1Справа № 335/14246/18 2/335/692/2019
04 лютого 2019 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Ходька В.М., за участі секретаря судового засідання Якимової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, представник позивача - ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за відсутності учасників справи, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 11 271,60 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 300,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2018 року по справі № 335/9616/18 її позов до ПАТ «Запоріжжяобленерго» було задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.07.2018 року по 18.09.2018 року. Рішення суду не виконано, заборгованість по заробітній платі не погашена. Таким чином з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за період з 13.11.2018 року по 14.12.2018 року.
Представником позивача ОСОБА_2, 31.01.2019 року подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 13.11.2018 року по 29.11.2018 року включно у розмірі 6 105,45 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 300,00 грн.
Представник відповідача надав відзив в якому виклав свої заперечення проти позову посилаючись на те, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" повністю погасило заборгованість по заробітній платі 30.11.2018, підприємство знаходиться в складному фінансовому становищі, яке виникло внаслідок встановлення НКРЕКП для відповідача період лютий 2015 року - грудень 2016 рік нульового алгоритму відрахування коштів на поточні рахунки ПАТ "Запоріжжяобленерго", встановлення щодобових додаткових відрахувань коштів з поточних рахунків ПАТ "Запоріжжяобленерго" у 2017 році та 2018 році, через борги споживачів на електричну енергію, що перешкоджає виконанню підприємством свого обов'язку із виплати заробітної плати. З урахуванням викладеного, просив відмовити в задоволенні позову повністю. Крім того, представник відповідача вважає, що підготовка позовної заяви про стягнення заробітної плати не є складною, оформлення процесуальних документів по справі не потребувало затрати значного часу та не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
Ухвалою суду від 07.12.2018 року справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено розгляд справи на 03.01.2019 року, яке було відкладено на 04.02.2019 року. Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позивач позов підтримав, відповідач позов не визнав. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами у відсутності учасників справи на підставі доказів, які є в матеріалах справи що відповідає положенню ч.3 ст.211 та ч.2 ст.247 ЦПК України.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго» до 04.05.2018 року, що підтверджується записами трудової книжки (а.с.12).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів у розмірі 25 013,06 грн.; середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі при звільненні за період з 04.05.2018 рік по 09.09.2018 рік у розмірі 45 960,96 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн., а всього у розмірі 78 789,42 грн. (а.с.7-10).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на її користь середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі при звільненні за період з 19.09.2018 рік по 12.11.2018 рік у розмірі 17 846,70 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 800,00 грн., а всього у розмірі 19 646,70 грн. (а.с.27-28).
Учасниками справи визнається факт повного погашення заборгованості по заробітній платі ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ОСОБА_1 30.11.2018, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, а тому згідно ст.82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст.ст.47, 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Однак, в порушення вказаних положень КЗпП України підприємство не провело остаточний розрахунок з позивачем за виконану ним роботу, чим порушено його трудові права.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського ОСОБА_1 з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки "класичне" право власності, яке розглядається в Україні, а й до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ч.1 ст.21, ч. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З огляду на наведене, доводи відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від політики НКРЕКП щодо встановлення відсотків відрахувань на поточні рахунки відповідача та сум додаткових щодобових утримань коштів з цих рахунків, як підстава для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що не проведення своєчасного розрахунку з позивачем є порушенням статей 47 та 116 Кодексу і з відповідача має бути стягнутий середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних до сплати сум по день постановлення рішення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 32 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пунктів 2, 5, 8 розділу IV Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Розмір середньоденної заробітної плати позивача на день звільнення, що враховується при обчисленні суми середнього заробітку в сумі 469,65 грн., був визначений рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2018 року по справі № 335/9616/18 та рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2018 року по справі № 335/12026/18 між тими ж сторонами (а.с.7-10, 27-28), а тому за змістом ч.4 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування при розгляді цієї справи.
З урахуванням викладеного, оскільки кількість робочих днів за період невиплаченої заробітної плати за період з 13.11.2018 року по 29.11.2018 року становить 13 робочих днів, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати позивача на день звільнення в розмірі 469,65 грн., загальна сума середнього заробітку за вказаний час затримки остаточного розрахунку з позивачем при його звільненні складає 6 105,45 грн. (13*469,65 грн.).
Із змісту п. 6 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року вбачається, що справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а отже суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку в розмірі 6 105,45 грн., з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6 300,00 грн., суд виходить з такого.
У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
За змістом ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вказаних вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги, договором про надання адвокатських послуг, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцією на суму 6 300,00 грн. та Актом прийняття-передачі наданої правничої допомоги. Адвокат у судовому засіданні участі не приймав. Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розміром позовних вимог, оскільки справа не є складною, не потребує значного часу на виконання робіт, тому на підставі ч. 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 1 800,00 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави в сумі 704 грн. 80 коп., від сплати якого позивач був звільнений при подачі позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.97, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст.21, 24 Закону України "Про оплату праці", ст.ст.12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені починаючи з 13.11.2018 року по 29.11.2018 року включно у розмірі 6 105 (шість тисяч сто п'ять) грн. 45 коп. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп..
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. (стягувач - Державна судова адміністрація України, Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: 31211256026001; Код класифікації доходів бюджету:22030106).
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», код ЄДРПОУ 00130926, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14.
Повний текст рішення складено 04.02.2019 року.
Суддя В.М. Ходько