Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"21" лютого 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1122/18
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
секретар судового засідання: Сидорчук О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №1 від 02.01.19,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "ТІЗ-Карбогаз" (м.Глиняни Львівської області)
до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (м.Радомишль Житомирської області)
про стягнення 2637466,77грн (згідно із заявою про зміну розміру позовних вимог від 30.01.19).
Приватне підприємство "ТІЗ-Карбогаз" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товарства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" 3025513,09грн заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки №0607/1 від 06.06.18, з яких: 2559972,60грн основного боргу, 63698,18грн інфляційних, 14812,95грн 3% річних, 209341,28грн штрафу та 177688,08грн пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №0607/1 від 06.06.18 в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою від 14.12.18 господарський суд, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання.
15.01.19 на адресу суду від позивача надійшла заява від 12.01.19 про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою останній просив суд стягнути з відповідача 2865513,09грн заборгованості за договором поставки №0607/1 від 06.06.18, з яких 2399972,60грн основного боргу, 14812,95грн 3% річних, 63698,18грн інфляційних витрат, 209341,28грн штрафу та 177688,08грн пені, а також у зв'язку із зазначеним повернути ПП "ТІЗ-Карбогаз" 2400,00 сплаченого судового збору (а.с.99-100).
15.01.19 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнав суму основної заборгованості перед позивачем, разом з тим вказав, що пеня у розмірі 177688,08грн нарахована неправомірно, оскільки договором передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань лише у вигляді штрафу. Також зазначив, що розрахунок інфляційних проведено позивачем з порушенням, тому просив суд зменшити їх розмір на 3033,93грн (а.с.123-124).
Ухвалою від 15.01.19 суд задовольнив заяву ПП "ТІЗ-Карбогаз" про зменшення розміру позовних вимог від 12.01.19, ухвалив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення 2865513,09грн заборгованості, відклав підготовче засідання на 29.01.19 та вчинив інші процесуальні дії, зазначені у резолютивній частині цієї ухвали.
29.01.19 на адресу Господарського суду Житомирської області від позивача надійшла заява від 26.01.19 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої ПП "ТІЗ-Карбогаз" просив суд стягнути з відповідача 2587825,01грн заборгованості за договором поставки №0607/1 від 06.06.18, повернути позивачу 4165,32грн сплаченого судового збору, судові витрати покласти на відповідача. Цією ж заявою позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 177688,08грн. пені (а.с.146-147).
В судовому засіданні 29.01.19 оголошено перерву до 11.02.19 для наданням можливості сторонам укласти мирову угоду, у зв'язку з чим заява Приватного підприємства "ТІЗ-Карбогаз" про зменшення позовних вимог від 26.01.19 судом не розглядалась.
04.02.19 на адресу суду від ПП "ТІЗ-Карбогаз" надійшла заява від 30.01.19 про зміну розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 2637466,77грн заборгованості, з яких: 2279972,60грн основного боргу, 24837,49грн 3% річних, 123315,40грн інфляційних витрат та 209341,28грн штрафу, а також повернути позивачу суму переплаченого судового збору (а.с.167-172).
Присутній в судовому засіданні 11.02.19 представник позивача підтримав заяву про зміну розміру позовних вимог від 30.01.19 просив суд не приймати до розгляду вимоги попередньої заяви від 26.01.19, крім відмови від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 177688,08грн.
Ухвалою суду від 11.02.19 заяву Приватного підприємства "ТІЗ-Карбогаз" від 30.01.19 про зміну розміру позовних вимог задоволено, ухвалено вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" 2637466,77грн заборгованості, з яких: 2279972,60грн основного боргу, 24837,49грн 3% річних, 123315,40грн інфляційних витрат та 209341,28грн штрафу; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.19.
В судове засідання для розгляду справи по суті представник позивача не з'явився. В адресованому господарському суду клопотанні від 20.02.19 повідомив про неможливість забезпечити явку в судове засідання повноважного представника позивача, тому просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності. Також зазначив, що позовні вимоги підтримує (а.с.190).
Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 11.02.19 представник позивача надав довідку №2102/19-1 від 21.02.19 про стан заборгованості ПрАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" на час розгляду справи, з якої вбачається, що у зв'язку зі сплатою відповідачем 2.02.19 та 20.02.19 заборгованості на загальну суму 120000,00грн, ромір основного боргу зменшився та становить 2159972,60грн (а.с.191).
Присутній в судовому засіданні 21.02.19 представник відповідача наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 2159972,60грн визнав, у вирішенні питання щодо стягнення сум інфляційних, 3% річних та штрафу поклався на розсуд суду.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
06 липня 1018 року між Приватним підприємством "ТІЗ-Карбогаз" (Постачальник позивач) та Приватним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (покупець відповідач) укладено договір поставки № 0607/1 з додатками №1 та №2 (а.с. 23-32), за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти покупцеві рідкий двоокис вуглецю для використання останнім у виробництві, а покупець зобов'язався приймати товар і оплачувати його вартість у строки та порядку, що передбачені даним договором (п.1.1 договору).
За умовами п.3.1 договору, загальна кількість товару, який постачальник зобов'язується поставити а покупець придбати, фіксується у графіку поставок (додаток №2 до цього договору). Товар поставлятиметься згідно укладеного між сторонами графіку. Графік поставок на 2018 рік підписується разом з підписанням даного договору. Графік поставок на кожний наступний календарний рік має бути наданий покупцем постачальнику до 30-го січня відповідного року. Постачальник має відповісти покупцю на запропонований ним графік до 10-го лютого, у протилежному випадку наданий покупцем графік поставок є обов'язковим для постачальника. У будь-якому разі, сторони мають погодити та укласти графік поставок на відповідний рік до 20-го лютого відповідного року. Кількість товару, що має бути поставлений у відповідний місяць, може бути відкоригована покупцем в сторону збільшення або зменшення, за попереднім погодженням з постачальником, шляхом направлення постачальнику письмового повідомлення про таке коригування на відповідний місяць за 10 календарних днів до початку місяця, в якому коригується обсяг поставки але не більше 10% від обсягу товару згідно узгодженого графіку, шляхом підписання узгодженого графіку на додаткову поставку.
Згідно п. 4.1. договору, постачальник поставляє Покупцю Товар на умовах: DAP, Житомирська обл., м.Радомишль, вул.Микгород,71 згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.
Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент отримання товару на складі покупця (п.4.3 договору).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець здійснює приймання поставленого йому постачальником товару на підставі видаткової накладної. Взамін постачальнику надається оригінал довіреності на одержання товару уповноваженою особою покупця, яка також підписує примірник товарно-транспортної накладної для постачальника.
Відповідно до п. 6.5 договору покупець здійснює оплату за поставлену партію товару на банківський рахунок постачальника протягом 15 (п'ятнаднцять) банківських днів з дати поставки (дата підписання відповідної видаткової накладної покупцем) на складі покупця. Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3086972,60грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними та наступними видатковими накладними: №РН-0000354 від 02.08.18 на суму 223740,00грн.; №РН-0000377 від 15.08.18 на суму 217580,08грн.; №РН-0000387 від 21.08.18 на суму 183960,00грн; №РН-0000391 від 23.08.18 на суму 184140,00грн; №РН-0000395 від 24.08.18 на суму 184140,00грн; №РН-0000392 від 25.08.18 на суму 179640,00грн; №РН-0000399 від 26.08.18 на суму 182700,00; №РН-0000403 від 29.08.18 на суму 183600,00грн; № РН-0000409 від 31.08.18 на суму 178560,00грн; №РН-0000425 від 11.09.18 на суму 133258,25грн; № РН-0000455 від 26.09.18 на суму 125715,32грн; №РН-0000459 від 29.09.18 на суму 136301,88грн; №РН-0000461 від 30.09.18 на суму 133522,91грн; №РН-0000465 від 02.10.18 на суму 135971,05грн; №РН-0000469 від 06.10.18 на суму 143822,52грн; № РН-0000471 від 07.10.18 на суму 140355,25грн; №РН-0000482 від 12.10.18 на суму 140522,36грн; №РН-0000483 від 14.10.18 на суму 141033,76грн; №РН-0000484 від 15.10.18 на суму 138409,22грн (а.с. 33-70).
Відповідач в порушення умов договору поставки №0607/1 від 06.07.18 здійснив частковий розрахунок за поставлений товар на суму 807000,00грн, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Позивач на адресу відповідача направив лист-вимогу від 19.11.18 про сплату заборгованості за отриманий товар на підставі договору поставки №0607/1 від 06.07.18 (а.с. 79-82), на який відповідач надав відповідь, що заборгованість буде погашена в повному обсязі до 10.12.18 (а.с.84). Однак відповідач заборгованості у повному обсязі перед позивачем за поставлений товар не сплатив.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору №0607-01 від 06.07.18 в сумі 2279972,60грн.
За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог від 30.01.19 просив стягнути з відповідача 2279972,60грн - заборгованість за поставлений товар; 24837,49грн - 3% річних, 123315,40грн - інфляційних та 209341,48грн штрафу.
Слід зазначити, що в період з 12.02.19 по 20.02.19 відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 120000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №14754 від 12.02.19 на суму 20000,00грн та №14996 від 20.02.19 на суму 100000,00грн (а.с.192-193)
За вказаних обставин, враховуючи, що відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 120000,00грн, провадження у справі в частині стягнення 120000,00грн основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Крім того, заявою від 26.01.19 позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 177688,08грн пені.
Відповідно п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу. Частинами 1,2 ст.191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Заява про відмову від позову підписана представником позивача - адвокатом ОСОБА_2, право якої на відмову від позову передбачено договором-дорученням на надання правової допомоги від 03.01.18 (а.с.86-87).
Приписами п.4 ч.1 ст.231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Розглянувши подану представником позивача заяву від 26.01.19 про відмову від позову в частині стягнення 177688,08грн, господарський суд приходить до висновку, що дана заява є такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, вказану заяву подано законним представником, дії якого не суперечать інтересам особи, яку він представляє, а тому суд приймає відмову позивача від позову та закриває провадження у справі в частині стягнення 177688,08грн на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару (рідкий двоокис вуглецю) на загальну суму 3025513,09грн, виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже зазначено вище, у пункті 6.5 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за поставлену партію товару на банківський рахунок постачальника протягом 15 (п'ятнаднцять) банківських днів з дати поставки (дата підписання відповідної видаткової накладної покупцем) на складі покупця.
Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків у повному обсязі за отриманий товар в установлені договором строки.
Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 2159972,60грн.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 2159972,60грн, доказів погашення заборгованості перед позивачем матеріали справи не містять.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 2159972,60грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 209341,28грн, нарахованого на підставі п. 7.2 договору поставки №0607/1 від 06.07.18.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 7.2 договору сторони встановили, що у випадку прострочення покупцем більше 15-ти днів зазначених у пунктах 6.3, 6.5 цього договору термінів оплати, він зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, що прострочена.
Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення платежу, визначеного п.6.5 договору, у зв'язку з чим позивач здійснив нарахування штрафу.
Перевіривши розрахунок штрафу (а.с.18), суд вважає його обґрунтованим, оскільки штраф у розмірі 209341,28грн нарахований відповідно до умов договору поставки №0607/1 від 06.07.18 та вимог чинного законодавства України.
Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ГПК України 24837,49грн 3% річних та 123315,40грн інфляційних.
Як унормовано приписами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом враховується наступне.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і й о г о н а й м е н ш и й п е р і о д в и з н а ч е н н я с к л а д а є м і с я ц ь .
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення п о ч и н а ю ч и з м і с я ц я, н а с т у п н о г о з а м і с я ц е м, у я к о м у м а в б у т и з д і й с н е н и й п л а т і ж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж та на заборгованість, яка існувала п о в н и й місяць
Умовами договору визначено, що оплата за товар здійснюється протягом 15 банківських днів від дати поставки.
Зважаючи на викладене, відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок за товар поставлений згідно видаткової накладної №РН-0000354 від 02.08.18 до 23.08.18 (включно); видаткової накладної №РН-0000377 від 15.08.18 до 06.09.18 (включно); видаткової накладної №РН-0000387 від 21.08.18 до 12.09.18 (включно); видаткової накладної №РН-0000391 від 23.08.18 до 14.09.18 (включно); видаткової накладної №РН-0000395 від 24.08.18 до 14.09.18 (включно); видаткової накладної №РН-0000392 від 25.08.18 до 14.09.18 (включно); видаткової накладної №РН-0000399 від 26.08.18 до 14.09.18 (включно); видаткової накладної №РН-0000403 від 29.08.18 до 19.09.18 (включно) ; видаткової накладної № РН-0000409 від 31.08.18 до 24.09.18 (включно); видаткової накладної №РН-0000425 від 11.09.18 до 03.10.18 (включно); видаткової накладної №РН-0000455 від 26.09.18 до 19.10.18 (включно); видаткової накладної №РН-0000459 від 29.09.18 до 23.10.18 (включно); видаткової накладної №РН-0000461 від 30.09.18 до 23.10.18 (включно); видаткової накладної №РН-0000465 від 02.10.18 до 25.10.18 (включно); видаткової накладної №РН-0000469 від 06.10.18 до 30.10.18 (включно) ; видаткової накладної № РН-0000471 від 07.10.18 до 30.10.18 (включно).
Враховуючи несплату відповідачем послуг отриманих у вищезазначений період у позивача виникло право на нарахування інфляційних:
- на заборгованість згідно видаткової накладної №РН-0000354 від 02.08.18 з вересня 2018 року;
- на заборгованість згідно видаткової накладної №РН-0000377 від 15.08.18 з жовтня 2018;
- на заборгованість згідно видаткової накладної №РН-0000387 від 21.08.18 з жовтня 2018;
- на заборгованість згідно видаткової накладної №РН-0000391 від 23.08.18 з жовтня 2018 року;
- на заборгованість згідно видаткової накладної №РН-0000395 від 24.08.18 з жовтня 2018 року;
- на заборгованість згідно видаткової накладної №РН-0000392 від 25.08.18 з жовтня 2018 року;
- на заборгованість згідно видаткової накладної №РН-0000399 від 26.08.18 з жовтня 2018 року;
- на заборгованість згідно видаткової накладної №РН-0000403 від 29.08.18 з жовтня 2018 року;
- на заборгованість згідно видаткової накладної № РН-0000409 від 31.08.18 з жовтня 2018 року;
- на заборгованість згідно видаткової накладної №РН-0000425 від 11.09.18 з листопада 2018 року;
- на заборгованість згідно видаткової накладної №РН-0000455 від 26.09.18 з листопада 2018 рок;
- на заборгованість згідно видаткової накладної №РН-0000459 від 29.09.18 з листопада 2018 року;
- на заборгованість згідно видаткової накладної №РН-0000461 від 30.09.18 з листопада 2018 року;
- на заборгованість згідно видаткової накладної №РН-0000465 від 02.10.18 з листопада 2018 року;
- на заборгованість згідно видаткової накладної №РН-0000469 від 06.10.18 з листопада 2018 року;
- на заборгованість згідно видаткової накладної № РН-0000471 від 07.10.18 з листопада 2018 року.
Однак позивач не врахував рекомендації, викладені у п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, та невірно здійснив нарахування інфляційних.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат суд вважає, що розмір інфляційних за даний період становить 73692,83грн.
В іншій частині позовних вимог про стягнення 49622,57грн інфляційних слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України та застосовано невірний розмір сукупного індексу інфляції.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних суд вважає, що правомірно нарахованими є 3% річних у розмірі 24763,83грн. Вимоги в частині 70,09грн 3 % річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 2587774,11грн, з яких: 2159972,60грн основного боргу, 209341,28грн штрафу, 24767,40грн 3% річних та 73692,83грн інфляційних витрат. Також суд, закриває провадження у справі на підставі п.1 ч.1 с.231 ГПК України в частині стягнення 120000,00грн основного боргу та на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України в частині стягнення 177688,08грн пені.
Суд відмовляє в позові в частині стягнення 49622,57грн інфляційних та 70,09грн пені.
Розглядаючи вимогу (а.с.21-22) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27000,00грн (з яких 25000грн. витрати на професійну правничу допомогу, 2000грн участь адвоката у судовому засіданні), суд дійшов наступних висновків.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Так, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю , видане 17.05.17 ОСОБА_2 (а.с. 88).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача подано укладений 03.01.2018 між адвокатом ОСОБА_2 (адвокат) та Приватним підприємством "ТІЗ-Карбогаз" (клієнт, позивач) договір-доручення про надання правової допомоги (а.с. 86-87).
Відповідно до п.п. 1.1. договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання здійснювати захист, представництво інтересів клієнта та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором та додатками до нього, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За умовами п.4 даного договору, гонорар погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору. На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.
Пунктом 5 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019.
20.10.18 між адвокатом ОСОБА_2 (адвокат) та Приватним підприємством "ТІЗ-Карбогаз" підписано додаток №2 до договору-доручення про надання правової допомоги від 03.01.2018 (а.с. 89-90).
За умовами п.1 даного додатку адвокат приймає на себе зобов'язання здійснювати захист, представництво інтересів клієнта та надавати інші види правової допомоги клієнту з приводу досудового врегулювання спору, подальшого звернення клієнта до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" про стягнення заборгованості; здійснити розрахунок для стягнення будь-яких інших належних до сплати грошових коштів за договором поставки №0607/1 від 06.07.18, стягнення всіх судових витрат, представництво інтересів клієнта під час розгляду даної справи господарським судом першої інстанції, роз'яснення процесуальних питань, моніторинг зобов'язань боржника перед іншими контрагентами, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання доручення.
Згідно п. 5 додатку № 2, до гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору, такі відшкодовуються клієнтом окремо на підставі виставленого адвокатом рахунку, протягом 2 банківських днів з моменту виставлення.
Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, який є підставою для сплати повної суми гонорару, та надається адвокатом клієнтові наручно або шляхом направлення на електронну адресу клієнта, одночасно з переданням повного пакету документів для направлення позовної заяви з додатками до Господарського суду Житомирської області. В акті зазначається детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Клієнт зобов'язується підписати акт наданих послуг протягом 1 (одного) робочого дня після його отримання (п.6 додатку №2 до договору-доручення).
На виконання договору-доручення від 03.01.2018, 10.12.18 між адвокатом ОСОБА_2 та ПП "ТІЗ-Карбогаз" підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до додатку № 2 від 20.10.18 до договору - доручення про надання правової допомоги б/н від 03.01.2018 (а.с. 91-92).
У пункті 1 сторонами визначено перелік робіт, наданих адвокатом позивачу, а саме адвокатом ОСОБА_2 надано наступні послуги:
- юридичний аналіз представленої клієнтом документації та подальше консультування клієнта з приводу механізмів та перспектив стягнення заборгованості та розірвання договору поставки з ПрАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль";
- визначення судових перспектив з приводу притягнення з ПрАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" до відповідальності в частині невідбору погодженої у додатках до договору сторонами кількості товару;
- консультація клієнта з приводу існуючого порядку стягнення заборгованості в судовому порядку, термінів розгляду справи, меж, порядку та перспективності забезпечення позову господарським судом;
- моніторинг зобов'язань боржника перед іншими контрагентами та подальше консультування клієнта з даного приводу;
- складення проекту листа-вимоги №0711/1 від 07.11.18;
- складення проекту листа-вимоги б/н від 22.11.18 з додатками та його подальше направлення боржнику;
- консультація клієнта з приводу отриманої від боржника відповіді на претензію б/н від 22.11.18;
- складення проекту позовної заяви б/н від 10.12.18 року про стягнення з ПрАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" заборгованості та підготовка повного пакету документів до неї для направлення у Господарський суд Житомирської області;
- детальний розрахунок позовних вимог;
- складення та подання до суду попереднього розрахунку суми судових витрат з додатками;
- складення проекту заяви по фактично понесеним витратам за надання професійної правничої допомоги та супровідних витрат;
- особисте направлення примірників позовної заяви з додатками на адресу боржника та господарського суду Житомирської області.
Пунктами 7,8 додатку №2 сторони погодили, що гонорар сплачується клієнтом одним платежем, 100% гонорару протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акта надання послуг. Розмір гонорару, з урахуванням терміновості виконаних робіт (надання послуг) та значення стягнення заборгованості для клієнта, становить 25000,00грн. Особиста участь адвоката у кожному судовому засіданні оплачується клієнтом о к р е м о, на підставі виставлених адвокатом рахунків з розрахунку 2000,00грн за кожен судо-день.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень №145 від 24.01.19 на суму 10000,00грн та від 08.02.19 на суму 28660,66грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що його позов підлягає задоволенню в п о в н о м у о б с я з і.
Отже, оцінивши заявлені до стягнення витрати, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд встановив, що справа не потребувала значних затрат часу, відповідачем не заперечувались позовні вимоги, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
Водночас, при вирішенні питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, судом враховано факт часткового задоволення позовних вимог, а тому, враховуючи норми ст.126, ст.129 ГПК України, витрати на правову допомогу адвоката підлягають стягненню з відповідача у розмірі 24528,97грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Заявлена позивачем сума 2000,00грн на особисту участь адвоката в судових засіданнях, не підлягає стягненню з відповідача, оскільки відсутнє належне обґрунтування необхідності їх понесення стороною. До того ж явка в засідання суду судом обов'язковою не визнавалась, а також, відповідно до ст. 197 ГПК України, позивач мав право заявити клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Вказані витрати суд не розцінює як необхідні для виконання обов'язків адвокатом за договором - дорученням про надання правової допомоги від 03.01.18.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.126, 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24528,97грн покладаються на відповідача.
Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Приватного підприємства "ТІЗ-Карбогаз" до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська область, м.Радомишль, вул.Микгород,71, код ЄДРПОУ 05418365)
на користь Приватного підприємства "ТІЗ-Карбогаз" (80720 Львівська Область, Золочівський район, м.Глиняни, вул.Червоноармійська, 1 А, код ЄДРПОУ 33957741)
- 2159972,60грн основного боргу;
- 73692,83грн - інфляційні витрати;
- 24763,83грн - 3% річних;
- 209341,28грн - штрафу;
- 38816,61грн судового збору;
- 24528,97грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В частині стягнення 177688,08грн пені закрити провадження у справі на підставі п. 4 ч.1 ст. 231 ГПК України.
4. В частині стягнення 120000,00грн основного боргу закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.
5. В позові відмовити в частині стягнення 49622,57грн інфляційних та 70,09грн 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 27.02.19
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1 в справу
2,3- сторонам (рек. з повід)