Справа №333/3828/18
Провадження №2/333/170/19
26.02.2019 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючої судді Ярошенко А.Г.,
за участю секретаря Шелесько Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (м. Дніпро, вул.. Набережна перемоги, 50) до ОСОБА_1 (м. Запоріжжя вул.. Олімпійська, 6/43) про стягнення заборгованості, -
До суду 24.07.2018 р. звернувся АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із позовом про стягнення суми посилаючись на відповідно до укладеного договору б/н від 05.11.2010 р. відповідач отримала кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та Банком договір. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Відповідач станом на 20.05.2018 р. не виконує свої зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 68277, 16 грн. Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав письмову заяву, в якій позов підтримав, просив слухати справу без його участі.
Представник відповідача надала заяву про застосування позовної давності та про розгляд справи за її відсутності.
Дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.
За вимогами ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.
24.07.2018 р. звернувся АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із позовом про стягнення суми посилаючись на відповідно до укладеного договору б/н від 05.11.2010 р. відповідач отримала кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та Банком договір. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Відповідач станом на 20.05.2018 р. не виконує свої зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 68277, 16 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При оформлені кредитної картки відповідач була ознайомлена, що підписана нею заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві та погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами. Крім того, до позовної заяви представником позивача надано розрахунок, в якому відображається рух коштів по картрахунку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду 27.07.2018 року, тобто через більше ніж 3 роки від дня (26.07.2013 року) останнього внесення часткового платежу відповідачем.
З огляду на те, що факт звернення Банку за захистом своїх прав був за межами позовної давності, отже у матеріалах справи існують обставини, які є підставою для її застосування, суд вважає, що у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід відмовити за пропуском строку позовної давності.
Судом також враховується, що позивач не заявляв про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності, що у відповідності до ч.5 ст.267 ЦК України надало б можливість суду захистити порушене право.
Відповідно до п.31 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Переривання перебігу позовної давності визначається ст.264 ЦК України.
Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Відповідно до п.31 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Відповідно до п. 1 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із залишенням позову без задоволення, не підлягають стягненню і судові витрати.
Керуючись ст.ст. 526, 1048, 1054 Цивільного Кодексу України ст.ст. 10, 60, 208, 212 - 215 ЦПК України, суд, -
Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (м. Дніпро, вул.. Набережна перемоги, 50) до ОСОБА_1 (м. Запоріжжя вул.. Олімпійська, 6/43) про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Повний текст рішення виготовлено 26.02.2019 року
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя Комунарського районного
Суду м. Запоріжжя А.Г. Ярошенко.