20 лютого 2019 року м. ТернопільСправа № 921/511/18
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
при секретарі судового засідання Коник М.М.
Розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до відповідача Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", м. Кременець, вул. Вокзальна, 4, 47002
про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій в загальній сумі 1 119 886,53 грн.
За участю представників від:
Позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-208 від 26.10.2018
Відповідача: ОСОБА_2, наказ №57 від 22.05.2018
ОСОБА_3, наказ № 2-в від 10.01.2019.
Суть справи:
Приватне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось 06.12.2018 до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" - 1 119 886,53 грн., з яких 561 214,23 грн. - пеня, 131244,31 грн. - 3% річних та 427 427,99 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.12.2018 на 10:00 год.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/511/18 до судового розгляду по суті на 21.01.2019, який було відкладено на 06.02.2019 на 11:00 год. та 20.02.2019 на 11:30 год., з підстав викладених у відповідній ухвалі.
Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про купівлю-продаж природного газу №16-467-Н від 22.08.2016 в частині оплати поставленого природного газу у зв'язку з чим відповідачу за несвоєчасно проведені розрахунки нараховані 561 214,23 грн. - пеня, 131 244,31 грн. - 3% річних та 427 427,99 грн. - інфляційні втрати, які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Відповідач у відзиві на позов №683 від 26.12.2018 та його представники в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили частково. Пояснив, що дійсно позивачем вчасно та у встановлені договором строки було виконане зобов'язання щодо поставки природного газу. В свою чергу відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого природного газу за період з серпня 2016 по березень 2016 виконував належним чином та з порушенням передбаченого умовами договору терміну розрахунків. Проте просить суд врахувати, що така ситуація виникла не з вини відповідача, а обумовлена визначеними процедурами та умовами оплати послуг з газопостачання, наданих споживачам з категорії "Населення". Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд прибудинкових території), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз". Звертає увагу суду на те, що частина боргу, який входить до предмету позову була погашена на підставі спільних протокольних рішень, підписаних на підставі постанови КМУ №20 від 11.01.2005р., якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій. У даному випаду оплата послуг з газопостачання відбувалася шляхом зарахування коштів, державного бюджету через казначейські рахунки ГУ Державної казначейської служби, Департаменту фінансів Тернопільської ОДА, Фінансового управління Кременецької РДА,Управління соцзахисту Кременецької РДА та ДП "Кременецьке УПРГ" на казначейський рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Тобто, кінцева дата зарахування цих коштів Позивачу не залежала від ДП "Кременецьке УПРГ", а від дати виділення коштів з державного бюджету, від дати погодження спільного протокольного рішення та від часу, необхідного для перерахування вказаних коштів по казначейських рахунках відповідних установ. Часто така оплата проводилась на основі спільних протокольних рішень, які є підставою для руху коштів відбувалася вже після кінцевої дати виконання зобов'язань відповідача перед позивачем однак вини підприємства у цьому не має. Позивач не оскаржував та не ставив під сумнів таку форму розрахунків, тим самим погодившись на такі умови оплати. Тобто підписавши спільні протокольні рішення сторони узгодили інший порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором. У зв'язку з наведеним просить суд взяти до уваги розрахунки позивача щодо нарахування пені, 3 % річних та інфляційних частково. Зробивши власний контррозрахунок відповідач погодився на сплату пені в сумі 138900,70 грн, 31686,44 грн 3% річних та 35375,05 грн інфляційних нарахувань, як такі що нараховані на суми які не відносяться до сум по протокольних рішеннях. В частині стягнення 422313,53 грн пені, 99557,87 грн 3% річних та 392052,94 грн інфляційних нарахувань просить суд відмовити.
Заявою №46 від 18.01.2019 Державне підприємство "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" просить суд зменшити розмір правомірно нарахованих штрафних санкцій до 10%. В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що підприємство засноване виключно на державні формі власності. Предметом діяльності підприємства є постачання та розподіл природного газу споживачам. Основною категорією споживачів підприємства є населення. Однак оплата отриманого населенням природного газу відбувається згідно специфічних, законом встановлених процедур. Враховуючи запровадженні в державі субсидії на відшкодування оплати наданих послуг споживачам із категорії "населення" частина нарахованої до оплати суми за спожитий природний газ побутовими споживачами компенсується підприємству у вигляді відповідного нарахування з державного бюджету. Дані кошти на основні рахунки підприємства не надходять. Згідно спільних протокольних рішень ці кошти перераховуються основним постачальникам - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз". Споживачі які не користуються субсидіями сплачують кошти на рахунки відкриті в АТ "Державний ощадний банк України". З даних сум, згідно з алгоритмами розподілу лише частина перераховується на основний рахунок підприємства. У зв'язку з такою системою підприємство лише у 2017 недоотримало 12 885 774,55 грн прибутку. Також підприємство має великі фінансові зобов'язання перед позивачем згідно рішень Господарського суду Тернопільської області у справах №921/14/18, №921/108/18. Також зазначив, що витрати на оплату праці штатних працівників у 2017 становили 4887,6 тис. грн, тоді як надходження від основного прибуткового виду діяльності становлять лише 4461,4 тис. грн, що призводить до затримки виплати заробітної плати працівникам. На підтвердження чого надав суду копії звітів з праці. Звертає увагу суду на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворю її дійсне правове значення. Доказом такої думки вважає оприлюднені на офіційному сайті позивача дані фінансової звітності компанії, з якої вбачається що лише за 9 місяців 2018 сума доходів по штрафах, пені та неустойці складає 1 293 млн. грн. на підтвердження свого майнового стану надав суду Баланс станом на 31.12.2017, звіт про фінансові результати за 2017, баланс на 30.09.2018, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2018.
Позивач у відповіді на відзив та запереченнях на заяву щодо зменшення пені №б/н від 04.04.2019 (вх..№2114 від 06.02.2019) та його представник в засіданні проти доводів представників відповідача заперечив, посилаючись на те, що сплата природного газу за спірним договором шляхом підписання спільних протокольних рішень не впливає на строки й порядок розрахунків, так як п.6.1. договору №16-467-Н від 22.08.2016 в редакції додаткової угоди№1 від 28.10.2016 сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень не змінює строків та умов розрахунків за договором, а отже і розміру нарахованих санкцій. Крім того звертає увагу, що спільними протокольними рішеннями передбачено тільки погашення основної заборгованості, не включаючи суми нарахованих штрафних та фінансових санкцій. Щодо заяви про зменшення розміру пені до 10% заперечив, посилаючись на те, що відповідачем не надано належних доказів обґрунтування своєї заяви. Недоотримання прибутку не може бути належним доказом на підтвердження заяви оскільки свідчить про результати власної господарської діяльності. Відповідач жодним чином не зазначив, яким чином виконання договору вплине на його платоспроможність. Посилання на інформацію з сайту компанії про наявність прибутку від стягнення санкцій якраз свідчить не про те, що компанія отримує прибуток а якраз те, що багато контрагентів вчасно не розраховується за отриманий природний газ.
Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:
22.08.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в особі директора Департаменту реалізації газу ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності 13.06.2016р. №14-96 (далі Продавець) та Державним підприємством "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" в особі в.о. директора ОСОБА_2, який діяв на підставі Статуту (далі Покупець), на підставі Закону України "Про ринок природного газу", постанови КМУ від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", іншими нормативними актами, укладено договір №16-467-Н на купівлю-продаж природного газу та додаткові угоди до нього №1 від 28.10.2016 та №2 від 28.11.2016 (надалі - Договір). Відповідно до Договору сторони взяли на себе зобов'язання: Продавець зобов'язується передати Покупцеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору (п.1.1. Договору).
Природний газ, що передається за Договором, використовується Покупцем виключно постачання побутовим споживачам (п. 1.2. Договору).
Пунктом 2.1. Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 28.11.2016) сторони погодили, що Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 15741,348 тис. куб.м., у тому числі за місяцями: жовтень 1561,348; листопад 1840,000; грудень 2820,000; січень 4060,000; лютий 2790,000 та березень 2670,000.
Обсяги природного газу, які планується передати згідно Договору, можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку (п. 2.1.1. Договору).
Відповідно до п.3.3 (в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016) Договору Покупець зобов'язується подати не пізніше 08 числа місяця, що настає за місяцем постачання природного газу, Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця (за її наявності) два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим Договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Пунктом 5.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016), сторони погодили, що ціни за 1000 куб.м. природного газу, який передається за Договором, без урахування податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов'язками (включно) становить 4944,30 грн. за 1000 куб.м. природного газу, крім того ПДВ 20 відсотків.
Згідно п. 6.1 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016) оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсації, затвердженим постановою КМУ від 11.01.205 №20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі продажу природного газу. У разі, якщо Продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.
У разі невиконання Покупцем п.6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. 7.2 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016)).
Пунктом п.11.1 сторони погодили, що Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 до 31 березня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.
На виконання умов укладених між сторонами договору №16-467-Н від 22.08.2016, позивач за період з жовтня 2016р. по березень 2017р. поставив, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 на суму 9 263 727,50 грн, листопад 2016 на суму 16 135 958,40 грн, грудень 2016 на суму 20 367 933,10 грн, січень 2017 на суму 24 183 162,64 грн, лютий 2017р. на суму 19 248 019,48 грн, березень 2016р. на суму 14 137 106,48 грн, підписаними представниками сторін та завіреними печатками сторін, копії яких знаходяться в матеріалах справи
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого природного газу в строки, обумовлені у договорі, виконував несвоєчасно, зокрема допустивши прострочення оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим ним нараховано та заявлено до стягнення 561214,23 грн пені, 131 244,31 грн 3% річних та 427 427,99 грн інфляційних нарахувань.
В силу приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на купівлю-продаж природного газу №16-467-Н від 22.08.2016.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання вказаного вище Договору.
Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач виконав свій обов'язок щодо передачі у власність відповідачу природного газу згідно Договору №16-467-Н від 22.08.2016р. в повному обсязі. Натомість відповідач свої зобов'язання з оплати вартості отриманого газу виконував з порушенням встановленого Договором строку.
Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 131 244,31 грн 3% річних. З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані за період з 28.02.2016р. по 30.07.2016р. Також позивачем здійснено нарахування інфляційних нарахувань, що складають 427 427,99 грн за лютий, березень 2017.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 у справі № 915/14/17).
Окрім того, в силу приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Ст. 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Отже, порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого природного газу є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Окрім того, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Судом встановлено, що між сторонами підписувалися Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за №№1351, 1352, 1584, 1585, 2425, 2426, 2722 від 21.02.2017, 21.02.2017, 15.03.2017, 15.03.2017, 20.04.2017, 20.04.2017 і 18.05.2017 відповідно (надалі - Спільні протокольні рішення). Цими документами був змінений порядок і строки розрахунків, передбачені Договором. Спільні протокольні рішення мають всі ознаки цивільно-правової угоди: передбачають предмет, порядок проведення взаєморозрахунків, зобов'язання і відповідальність сторін. У п.5.1. Статті 5 Спільних протокольних рішень зазначається, що всі спірні питання, що можуть виникнути між сторонами, вирішуються в порядку, встановленому законодавством, тобто, в судовому порядку. Вже один цей пункт свідчить, що сторони мали на увазі надати документу обов'язкової сили, тобто, силу договору. Про це ж свідчить і Стаття 6 - Реквізити сторін, де зазначені всі ідентифікуючі юридичну особу ознаки. Спільні протокольні рішення підписані керівниками і головними бухгалтерами підприємств, підписи скріплені печатками.
Звертає на себе увагу п.5.3. Спільних протокольних рішень, в якому сказано: "Це спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування". Отже, має місце правочин під умовою (ст.216 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.216 ЦК особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Оскільки ця відкладальна обставина (проведення відповідного фінансування) в дійсності настала, що не оспорюється сторонами, відповідно, змінилися права і обов'язки, а саме, строки оплати.
Правова природа Спільних протокольних рішень аналізувалася Верховним Судом у постанові по справі №922/1010/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" від 12 червня 2018 року. Верховний Суд дійшов наступного висновку:
Підписавши … спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за договором … Таким чином, для застосування санкцій, передбачених … договором та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою статті 625 ЦК необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільним протокольним рішенням.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №904/1858, від 10.05.2018 у справі №908/2322 та від 22.05.2018 у справі №926/2733/16.
Отже, Верховний Суд, висновки котрого щодо застосування права, викладені у постановах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, (ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") висловився в тому розумінні, що Спільними протокольними рішеннями змінюється строк виконання зобов'язань, передбачений раніше укладеними між сторонами договорами. За таких обставин суд холодить висновку, що правильним є розрахунок пені, 3% річних і інфляційних втрат, наданих відповідачем, і задовольняє позовні вимоги в цих межах.
Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. І все ж, відповідач просить зменшити розмір пені до 10%.
Суд має право зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідач не надає оцінки збитків позивача від прострочення виконання ним, відповідачем, грошового зобов'язання, тому суд розглядає лише «інші обставини, які мають істотне значення».
Серед таких обставин відповідач посилається на те, що підприємство засноване виключно на державній формі власності. Проте, в силу положень ч.4 ст.133 Господарського кодексу України держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання. Це означає, що права, у даному випадку позивача, не можуть бути ущемлені через одну лише структуру власності відповідача.
Щодо фінансового стану відповідача суд зазначає, що, згідно його ж таки бухгалтерських даних, підприємство є прибутковим. Той факт, що ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" невчасно виплачує зарплату своїм працівникам, не обов'язково свідчить про неможливість сплатити законом і договором встановлену пеню, а, за умов загальної прибутковості діяльності, може свідчити, серед іншого, про незадовільно поставлену на підприємстві планово-економічної роботи.
Ст. 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
У відповідності до вимог ст. ст. 123, 129 ч. 1 п. 2 ГПК України витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 74, 81, 129, 236-238, 240, 252 ГПК України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.У задоволенні заяви відповідача від 18.01.2019р. за №46 про зменшення розміру пені - відмовити.
3.Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", Тернопільська область, м.Кременець, вул.Вокзасльна, 4 (код 3946092) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6 (код 20077720) - 138 900 (сто тридцять вісім тисяч дев'ятсот) грн. 70 коп. пені, 31 686 (тридцять одну тисячу шістсот вісімдесят шість) грн. 44 коп. 3% річних, 35 375 (тридцять п'ять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 05 коп. інфляційних нарахувань і 3 089 (три тисячі вісімдесят дев'ять) грн. 36 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.О. Чопко
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.
Повний текст рішення виготовлено 27 лютого 2019 року.