20.02.2019 Справа № 920/216/17
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі колегії: головуючий суддя Котельницька В.Л., судді Коваленко О.В., Спиридонова Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу № 920/216/17
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк», с. Боромля Тростянецького району Сумської області
до відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Сумській області, м. Суми
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Сумської області, с. Боромля Тростянецького району Сумської області
про зобов'язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_3 (ордер № 61 від 27.03.2018), ОСОБА_4 (голова правління, витяг з протоколу № 1-2017 від 25.03.2017)
від відповідача: ОСОБА_5 (довіреність № 9-18-0.6-13/62-18 від 12.01.2018)
від третьої особи: ОСОБА_6 (рішення ОСОБА_2 сільської ради б/н від 29.12.2016)
При секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати переважне право Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, об'єктом оренди якого є земельна ділянка, рілля, загальною площею 359,3693 га де: 308,6099 га - рілля, 50,7594 га - сіножатей на території ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Сумської області, кадастрові номери: 5925080800:00:005:1925; 5925080800:00:005:1924, 5925080800:00:00561927, 5925080800:00:005:1926, 592080800:00:006:0806; 5925080800:00:005:1928, 5925080800:00:005:1929, 592080800:00:005:1932, 5925080800:00:005:1933, 5925080800:00:005:1934, 5925080800:00:005:1935, 5925080800:00:005:1936, 5925080800:00:004:1466, 5925080800:00:004:1467, 5925080800:00:004:1468, 5925080800:00:004:1469, 5925080800:00:004:1470, 592080800:00:004:1471.
Ухвалою суду від 27.02.2018 відмовлено в задоволенні заяви (вх. № 2720к від 20.09.2017) про зміну предмету позову та письмового доповнення до заяви про зміну позовних вимог (предмету позову) (вх. № 9092 від 17.10.2017) Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк», с. Боромля Тростянецького району Сумської області.
Ухвалою суду від 28.03.2018 було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 сільську раду Тростянецького району Сумської області, відкладено підготовче засідання у даній справі на 04.04.2018.
Від третьої особи до суду надійшли пояснення № 474/02-28 від 03.04.2018, у яких вона підтримує позицію позивача у справі та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2018 визначений наступний склад судової колегії: головуючий суддя Котельницька В.Л., судді: Коваленко О.В., Спиридонова Н.О. (у складі судової колегії замінено суддю-учасника колегії ОСОБА_7 у зв'язку з перебуванням судді у відпустці).
Ухвалою суду від 04.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.04.2018.
Ухвалою суду від 25.04.2018 до початку розгляду справи по суті суд зупинив провадження у даній справі до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи № 920/739/17.
Ухвалою суду від 25.01.2019 суд за клопотанням відповідача поновив провадження у справі, призначив розгляд справи по суті у судове засідання на 20.02.2019.
18.02.2019 до суду від представника позивача надійшла заява (вх. № 470к) про зміну статусу третьої особи, у якій він просить суд залучити третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 сільську раду відповідачем у справі. Дану заяву представник обґрунтовує тим, що на даний час спірні земельні ділянки передані до комунальної власності у розпорядження ОСОБА_2 сільської ради.
Відповідні пояснення щодо зазначеного факту викладені і відповідачем у додаткових поясненнях по справі, поданих до суду 20.02.2019.
Розглянувши подану представником позивача заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Враховуючи той факт, що підготовче провадження у справі вже було закрито і заявником не доведено виключності підстав для заміни процесуального статусу учасника справи після початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволені поданої представником позивача заяви про зміну статусу третьої особи.
Крім того, суд наголошує, що відповідно до приписів господарського процесуального законодавства відповідачем у справі є особа, до якої заявлено вимогу, відтак, така особа, за твердженнями позивача, мала порушити або не визнати право останнього, а у даному випадку позивачем не визначено, якими діями ОСОБА_2 сільської ради порушено чи не визнано переважне право позивача на укладення спірного договору оренди землі на новий строк, натомість позовні вимоги висунуті саме до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Сумській області.
При розгляді справи по суті судом надано вступне слово представникам сторін.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Судом досліджено докази, подані позивачем.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити, підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.
Судом досліджено докази, подані відповідачем.
Представник третьої особи підтримав позицію, викладену ним у поясненнях, поданих до суду 03.04.2018, просив суд позов задовольнити.
Судом досліджено докази, подані третьою особою.
Представниками сторін були надані пояснення з приводу обставин, на які вони посилались у поданих до суду заявах по суті справи.
У ході судового засідання судом були встановлені обставини справи, досліджено докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій по суті спору, а також вчинено інші необхідні дії, встановлені Главою 6 «Розгляд справи по суті» Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін з приводу обставин справи, суд встановив:
15.09.2006 між Тростянецькою районною державною адміністрацією Сумської області та Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством «Маяк» (у подальшому реорганізованим у Товариство з додатковою відповідальністю «Маяк», відповідачем у справі) укладено договір оренди землі, об'єктом оренди якого є земельні ділянки запасу державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 359,3693 га де: 308,6099 га - рілля, 50,7594 га - сіножатей на території ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Сумської області, кадастрові номери: 5925080800:00:005:1925; 5925080800:00:005:1924, 5925080800:00:00561927, 5925080800:00:005:1926, 592080800:00:006:0806; 5925080800:00:005:1928, 5925080800:00:005:1929, 592080800:00:005:1932, 5925080800:00:005:1933, 5925080800:00:005:1934, 5925080800:00:005:1935, 5925080800:00:005:1936, 5925080800:00:004:1466, 5925080800:00:004:1467, 5925080800:00:004:1468, 5925080800:00:004:1469, 5925080800:00:004:1470, 592080800:00:004:1471.
Відповідно до п. 8 договору оренди визначено, що він укладений на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Це положення договору узгоджується із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.
Пунктом 43 договору оренди землі визначено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір оренди землі від 15.09.2006 зареєстрований у Тростянецькому районному відділенні ДП «Центр Державного земельного кадастру» при Держкомземі України 19.09.2006, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040663500915.
Законом України №5245-VІ від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» до чинного законодавства були внесені зміни, відповідно до яких з 01.01.2013 розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності було визначено Держземагентство України.
В подальшому згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.
Відповідно до підпункту 31 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» до основних завдань Держгеокадастру віднесено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Відповідно до наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 333 від 29.09.2016 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру» у Сумській області повноваження управління Держземагентства покладено на Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, в тому числі й з питань розпорядження земельними ділянками державної форми власності.
Таким чином, з 03.03.2015 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відповідно до статті 122 Земельного кодексу України було наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області (у тому числі і спірної земельної ділянки).
Судом встановлено, що 08.06.2016 позивач на виконання умов п. 8 договору оренди землі звернувся до ОСОБА_1 управління з клопотанням щодо продовження терміну дії договору оренди на той самий строк на праві переважного права. До поданого клопотання позивачем були додані три примірника додаткової угоди до договору від 15.09.2006. Дане клопотання було отримане відповідачем 09.06.2016, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.
Факт отримання від позивача клопотання від 08.06.2016 підтверджено відповідачем у запереченні, поданому до суду 13.12.2017.
05.07.2016 ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру у Сумській області підготовлено лист-повідомлення № 28-18-0.82-8178/2-16 про неможливість поновлення договору оренди землі від 15.09.2006 з тих причин, що в поданих до розгляду документах відсутній витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки, який потрібний для встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності та неможливо встановити, чи у повному обсязі та своєчасно сплачувалась орендна плата по вищезазначеному договору, та чи є на даний час заборгованість зі сплати орендної плати.
11.08.2016 позивач повторно звернувся до відповідача з клопотанням щодо поновлення договору оренди, до якого додав два примірника додаткової угоди до договору від 15.09.2006.
Даний лист зареєстрований відповідачем за вх. № 18351.
12.09.2016 відповідачем підготовлено лист-повідомлення про прийняте рішення № 28-18-0.81-10996/2-16, із якого вбачається, що Головне управління не вважає за можливе поновити договір оренди землі від 15.09.2006, підставою для відмови у поновленні договору оренди відповідач визначив ненадання орендарем витягу з технічної документації нормативної грошової оцінки, який потрібний для встановлення розміру.
18.10.2016 відповідач звернувся до позивача з листом № 28-18-0.11-12343/2-16 про повернення земельної ділянки, орендованої останнім згідно умов договору оренди від 15.09.2006, у зв'язку із закінченням строку дії даного договору, шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки.
Однак матеріали справи не містять і протягом судового розгляду справи відповідачем не було подано до суду доказів направлення на адресу позивача листів-повідомлень від 05.07.2016, 12.09.2016, 18.10.2016, відтак у суду відсутні підстави вважати доведеним факт належного повідомлення позивача про розгляд поданих ним до відповідача клопотань від 08.06.2016 та від 11.08.2016.
Крім того, у поданих до суду заявах по суті спору відповідач неодноразово звертав увагу суду, що позивачем при направленні клопотання про поновлення строку дії договору від 08.06.2016 не було додано примірників додаткової угоди, як того вимагають положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Однак, наявними у справі доказами, а саме: листом відповідача від 18.12.20107 за № 29-18-0.6-15070/2-17, підтверджується, що відповідачем отримані від позивача примірники додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 15.09.2006, оскільки на адвокатський запит № 1-20/2017 від 15.12.2017 ГУ Держгеокадастру у Сумській області надало представнику позивача копію такого примірника додаткової угоди, та зазначено, що ці копії були додані до клопотання щодо поновлення договору оренди від 08.06.2016, поданого ТДВ «Маяк».
На підставі наведеного, суд вважає встановленим факт своєчасного звернення позивача (у межах строку, визначеного п. 8 договору оренди землі від 15.09.2006) з клопотанням про поновлення строку дії договору оренди землі, до клопотання позивачем додано примірники проекту додаткової угоди до договору, як того вимагає ст. 33 Закону України «Про оренду землі», відповідачем дане клопотання позивача отримане, однак відповідь на нього у порядку, визначеному вищезазначеною нормою Закону, не надана (відсутні докази направлення на адресу позивача листа-повідомлення про прийняте рішення), чим порушено переважне право ТДВ «Маяк» на укладення договору оренди землі на новий строк.
У зв'язку з виникненням вказаних обставин, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати переважне право Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» перед іншими особами на укладення на новий строк договору оренди землі, об'єктом оренди якого є земельна ділянка загальною площею 359,3693 га де: 308,6099 га - рілля, 50,7594 га - сіножатей на території ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Сумської області, кадастрові номери: 5925080800:00:005:1925; 5925080800:00:005:1924, 5925080800:00:00561927, 5925080800:00:005:1926, 592080800:00:006:0806; 5925080800:00:005:1928, 5925080800:00:005:1929, 592080800:00:005:1932, 5925080800:00:005:1933, 5925080800:00:005:1934, 5925080800:00:005:1935, 5925080800:00:005:1936, 5925080800:00:004:1466, 5925080800:00:004:1467, 5925080800:00:004:1468, 5925080800:00:004:1469, 5925080800:00:004:1470, 592080800:00:004:1471.
Суд, розглянувши дану позовну вимогу, зазначає наступне:
Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є ОСОБА_8 України «Про оренду землі», яким встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.
Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).
Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
Таким чином, згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди.
Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:
1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;
2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;
3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);
4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Зазначені положення слід розуміти таким чином:
а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;
б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.
При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.
Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.
Матеріали справи містять докази належного виконання позивачем умов п. 8 договору оренди землі від 15.09.2006 та надсилання з дотриманням визначених договором строків (08.06.2016, тобто більш ніж за 90 днів до закінчення строку договору) клопотання про поновлення строку дії договору оренди, до якого додано проекти додаткової угоди для їх підписання відповідачем. У той же час, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем на адресу позивача листа-повідомлення про прийняте рішення від 05.07.2016.
Таким чином, заперечення відповідача щодо необхідності зміни розміру орендної плати та погодження іншого строку дії договору, викладені у листах-повідомленнях від 05.07.2016, від 12.09.2016, поданих відповідачем у ході розгляду справи, не свідчать про вчинення сторонами дій, спрямованих на узгодження істотних умов договору, оскільки відсутні докази направлення цих заперечень позивачу.
Як вже зазначено вище, суд вважає встановленим факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендаря про прийняте рішення.
Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.
Крім того, згідно до рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Меллахер та інші проти Австрії» від 19.12.1998 та «ОСОБА_9 Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, які є джерелом права, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд зазначав, що під поняттям «майно» розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути «правомірні очікування»/»законні сподівання» особи.
Також судовим рішенням Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 у справі «Рисовський проти України», Європейський Суд зауважив, що державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
На думку суду, добросовісний орендар має право розраховувати на отримання рішення відповідача на поновлення договору оренди землі, тобто може вважатись таким, що набув права «правомірного очікування». Позивач дотримувався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу - в строки, які встановлені договором, звернувся до відповідача з заявою про поновлення договору та направив проект додаткової угоди, тобто, позивач може вважатись таким, що набув права «правомірного очікування».
При цьому, як із змісту листа-повідомлення від 05.07.2016 № 28-18-0.82-8178/2-16, так і зі змісту листа-повідомлення від 12.09.2016 № 28-18-0.81-10996/2-16 вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області проінформувало позивача, що не вважає за можливе поновити спірний договір оренди через відсутність, зокрема, витягу з технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі.
ОСОБА_8 України «Про оренду землі» не передбачає надання орендарем в обов'язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.
За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).
Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7- 10 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).
Частинами 1, 2 статті 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.
Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а згідно з пунктом 288.4, підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 наведеної норми розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Як вбачається зі змісту договору, розмір орендної плати визначено сторонами у межах законодавства, а зміна такого розміру за відсутності погодження між сторонами може бути окремою підставою для звернення до суду.
Отже, суд робить висновок, що оскільки нормативна грошова оцінка земель - основа для визначення розміру орендної плати, її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з орендарем усіх істотних умов договору, а не підставою для відмови у поновленні договору оренди саме через ненадання витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки землі, натомість у листі-повідомленні відповідач неправомірно послався на необхідність надання додаткових документів, не зазначаючи конкретних підстав для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки.
Таким чином суд наголошує, що саме відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Довідка ОСОБА_2 сільської ради № 1019 від 31.10.2017 підтверджує факт користування позивачем земельними ділянками, які становлять предмет договору оренди землі від 15.09.2006, а також факт сплати позивачем орендних платежів за користування землею вчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зібрані у справі докази свідчать про те, що позивач належним чином повідомив відповідача про намір продовжити дію спірного договору оренди землі, продовжує користуватись орендованою за договором від 15.09.2006 земельною ділянкою, а відповідач, у свою чергу, порушив переважне право позивача на укладання договору на новий строк, не надавши вчасно відповідь на його клопотання від 08.06.2016 про поновлення строку дії договору.
Відтак, беручи до уваги законодавчі приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо поновлення договорів оренди землі, установивши належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, та неспростування цих фактів відповідачем, суд дійшов висновку відновити порушене право позивача шляхом визнання його переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати переважне право Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» ( 42621, Сумська область, Тростянецький район, с. Боромля, вул. Швецова, 33; код ЄДРПОУ 03779142) перед іншими особами на укладення на новий строк договору оренди землі від 15.09.2016, об'єктом оренди якого є земельна ділянка, загальною площею 359,3693 га де: 308,6099 га - рілля, 50,7594 га - сіножатей на території ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Сумської області, кадастрові номери: 5925080800:00:005:1925; 5925080800:00:005:1924, 5925080800:00:00561927, 5925080800:00:005:1926, 592080800:00:006:0806; 5925080800:00:005:1928, 5925080800:00:005:1929, 592080800:00:005:1932, 5925080800:00:005:1933, 5925080800:00:005:1934, 5925080800:00:005:1935, 5925080800:00:005:1936, 5925080800:00:004:1466, 5925080800:00:004:1467, 5925080800:00:004:1468, 5925080800:00:004:1469, 5925080800:00:004:1470, 592080800:00:004:1471.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повне рішення складено 27.02.2019.
Головуючий суддяОСОБА_10
Судді: О.В.Коваленко
ОСОБА_11