79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.01.2019 Справа №5015/2985/12
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянув матеріали
за позовом: Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал”, м.Львів,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Компанія “Ензим”, м.Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Львівської міської ради, м. Львів,
про: стягнення 1 393 854 грн. 00 коп.,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № вих-вд8388-1 від 05.09.18р.,
відповідача: не з'явився,
третьої особи: не з'явився,
Ухвалою суду від 18.06.2012 року порушено провадження у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” до Приватного акціонерного товариства “Компанія “Ензим” про стягнення 1 153 535 грн. 00 коп. додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень та 240 319 грн. 70 коп. за скид понаднормативних забруднень.
06.09.2012 року відповідачем подано відзив, 12.05.2015 року - додаткові пояснення.
18.09.2012 року позивачем подано заперечення на відзив, 18.05.2016 року - пояснення щодо порядку відбору проб.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.09.2012 року зупинено провадження у справі № 5015/2985/12 до вирішення Галицьким районним судом м. Львова пов'язаної із нею справи № 1304/7647/12 (провадження № 2а/1304/488/12).
Ухвалою суду від 17.04.2015 року поновлено провадження у справі. 09.06.2015 року задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства “Компанія “Ензим” про зупинення провадження у справі та зупинено розгляд справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 5015/3041/12 за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” до Приватного акціонерного товариства “Компанія “Ензим” про стягнення додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих забруднень.
21.08.2018 року поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 29.08.2018 року. Ухвала отримана позивачем та відповідачем 27.08.2018 року. На підготовчому провадженні оголошувались ухвали про відкладення та перерви, що відображено в протоколах судових засідань.
19.09.2018 року відповідачем подано клопотання про зобов'язання позивача надати детальний розрахунок, у задоволенні якого судом відмолено в судовому засіданні 14.11.2018 року.
У підготовчому засіданні 10.10.2018 року позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі Львівської міської ради в статусі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, яке задоволено судом, про що винесено відповідну ухвалу 10.10.2018 року.
05.11.2018 року від третьої особи надійшли пояснення по справі.
29.11.2018 року позивачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, щодо якого відповідачем подано заперечення від 03.12.2018 року.
03.12.2018 року та 05.12.2018 року позивачем подано заяви про поновлення пропущеного строку для долучення документів, поданих 29.11.2018 року, які задоволені судом у судовому засіданні 06.12.2018 року.
06.12.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 17.12.2018 року. У судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва та відкладався розгляд справи. Про судове засідання 16.01.2019 року учасники справи повідомлені належним чином, однак, у судове засідання з'явився представник позивача, надав письмову промову, озвучену в судовому засіданні 16.01.2019 року, долучену судом до матеріалів справи.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Представник відповідача, будучи присутнім у попередньому судовому засіданні, повідомлений належним чином про відкладення судового засідання на 16.01.2019 року під розписку. Третій особі ухвала суду надіслана своєчасно за належною адресою, тому особа вважається такою, що повідомлена про дату та час судового засідання. Відтак, суд вважає за можливе вирішити пір по суті в даному судовому засіданні за відсутності відповідних осіб та за участю представника, що з'явився.
У судовому засіданні 16.01.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Спір між сторонами виник у зв'язку з перевищенням відповідачем, на переконання позивача, ліміту на скид забруднюваних речовин у систему міської каналізації, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача додатковї плати за скид стічних вод, нарахованої згідно з рахунком №4406/36 від 10.05.2012 року на суму 1 393 854 грн. 00 коп.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, стверджує, що надані позивачем акти відбору проб і результати вимірювань не містять даних про час початку і закінчення відбирання проби, про метод відбирання проби, даних про час поступлення проби в лабораторію та про час початку і закінчення проведення лабораторного вимірювання, даних про керівні нормативні документи, якими керувалась лабораторія, а також звертає увагу, що 17.01.2012 року позивач повідомив його про зміну тарифів на послуги водопостачання та водовідведення з 01.01.2012 року, зокрема, на водовідведення тариф був встановлений в сумі 1,96 грн. за відведення 1 куб. м. стічних вод, однак, при складанні розрахунку використано повну вартість тарифу на водовідведення (1,96 грн.), а не норматив плати за очищення 1 куб. м. стічних вод з вмістом забруднень в межах допустимих концентрацій, який є лише часткою цього тарифу. У процесі розгляду справи, зокрема, після поновлення провадження у справі, відповідач підтримував свою позицію щодо того, що використання позивачем при розрахунку повної вартості тарифу водовідведення, а не нормативу плати за очищення 1 куб. м. стічних вод, не відповідає формулі Інструкції про встановлення та стягнення плати та скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Держбуду України від 19.07.2002 року № 37. При цьому відповідач звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 5015/3041/12 та доводить, що відсутність величини собівартості очищення 1 куб.м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин виключає можливість правильного обрахування додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, у зв'язку із чим розрахунок не може вважатись належним доказом у справі на підставі якого ЛМКП «Львівводоканал» заявлено позовні вимоги.
Третя особа підтримує заявлені позивачем вимоги у позові, зазначає, що місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх підприємств, яким водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
13.10.2009 року між Закритим акціонерним товариством “Компанія “Ензим” (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - абонент) та Львівським міським комунальним підприємством “Львівводоканал” (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - Львівводоканал) укладено договір № 300058 на подачу води з комунальним водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, відповідно до умов якого Львівводоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України, зокрема: Законом України “Про питну воду і питне водопостачання”, “Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України”, “Правилами технічної експлуатації систем комунального водопостачання та водовідведення”, “Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст та селищ України”, “Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова” (п.1.1. договору).
Відповідно до п.2.2.7 договору, абонент зобов'язується не перевищувати встановлені ліміти водоспоживання і водовідведення та допустимі концентрації забруднювальних речовин в контрольних колодязях на каналізаційних випусках абонента.
Згідно з п. 5.1 договору, термін його дії - один рік. Договір вважається переукладеним на новий термін на тих самих умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна зі сторін не заявить про закінчення його дії (п.5.2. договору).
01.12.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 217 про приймання наднормативно забруднених стічних вод, який укладено у зв'язку з неможливістю абонента забезпечити виконання Правил приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації міста Львова. Так, водоканал приймає наднормативно забруднені стічні води абонента, а абонент здійснює скид наднормативно забруднених стічних вод у каналізацію і сплачує додаткову плату за приймання цих вод на умовах, які визначені договором згідно з Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації міста Львова.
За умовами п. 3.6 договору № 300058 факт скиду абонентом стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин зумовлює виникнення у нього обов'язку зі сплати додаткової плати, проведеної Львівводоканалом, розрахованої відповідно до Правил приймання. Згідно з п. 4.3 договору № 217 також визначено, що при виявленні перевищення фактичної концентрації будь-якого інгредієнта, вказаного в п.2.1 договору над концентрацією, визначеною вищезазначеним пунктом, - оплата послуг водовідведення здійснюється абонентом з коефіцієнтом кратності, що визначається Водоканалом за нормами (ГН - дод. 10.1, 10.2 Правил, ГДК - дод. 10.3 Правил) і чинними тарифами відповідно до Правил.
28.12.2010 року позивачем до договору № 300058 на подачу води з комунальним водопроводу та приймання стічних вод до каналізації на підставі Проекту ліміту на скид в міську каналізацію від 22.12.2010 № 1561 затверджено Ліміт № 1549 на скид забруднювальних речовин в систему міської каналізації ЗАТ «Ензим», чинний з 01.01.2011 року, яким визначено допустимі концентрації забруднювальних речовин у стічних водах підприємства.
Наказом Управління інженерного господарства ЛМКП «Львівводоканал» від 29.12.2011 року змінено тарифи на послуги водопостачання та водовідведення, зокрема, для інших споживачів (за 1 м3) з 01.01.2012 року - 1,96 грн., про що повідомлено відповідача, що не заперечується останнім.
30.01.2012 року позивачем на підставі угоди про якість від 01.01.2012 року № 217 затверджено тимчасовий ліміт № 1698, чинний від 01.01.2012 року, яким визначено допустимі концентрації забруднювальних речовин у стічних водах підприємства.
18.04.2012 року та 27.04.2012 року позивачем за участю представника відповідача складено акти № 4524 та № 4542 про відбір контрольної вибіркової проби стічних вод для проведення головного і контрольного хімічних аналізів. Проби для проведення контрольного аналізу запломбовано (пломба ЛВК - 12).
За результатами проведених аналізів Хіміко-бактеріологічної лабораторії ЛМКП «Львівводоканал» оформлено результати вимірювань № 147 по акту № 4524 від 18.04.2012 року та № 169 по акту № 4542 від 27.04.2012 року. Зокрема, визначено показники якості стічних вод: хлориди - 2 339,7 г/куб.м., 2 410,6 г/куб.м., залізо - 2,34 г/куб., 4,6 г/куб.м., сухий залишок - 6 348,0 г/куб.м., 5 659,0 г/куб.м.
Відділ контролю за водоспоживанням та водовідведенням ЛМКП «Львіводоканал» здійснив розрахунок величини додаткової плати для ПрАТ «Компанія Ензим» за скид стічних вод з порушенням вимог Правил щодо їх складу та властивостей №4406/36 від 10.05.2012 року, відповідно до якого визначено розрахунковий коефіцієнт кратності Кр для об'єкта абонента згідно за формулою КР=КХ5+ КІ+(КП+Е-КП), враховано показники з актів №4524 та №4542 - 6348 (сухий залишок), 4,6 (залізо), 2410,6 (хлорид), та згідно з п.8.4.4 Правил - плату за приймання наднормативно забруднених стічних вод, що перераховується підприємством Водоканалу, на суму 1 153 535,00 грн., плату, що перераховується до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища, на суму 240 319,70 грн., тобто, всього на суму 1 393 854,00 грн.
24.05.2012 року ЛМКП «Львівводоканал» звернулось до ПАТ «Компанія Ензим» з претензією № 4406 (№ 36-2422) від 24.05.2012 року про додаткову плату за скид стічних вод з порушенням вимог Правил щодо їх складу і властивостей на суму 1 5393 854,00 грн., які згідно з Інструкцією про встановлення та стягнення плати та скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів розподілено наступним чином: 240 319,70 грн. до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворений у складі міського бюджету (20%), 1 153 535,00 грн. у розпорядження Водоканалу (80%).
Вимоги претензії відповідачем не виконано.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 300058 на подачу води з комунальним водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі.
Питання приймання стічних вод у систему міської каналізації міста Львова регулюється Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації міста Львова, затвердженими рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 № 292 (далі - місцеві Правила), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (далі - Правила), Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженою цим же наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України (далі - Інструкція), Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами та іншими чинними нормативними актами, які регулюють питання приймання стічних вод у систему каналізації.
Інструкція встановлює єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скиди промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів і поширюється на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (пункт 1.2 Інструкції).
Розділом ІІ Інструкції передбачено нормативи плати за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів, зокрема, пунктом 2.3 передбачено нормативи плати за скид понаднормативних забруднень, які сторони передбачили у договорі № 217.
Як вбачається з розрахунку № 4406/36 від 10.05.2012 року, величина додаткової плати визначалася відповідно до вимог “Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України”, “Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів”, “Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова” та на підставі чинного договору № 300058, актів від 18.04.2012 року № 4524 та від 27.04.2012 року № 4542. Зокрема, розрахунковий коефіцієнт кратності Кр для об'єкта абонента згідно за формулою визначено наступним чином: КР=КХ5+КІ+(КП+Е-КП), у подальшому взято до уваги тариф на послуги водовідведення (1,96 грн.), об'єм скинутих стічних вод за квітень 2012 року (64 462 куб. м.), норматив плати згідно з п.8.2.1 Правил (Чт=1), тариф на приймання стічних вод (Ті), коефіцієнт згідно з п.4.2 Інструкції (0,25), коефіцієнт ПДВ (5/6).
Суд звертає увагу, що Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України втратили чинність на підставі Наказу Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 N 190, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, тобто, на час проведення розрахунку не були чинними.
Щодо положень місцевих Правил, то згідно з п.8.4.3 у випадку порушення Правил стосовно вимог до складу і властивостей стічних вод підприємств, що скидаються в міську каналізацію, підприємства-порушники сплачують додаткову плату як водоканалу за водовідведення (обчислену за підвищеним коефіцієнтом кратності), так і на рахунок міського фонду охорони навколишнього природного середовища (п.п. 8.4.5, 8.4.9). При цьому тарифи і об'єми визначаються згідно з груповим рахунком за послуги водопостачання і водовідведення за розрахунковий період, в якому було виявлене порушення.
Згідно з п. п.8.4.4. місцевих Правил розрахунковий коефіцієнт кратності визначається за формулою, яка наведена в п.8.4.3 місцевих Правил, - КР=КХ5+КІ+(КП+Е-КП). Коефіцієнт кратності (Кк) для розрахунку з урахуванням наднормативного скиду кількох речовин та інших порушень не може бути більшим за 10. Коефіцієнт кратності при перевищенні фактичної концентрації над допустимою лише однієї речовини не може перевищувати 5 (за умови відсутності дозволу на скид - 9).
Згідно з п. 8.2 місцевих Правил при перевищенні вмісту забруднювальних речовин у стічних водах Підприємств, що скидаються у Міську Каналізацію, порівняно з встановленими Правилами, Підприємства сплачують Водоканалу плату за скид наднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб.м стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), який встановлюється як частка від тарифу за послуги водовідведення: Нпі = Чт х Ті, де
Чт - частка собівартості очищення стічних вод у виробничій собівартості послуг водовідведення;
Ті - тариф встановлений за послуги водовідведення.
Відповідно до п.8.2.1 місцевих Правил для розрахунку плати підприємства за скид нормативно забруднених стічних вод (п.8.4.5 даних Правил) застосовується показник частки від тарифу за послуги водовідведення: Чт = 1.
Крім цього, п. 2.3 Інструкції про встановлення та стягнення плати та скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів передбачено, що нормативи плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів (Нп) установлюються в місцевих Правилах приймання на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб.м стічних вод з умістом забруднень у межах установлених в місцевих Правилах приймання допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Виробнича собівартість очищення 1 куб.м. стічних вод визначається згідно з Порядком формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженим наказом Держбуду України від 27.06.2001 року № 139.
Суд звертає увагу, що на час виникнення спірних відносин Порядок формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затверджений наказом Держбуду України від 27.06.2001 року № 139 втратив свою чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства N 45 від 24.06.2011, яким нового Порядку натомість не затверджувалося. Разом з тим на той час чинним був Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджений Постановою КМУ від 01.06.2011р. № 869 “Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги”. Тому, виробнича собівартість очищення 1 куб. м. стічних вод повинна визначатися згідно з зазначеним Порядком. Аналогічні висновки підтримано Верховним судом у постанові від 15.02.2018 року у справі №5015/3041/12.
Як зазначалося вище, відповідач, заперечуючи правильність розрахунку, проведеного позивачем, стверджує, що позивач при його проведенні використав повну вартість тарифу водовідведення, а не норматив плати за очищення 1 куб. м. стічних вод, що суперечить формулі, встановленій Інструкцією, адже при проведенні розрахунку за скид промислових стічних вод повинні використовуватись порядок і формула, що встановлені Інструкцією, яка встановлює єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скид промислових та стічних вод, а не формула, наведена в місцевих Правилах скидання стічних вод у систему міської каналізації м. Львова. При цьому, в основу розрахунку має бути покладено собівартість очищення 1 куб. м. стічних вод, як це встановлено п. 2.3 Інструкції.
Суд звертає увагу, що аналогічне питання щодо застосування відповідного показника у формулі розрахунку величини додаткової плати було предметом розгляду в іншій господарській справі №5015/3041/12, розглянутій Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 15.02.2018 року за участю тих самих учасників справи, що і в даній справі. Зокрема, Верховний суд дійшов висновків, що відсутність документів щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП «Львівводоканал» по очищенню 1 куб. м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин, який є одним із складових частин формули розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень та повинен дорівнювати виробничій собівартості очищення 1 куб. м. стічних вод згідно вимог пункту 3.2 Інструкції, унеможливлює проведення розрахунку суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень.
Твердження позивача про ігнорування судами інстанційної вертикалі приписів постанови Вищого господарського суду України від 08.12.2016 року суд не вважає обґрунтованими та такими, що можуть спростовувати висновки Верховного суду, адже постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною, оскарженню не підлягає, і саме вказана постанова є остаточною у справі № 5012/3041/12. Відтак, у суду немає сумнівів щодо врахування позиції Верховного суду, наведеної у постанові від 15.02.2018 року, а зазначене є лише припущеннями та суб'єктивною оцінкою позивача.
Суд зазначає, що при здійсненні розгляду даної справи та при дослідженні матеріалів справи після поновлення провадження у справі, як і разом з поданням позовної заяви, документи щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП “Львівводоканал” по очищенню 1 куб. м. стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин позивачем не подано і на даний час у матеріалах справи відсутні. Відповідачем заявлялося клопотання про витребування у позивача детального розрахунку показника виробничої собівартості по очищенню ЛМКП «Львівводоканал» 1 куб. м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин, однак, судом у задоволенні такого було відмовлено з урахуванням принципів господарського судочинства, зокрема, рівності всіх учасників судового процесу та змагальності сторін. Разом з тим позивач, подаючи службову записку начальника планово-економічного відділу підприємства від 17.11.2018 року, стверджує, що відповідно до постанови № 869, а саме Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, «тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення - це вартість одиниці (1 куб. метр) централізованого водопостачання чи водовідведення відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку». Тобто, на переконання позивача, одиницею для калькуляції витрат та формування тарифу є 1 м3 водовідведення, а не очищення 1 м3 стічних вод. Позивачем також подано розподіл витрат на послуги водопостачання та водовідведення за групами споживачів по ЛМКП «Львівводоканал» на 2012 рік з визначенням собівартості 1м3, річний план ліцензованої діяльності з водопостачання та водовідведення ЛМКП «Львівводоканал» на 2012 рік, розрахунок повної собівартості та середньозваженого тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення на 2012 рік, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 240 від 27.12.2011 року про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ЛМКП "Львівводоканал" з 01.01.2012 року.
Однак, вказані документи не містять показника виробничої собівартості по очищенню 1 куб. м. стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин, необхідність та наявність якого зазначено вище. Собівартість 1м3 на послуги водопостачання та водовідведення, вказана в розподілі витрат за групами споживачів по ЛМКП «Львівводоканал» на 2012 рік, не є тим же показником, що й показник виробничої собівартості по очищенню 1 куб. м. стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин, що випливає з аналізу положень п.8.2 місцевих Правил, п.2.3 Інструкції, та не спростовано сторонами. Тому, зазначені твердження позивача є безпідставними.
Недоречними є також доводи позивача про те, що чинність місцевих Правил підтверджена постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 року у справі №1/84-22/26(55) за позовом Львівської державної залізниці до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання недійсним рішення № 292 від 18.09.2002 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2007 року, адже уданій справі оспорюється підставність та обгрунтованість здійснення розрахунку на підставі Правил, а не чинність самих Правил. Твердження позивача про відхилення судом у справі № 237/13/876 спроби відповідача скасувати деякі положення Правил також правового значення для вирішення спору в даній справі не мають, оскільки по суті спір у справі № 237/13/876 не вирішено - згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року позов залишено без розгляду.
Також суд звертає увагу, що провадження у даній справі зупинялося 09.06.2015 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 5015/3041/12 за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” до Приватного акціонерного товариства “Компанія “Ензим” про стягнення додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих забруднень. Зокрема, необхідність зупинення обґрунтовувалось тими обставинами, що у межах вказаної справи призначено судову експертизу, результати проведення якої мали визначити правильність обчислення суми плати скид стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, а також встановити відповідність формули, на підставі якої позивачем здійснено розрахунок плати за скид стічних вод, вимогам Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої Наказом Держбуду України 19 лютого 2002 року N 37. Матеріали господарської справи № 5015/3041/12 доступні суду та з них вбачається, що розрахунок позивачем здійснювався на підставі таких же нормативних документів, як у даній справі, та за такими ж формулами та основними показниками (тариф на послуги водовідведення, коефіцієнт згідно з п.4.2 Інструкції, коефіцієнт ПДВ, норматив плати згідно з п.8.2.1 Правил), як і у даній справі, за виключенням спірного періоду, яким у даній справі є квітень 2012 року, а в іншій справі - травень 2012 року.
Висновком судово-економічної експертизи № 1876 від 29.06.2016р. у справі №5015/3041/12 було підтверджено, що «порядок розрахунку додаткової плати підприємства за скид наднормативно забруднених стічних вод, наведений у розрахунку величини додаткової плати за скид стічних вод № 4443/36 від 15.06.2012, складений на підставі актів відбору проб № 4545 від 03.05.2012 та № 4604 від 30.05.2012 та результатів вимірювань № 180 та № 277 не відповідає методології проведення таких розрахунків, встановленій вимогами п. 2.3., п.4.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №402/6690 (п.1 висновків). У зв'язку із відсутністю документів щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП “Львівводоканал” по очищенню 1 куб.м. стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин не надається можливим провести розрахунки суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб № 4545 від 03.05.2012 та № 4604 від 30.05.2012, результатів вимірювань № 180 та № 277, яка підлягає сплаті ПрАТ “Компанія “Ензим” у відповідності до вимог Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №402/6690 (п.3 висновків)».
Такий висновок як доказ у аналогічній справі № 5012/3041/12 за участю тих самих сторін врахували суди першої та апеляційної інстанцій при обґрунтуванні судових рішень, які підтримав суд касаційної інстанції, що вже зазначалося судом вище. Оскільки розрахунки у справі № 5012/3041/12 та у даній справі здійснювались на підставі одних і тих же нормативних документів та основних показників, суд враховує такі висновки як підтвердження невідповідності здійсненого позивачем розрахунку методології проведення таких розрахунків, встановленій вимогами п. 2.3., п.4.2 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37.
Враховуючи наведене, за обставин неподання позивачем у даній справі доказів на підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП «Львівводоканал» по очищенню 1 куб. м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин, який повинен був застосовуватись у формулі розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, неможливим є проведення розрахунку, а також здійснення перевірки розрахунку суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб № 4524 від 18.04.2012 та № 4542 від 27.04.2012 результатів вимірювань № 147 та № 169, заявленої до стягнення у даній справі. Тобто, розрахунок на суму 1 393 854,00 грн., проведений позивачем, є непідтвердженим належними та достовірними доказами, що згідно з правилами доказування, встановленими ГПК України, не може бути підставою для задоволення позовних вимог. Відтак, позивачем не доведено порушення відповідачем його права на отримання додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень у заявленому розмірі, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір залишається з позивачем.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 22.02.2019 року.
Суддя Матвіїв Р.І.