Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"19" лютого 2019 р. Справа № 918/911/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участі секретаря судового засідання Оліфер С. М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 до Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИР" про стягнення коштів в сумі 2 640 161 грн. 89 коп.
У судове засідання учасники справи не з'явилися.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду". Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер Е6360.
У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі банк" (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вир" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення заборгованості по кредитному договору від 17.09.2012 року № 307-2012 в сумі 2 640 161 грн. 89 коп., з яких 1 138 912 грн. 33 коп. - заборгованість за кредитом, 191 531 грн. 99 коп. - заборгованість за процентами, 273 163 грн. 60 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 22 189 грн. 22 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 71 488 грн. 72 коп. - заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 3 914 грн. 25 коп. - заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 741 018 грн. 10 коп. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту, 27 944 грн. 01 коп. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі кредитного договору № 307-2012 від 17.09.2012 р. відповідачу був наданий кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 4 057 638 грн. 12 коп. у строк до 16.09.2013 року (з урахуванням ОСОБА_3 про внесення змін - до 03.09.2014 року включно) із сплатою 19% річних, однак у зв'язку із простроченням повернення кредитних коштів у Товариства виникла заборгованість в загальному розмірі 2 640 161 грн. 89 коп.
Ухвалою суду від 25 серпня 2016 року порушено провадження у справі № 918/911/16, розгляд якої було призначено на 7 вересня 2016 року (суддя Романюк Р.В.). Одночасно вказаною ухвалою відстрочено сплату судового збору Банком за подачу позовної заяви про стягнення боргу з Товариства.
Ухвалою суду від 7 вересня 2016 року розгляд справи відкладено на 27 вересня 2016 року.
6 вересня 2016 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про витребування доказів від 6 вересня 2016 року (т.1 а.с. 67-68) та відзив на позовну заяву від 6 вересня 2016 року (т. 1 а.с. 69-70), в якому останній позов не визнає з підстав відсутності в матеріалах справи доказів існування заборгованості у Товариства за кредитним договором № 307-2012 від 17.09.2012 року з врахуванням усіх змін та доповнень до нього. Як зауважує відповідач, сам факт надання кредитних коштів, ще не означає, що у позичальника є заборгованість по їх поверненню, оскільки з долучених до позовної заяви документів відсутні виписки про рух коштів по кредитному рахунку позичальника - ТзОВ "Вир", зокрема по рахунку № 26005880000011, відкритому у ПАТ "ВіЕйБі банк" для сплати платежів по кредитному договору. Натомість, як зазначає відповідач, позивач обмежився лише наданням розрахунку заборгованості за кредитним договором без посилання на будь-які дані аналітичного обліку, первинні документи та без долучення таких до матеріалів справи. Водночас відповідач зауважує про те, що позивач зробив посилання на ряд договорів про внесення змін до кредитного договору, копії яких до матеріалів справи не долучено з мотивів визнання їх нікчемними, зокрема це: договір про внесення змін від 16.12.2013 року; договір про внесення змін від 15.01.2014 року; договір про внесення змін від 17.02.2014 року; договір про внесення змін від 17.03.2014 року; договір про внесення змін від 01.04.2014 року; договір про внесення змін від 16.06.2014 року; договір про внесення змін від 15.07.2014 року; договір про внесення змін від 16.08.2014 року; договір про внесення змін від 18.08.2014 року; договір про внесення змін від 15.09.2014 року; договір про внесення змін від 15.10.2014 року; договір про внесення змін від 31.10.2014 року. Загалом позивач стверджує про нікчемність 12 договорів про внесення змін до кредитного договору від 17.09.2012 року № 307-2012. Як зазначає відповідач, розрахунок заборгованості позивачем проведено без врахування умов вищезазначених 12-ти договорів, що вносять зміни до кредитного договору, копії зазначених договорів позивач до позовної заяви не надав.
Ухвалою суду від 7 вересня 2016 року розгляд справи відкладено на 27 вересня 2016 року. Одночасно вказаною ухвалою судом витребовувалися від Банку додаткові докази.
9 вересня 2016 року від позивача на адресу суду надійшла заява з додатками на виконання ухвали суду (т. 1 а.с. 75-85).
Розпорядженням в.о. керівника апарату від 21.09.2016 року № 01-04/194/2016 у зв'язку з перебуванням судді Романюка Р.В. у відпустці з 12.09.2016 року по 25.09.2016 року (наказ №545 від 01.09.2016 року) та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, пункту 9.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Рівненської області призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/911/16 та передано для розгляду судді Горплюку А.М.
Ухвалою суду від 21 вересня 2016 року справу прийнято до провадженні судді Горплюка А.М.
26 вересня 2016 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення з додатками (т. 1 а.с. 112-124), в яких останній зауважив про те, що умовами вищезазначених ОСОБА_3 про внесення змін до Кредитного договору встановлено зміну відсоткової ставки за Кредитним договором та змінено строки сплати відсотків за користування кредитом та строки повернення кредиту, натомість позивач здійснивши розрахунок позовних вимог за Кредитним договором без врахування умов вищезазначених ОСОБА_3 про внесення змін до нього, штучно створив заборгованість Товариства за Кредитним договором в сумі 2 640 161 грн. 89 коп. На думку відповідача, докази нікчемності ОСОБА_3 про внесення змін до Кредитного договору в матеріалах справи відсутні, так само як і відсутні докази оспорювання чи визнання судом зазначених договорів недійсними, відтак Товариство просить суд при вирішенні спору враховувати всі умови Кредитного договору з урахуванням усіх без винятку змін та доповнень до нього.
26 вересня 2016 року від позивача на адресу суду надійшла заява з додатками на виконання ухвали суду (т. 1 а.с. 125-147).
27 вересня 2016 року від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (т. 1 а.с. 153) та пояснення (т. 1 а.с. 154-157).
Ухвалою сулу від 27 вересня 2016 року (з урахуванням ухвали від 30 вересня 2016 року) розгляд справи відкладено на 25 жовтня 2016 року.
20 жовтня 2016 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи (т. 1 а.с. 170-178).
21 жовтня 2016 року від позивача на адресу суду надійшла заява з додатками на виконання ухвали суду (т. 1 а.с. 180-193).
Ухвалами суду від 25 жовтня 2016 року Господарським судом Рівненської області по даній справі призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі до отримання висновку експертизи, а матеріали справи направлено до експертної установи.
Ухвалою суду від 23 листопада 2016 року поновлено провадження у справі та призначено до слухання у судовому засіданні на 8 грудня 2016 року для розгляду клопотання експерта.
7 грудня 2016 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення від 5 грудня 2016 року щодо клопотання експерта (т. 1 а.с. 222).
12 грудня 2016 року від позивача на адресу суду надійшла заява з додатками на виконання ухвали суду (т. 1 а.с. 224-252).
Ухвалою суду від 8 грудня 2016 року клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи та про погодження строку проведення експертизи задоволено, долучено до матеріалів справи № 918/911/16 додаткові матеріали та письмові пояснення, надані сторонами на виконання клопотання експерта та ухвали суду, погоджено термін проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25 жовтня 2015 року у справі № 918/911/16, у строк понад 90 днів, зупинено провадження у справі № 918/911/16 до отримання висновку експерта та направлено матеріали справи № 918/911/16 до експертної установи.
11 червня 2018 року матеріали справи № 918/911/16 повернулись до Господарського суду Рівненської області із клопотанням експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_4, в якому останній просить надати оригінали або придатні для дослідження копії Кредитного договору № 307-2012 від 17.09.2012 року із договорами про внесення змін до нього, оскільки частина наявних у матеріалах справи аркушів копії даного договору представлено у непридатній для дослідження формі.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 14 червня 2018 року № 01-04/44/2018 у зв'язку з закінченням повноважень з відправлення правосуддя судді Горплюка А.М., та відповідно до п.п. 2.3.49-2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл, за результатами якого справу № 918/911/16 передано судді Церковній Н.Ф.
Ухвалою суду від 15 червня 2018 року справу № 918/911/16 прийнято до провадження суддею Церковною Н.Ф. та поновлено провадження у даній справі. Також даною ухвалою вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 3 липня 2018 року.
2 липня 2018 року від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т. 2 а.с. 18-19).
Ухвалою суду від 3 липня 2018 року підготовче засідання відкладено на 24 липня 2018 року.
23 липня 2018 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання з додатками щодо виконання ухвали суду (т. 2 а.с. 36-52).
Ухвалою суду від 24 липня 2018 року долучено до матеріалів справи № 918/911/16 копії Кредитного договору № 307-2012 від 17.09.2012 року із договорами про внесення змін до нього, надані позивачем на виконання клопотання експерта та ухвали суду. Провадження у справі № 918/911/16 зупинено до отримання висновку експерта. Матеріали справи № 918/911/16 направлено до експертної установи.
3 вересня 2018 року від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення (т. 2 а.с. 71-80), в яких останній зазначив щодо неможливості надання оригіналу Кредитного договору від 17.09.2012 року № 307-2012.
На адресу суду 5 грудня 2018 року від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз разом з висновком експерта повернулися матеріали справи № 918/911/16.
Ухвалою суду від 7 грудня 2018 року провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 3 січня 2019 року.
21 грудня 2018 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т. 2 а.с. 116).
Ухвалою суду від 3 січня 2019 року строк підготовчого провадження у даній справі продовжено на тридцять днів до 25 січня 2019 року включно та відкладено підготовче засідання на 23 січня 2019 року.
Ухвалою суду від 23 січня 2019 року підготовче провадження у даній справі закрито, а розгляд справи по суті призначено на 6 лютого 2019 року.
5 лютого 2019 року від позивача на адресу суду надійшли пояснення щодо обставин з урахуванням висновку експерта (т. 2 а.с. 163-165), в яких останній позовні вимоги підтримує у повному обсязі та вважає, що висновок експерта за умови чинності ОСОБА_3 про внесення змін до Кредитного договору від 17 вересня 2012 року № 307-2012 не має братися судом до уваги.
У судовому засіданні 6 лютого 2019 року під час розгляду справи по суті позивачем усно уточнено суму позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом, оскільки в позовній заяві було допущено технічну помилку та помилково зазначена сума заборгованості за кредитом в розмірі 1 138 912 грн. 33 коп., тоді як вірною є 1 308 912 грн. 33 коп. Відтак, позивач в даному засіданні (6 лютого 2019 року) позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача: 1 308 912 грн. 33 коп. - заборгованість за кредитом, 191 531 грн. 66 коп. - заборгованість за процентами, 273 163 грн. 60 коп. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 22 189 грн. 22 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 71 488 грн. 72 коп. - три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту, 3 914 грн. 25 коп. - три відсотки річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 741 018 грн. 10 коп. - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту, 27 944 грн. 01 коп. - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів.
Ухвалою суду від 6 лютого 2019 року у судовому засіданні оголошувалася перерва до 19 лютого 2019 року.
В судове засідання 19 лютого 2019 року позивач не з'явився, однак 18 лютого 2019 року від останнього на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Банку.
Крім того, відповідач у судове засідання 19 лютого 2019 року також не з'явився. Суд зазначає, що ухвала суду від 6 лютого 2019 року у встановленому законом порядку була направлена на адресу відповідача, однак була повернута на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання наведених відправлень.
Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 6 лютого 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
У той же час, повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів, зокрема, строків розгляду справи по суті, та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим суд вважає, що всі необхідні докази для вирішення спору по суті залучено до матеріалів справи. Інших додаткових доказів судом у сторін не витребовувалось, а явка відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату та можливість її розгляду по суті у призначеному судовому засіданні.
Суд також зазначає, що відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 вказаної статті).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
17 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_1" (далі - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вир" (далі - Позичальник) укладено Кредитний договір № 307-2012 (далі - Кредитний договір, Договір).
За умовами п. 1.1. ОСОБА_3 зобов'язався надати Позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 4 057 638 грн. 12 коп. (далі - кредит), а Позичальник зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим ОСОБА_3, а також виконати інші обов'язки, визначені цим ОСОБА_3.
Кредит надано строком по 16 вересня 2013 року, за користування кредитом встановлена плата в розмірі 19 % річних.
В матеріалах справи містяться належним чином завірені копії меморіального ордеру на видачу кредитних коштів від 17 вересня 2012 року № 933296 на суму 1 308 912 грн. 33 коп. та виписки по особовим рахункам відповідно до умов укладеного Кредитного договору та Додаткових угод (а.с. 129-135).
ОСОБА_3 про внесення змін від 18 серпня 2014 року сторони змінили процентну ставку за користування кредитом, встановлену п. 1.2 Кредитного договору, зокрема з 17.09.2012 року по 31.08.2014 року процентну ставку встановлено в розмірі 19% річних, з 01.09.14 р. - в розмірі 16,10% процентів річних.
Договорами про внесення змін № 1 від 28 лютого 2013 року, № 2 від 15 квітня 2013 року. № 3 від 15 травня 2013 року, № 4 від 18 червня 2013 року, № 5 від 16 липня 2013 року, № 6 від 15 серпня 2013 року, від 15 листопада 2013 року, від 16 грудня 2013 року, від 15 січня 2014 року, від 17 лютого 2014 року, від 17 березня 2014 року, від 16 червня 2014 року, від 15 липня 2014 року, від 15 серпня 2014 року, від 15 вересня 2014 року, від 15 жовтня 2014 року, від 31 жовтня 2014 року сторонами погоджувались строки сплати процентів.
Відповідно п. 5.3 Кредитного договору, кредит надається за цільовим призначенням шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника, або шляхом оплати наданих Позичальником платіжних документів безпосередньо з позичкового рахунку.
Статтею 2 Кредитного договору встановлено порядок надання та повернення кредиту, нарахування та сплати процентів і комісій, зокрема плата за користування Кредитом розраховується на основі процентної ставки зазначеної в п. 1.2. ОСОБА_3; проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/факт; проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за Кредитом протягом всього строку користування Кредитом. День видачі та день погашення Кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі Кредиту; день погашення Кредиту не враховується). Проценти за користування кредитом Позичальник сплачує щомісяця на рахунок № 2909388001154, не пізніше 15 (п'ятнадцятого) календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту. Процентна ставка за Кредитом може бути змінена Кредитором у випадках та в порядку, що передбачені статтею 3 цього ОСОБА_3.
Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору, кошти по Кредиту надаються за Заявками Позичальника на одержання коштів (за формою, що викладена в Додатку 1 до цього ОСОБА_3), після їхнього акцепту Банком. Зобов'язання Банку по кредитуванню в рамках даного ОСОБА_3 визначаються сумою акцептованої Заявки і виникають у момент акцепту Заявки. Сума зобов'язань Позичальника по Кредиту може збільшуватись при акцепті Банком наступних Заявок, не перевищуючи при цьому максимальної суми ліміту, що передбачені в п. 1.1. та у відповідності до п. 6.1.
Згідно порядку погашення кредиту, процентів та інших платежів за договором сторони погодили, що заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається Позичальником в повному обсязі до дати, вказаної у п. 1.3., на рахунок № 2909388001154. Проценти за користування Кредитом сплачуються Позичальником на користь Кредитора на умовах, визначених цим ОСОБА_3. Цим ОСОБА_3 Позичальник доручає Кредитору здійснювати договірне списання з поточного рахунку Позичальника № 26005880000011, а також будь-яких інших рахунків Позичальника, що відкриті та/або будуть відкриті в ПАТ "ВіЕйБі Банк", будь-яких сум, належних до сплати за цим ОСОБА_3, в тому числі в рахунок погашення суми Кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим ОСОБА_3. Таке договірне списання може здійснюватися Кредитором на підставі цього ОСОБА_3 будь-яку кількість разів до повного погашення заборгованості Позичальника за цим ОСОБА_3. У разі відсутності або недостатності у Позичальника коштів в необхідній валюті для повернення Кредиту, сплати процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим ОСОБА_3, Позичальник, надаючи Кредитору право списання коштів в інших валютах з будь-яких рахунків Позичальника, також без подання заявки доручає Кредитору здійснити купівлю/продаж/обмін списаних коштів з метою отримання необхідної валюти, у тому числі на Міжбанківському ОСОБА_5 України (списання здійснюється Кредитором в розмірі, еквівалентному сумі зобов'язань Позичальника за цим ОСОБА_3 з врахуванням витрат, пов'язаних з купівлею/обміном/продажем іноземної валюти) та направити кошти на погашення заборгованості за ОСОБА_3 (п. п. 6.1 - 6.3 Кредитного договору).
Пунктом 6.10 Кредитного договору визначено, що комісії, пені та штрафи за цим ОСОБА_3 розраховуються з використання валюти кредиту та з метою сплати її еквіваленту в національній валюті України. Сплата пені та штрафів на користь кредитора - резидента України (у т.ч. нового кредитора, якому ПАТ "ВіЕйБі Банк" відступив права вимоги за цим ОСОБА_3) здійснюється Позичальником в національній валюті України по офіційному курсу Національного банку України на день сплати. Сплата комісій, пені та штрафів на користь кредитора - нерезидента України (у випадку відступлення "ВіЕйБі Банк" прав вимоги за цим ОСОБА_3 нерезиденту України) здійснюється в валюті за вказівкою Нового кредитора.
Статтею 14 Кредитного договору встановлено відповідальність сторін, зокрема у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим ОСОБА_3, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього ОСОБА_3. До регулювання правовідносин, які не врегульовані цим ОСОБА_3 застосовуються відповідні норми чинного законодавства України.
За прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим ОСОБА_3, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання Позичальником простроченого зобов'язання. Сплата пені не звільняє Позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання (п. 14.4 Кредитного договору).
У разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов'язання за цим ОСОБА_3, він зобов'язується на вимогу Кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. При розрахунку суми боргу, належної до сплати, з урахуванням встановленого індексу інфляції, який є меншим за одиницю, індекс інфляції приймається рівним одиниці (п. 14.8 Кредитного договору).
Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 7 вересня 2016 року про витребування додаткових доказів, до матеріалів справи було долучено копії договорів про внесення змін до Кредитного договору, зокрема:
- Договір про внесення змін від 16.12.2013 року, умовами якого погоджено, що проценти нараховані по 31.11.2013 року Позичальник сплачує в строк до 15 січня 2014 року;
- Договір про внесення змін від 15 січня 2014 року, умовами якого погоджено, що проценти нараховані за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року Позичальник сплачує в строк до 15 лютого 2014 року;
- Договір про внесення змін від 17 лютого 2014 року, умовами якого погоджено, що проценти нараховані за період з 01.12.2013 року по 31.01.2014 року Позичальник сплачує в строк до 15 березня 2014 року;
- Договір про внесення змін від 17 березня 2014 року, умовами якого погоджено, що проценти нараховані за період з 01.12.2013 року по 28.02.2014 року Позичальник сплачує в строк до 15 квітня 2014 року;
- Договір про внесення змін від 1 квітня 2014 року, умовами якого погоджено, що кінцевий термін погашення кредиту Позичальником - 03.09.2015 року включно;
- Договір про внесення змін від 16 червня 2014 року, умовами якого погоджено, що проценти нараховані за період з 01.05.2014 року по 30.05.2014 року Позичальник сплачує в строк до 15 липня 2014 року;
- Договір про внесення змін від 15 липня 2014 року, умовами якого погоджено, що проценти нараховані за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року Позичальник сплачує в строк до 15 серпня 2014 року;
- Договір про внесення змін від 15 серпня 2014 року, умовами якого погоджено, що проценти нараховані за період з 01.05.2014 року по 30.07.2014 року Позичальник сплачує в строк до 15 вересня 2014 року;
- Договір про внесення змін від 18 серпня 2014 року, умовами якого внесено зміни до пункту 1.2., а саме: "Процентна ставка за користування Кредитом з 17.09.2012 року по 31.08.2014 року - 19% річних; з 01.09.2014 року - 16,10% річних.";
- Договір про внесення змін від 15 вересня 2014 року, умовами якого погоджено, що проценти нараховані за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року Позичальник сплачує в строк до 15 жовтня 2014 року;
- Договір про внесення змін від 15 жовтня 2014 року, умовами якого погоджено, що проценти нараховані за період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року Позичальник сплачує в строк до 15 листопада 2014 року;
- Договір про внесення змін від 31 жовтня 2014 року, умовами якого погоджено, що проценти нараховані по 31.10.2014 року Позичальник сплачує в строк до 15 грудня 2014 року.
Як вбачається судом з додаткових пояснень поданих до суду, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вищевказані договори за період з 21.11.2013 року по 20.11.2014 року визнано нікчемними і про їх нікчемність було повідомлено відповідача.
Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 року № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 від 21.11.2014 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк". Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2.
По закінченні строку дії тимчасової адміністрації, на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 року № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк", та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на один рік, а саме з 20.03.2015 року по 19.03.2016 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 року № 213 продовжений строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк", та повноваження ліквідатора ПАТ "ВіЕйБі Банк", провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на два роки до 19.03.2018 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.02.2018 року № 474 продовжений строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк", та повноваження ліквідатора ПАТ "ВіЕйБі Банк", провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на два роки з 20.03.2018 року до 19.03.2020 року включно.
Під час ліквідації Фонд має повне і виняткове право управляти Банком відповідно до ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23.02.2012 року, цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Зі змісту приписів ст.ст. 37-38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З метою виявлення нікчемних правочинів (у тому числі договорів) уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію/ліквідацію в неплатоспроможному банку, якій делеговані відповідні повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та встановлення механізму, послідовності дій і критеріїв обмеження здійснення неплатоспроможним банком банківських операцій розроблено Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення (далі - Порядок), що затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.05.2016 року № 826, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 червня 2016 за № 863/28993.
Згідно п. 2 розділу I даного Порядку протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів ( у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів ( утому числі договорів), що є нікчемними.
Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення факту шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку (п. 3 Розділ II Порядку).
Згідно п. 7 Розділу II Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення за наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд Уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом (актами) перевірки.
Акт перевірки повинен містити:
- інформацію щодо складу Комісії;
- перелік правочинів (у тому числі договорів) щодо кожного правочину (договору), що перевірялися, а саме: номер рахунку/договору, назва операції, наявність/відсутність факту нікчемності, підстава нікчемності (норма закону) (у разі виявлення факту нікчемності), інформація про те, яким чином вчинення (укладення) даного правочину призвело до збільшення витрат Фонду, пов'язаних з виведенням неплатоспроможного банку з ринку (у разі нікчемності правочину на підставі пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб);
- інформацію щодо конфлікту інтересів членів Комісії.
Акт(и) перевірки повинен(ні) бути складений(і) не пізніше останнього дня проведення перевірки. Акт підписується всіма членами Комісії.
Відповідно до п.8 розділу II Порядку Уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії.
У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів (договорів) та обов'язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору).
Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби правоохоронні органи. У листі сторонам нікчемного правочину (договору) обов'язково зазначаються: підстава застосування наслідків нікчемності правочину (норма закону); інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності.
Розділом III Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення передбачено наслідки прийняття Уповноваженою особою Фонду рішення про фіксацію виявлених фактів нікчемності правочинів (договорів).
Так, згідно п. 2 Розділу III даного Порядку уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити необхідних заходів щодо відповідних правочинів (договорів), що є нікчемними, з метою приведення фінансового стану банку за зобов'язаннями за ними у первісний стан.
Крім того, згідно п. 3 Розділу III зазначеного вище Порядку Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації вживає заходів щодо витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими правочинами (договорами), вчиняє інші дії щодо застосування наслідків нікчемності, а також щодо відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Однак, як встановлено судом, протягом розгляду справи, позивачем до матеріалів справи не були долучені будь-які письмові докази, як то протокол засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "ВіЕйБі Банк" чи інші письмові докази, які свідчили би про прийняття уповноваженою особою Фонду рішення щодо визнання договорів про внесення змін до Кредитного договору за період з 21.11.2013 року по 20.11.2014 року (в кількості 12 шт.) нікчемними у встановленому законом порядку та про повідомлення відповідача про результати розгляду договорів на предмет їх нікчемності.
Крім того, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними, оскільки правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду, що здійснює повноваження органу управління банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Однак, позивачем, на вимогу приписів п. 6 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не обґрунтовано та не доведено, в чому саме полягає нікчемність вищевказаних договорів за період з 21.11.2013 року по 20.11.2014 року (в кількості 12 одиниць), як то отримання відповідачем переваг чи пільг за визнаними позивачем нікчемними договорами та чи такі переваги (пільги) мали місце по відношенню до інших клієнтів ПАТ "ВіЕйБі Банк", тощо.
Відповідно до статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.
В свою чергу, у статті 53 Закону України "Про банки і банківську діяльність" констатується, що банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди. Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку. Банку забороняється вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції.
Тобто, враховуючи вказані норми Закону України "Про банки і банківську діяльність" слід зазначити, що ОСОБА_3 про внесення змін до Кредитного договору, про нікчемність яких заявляє позивач, слід вважати такими, що не суперечать встановленим принципам та умовам забезпечення конкуренції у банківській системі, оскільки, вони не є безпроцентними чи такими, де процентна ставка встановлена нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.
Судом встановлено, що Товариство оскаржило до Рівненського окружного адміністративного суду дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_2 щодо визнання нікчемними ОСОБА_3 про внесення змін до Кредитного договору, а також оскаржило рішення Уповноваженої особи, викладене у формі повідомлення від 28.08.2015 року № 11/1-27123 щодо нікчемності ОСОБА_3 про внесення змін до Кредитного договору.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 817/3285/15 за позовом ТзОВ "Вир" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_2 про визнання дій та рішення протиправними.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року провадження у справі № 817/3285/15 зупинено до вирішення Конституційним судом України питання конституційності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно даних сайту Єдиного державного реєстру судових рішень, провадження у справі № 817/3285/15 станом на 19 лютого 2019 року не поновлено.
Таким чином, докази нікчемності ОСОБА_3 про внесення змін до Кредитного договору в матеріалах справи відсутні, так само як відсутні докази визнання судом зазначених договорів недійсними.
З огляду на вищевикладене, ОСОБА_3 про внесення змін до Кредитного договору № 307-2012 від 17.09.2012 року, а саме: Договір про внесення змін від 16.12.2013 року, Договір про внесення змін від 15 січня 2014 року, Договір про внесення змін від 17 лютого 2014 року, Договір про внесення змін від 17 березня 2014 року, Договір про внесення змін від 1 квітня 2014 року, Договір про внесення змін від 16 червня 2014 року, Договір про внесення змін від 15 липня 2014 року, Договір про внесення змін від 15 серпня 2014 року, Договір про внесення змін від 18 серпня 2014 року, Договір про внесення змін від 15 вересня 2014 року, Договір про внесення змін від 15 жовтня 2014 року, Договір про внесення змін від 31 жовтня 2014 року є такими, щодо яких діє презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України.
На підставі зазначеного вище, суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору, з метою об'єктивного встановлення всіх обставин у справі, необхідно враховувати всі Додаткові договори про внесення змін до укладеного Кредитного договору № 307-2012 від 17 вересня 2012 року.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ч. 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
ОСОБА_3, відповідно до ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Аналізуючи зміст Кредитного договору № 307-2012 від 17 вересня 2012 року, а також положення цивільного законодавства України, суд дійшов висновку, що цивільні відносини між сторонами за своїми правовими ознаками фактично є кредитними правовідносинами, особливості, права та обов'язки в яких регулюються нормами ст. ст. 1049-1054 ЦК України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як встановлено судом, на виконання умов Кредитного договору Банком було перераховано на рахунок Товариства кредитні кошти у розмірі 1 308 912 грн. 33 коп., що підтверджується копіями виписок з особового рахунку відповідача та меморіальним ордером Банку на перерахунок кредитних коштів Позичальнику.
Статтею 2 Кредитного договору встановлено порядок надання та повернення кредиту, нарахування та сплати процентів і комісій, зокрема плата за користування Кредитом розраховується на основі процентної ставки зазначеної в п. 1.2. ОСОБА_3.
У зв'язку зі складністю та спірністю розрахунків по обчисленню процентів та інших платежів за Кредитним договором № 307-2012 від 17 вересня 2012 року, великою кількістю змін умов договору (зокрема численних змін розміру процентної ставки, строків виплати процентів та тіла кредиту), суд призначив у справі судову економічну експертизу, оскільки арифметична вірність розрахунків потребує спеціальних знань в галузі економіки та фінансів.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 1, ч. 2 ст. 98 ГПК України).
Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи № 4167, складений 29 листопада 2018 року, судом встановлено, що розмір заборгованості Товариства перед Банком за Кредитним договором № 307-2012 від 17 вересня 2012 року станом на 29.06.2016 року з врахування договорів про внесення змін до кредитного договору № 307-2012, які Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважав нікчемними, становить 2 906 439 грн. 53 коп., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 1 308 912 грн. 33 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 122 113 грн. 91 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 462 229 грн. 18 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 21 030 грн. 82 коп., 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 32 221 грн. 35 коп., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 1 409 грн. 66 коп., інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту - 950 270 грн. 35 коп., інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів - 8 251 грн. 93 коп.
Згідно з пунктом 18 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Із матеріалів висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження, чіткий висновок з поставленого перед експертами питання, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи сторонами не наведено, судом не встановлено.
За таких обставин суд, оцінюючи представлений висновок, приймає висновок судової економічної експертизи № 4167, складений 29 листопада 2018 року, як належний, допустимий, достатній і достовірний доказ.
Відповідно до ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Заперечення позивача проти висновку експерта є необгрунтованими, так як експерту не доручалося здійснення висновку у галузі права, як то стверджує позивач, і експерт на доручення суду не надавав висновку у галузі права, а вирішував питання судової економічної експертизи.
Щодо позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості по кредиту в розмірі 1 308 912 грн. 33 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до ОСОБА_3 від 1 квітня 2014 року про внесення змін до Кредитного договору № 307-2012 від 17.09.2012 року, внесено зміни до п. 1.3. Кредитного договору та викладено в наступній редакції:
"1.3. Кінцевий термін погашення кредиту Позичальником - 03.09.2015 року включно.".
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За нормами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, з огляду на вищезазначені норми закону та строк, встановлений ОСОБА_3 від 1 квітня 2014 року про внесення змін до Кредитного договору № 307-2012 від 17.09.2012 року, відповідач зобов'язаний повернути Банку кредитні кошти до 03.09.2015 року включно.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 1 308 912 грн. 33 коп.
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що Товариство допустило порушення зобов'язань за Кредитним договором № 307-2012 від 17.09.2012 року в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом. Відповідно до доказів наявних в матеріалах справи, зокрема, Висновку експерта № 4167 від 29.11.2018 року (т. 2 а.с. 94-99) розмір заборгованості відповідача по сплаті процентів за користування кредитом станом на 29.06.2016 року з врахуванням договорів про внесення змін до Кредитного договору № 307-2012 від 17.09.2012 року складає 122 113 грн. 91 коп., при заявленому - 191 531 грн. 66 коп.
Відтак, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає розмір заборгованості за процентами, з врахуванням висновку експерта, в сумі 122 113 грн. 91 коп.
За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за процентами в сумі 191 531 грн. 66 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 122 113 грн. 91 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 69 417 грн. 75 коп. слід відмовити.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 14 Кредитного договору встановлено відповідальність сторін, зокрема у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим ОСОБА_3, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього ОСОБА_3. До регулювання правовідносин, які не врегульовані цим ОСОБА_3 застосовуються відповідні норми чинного законодавства України.
За прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим ОСОБА_3, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання Позичальником простроченого зобов'язання. Сплата пені не звільняє Позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання (п. 14.4 Кредитного договору).
У разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов'язання за цим ОСОБА_3, він зобов'язується на вимогу Кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. При розрахунку суми боргу, належної до сплати, з урахуванням встановленого індексу інфляції, який є меншим за одиницю, індекс інфляції приймається рівним одиниці (п. 14.8 Кредитного договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач допустив порушення зобов'язання за Кредитним договором № 307-2012 від 17 вересня 2012 року в частині повернення Банку основного тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом, то, відповідно, до відповідача можуть бути застосовані правові наслідки за такі порушення, передбачені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків річних та інфляційних втрат.
Відповідно до розрахунку, наведеного у висновку експерта № 4167 від 29.11.2018 року (т. 2 а.с. 88-89, 100-103) розмір пені, відсотків річних та інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату відповідачем відсотків за користування кредитом станом на 29.06.2016 року з врахуванням договорів про внесення змін до кредитного договору № 307-2012 від 17.09.2012 року складає:
- пені за несвоєчасне погашення кредиту - 462 229 грн. 18 коп., при заявленому - 273 163 грн. 60 коп. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягає пеня за несвоєчасне погашення кредиту у заявленому позивачем розмірі - 273 163 грн. 60 коп.;
- пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 21 030 грн. 82 коп., при заявленому - 22 189 грн. 22 коп. Відтак, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає розмір пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, з врахуванням висновку експерта, в сумі 21 030 грн. 82 коп. За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 22 189 грн. 22 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 21 030 грн. 82 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 1 158 грн. 40 коп. слід відмовити;
- 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 32 221 грн. 35 коп., при заявленому - 71 488 грн. 72 коп. Відтак, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає розмір 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, з врахуванням висновку експерта, в сумі 32 221 грн. 35 коп. За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 71 488 грн. 72 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 32 221 грн. 35 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 39 267 грн. 37 коп. слід відмовити;
- 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 1 409 грн. 66 коп., при заявленому - 3 914 грн. 25 коп. Відтак, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає розмір 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, з врахуванням висновку експерта, в сумі 1 409 грн. 66 коп. За таких обставин вимога позивача до відповідача в частині стягнення 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 3 914 грн. 25 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 409 грн. 66 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 2 504 грн. 59 коп. слід відмовити;
- інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту - 950 270 грн. 35 коп., при заявленому - 741 018 грн. 10 коп. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то задоволенню підлягають інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту у заявленому позивачем розмірі - 741 018 грн. 10 коп.;
- інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів - 8 251 грн. 93 коп., при заявленому - 27 944 грн. 01 коп. Відтак, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів, з врахуванням висновку експерта, в сумі 8 251 грн. 93 коп. За таких обставин вимога позивача до відповідача в частині стягнення інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів в сумі 27 944 грн. 01 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 8 251 грн. 93 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів в сумі 19 692 грн. 08 коп. слід відмовити.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Банку до Товариства є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 1 308 912 грн. 33 коп. - заборгованості за кредитом, 122 113 грн. 91 коп. - заборгованості за процентами, 273 163 грн. 60 коп. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 21 030 грн. 82 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 32 221 грн. 35 коп. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 1 409 грн. 66 коп. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 741 018 грн. 10 коп. - інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту, 8 251 грн. 93 коп. - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів. У решті позовних вимог в частині стягнення 69 417 грн. 75 коп. заборгованості за процентами, 1 158 грн. 40 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 39 267 грн. 37 коп. трьох відсотків річних за несвоєчасне погашення кредиту, 2 504 грн. 59 коп. трьох відсотків річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту та 19 692 грн. 08 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення Банку до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення Банку до суду), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Таким чином, сума судового збору, яку позивач повинен був сплатити при поданні цього позову складає 39 602 грн. 43 коп. (2 640 161 грн. 89 коп. *1,5%).
Згідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення Банку до суду) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою суду від 25 серпня 2016 року відстрочено сплату судового збору Банком за подачу позовної заяви про стягнення боргу з Товариства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 звернувся до суду 22.08.2016 року, то відповідно, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня 2016 року.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 37 621 грн. 82 коп. (2 508 121 грн. 70 коп.*1,5%).
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИР" (35705, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. 8-го Березня, буд. 35, код ЄДРПОУ 32922943) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) 1 308 912 (один мільйон триста вісім тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 33 коп. - заборгованість за кредитом, 122 113 (сто двадцять дві тисячі сто тринадцять) грн. 91 коп. - заборгованість за процентами, 273 163 (двісті сімдесят три тисячі сто шістдесят три) грн. 60 коп. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 21 030 (двадцять одну тисячу тридцять) грн. 82 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 32 221 (тридцять дві тисячі двісті двадцять одну) грн. 35 коп. - три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту, 1 409 (одну тисячу чотириста дев'ять) грн. 66 коп. - три відсотки річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 741 018 (сімсот сорок одну тисячу вісімнадцять) грн. 10 коп. - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту, 8 251 (вісім тисяч двісті п'ятдесят одну) грн. 93 коп. - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИР" (35705, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. 8-го Березня, буд. 35, код ЄДРПОУ 32922943) в дохід Державного бюджету України в особі Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Києві/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 37 621 (тридцять сім шістсот двадцять одну) грн. 82 коп.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИР" 69 417 грн. 75 коп. заборгованості за процентами, 1 158 грн. 40 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 39 267 грн. 37 коп. трьох відсотків річних за несвоєчасне погашення кредиту, 2 504 грн. 59 коп. трьох відсотків річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту та 19 692 грн. 08 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27 лютого 2019 року.
Суддя Церковна Н.Ф.