спростовано факту отримання даних коштів за електроенергію. Доказів споживання позивачем електроенергії на суму 2017,58 грн не надано, як і доказів повернення надміру сплачених коштів.
Крім цього в матеріалах справи відсутні рахунки фактури №42937 від 11.03.2015 та №64674 від 14.04.2015.
Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача надміру сплачених коштів за договором про постачання електричної енергії є обґрунтованою.
Таким чином, судом встановлено наявність факту порушення відповідачем права позивача за вказаним договором щодо повернення суми надміру сплачених коштів в розмірі 2017,58 грн., що свідчить про безпідставність утримання відповідачем передплачених позивачем коштів та наявність підстав для їх повернення.
З приводу клопотання відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму № 10, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Суд бере до уваги постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі №910/16481/16 від 12.09.2018 в якій зазначено, що початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України і пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
Позивач звернувся з позовом до суду за захистом свого порушеного права 17 грудня 2018 року, що підтверджується відміткою канцелярії Господарського суду Чернівецької області на першому аркуші позовної заяви.
Поряд з цим, в матеріалах справи міститься лист позивача до відповідача без дати, без вихідного номера, в якому позивач просить відповідача ліквідувати договір про постачання електричної енергії №4625/5 від 05.03.2013 в зв'язку з продажою приміщення банку за адресою: м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 69. Даний лист зареєстрований відповідачем за вхідним №40-15/10346 від 05.11.2015.
Того ж дня, 05.11.2015 позивач оплатив послуги відповідача за відключення споживання та виклик представника АТ «Чернівціобленерго» за адресою: вул. Героїв Майдану, 69, що підтверджується довідкою ОСОБА_4, яка міститься в матеріалах справи.
Згідно наряду №57987 від 05.11.2015 представниками відповідача було знято лічильник у позивача за адресою: вул. Героїв Майдану, 69. Даний наряд підписаний працівником АТ «ЗЛАТОБАНК» 05.11.2015.
З вказаного випливає, що позивач знав або повинен був дізнатися про наявність надмірно сплачених коштів з 05.11.2015 у сумі 2017,58 грн.
Відтак, строк позовної давності за зобов'язаннями, що виникли з договору про постачання електричної енергії від 05.03.2013 сплив 05.11.2018, тоді як позивач звернувся до суду лише 17.12.2018.
Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті) (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі №910/16481/16 від 12.09.2018).
Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Зокрема, позивач посилається на лист - вимогу від 29.09.2017 за вих.№2966 про повернення заборгованості в сумі 2017,58 грн до 15.10.2017 з доказами направлення такої вимоги відповідачу щодо за Договорами про постачання електроенергії №4625/5 від 05.03.2013.
Крім цього, наявні в матеріалах справи акти звірки взаєморозрахунків від 18.05.2017 та за період з 18.03.2015 по 29.09.2017 не можуть свідчити про переривання позовної давності, оскільки на вказаних актах відсутні прізвище та ініціали головного бухгалтера відповідача, що виключає можливість суду встановити повноваження осіб на підписання даних актів.
Пунктом 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
Оскільки, відповідачем не було вчинено ніяких дій які б свідчили про визнання боргу або іншого обов'язку, суд вважає, що відсутній факт переривання позовної давності у розумінні ст.264 ЦК України.
Про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності відносно вказаних вимог відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.
Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, визначених ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим відмовляє Публічному акціонерному товариству «ЗЛАТОБАНК» у задоволенні позову, з підстав пропуску ним строку позовної давності.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволені позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Чернівецької області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено і підписано 27.02.2019.
Суддя В.В.Дутка