ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
м. Київ
25.02.2019Справа №910/1953/19
Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (90500, Закарпатська обл., Тячівський р-н, м. Тячів, вул. Пролетарська, буд. 2; ідентифікаційний код 31538866)
до 1. Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8; ; ідентифікаційний код 39292197)
2. Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20; ідентифікаційний код 39515893)
про скасування наказів та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України та Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:
1) визнати незаконним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України №138 від 16.02.2016 "Про ліквідацію, створення та зміну назв окремих митних постів митниць ДФС" в частині, що стосується ліквідації митного поста "Тячів" та сектора митного оформлення "Хуст";
2) визнати незаконним та скасувати наказ Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України №131 від 01.03.2016 "Про введення в дію змін до структури Закарпатської митниці ДФС" в частині, що стосується митного поста "Тячів" та сектора митного оформлення "Хуст";
3) визнати незаконним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України №221 від 15.03.2016 "Про внесення змін до Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи" в частині викладення в новій редакції пункту 9 розділу 1 Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів та органів ДФС з питань державної митної справи, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України №154 від 23.02.2016, без зазначення в переліку структурних підрозділів Закарпатської митниці ДФС з визначенням їх коду митного поста "Тячів" та сектора митного оформлення "Хуст";
4) зобов'язати центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства, здійснити комплекс заходів, який стосується внесення митного поста "Тячів" до Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів з визначенням (присвоєнням) йому відповідного коду;
5) зобов'язати центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства, здійснити комплекс заходів, який стосується внесення місця доставки на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" до Переліку місць доставки з визначенням (присвоєнням) йому відповідного коду.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що ліквідація відповідачами структурних підрозділів - митного поста "Тячів" та сектора митного оформлення "Хуст" Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України порушує цілісність майнових комплексів Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-2004", що повністю припиняє їх господарську діяльність, внаслідок чого порушується гарантоване позивачу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на мирне володіння майном, зокрема, право на одержання доходу шляхом здійснення підприємницької діяльності.
Дослідивши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що вказаний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" не підлягає прийняттю до розгляду, зважаючи на наступне.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Так, у відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зокрема, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Як роз'яснив пленум Вищого господарського суду України у пункті 3 постанови №10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов:
1) участь у спорі суб'єкта господарювання;
2) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
3) наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
4) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Також у пункті 14 вказаної постанови №10 від 24.10.2011 пленум Вищого господарського суду України вказав, що при визначенні підвідомчості спору господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.
З поданих матеріалів позову вбачається, що позивач вважає протиправними дії та рішення (накази) Державної фіскальної служби України та Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України щодо ліквідації митного поста "Тячів" та сектора митного оформлення "Хуст".
Отже, позивач фактично оскаржує дії та рішення (накази) Державної фіскальної служби України та Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, прийняті відповідачами під час здійснення ними своїх повноважень з реалізації державної митної політики та державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства, а також під час виконання ними своїх управлінських функцій.
Відповідно до п. 7 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, відповідач-1, яким, зокрема, при реалізації своїх управлінських функцій прийнято накази №138 від 16.02.2016 "Про ліквідацію, створення та зміну назв окремих митних постів митниць ДФС" та №221 від 15.03.2016 "Про внесення змін до Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи", є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також з матеріалів позову вбачається, що між сторонами склались правовідносини, які не можна віднести до господарських, оскільки реалізація повноважень зі утворення, ліквідації, реорганізації територіальних органів Державної фіскальної служби є владними функціями державного органу, а тому у цій частині діяльності органу є ознакою публічно-правових відносин, які мають характер підпорядкованості, а не рівності суб'єктів господарювання, як у господарських відносинах.
Варто зауважити, що обгрунтування позивачем наявності у нього порушеного права з посиланням на приватно-правові норми законодавства, не є безумним свідченням наявності між сторонами приватно-правового спору, оскільки не виключено, що суб'єкт пладних повноважень, здійснюючи свої управлінські та владні функції шляхом прийняття відповідного рішення (нормативно-правового акту), може вплинути на приватне право особи, однак це не змінює публічно-правового характеру правовідносин.
Пунктом 1 частини 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Таким чином, враховуючи, що відповідачі у спірних правовідносинах наділені владними повноваженнями та між сторонами виник спір з приводу реалізації державним органом своєї компетенції, тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, розгляд даного спору відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі викладеного господарський суд міста Києва відмовляє у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" та роз'яснює позивачу, що такий позов може бути пред'явлений до адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 4, 20, 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" до Державної фіскальної служби України та Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про скасування наказів та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (25.02.2019) та може бути оскарження протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Суддя Р.В. Бойко