номер провадження справи 17/169/18
22.02.2019 Справа № 908/2852/18
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.
при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.
розглянувши матеріали справи № 908/2852/18
за позовною заявою: Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту “Запоріжелектротранс”, 69095, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 2
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтосвіт”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, офіс 1
про стягнення 4 415,79 грн.
Присутні представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.12.18 № 3/1-3223
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 14.02.19 № б/н
28.12.18 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 26.12.18 № 3/1-3348 з вимогами Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту “Запоріжелектротранс” (далі Запорізьке КП МЕ “Запоріжелектротранс”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтосвіт” (надалі ТОВ “Укравтосвіт”) про стягнення 4 415,79 грн. за договором на використання опор контактної мережі (код за ДК 016:2010-74.90) від 21.03.17 № 47. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 526, 610, 612, 617, 625, 837 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 218, 230, 232 ГК України та ст.ст. 4, 20, 24, 27, 151, 171, 236, 237 ГПК України.
28.12.18 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 02.01.19 судом прийнято наведену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2852/18 за правилами спрощеного позовного провадження, якій присвоєно № провадження 17/169/18. Судове засідання призначено на 30.01.19 о/об 11 год. 00 хв.
Ухвалою від 30.01.19 судом виправлено у вступній частині ухвали господарського суду Запорізької області від 02.01.19 про відкриття провадження у справі № 908/2852/18 описку в частині вірного зазначення адреси відповідача, а саме: “замість 69035, АДРЕСА_1” вважати вірним “ 69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, офіс 1”. Розгляд справи № 908/2852/18 відкладено на 21.02.19.
15.02.19 до суду надійшов відзив за вих. від 15.02.19 № 2/02, в якому представник відповідача зазначає, що ухвалу від 02.01.19 про відкриття провадження у справі № 908/2852/18 було отримано 13.02.19 та просить суд в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 04.01.19, ухвала суду від 02.01.19 по справі № 908/2852/18 (вих. № 000046 від 03.01.19) отримана представником відповідача за довіреністю - 13.02.19.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Таким чином, відзив відповідача за вих. від 15.02.19 № 2/02 приймається судом та залучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 21.02.19 оголошено перерву до 22.02.19.
22.02.19 до суду надійшла відповідь на відзив за вих. від 22.02.19 № 3/1-571 з додатками, а саме:
- акти надання послуг від 31.03.17 № 475, від 30.04.17 № 642, від 31.05.17 № 643, від 30.06.17 № 1228, від 31.07.17 № 1852, від 31.08.17 № 2179;
- лист ТОВ “Укравтосвіт” від 15.03.17 № 1/03;
- схема розташування кабелю.
Відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Ухвалою від 02.01.19 про відкриття провадження у справі № 908/2852/18 судом встановлено строк для подання до суду відповіді на відзив із документами, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.
Відзив за вих. від 15.02.19 № 2/02 вручено представником відповідача представнику позивача перед судовим засіданням 21.02.19.
Таким чином, відповідь на відзив за вих. від 22.02.19 № 3/1-571 приймається судом та залучено до матеріалів справи.
Однак, додатки до відповіді на відзив судом не приймаються, оскільки, відповідно до положень ст. 207 ГПК України визначено порядок розгляду заяв і клопотань після відкриття судом розгляду справи по суті. Так, зокрема, згідно із ч. 2 вказаної статті суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах ін. осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно із ч.ч. 2, 4 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання (ч. 2). … Перше судове засідання проводиться не пізніше 30 днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 4 ст. 252).
Судом враховано, що ухвалою господарського суду від 02.01.19 (про відкриття провадження у справі № 908/2852/18) розгляд справи призначено на 30.01.19 та саме в цей день було судове засідання, то розгляд справи по суті розпочався саме з 30.01.19.
Поряд з цим, додатки долучені позивачем до відповіді на відзив надійшли до суду 22.02.19, тобто після того як 30.01.19 судом вже було відкрито перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
А тому, як наслідок, вказані додатки не приймаються судом та залишені без розгляду з підстав визначених ч. 2 ст. 207 ГПК України.
Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.
У засіданні суду 22.02.19, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.
Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 26.12.18 № 3/1-3348 та у відповіді на відзив за вих. від 22.02.19 № 3/1-571. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за договором на використання опор контактної мережі (код за ДК 016:2010-74.90) від 21.03.17 № 47 в сумі 4 415,79 грн.
Відповідач в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву за вих. від 15.02.19 № 2/02. Просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд
21.03.17 між Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту “Запоріжелектротранс” (підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю “Укравтосвіт” (замовник) було укладено договір на використання опор контактної мережі (код за ДК 016:2010- 74,90) № 47, згідно умов якого (п. 1.1. договору) підприємство надає замовникові можливість використання опор контактної мережі (опори) для прокладання кабелів зв'язку, а замовник зобов'язується сплатити відповідну плату за надану послугу, в строки на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, строк дії договору: з 21.03.17 по 20.03.18.
Кабель використовується замовником для надання послуг зв'язку (п. 1.3. договору).
Згідно із п. 2.1. договору, підтвердженням факту надання підприємством замовнику послуг з використання опор є Акт здачі-приймання наданих послуг (Акт наданих послуг).
У відповідності до п. 2.2. договору, підприємство не пізніше 3 числа поточного місяця, наступного за звітним, складає а замовник не пізніше 5 числа зобов'язується отримати акт наданих послуг. Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання, розглянути, підписати та направити підприємству один примірник Акту.
Пунктом 2.4. договору визначено, що сторони цього договору дійшли згоди, що відмова замовника від отримання та/або розгляду Акту наданих послуг, а також несвоєчасний його розгляд та/або неповернення одного примірнику Акту підприємству, свідчить про невиконання замовником своїх обов'язків за цим договором та є підставою для дострокового розірвання даного Договору в односторонньому порядку, а також для застосування штрафних санкцій.
Відповідно до п. 2.5. договору, у випадку неотримання та/або не повернення одного примірника Акту підприємству, акт наданих послуг вважається прийнятим без зауважень.
Згідно із п. 3.1. договору, підприємство зобов 'язується:
- протягом 10 календарних днів надати замовнику можливість використання опор для
розміщення кабелю відповідно до схем на ділянці (п.п. 3.1.1.);
- щомісячно складати акт здачі-приймання надання послуг та надавати замовнику на узгодження та підписання (п.п. 3.1.2).
У відповідності до п. 3.2. договору, замовник зобов'язується:
- здійснити монтаж кабелю лише за умови перерахування на поточний рахунок підприємства 100 % передплати (п.п. 3.2.1.1.);
- своєчасно, у встановлені цим договором строки, та в повному обсязі сплачувати на користь підприємства вартість наданих послуг (п.п. 3.2.3.);
- протягом 5 днів з моменту отримання від підприємства акту здачі-приймання наданих послуг, підписувати відповідний акт та один примірник негайно повертати підприємству (п.п. 3.2.4.).
Пунктом 4.3. договору визначено, що замовник зобов'язаний перерахувати в якості 100 % передплати суму, протягом 5 банківських днів з моменту укладання договору та/або додатку до нього, на поточний рахунок підприємства.
Датою оплати за надані послуги вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок підприємства (п. 4.4. договору).
Відповідно до п. 8.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 20.03.18.
Згідно із п. 8.2. договору, закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору.
У відповідності до п. 8.2. договору, автоматична пролонгація договору не допускається. У разі припинення дії договору, якщо сторони мають бажання продовжити договір, вони укладають новий договір на новий строк. Замовник зобов'язується повідомити підприємство про бажання укладання нового договору не пізніше ніж за 7 (сім) робочих днів до дати закінчення дії даного договору.
Пунктом 8.7. договору визначено, що кожна із сторін має право достроково розірвати даний договір, без зазначення причин для дострокового розірвання, за умови попереднього письмового повідомлення іншої сторони не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати розірвання договору.
Відповідно до п. 5 додатку № 1 до договору, керуючись п.п. 4.3.- 4.4. договору, замовник зобов'язується перерахувати підприємству суму в розмірі 16 800,00 грн.
Згідно із п. 6 додатку № 1 до договору, графік платежів:
- 4 200,00 грн. з ПДВ до 25.03.17;
- 4 200,00 грн. з ПДВ до 25.06.17;
- 4 200,00 грн. з ПДВ до 25.09.17;
- 4 200,00 грн. з ПДВ до 25.12.17.
У відповідності до банківської виписки, 23.03.17 ТОВ “Укравтосвіт” перерахувало позивачу 4 200,00 грн. на виконання умов п. 4.3. договору на використання опор контактної мережі (код за ДК 016:2010- 74,90) від 21.03.17 № 47.
ТОВ “Укравтосвіт” направило Запорізькому КП МЕ “Запоріжелектротранс” лист за вих. від 31.07.17 № 1, з проханням розірвати договір на використання опор контактної мережі (код за ДК 016:2010- 74,90) від 21.03.17 № 47 у зв'язку з невикористанням послуг згідно вказаного договору.
Оцінивши надані докази суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як свідчать матеріали цієї господарської справи, між Запорізьким КП МЕ “Запоріжелектротранс” та ТОВ “Укравтосвіт” було укладено договір на використання опор контактної мережі (код за ДК 016:2010- 74,90) від 21.03.17 № 47, згідно умов якого підприємство надає замовникові можливість використання опор контактної мережі (опори) для прокладання кабелів зв'язку, а замовник зобов'язується сплатити відповідну плату за надану послугу, в строки на умовах даного договору.
Розглядаючи справу по суті спору суд виходить з того, що позивач посилається на те, що позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, що підтверджується відсутністю з боку замовника зауважень та претензій.
Однак, в порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату відповідно до п. 4.3. договору, а саме не сплатив 100 % переплату до 25.06.17 у сумі 4 200,00 грн.
Відповідач направив на адресу підприємства лист за вих. від 31.07.17 № 1 про розірвання договору на використання опор контактної мережі (код за ДК 016:2010- 74,90) від 21.03.17 № 47.
Пунктом 8.7. договору визначено, що кожна із сторін має право достроково розірвати даний договір, без зазначення причин для дострокового розірвання за умови попереднього письмового повідомлення іншої сторони не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати розірвання договору.
Таким чином, підприємство припинило надання послуг з 31.08.17, тобто після спливу 30 календарних днів з моменту попереднього письмового повідомлення.
Так, на думку позивача, відповідно до умов договору на використання опор контактної мережі (код за ДК 016:2010- 74,90) від 21.03.17 № 47 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 3 296,77 грн. основного боргу.
При цьому, відповідно до п. 2.1. договору, підтвердженням факту надання підприємством замовнику послуг з використання опор є Акт здачі-приймання наданих послуг (Акт наданих послуг).
Відповідно до ч. 2, 8 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах ін. осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно із ч.ч. 2, 4 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання (ч. 2). … Перше судове засідання проводиться не пізніше 30 днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 4 ст. 252).
Судом враховано, що ухвалою господарського суду від 02.01.19 (про відкриття провадження у справі № 908/2852/18) розгляд справи призначено на 30.01.19 та саме в цей день було судове засідання, то розгляд справи по суті розпочався саме з 30.01.19.
Однак, позивач ані при поданні позовної заяви за вих. від 26.12.18 № 3/1-3348, ані до початку розгляду справи по суті не надав суду жодного акту здачі-приймання наданих послуг та доказів направлення та неотримання відповідачем вказаних актів здачі-приймання наданих послуг.
Крім того, представник відповідача в своєму відзиві, а також у судових засіданнях від 21.02.19 та від 22.02.19 зазначив, що товариство не отримувало узгоджені та підписані акти виконаних робіт (здачі-приймання наданих послуг) ані за перший місяць, ані за інші місяці, за які навіть були перераховані кошти.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи № 908/2852/18 суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Вирішуючи вказану справу по суті спору судом враховано, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України та інших підзаконних нормативно-правових актів, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
А тому, як наслідок, суд, через недоведеність, відмовляє позивачу в задоволені позовних вимог у цій справі.
Тобто, відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивач посилався на те, що відповідачу було надано послуги згідно договору на використання опор контактної мережі (код за ДК 016:2010- 74,90) від 21.03.17 № 47. Разом з тим, всупереч вимогам у т.ч. ч. 2 ст. 80 чинного ГПК України, позивачем не подано разом з позовною заявою доказів, які б підтверджували викладене позивачем в позовній заяві від 26.12.18 № 3/1-3348. Тим більше, з урахуванням п. 2.1. вказаного договору на використання опор контактної мережі (код за ДК 016:2010- 74,90) від 21.03.17 № 47.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 7, 11, 13, 14, 15, 24, 73, 74, 77, 80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.02.19.
Суддя В.Л. Корсун