ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
19 лютого 2019 року Справа № 916/1366/18
м.Одеса, пр-т Шевченка, 29
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді М.А. Мишкіної,
суддів Л.О. Будішевської, Л.В. Поліщук
(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №66 від 01.02.2019р. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2019р.)
секретар судового засідання Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Міністерства оборони України - Єрмаков А.В. - за довіреністю;
від Концерну “Військторгсервіс” в особі філії “Одеське управління військової торгівлі” Концерну “Військторгсервіс” - не з'явився;
від ФОП Якубенко О.В. - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення господарського суду Одеської області від 06 листопада 2018 року
у справі №916/1366/18
за позовом Міністерства оборони України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Концерн “Військторгсервіс” в особі філії “Одеське управління військової торгівлі” Концерну “Військторгсервіс”
до Фізичної особи-підприємця Якубенко Олени В'ячеславівни
про усунення перешкод у користуванні майном
суддя суду першої інстанції: Петров В.С.
час і місце ухвалення рішення: 06.11.2018р. м. Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №10
повне рішення складено 16.11.2018р.
Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 19.02.2019р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
06.01.2018р. Міністерство оборони України звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою (з урахуванням заяви від 06.09.2018р. про уточнення позовних вимог) до фізичної особи-підприємця Якубенко Олени В'ячеславівни про усунення перешкод у користуванні майном - торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № 3759 від розміщення на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ “Промтоварний ринок” за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на виконання п. 1.2. Договору №ВКС-1485 від 01.02.2017р. про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів (надалі - Договір № ВКС-1485), укладеного між Міністерством оборони України, від імені якого діє Концерн «Військторгсервіс» в особі начальника філії «Одеське управління військової торгівлі», та ФОП Якубенко О.В., відповідачу було надано у платне користування торговельне місце №3759, що розташоване на території ТОВ «Промтоварний ринок» (Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард) по вул. Рожева, згідно з планом розташування.
Згідно п.3.1 Договору ВКС-1485 Якубенко О.В. взяла на себе зобов'язання перераховувати/вносити до каси Філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» чи на розрахунковий рахунок щомісячний платіж у розмірі, встановленому п.3.2 Договору у період з 10-го по 20-е число поточного місяця. Загальна вартість наданих послуг по розміщенню одного 20-футового контейнеру на виділеній території за Договором в місяць складає, з урахуванням ПДВ - 2680грн.
Натомість, як стверджує позивач, відповідач належним чином не виконувала умови Договору №ВКС-1485, а саме - систематично порушувала встановлені п.3.1 Договору строки оплати за користування торговим місцем. За неналежне виконання договірних зобов'язань, наявності заборгованості по оплаті за користування торговельним місцем згідно п.7.2 Договору ВКС-1485 договір розривається в односторонньому порядку при заборгованості по оплаті більше ніж 2 (два) місяці.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору та наявністю заборгованості по оплаті за 2 місяці (лютий, березень 2018 року) Філія «ОУВТ» листом від 26.03.2018р. повідомила Якубенко О.В. про розірвання Договору №ВКС-1485.
Поряд з тим, 06.04.2018р. відповідач перерахувала на розрахунковий рахунок Філії «ОУВТ» кошти за лютий-березень, які Філією не зараховані у зв'язку з відсутністю договірних відносин.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 не звільняє торговельне місце №3759 та надалі безперешкодно та безпідставно продовжує ним користуватися.
Міністерство оборони України зазначає, що за наслідками проведеної інвентаризації торгівельних місць дільниці №6 на території ТОВ « Промтоварний ринок» по вул.Рожевій представниками Філії «ОУВТ» складено Акт інвентаризації від 10.04.2018р., яким встановлено, що торговельним місцем №3759 користується ОСОБА_2 , який не перебуває у договірних відносинах з Міністерством оборони України, але зазначив, що користується місцем на підставі договору суборенди.
Позивач вказує, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_1 та перешкод Міністерству оборони України в особі його уповноважених осіб у користуванні торговельним місцем №3759, щомісячно Міноборони в особі Філії «ОУВТ» недоотримує кошти за користування торговельним місцем у розмірі 16 925,40грн., що призводить до порушення чинного законодавства та наносить значну шкоду державним інтересам, адже Міністерство оборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
01.08.2018р. від Міністерства оборони України надійшли до суду пояснення щодо необхідності залучення до участі у справі третьої особи, в яких позивач просив залучити до участі у справі Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс», у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2018р. залучено до участі у справі Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача.
17.09.2018р. до господарського суду надійшли пояснення Концерну «Військторгсервіс» щодо позовної заяви, в якій третя особа зазначає, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.
01.10.2018р. відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість заявлених Міністерством оборони України вимог просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
04.10.2018р. від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази, що підписант позовної заяви ОСОБА_3 на момент подачі позову мала повноваження на вчинення таких дій.
11.10.2018р. позивач надав до господарського суду відповідь на відзив, в якому вказує, що вважає доводи ОСОБА_1 безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують позовних вимог.
Також з доводами відповідача викладеними у відзиві на позов не погоджується Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс», який у своїх письмових поясненнях вказує що доводи відповідача, викладені у відзиві є безпідставними та необґрунтованими.
ОСОБА_1 подано до суду 18.10.2018р. заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач вважає, що пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем у відповіді на відзив не свідчать про законність та обґрунтованість позовних вимог Міністерства оборони України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.11.2018р. (суддя Петров В.С.) у задоволенні позову Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Концерн “Військторгсервіс” в особі філії “Одеське управління військової торгівлі” Концерну “Військторгсервіс” до Фізичної особи-підприємця Якубенко Олени В'ячеславівни про усунення перешкод у користуванні майном відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, господарський суд виходив з того, що аналіз змісту договору №ВКС-1485 свідчить про те, що вказаний договір за своєю природою є договором найму (оренди). За умовами договору строки внесення плати за користування торгівельним місцем визначено місяцем, а термін внесення встановлено з 10 по 20-те число поточного місяця, а тому в даному випадку відповідач не порушив умови договору щодо несплати за користування більше ніж 2 місяця, враховуючи внесення відповідачем плати за користування за лютий і березень 2018 року саме 06.04.2018 р., оскільки за умовами договору розірвання договору в односторонньому порядку матиме місце у разі допущення відповідачем порушення у вигляді несплати більше, ніж 2 місяця, що у даному випадку вважатиметься саме несплата протягом трьох місяців поспіль, тоді як відповідачем була внесена плата за лютий і березень до настання чергового строку платежу за квітень місяць (з 10 по 20-те число). З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що підстави для застосування позивачем п. 7.2 договору були відсутні.
Судом також зазначено, що позивач мав намір розірвати договір № ВКС-1485, про що свідчать листи Концерну “Військторгсервіс” від 26.03.2018р. за вих. №№ 395, 25.04.2018р. за вих. №553, 24.05.2018р. вих. №700, від 04.06.2018р. вих. №744, від 23.06.2018р. вих. №896, однак відповіді на вказані листи Концерном “Військторгсервіс” отримано не було, а відтак у зв'язку з неодержанням відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу Міністерство оборони України мало право передати спір на вирішення суду, що мало передувати поданню позову про усунення перешкод у користуванні майном.
Господарським судом встановлено, що договір №ВКС-1485 не розірвано, а тому відповідач на правових підставах користується торгівельним місцем №3759. За умови того, що договір №ВКС-1485, діє при розгляді справи позивачем не доведено порушень його прав власника стосовно торговельного місця №3759, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених ним вимог щодо зобов'язання ОСОБА_1 та будь-яких третіх осіб усунути перешкоди у користуванні майном. Судом вказано, що такі обставини виключають можливість відновлення порушених відповідачем (на думку позивача) прав власника шляхом покладення на відповідача та третіх осіб обов'язку усунути перешкоди у користуванні торгівельним місцем №3759, наявність яких судом не встановлено.
Щодо вимоги Міністерства оборони України зобов'язати ФОП Якубенко О.В. та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № 3759 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ “Промтоварний ринок” судом зазначено, що з вказаної позовної вимоги вбачається, що вона поширена на осіб, яких не визначено, не конкретизовано та яких не зазначено позивачем в якості відповідачів за його позовом, що не відповідає вимогам ГПК України.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні ним прав користування судом зазначено, що поданий Міністерством оборони України позов є негаторним, однак, як свідчать матеріали справи та не спростовано сторонами, договір № ВКС-1485 не розірвано. Отже, у даному випадку між сторонами по справі існують договірні орендні правовідносини, що в свою чергу виключає взагалі можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні власником прав користування (негаторний позов) за умови наявності відповідних порушень.
30.11.2018р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга Міністерства оборони України, в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги Міністерство оборони України зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з огляду наступного:
- суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що Договір №ВКС-1485 є договором оренди, в якому МО України виступає стороною - Орендодавцем, та зобов'язано дотримуватись положень Закону яким регулюються орендні правовідносини. Виходячи з аналізу положень ст.795 ЦК України, основним документом що підтверджує факт передачі майна в оренду і початок строку оренди, є акт приймання-передачі майна, підписання якого є обов'язковим при укладанні договорів оренди. Однак, між Міністерством оборони України та ФОП Якубенко О.В. не укладалося жодного акту приймання-передачі, за яким би відповідачу передавалось право платного користування торговельним місцем;
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у ФОП Якубенко О.В. заборгованості перед Міністерством оборони України за Договором №ВКС-1485. За умовами Договору відповідач повинна щомісячно сплачувати зазначений у Договорі платіж - 2680грн. у період з 10 по 20 число поточного місяця, проте ФОП Якубенко О.В. не оплатила заборгованість по оплаті більше ніж 2 місяці (лютий, березень та 5 днів квітня 2018р.) та у зв'язку із наявністю заборгованості більше ніж за 2 місяці договір розірвано в односторонньому порядку. З матеріалів справи вбачається, що ФОП Якубенко О.В. було сплачено заборгованість за договором лише 06.04.2018р., тобто уже після його розірвання в односторонньому порядку, визначеному у пункті 7.2 Договору. Таким чином, 2 місяці та 5 днів відповідач використовував торговельне місце Міністерства оборони України безоплатно;
- при укладанні Договору №ВКС-1485, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, до якого включено, окрім типових умов, і особливі, у тому числі умови щодо одностороннього розірвання договору за умови наявності заборгованості по оплаті більше ніж за 2 місяці (п.7.2). Аналіз статей 525, 651 ЦК України свідчить про те, що законодавець допускає можливість розірвання договору (чи відмови від нього) в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору; такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 16.05.2018р. у справі №420/504/16-ц, та постанові від 23.05.2018р. у справі №647/1460/17 при перегляді подібних справ. Тому посилання на те, що одностороннє розірвання договору не допустиме спростовуються як нормами чинного законодавства так і висновками Верховного Суду;
- в оскаржуваному рішенні суд посилається на постанову Верховного Суду від 13.02.2018р. (у справі №916/849/17), однак вказане посилання не має жодного відношення до даної справи - по-перше умови договорів не є аналогічними як це зазначено у рішенні, по- друге - підставою для розірвання договору, укладеного з ФОП Якубенко О.В. є його невиконання підприємцем та наявність заборгованості по оплаті, у зв'язку з чим його і розірвано в односторонньому порядку;
- скаржник не погоджується із твердженням суду про те, що листи, які містяться у матеріалах справи які направлялись відповідачеві, свідчать про наявність у позивача наміру розірвати Договір від 01.02.2017р., однак враховуючи те, що відповіді на них отримано не було, позивач мав право передати спір на вирішення суду, що мало передувати поданню позову про усунення перешкод у користуванні майном, оскільки виходячи зі змісту п. 7.2 Договору №ВКС-1485, позивач не повинен направляти жодних повідомлень про припинення Договору, так як він розривається в односторонньому порядку при наявності факту заборгованості. Повідомлення містять відомості про те, що Договір уже розірвано в порядку п.7.2 та про незарахування подальших платежів, які почали надходити після розірвання Договору.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву (з доказами його направлення учасникам справи) на апеляційну скаргу до 26.12.2018р.
26.12.2018р. філія «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» подала суду апеляційної інстанції пояснення по апеляційній скарзі, в яких просить суд задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі. Зміст пояснень є аналогічним доводам апеляційної скарги Міністерства оборони України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018р. призначено справу до розгляду.
22.01.2019р. відповідач подала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві зазначено, що:
- суду не був наданий оригінал або належним чином засвідчена копія Договору від 21.02.2000р. №181/9-83 (ст.91 ГПК України), а набір аркушів А-4, перший з яких має назву Договір №181/9-83, поданий разом з позовною заявою не містить аркуша з вказівкою підписантів; у відповідача є сумніви щодо відповідності умов, які вказані у копії «договору», доданого до позовної заяви оригіналу договору;
- Міноборони України не має законних підстав на безоплатне використання торгових місць по вулиці Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок», зокрема, і місця №3759; позивач не підтвердив належними доказами своє право на первинне користування спірним торговим місцем;
- твердження апелянта про те, що Договір був розірваний достроково в односторонньому порядку, без звернення до суду з вимогою про його розірвання є незаконним; позивачем не було дотримано порядку дострокового розірвання договору стороною, встановленого ст.188 ГК України; письмової угоди про розірвання договору між сторонами не укладалося;
- позивач на даний час є неволодіючим користувачем, оскільки спірне торгове місце займає інша особа; подання негаторного позову відбувається за умови володіння майном, адже в разі, коли майно вибуло з володіння користувача, останній здійснює захист порушеного права шляхом подачі віндикаційного позову - вимога власника неволодіючого майном, тобто з посиланням на ст.387 ЦК України, чого позивачем зроблено не було;
- орендна плата, на несплату якої посилається позивач, була сплачена ФОП Якубенко О.В., наразі позивач продовжує отримувати від відповідача орендну плату за користування торговим місцем, що свідчить про те, що позивач не вчинив дій, які б вказували на розірвання ним Договору в односторонньому порядку; судова практика свідчить про те, що у випадку, якщо заборгованість була погашена, то підстав для розірвання договору оренди немає.
У зв'язку із перебуванням судді С.В.Таран у відпустці 04.02.2019р., розпорядженням керівника апарату суду №66 від 01.02.2019р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1366/18.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: Л.О.Будішевська, Л.В. Поліщук.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.02.2019р. прийнято справу №916/1366/18 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: Л.О.Будішевська, Л.В. Поліщук та розпочато розгляд справи спочатку.
06.02.2019р. Міністерство оборони України подало Південно-західному апеляційному господарському суду клопотання, в якому просило поновити йому строк на подачу клопотання та задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі до отримання правової позиції Верховного суду у справі №914/2649/17; у задоволенні клопотання відмовлено ухвалою суду від 19.02.2019р.
В засіданні суду апеляційної інстанції 19.02.2019р. представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Концерн “Військторгсервіс” в особі філії “Одеське управління військової торгівлі” Концерну “Військторгсервіс” та ФОП Якубенко О.В. своїх представників в засідання суду не направили, при цьому відповідач подала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Судом першої інстанції встановлені, не оспорені учасниками справи, а також додатково встановлені при апеляційному розгляді справи такі обставини.
21.02.2000р. між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок» укладено договір №181/9-83р, відповідно до умов п.п.1.1, 1.2 якого Міністерство дає згоду на вилучення земельної ділянки площею 4,33га (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком площею 1,2 га, вартість понесених затрат по його обладнанню становить 264661 (двісті шістдесят чотири тисячі шістсот шістдесят одна) гривня, що розташована на території військового містечка №7 Одеського гарнізону, військова частина НОМЕР_1 , та передає вказану земельну ділянку (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком площею 1,2 га) Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області. Рада приймає земельну ділянку площею 4,33 га (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком площею 1,2 га), що розташована на території військового містечка № НОМЕР_2 , Одеського гарнізону, військова частина НОМЕР_1 , для передачі у встановленому законодавством порядку у постійне користування ринку.
В пункті 2.1 договору від 21.02.2000р. сторони встановили, представники сторін після підписання даного договору здійснюють прийом-передачу земельної ділянки площею 4,33 га (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком площею 1,2 га), що розташована на території військового містечка № НОМЕР_2 , Одеського гарнізону, військова частина НОМЕР_1 , про що складається відповідний акт (додаток № 2).
Відповідно п.3.1 договору від 21.02.2000р. Міністерство має право протягом 99 років з дня підписання даного договору безкоштовного користування на власний розсуд 50 місцями під 20-футові контейнери, що розміщені на території ринку по вулиці Рожевій та розташованих на даних місцях вказаних контейнерів, а ринок визнає вказане право та зобов'язується безкоштовно здійснювати охорону, загальне освітлення, прибирання території, забезпечувати вільний доступ до вказаних контейнерів.
25.04.2000р. Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВом «Промтоварний ринок» підписано акт прийому-передачі земельної ділянки з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком, розташованої на території військової частини А-4139 в Одеському гарнізоні на сьомому кілометрі Овідіопольської дороги.
14.06.2016р. між Міністерством оборони України та Концерном “Військторгсервіс” укладено договір доручення № 1, відповідно до умов п. 1.1 якого Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ “Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін у судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням цього договору. Схема розташування 20-футових контейнерів на земельній ділянці на території ТОВ “Промтоварний ринок” по вулиці Рожевій наведена у додатку № 1 до цього договору.
Згідно п. 5.1. договору доручення №1 від 14.06.2016 р. цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.05.2019 р. Договір вважається автоматично продовженим на таких самих умовах, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої дії договору у письмовій формі не пізніше ніж за один календарний місяць до закінчення терміну його дії.
15.03.2017р. ТОВ «Промтоварний ринок» надало начальнику філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» лист, в якому зазначило, що на виконання умов п.5.1 Договору №181/9-83р від 21.02.2000р., укладеного між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою та ТОВом «Промтоварний ринок», Міністерству оборони України виділені в безкоштовне користування на власний розсуд терміном на 99 років з моменту укладення вищезазначеного Договору 50 місць під розміщення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вулиці Рожевій (територія Контейнерної площадки « 2 Торговельного комплексу №1), а саме: торговельні місця за №№ 3748, 3750-3758, 3759, 3760-3761, 3773-3785, 4951-4965, 4968-4974, 4980-4982 (т.1, а.с.23).
01.02.2017р. Міністерством оборони України, від імені якого діє Концерн “Військторгсервіс” (сторона-1), відповідно до договору доручення від 14.06.2016р., та Фізичною особою-підприємцем Якубенко Оленою Іванівною (сторона-2) укладено договір №ВКС-1485 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, згідно п. п. 1.1., 1.2. якого сторона-1 надає стороні-2 право платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнера, надалі - майна, на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а сторона-2 зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню майна згідно з умовами цього договору. Для встановлення майна сторона-1 виділяє відкриту територію, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, територія ТОВ “Промтоварний ринок”, вул. Рожева, торгове місце №3759, згідно з планом розташування, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1).
Відповідно до п.п.2.2.1, 2.2.2 Договору №ВКС-1485 сторона-1 зобов'язується виділити та надати стороні-2 відкриту територію для встановлення майна, а саме торгове місце №3759; не вчиняти дій, які б перешкоджали стороні-2 використовувати виділену територію на умовах даного договору.
Згідно із п.п.2.4.2. 2.4.5 Договору №ВКС-1485сторона-2 зобов'язується здійснювати оплату за користування місцем для встановлення майна та інші платежі, передбачені умовами даного договору вчасно і в повному обсязі. В термін 2-х робочих днів з дня отримання акту виконаних робіт (наданих послуг), що вказані в п. 3.1. цього договору направити стороні-1 підписаний акт або мотивовану відмову від його приймання. У разі не повернення оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) у вказаний термін, послуги вважаються прийняті стороною-2 та підлягають оплаті в повному обсязі.
Відповідно до п.3.1 Договору №ВКС-1485 сторона-2 щомісяця сплачує платіж шляхом перерахування відповідної суми, вказаної в п. 3.2. цього договору на розрахунковий рахунок сторони-1 на підставі рахунків сторони-1 у період з 10-го по 20-те число поточного місяця. У разі якщо сторона-2 здійснює оплату наданих послуг шляхом внесення коштів у касу сторони-1, то сума, яку він повинен сплатити стороні-1 збільшується на 1% (один відсоток). Сторона-2 зобов'язана самостійно отримувати рахунок та акт виконаних робіт.
Умовами п. 3.2 Договору №ВКС-1485 сторони передбачили, що загальна вартість наданих послуг по розміщенню 1 (одного) 20-тифутового контейнеру на виділеній території за цим договором в місяць складає з урахуванням ПДВ - 2680,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 копійок) гривень.
Згідно із п.3.3 Договору №ВКС-1485 вартість послуг по цьому договору може бути переглянута у випадках, передбачених законодавством України. У разі зміни розміру оплати сторона-1 повинна попередити про це сторону-2 в десятиденний строк до початку місяця, в якому змінюється розмір оплати. Зміна розміру оплати оформлюється додатковою угодою сторін.
Пунктом 7.1. договору від 01.02.2017 р. встановлено, що договір набуває чинності з 01.02.2017р. та діє до 31.05.2019р.
Відповідно до п.7.2 Договору №ВКС-1485 договір розривається в односторонньому порядку при заборгованості по оплаті більше, ніж 2 місяці.
Згідно п.7.3. Договору №ВКС-1485 дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.
06.03.2018р. між Міністерством оборони України та Концерном “Військторгсервіс” укладено додаткову угоду № 1 до договору доручення №1 від 14.06.2016р., якою змінено мінімальний розмір плати за надання права платного користування торговельним місцем, який становить 16925,40грн. (з ПДВ) в місяць, визначено типові умови договору про надання права платного користування, та внесено інші зміни.
27.03.2018р. Концерн “Військторгсервіс” Міністерства оборони України надіслало ОСОБА_1 повідомлення №395 від 26.03.2017р. в порядку п.7.2 Договору №ВКС-1485, в якому повідомило, що станом на 26.03.2018 р. за ОСОБА_1 рахується заборгованість по сплаті за користування торговим місцем №3759 в загальному розмірі 5360грн., із яких: за лютий 2018 р. - 2680грн.; за березень 2018 р. - 2680грн., а відтак заборгованість перевищує 2 (два) місяці, тому, посилаючись на п. 7.2. Договору №ВКС-1485, Концерн “Військторгсервіс” повідомив ОСОБА_1 про розірвання договору №ВКС-1485 з 26.03.2018р. (т.1, а.с.33).
Вказане повідомлення не було отримане відповідачем та повернулось на адресу Концерну «Військторгсервіс» із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням встановленого терміну зберігання» (т.1, а.с.34).
25.04.2018р. Філія «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» направлено ОСОБА_1 лист за вих. №553, в якому зазначено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, а саме нездійснення оплати за користування торговельним місцем більше, ніж за два місяці (за лютий - березень 2018 р.), та у зв'язку з наявністю заборгованості по оплаті в сумі 5360,00 грн. договір від 01.02.2017 р. розірвано в односторонньому порядку у відповідності до п. 7.2. договору, про що відповідачу було направлено повідомлення від 26.03.2018 р. № 395. Також Концерн “Військторгсервіс” додав, що 30.03.2018 р. відповідач прибув до офісу Філії з приводу пропущення термінів оплати за користування торговельним місцем, де його також було повідомлено про розірвання договору в порядку п. 7.2., однак 17.04.2018 р. на розрахунковий рахунок Філії надійшли кошти в сумі 2680,00 грн. із призначенням платежу "за право користування торговим місцем № 3759 за квітень по договору № ВКС-1485 від 01.02.2017 р. від ОСОБА_1 ", незважаючи на те, що на даний час ОСОБА_1 не перебуває у договірних відносинах з МОУ. Тому перерахування коштів є безпідставним, оскільки відсутнє право на користування торговельним місцем № 3759. У зв'язку з цим в своєму листі Концерном зазначено, що перераховані 17.04.2018 р. кошти у сумі 2680,00 грн. не обліковано як за надання права платного користування торговельним місцем № 3759, вони рахуються як помилково зараховані та такі, що підлягають поверненню. Відтак, Концерн “Військторгсервіс” просив надати банківські реквізити для повернення помилково зарахованих коштів у сумі 2680,00 грн. (т.1, а.с.35).
Вказане повідомлення також не було отримане відповідачем та повернулось на адресу Філії із зазначенням причини повернення - «за закінченням встановленого терміну зберігання» (т.1, а.с.37).
24.05.2018р. Філія «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» надіслала відповідачу лист № 700, в якому повідомило ОСОБА_1 , що нею повторно перераховано кошти в сумі 2680грн. із призначенням платежу "за право користування торговим місцем № 3759 за травень від ОСОБА_1 ", проте вказані кошти у загальній сумі 5360грн. Філією обліковано як помилково зараховані та такі, що підлягають поверненню, а також Концерн “Військторгсервіс” повторно просив надати Філії банківські реквізити для повернення помилково зарахованих коштів у сумі 5360грн. (а.с.38). Лист не був отриманий відповідачем (а.с.40).
Також листом від 04.06.2018р. за. № 744 Філією “Одеське управління військової торгівлі” Концерну “Військторгсервіс” повідомлено ОСОБА_1 , що дія договору від 01.02.2017р. припинена. При цьому Концерн “Військторгсервіс” вказав, що незважаючи на те, що ОСОБА_1 не перебуває у договірних відносинах з Міністерством оборони України, від імені якого діє Концерн “Військторгсервіс”, відповідач надалі безпідставно та незаконно продовжує користуватися вказаними торговельним місцем та всупереч законодавству чине перешкоди Міністерству оборони України у використанні торговельного місця № 3759. Враховуючи зазначене, Концерн “Військторгсервіс” повторно просив терміново звільнити торговельне місце та не вчиняти будь-яких перешкод Міністерству оборони України в особі Філії у користуванні торговельним місцем №3759 (а.с.41).
Листом від 23.06.2018р. за №896 Філія “Одеське управління військової торгівлі” Концерну “Військторгсервіс” повідомила ОСОБА_1 , що 17.04.2018р., 21.05.2018р., 21.06.2018р. на розрахунковий рахунок Філії надійшли кошти у загальній сумі 8472,26 грн. із призначенням платежу "за право користування торговим місцем № 3759 за квітень по договору №ВКС-1485 від 01.02.2017 р. від ОСОБА_1 ", незважаючи на те, що на даний час ОСОБА_1 не перебуває у договірних відносинах з МОУ, а тому перерахування коштів є безпідставним, оскільки відсутнє право на користування торговельним місцем № 3759, а тому Концерн “Військторгсервіс” вкотре просив надати банківські реквізити для повернення помилково зарахованих коштів. Крім того повідомлено, що перераховані кошти у сумі 8472,26 грн. не обліковано як за надання права платного користування торговельним місцем № 3759, вони рахуються як помилково зараховані та такі, що підлягають поверненню. Враховуючи зазначене, Концерн “Військторгсервіс” повторно прохав терміново звільнити торговельне місце та не вчиняти будь-яких перешкод Міністерству оборони України в особі Філії у користуванні торговельним місцем № 3759.
З матеріалів справи вбачається, що 07.08.2018р. на виконання розпорядження начальника Філії “Одеське управління військової торгівлі” Концерну “Військторгсервіс” від 06.08.2018 р. №10 та з метою встановлення фактичного використання торговельного місця №3759, яке знаходиться на території ТОВ “Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, комісією складено та підписано акт від 07.08.2018р. огляду торговельного місця №3759, в якому встановлено, що торговельне місце, виділене під встановлення 20-футових контейнерів - діяльність не здійснюється, розміщені два 20-футових контейнера, які зачинені (т.1, а.с.68).
Звертаючись до суду з позовом Міноборони України зазначало, зокрема, що Договір №ВКС-1485 припинив свою дію у зв'язку із його розірванням на підставі п.7.2 Договору - у зв'язку із наявністю у відповідача заборгованості по оплаті більше, ніж 2 місяці, а відповідач продовжує користуватись торговельним місцем №3759 без належних правових підстав, чим державі спричиняється шкода.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що Договір №ВКС-1485 наразі є чинним та відповідач на законних підставах користується вищезазначеним торговельним місцем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду наступного.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що фактично Договір № ВКС-1485 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів від 01.02.2017р. за своєю природою є договором найму (оренди) майна, що випливає зі змісту договорів, якими опосередковано набуття позивачем права користування асфальтованим майданчиком із розміщеними на ньому торговельними місцями, та договору з відповідачем, за яким вона набула право платного користування місцем для встановлення контейнеру.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як під час розгляду справи судом першої інстанції так і під час апеляційного перегляду справи позивач наполягав, відповідно до умов п.7.2. Договору №ВКС-1485 він є розірваним в односторонньому порядку, оскільки у ФОП Якубенко О.В. наявна заборгованість по оплаті більше, ніж 2 місяці та відповідачу було надіслано відповідне повідомлення.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
У пункті 7.2 Договору №ВКС-1485 зазначено, що договір розривається в односторонньому порядку при заборгованості по оплаті більше, ніж два місяці.
Відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно із ст.252, ч.3 ст.254 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Позивач посилається на наявність заборгованості у відповідача за лютий, березень 2018 року.
Умовами пункту 3.1 Договору сторони визначили, що ФОП Якубенко О.В. щомісяця сплачує платіж, шляхом перерахування відповідної суми, вказаної в п.3.2 цього Договору, на розрахунковий рахунок Міністерства оборони України на підставі рахунків Міністерства оборони України у період з 10-го по 20-те число поточного місяця.
Таким чином, оплату за лютий 2018 року відповідач повинна була внести до 20.02.2018р. включно, за березень 2018 року -до 20.03.2018р. включно, відповідно заборгованість за лютий вважається такою, що виникла з 21.02.2018р., заборгованість за березень - з 21.03.2018р.
Позивач помилково трактує умови договору як такі, що умовою для розірвання договору в односторонньому порядку є наявність заборгованості за два місяці (в даному випадку - лютий, березень 2018 року), оскільки у даному випадку йдеться про можливість такого розірвання у разі наявності заборгованості за проміжок часу 2 місяці з моменту настання прострочки виконання обов'язку відповідача сплатити кошти за користування торговельним місцем (а не суми коштів за два місяці).
Виходячи із буквального змісту п.7.2 Договору № ВКС-1485 заборгованість за лютий 2018 року більше ніж 2 місяці мала би місце після 20.04.2018р., а за березень 2018 року - після 20.05.2018р., отже станом на 26.03.2018р. (дата повідомлення позивача) підстави для розірвання договору в односторонньому порядку згідно п.7.2 Договору були відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що 06.04.2018р. ФОП Якубенко О.В. сплатила кошти у сумі 5360грн., що підтверджується двома квитанціями на суми 2680грн. від 06.04.2018р., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.132,133).
З урахуванням сплати ФОП Якубенко О.В. 06.04.2018р. коштів за Договором № ВКС-1485 (до спливу 2-х місяців з останнього дня строку сплати), позивач помилково вважає, що в нього були наявні підстави для розірвання договору в односторонньому порядку.
Отже суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні правильно зазначив про те, що ФОП Якубенко О.В. було допущено несвоєчасне внесення плати за договором, а за змістом п. 7.2. Договору №ВКС-1485 він може бути розірваний в односторонньому порядку саме в разі наявності заборгованості по оплаті більше ніж 2 місяці, а не у разі прострочення оплати.
Слід зазначити, що невиконання чи неналежне виконання п.3.1, 3.2 Договору відповідачем тягне інші наслідки - нарахування пені та штрафу відповідно до п.4.3 Договору, яким також передбачено додатково можливість розірвання договору в односторонньому порядку при наявності заборгованості більше 2-х місяців, а не більше ніж за 2 місяці.
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 13.02.2018р. у справі №916/849/17, предметом спору якого був договір, умови відносно припинення якого є аналогічними за змістом договору укладеного з ФОП Якубенко О.В., з аналізу статей 651 ЦК України, статті 188 ГК України вбачається, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за відсутності правових підстав, визначених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, в тому числі спеціально визначених умовами укладеного договору, оскільки в такому випадку одностороння відмова від договору може порушити права орендаря, який належним чином виконував прийняті на себе зобов'язання.
Згідно із ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Міністерство оборони України мало право передати спір про розірвання договору на вирішення суду, що мало передувати поданню позову про усунення перешкод у користуванні майном.
Умовами п.7.1 Договору №ВКС-1485 сторони визначили, що він набуває чинності з 01.02.2017р. та діє до 31.05.2019р. включно.
Згідно із ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Враховуючи ту обставину, що Договір №ВКС-1485 наразі не розірвано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ФОП Якубенко О.В. на законних підставах користується торгівельним місцем №3759.
Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оскільки Договір № ВКС-1485 наразі є чинним, позивачем не обґрунтовано та не доведено порушень його прав власника стосовно торговельного місця №3759, яким відповідач користується на підставі вищезазначеного Договору.
Міністерство оборони України у заяві про уточнення позовних вимог просить суд зобов'язати відповідача та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди позивачу у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця №3759 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ “Промтоварний ринок” за адресою: Одеська область, Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 20. Разом з цим, така позовна вимога поширена на осіб, яких не визначено, не конкретизовано та яких не зазначено позивачем в якості відповідачів за його позовом, що не відповідає приписам ГПК України.
Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.
Поданий у цій справі позов є негаторним.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27 травня 2015 р. у справі N 6-92цс15, де зазначено, що передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Судом встановлено, що договір №ВКС-1485 наразі не є припиненим у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку з ініціативи Міністерства оборони України. Отже, у даному випадку між сторонами по справі існують договірні правовідносини, що в свою чергу виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні власником прав користування (негаторний позов) за умови наявності відповідних порушень.
За встановлення обставини чинності як на час розгляду справи судом першої інстанції, так і на час апеляційного перегляду справи Договору №ВКС-1485, підстави для задоволення позовних вимог Міністерства оборони України відсутні.
Скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку про укладення договору оренди, оскільки між сторонами не складався акт приймання-передачі майна, підписання якого є обов'язковим при укладанні договорів оренди.
Колегія суддів вважає, що не складання такого акту не свідчить про іншу правову природу договору, оскільки у Договорі №ВКС-1485 чітко визначено його предмет: надання Міністерством оборони України відповідачу права платного користування місцем для встановлення контейнера, що узгоджується із визначенням змісту договору оренди майна, наведеного у ст.759 ЦК України.
Посилання Міністерства оборони України на те, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у ФОП Якубенко О.В. заборгованості, колегія суддів вважає помилковими з підстав, зазначених вище у постанові суду.
Майже усі доводи апеляційної скарги (як і мотивів заявленого позову у даній справі) зводяться до того, що Договір № ВКС-1485 був розірваний позивачем в односторонньому порядку, є припиненим, проте такі твердження спростовані при розгляді справи в суді.
Доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України як окремо, так і у своїй сукупності не спростовують чинності Договору №ВКС-1485 від 01.02.2017р. про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, а отже підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення слугувати неспроможні.
При цьому колегія суддів у відповідній частині вважає обґрунтованими аргументи відповідача стосовно чинності договору за відсутності обставини його розірвання.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення від 06.11.2018р. ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні.
За таких обставин рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2018р. залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,
колегія суддів,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2018р. у справі №916/1366/18 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Міністерство оборони України.
Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.
Повна постанова складена 26 лютого 2019 року у зв'язку із перебуванням головуючого судді Мишкіної М.А. у відпустці 25 лютого 2019 року.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя Л.О.Будішевська
Суддя Л.В.Поліщук